Риторика як складова соціально-гуманітарних наук

Лекція 1. Риторика як наука публічного мовлення

План

1.Риторика як складова соціально-гуманітарних наук.

2.З історії становлення та розвитку риторики.

3.Шляхи формування сучасного оратора.

Для самостійного опрацювання:

1. Риторика в країнах стародавнього Сходу.

2. Найвидатніші оратори Давньої Греції і Давнього Риму.

3. Візантійська риторика.

4. Риторика в арабо-мусульманському світі.

5. Місце риторики в традиційній культурі країн Далекосхідного регіону.

6. Історія красномовства у східних слов’ян.

Ключові терміни і поняття: риторика, ораторське мистецтво, красномовство, теорія красномовства, ораторські промови, неориторика.

Відродження в 70-90-х рр. ХХ ст. у нашому суспільстві давньої науки риторики уявляється явищем цілком закономірним. Передумови цього процесу нам убачаються перш за все в поступовому зростанні демократичних тенденцій у суспільно-політичному житті, які сприяють виникненню громадської потреби в людях, які діють словом – homo verbo agens – політичні діячі, педагоги, публіцисти, юристи.

Термін «риторика» (від гр. rhe‾torike‾) ніколи в історії не відзначався однозначним тлумаченням. Стереотипним бачиться сьогодні сприйняття риторики як пустопорожньої балаканини. Цим ми завдячуємо не лише квінтіліанівському напряму, але й диктаторській політичній системі.

Риторику не слід ототожнювати з ораторським мистецтвом. Якщо риторики можна навчити людину, то ораторським мистецтвом може оволодіти той, у кого є схильність до цього виду творчості. Риторика є базою для розвитку ораторських здібностей.

Володіння усним, живим словом – важлива професійна якість усіх сфер ділової комунікації, які базуються на зв’язкові “людина – людина Підраховано, що керівники усіх рангів витрачають до 80 % робочого часу на різні види усного спілкування.

Ораторське мистецтво, риторика виступають інтегратором, синтезатором у процесі фахової підготовки спеціалістів, які повинні майстерно володіти секретами усної переконуючої комунікації, засобами живого слова. Недостатній рівень риторичної підготовки часто є основною причиною значних економічних втрат. Так, відомий економіст Г. Карпухін вважає, що держава на міжнародних переговорах мала значні, мільйонні втрати через неправильно або неточно складені заявки, неточності у патентній формулі, мовне безкультур’я ділових осіб.

Риторичну кризу, дефіцит ораторської, полемічної майстерності, культури ділового спілкування можна подолати, творчо використовуючи набутий поколіннями досвід, виробляючи й шліфуючи власний.

Що ж таке риторика? Уявлення про неї завжди були неоднозначними, що пов’язане з різним змістом риторичних знань у певну історичну епоху, з різним співвіднесенням канонічних, постійних регламентацій і творчої свободи, з різним розумінням універсальності вимог до ритора і меж його індивідуальності, що виявляється, зокрема, і в дотриманні мовної норми та можливому її порушенні тощо. Уявлення про красномовство завжди формується в умовах соціально визначеної естетики і пов’язане з потребами суспільства. Якщо форма і змістові особливості риторичного тексту – поняття історично і соціально змінні, то мета його – завжди однакова: переконання через мовний вплив на аудиторію. Найбільш переконливе визначення риторики, яке ґрунтується на класичних уявленнях, що склалися в світовій практиці, зробив А.К. Авеличев:

«Риторика –це наука про способи переконання, різноманітні форми переважно мовного впливу на аудиторію, що справляється з урахуванням особливостей останньої і з метою отримання бажаного ефекту».

Риторика – це гуманітарна дисципліна, бо належить до тих наук, які спрямовані на формування і розвиток особистісного начала в людини.

Особливості риторики:

1.Це наука комплексна (її місце на стику етики, філософії, логіки, еристики, психології, лінгвістики, сценічної майстерності).

2.Універсалізм риторики (її необхідність у будь-якій професії).

3.Прикладна наука (учить людину, як грамотно, розумно діяти у рідних життєвих ситуаціях).

4.Знаходиться в безпосередньому стосунку до категорії морального.

Риторику можна образно уявити як риторичне дерево.

Корінь дерева прихований від очей аудиторії – це причина, яка спонукала оратора вийти на трибуну.

Стовбур – тема виступу.

Основні гілки – основні питання плану лекції.

Дрібніші гілочки – підпитання, на які поділяється кожне питання.

Крона дерева – листя – слова, в які оратор «одягає» свій виступ.

Квіти – мовні засоби, які можуть зробити виступ виразним, гарним.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття державного боргу	\|	Риторика в Давній Греції та Римі

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.