• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Суб’єкти кримінально-правових відносин. Завдання та функції кримінального права України.

Загальна частина кримінального права – це система правових норм закріплених у кримінальному кодексі, в яких сформульовані положення спільні для окремих складів злочинів. Це практична правозастосовна діяльність.

Курс загальної частини кримінального права передбачає вивчення:

v Норм чинного кримінального кодексу;

v Практики застосування кримінально-правових норм;

v Історії та питань загальної частини кримінального права;

v Норм загальної частини кримінального права зарубіжних держав;

v Проблеми вдосконалення норм загальної частини та практики їх застосування;

v Співвідношення кримінальної та інших видів юридичної відповідальності

Предмет науки загальної частини кримінального права:

v Доктринальне тлумачення кримінального кодексу;

v Розроблення рекомендацій для законодавства та правозастосовної практики;

v Вивчення історії кримінального права;

v Порівняльний аналіз закордонного та вітчизняного кримінального права;

v Дослідження міжнародного кримінального права

Завдання кримінального законодавства України полягає у правовому забезпеченні охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпе­ки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запо­бігання злочинам. Для розв’язання цього завдання Криміналь­ний кодекс України визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили (ст. 1 КК України).

Таким чином, кримінальне право безпосередньо не регулює суспільні відносини, у процесі яких створюються якісь блага або задовольняються потреби людей. Призначення криміналь­ного права полягає в охороні суспільних відносин від заподіян­ня їм істотної шкоди. Це завдання втілюється у процесі ре­гулювання особливих суспільних відносин, що виникають у зв’язку із вчиненням злочину. Суб’єктами цих кримінально-правових відносин, з одного боку, є держава через посередни­цтво її органів, уповноважених відправляти правосуддя, а з ін­шого боку — особа, що вчинила злочин.

Сутність прав і обов’язків суб’єктів кримінально-правових відносин полягає в тому, що держава через відповідні органи має право і зобов’язана притягти до кримінальної відповідаль­ності злочинця і встановити міру його покарання. Держава зобов’язана так організувати роботу органів правосуддя, щоб жод­ний винний не уник відповідальності й жодний невинний не був притягнутий до кримінальної відповідальності.

Інший суб’єкт кримінально-правових відносин — особа, що вчинила злочин, — зобов’язана нести кримінальну відповідальність. При цьому винна особа має право на те, щоб відпо­відальність настала саме за діяння, яке вона скоїла, щоб це діяння було правильно юридично оцінено, а покарання відповідало закону.

До важливих завдань кримінального права належить попе­редження злочинів.

Отже, кримінальне право при розв’язанні зазначених за­вдань встановлює підстави кримінальної відповідальності, ви­значає, які небезпечні для особистості, суспільства або держа­ви діяння визнаються злочинними, встановлює види і розміри покарання й інші заходи кримінально-правового характеру за вчинені кримінальні злочини.

Завданням Кримінального кодексу України, а відтак - і кримінального права, є правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам (ч. 1 ст. 1 КК).

На сьогодні перед кримінальним правом стоїть 2 завдання:

v Охоронне – реалізується у криміналізації діяння та пеналізації;

v Запобігаюче (профілактиче):

1. загальна і спеціальна превенція кримінального покарання;

2. норми про добровільну відмову від вчинення злочину;

3. норми про дійове каяття;

4. норми про обставини, що виключають злочинність діяння

У теорії кримінального права виділяються такі його функції:

а) регулятивна, яка проявляється у впливі на поведінку людей кримінально-правових приписів, конкретних заборон, що сформульовані в КК;

б) охоронна, яка пов'язана з безпосередньою охороною тих об'єктів (життя та здоров'я особи, власність, довкілля тощо), посягання на які тягне кримінальну відповідальність;

в) виховна - проявляється у формуванні свідомої потреби людини дотримуватися законів;

г) попереджувальна (превентивна) - спрямована щодо осіб, стосовно яких виявилася неефективною виховна функція. Вона полягає в погрозі покаранням будь-кому з членів суспільства при вчиненні ним злочину.

Основна функція кримінального права — охоронна. Воно охороняє відносини, що регулюються або виникають в інших галузях права. Регуляція суспільних відносин має сприяти їх розвитку та реалізації. Так, норми цивільного права регулюють відносини, що складаються у сфері власності. Норми фінансо­вого права регулюють відносини у сфері державних фінансів та податків. У кримінальному праві встановлюються каральні санкції за злочини проти власності, за злочини проти держав­них фінансів та проти порядку сплати податків.

