Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Суб’єкти кримінально-правових відносин. Завдання та функції кримінального права України.

Загальна частина кримінального права – це система правових норм закріплених у кримінальному кодексі, в яких сформульовані положення спільні для окремих складів злочинів. Це практична правозастосовна діяльність.

Курс загальної частини кримінального права передбачає вивчення:

v Норм чинного кримінального кодексу;

v Практики застосування кримінально-правових норм;

v Історії та питань загальної частини кримінального права;

v Норм загальної частини кримінального права зарубіжних держав;

v Проблеми вдосконалення норм загальної частини та практики їх застосування;

v Співвідношення кримінальної та інших видів юридичної відповідальності

Предмет науки загальної частини кримінального права:

v Доктринальне тлумачення кримінального кодексу;

v Розроблення рекомендацій для законодавства та правозастосовної практики;

v Вивчення історії кримінального права;

v Порівняльний аналіз закордонного та вітчизняного кримінального права;

v Дослідження міжнародного кримінального права

Завдання кримінального законодавства України полягає у правовому забезпеченні охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам. Для розв’язання цього завдання Кримінальний кодекс України визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили (ст. 1 КК України).

Таким чином, кримінальне право безпосередньо не регулює суспільні відносини, у процесі яких створюються якісь блага або задовольняються потреби людей. Призначення кримінального права полягає в