В адміністративному праві регламентується порядок систе­ми управління в державі, а в кримінальному праві встановлю­ються каральні санкції за злочини, що спотворюють авторитет органів державної влади й місцевого самоврядування.

Охоронна функція кримінальногоправа чітко виражена вже у ст. 1 КК, де сказано, що Кримінальний кодекс має своїм зав­данням охорону від злочинних посягань найбільш важливих соціальних цінностей: прав і свобод людини і громадянина, влас­ності, громадського порядку і громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України, забезпечення миру й безпеки людства, а також запобігання злочинам. У інших статтях ця функція має своє підтвердження.

Кримінальному праву властива також регулятивна функція, яка полягає в тому, що спеціальні норми кримінального права дозволяють державним органам не притягати особу до відпові­дальності або до виконання покарання забороняючи їй вчиню­вати суспільно небезпечні дії (бездіяльність), у той самий час вимагають правомірної поведінки після вчинення злочину. Нор­ми кримінального права зокрема регулюють поведінку людини у ризикованих ситуаціях. Це, наприклад, норма про необхідну оборону, що виключає відповідальність при правомірному за­хисті від злочинного посягання (ст. 36 КК), норми про звільнен­ня від кримінальної відповідальності (розділ IX Загальної час­тини), погашення і зняття судимості (статті 89—91). Деякі гро­мадяни виконують заборони кримінального закону, побоюючись відповідальності та покарання, але більшість громадян не вчиняють злочинів тому, що їх поведінка в цілому є позитивною й правомірною. Тим самим кримінальне право виконує попереджувальну функцію, про що свідчить недопущення порушення кри­мінально-правових норм свідомими громадянами.

4. Система кримінального права України та кримінально-правові інститути.

Систему кримінального права складають певним чином упорядковані кримінально-правові норми. У ст. 3 КК закріплене положення, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України.

Структура кримінального права. Кримінальне право України складається з юридичних норм Загальної та Особливої частин.

Відповідно до цього побудована й структура КК. Загальна частина КК складається з п'ятнадцяти розділів, що містять 108 статей. У її нормах визначаються чи регулюються положення загального характеру, зокрема:

- завдання КК, підстави та принципи кримінальної відповідальності;

- принципи чинності кримінального закону в часі, у просторі і щодо кола осіб;

- поняття й категоризація злочинів, а також їх стадій;

- ознаки суб'єкта злочину;

- форми вини;

- поняття співучасті, види співучасників;

- повторність, сукупність та рецидив злочинів;

- обставини, що виключають злочинність діяння;

- правові підстави та порядок звільнення від кримінальної відповідальності;

- поняття та види покарання, порядок призначення покарання;

- звільнення від покарання та його відбування;

- правові наслідки судимості, строки її погашення та зняття судимості;

- примусові заходи медичного характеру та примусове лікування;

- особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх.

Особлива частина КК складається з XX розділів і містить 339 статей, в яких визначаються:

- які суспільно небезпечні діяння є злочинами;

- які види покарання і в яких межах підлягають застосуванню до осіб, що вчинили ці злочини;

- підстави й умови, за наявності яких особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності (ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 114, ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 258, ч. 6 ст. 260, ч. З ст. 263, ч. 4 ст. 289);

- дефініції окремих понять (повторності злочину - п. 1 примітки до ст. 185, бюджетних коштів - п. 1 примітки до ст. 210, воєнізованих та збройних формувань - пункти 1 і 2 примітки до ст. 260, транспортних засобів - примітка до ст. 286, допінгу — примітка до ст. 323 тощо).

Завершується КК Прикінцевими та перехідними положеннями та Переліком майна, що не підлягає конфіскації за судовим вироком.

Вітчизняне кримінальне право як система взаємозалежних юридичних норм складається з відповідних кримінально-правових інститутів.

Читайте також:

1. IV. Обов'язки і права керівника та заступника керівника подорожі
2. V. Завдання.
3. VІ. Підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.
4. А/. Верховна Рада України.
5. А/. Фізичні особи як суб’єкти цивільного права.
6. Аграрна реформа 1861 р. Скасування кріпостного права в надніпрянській Україны.
7. Аграрна реформа 1861 р. Скасування кріпостного права в надніпрянській Україны.
8. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості.
9. Адаптація персоналу: цілі та завдання. Введення у посаду
10. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
11. Адміністративне право як галузь права
12. Адміністративно-правовий захист права інтелектуальної власності

Переглядів: 4680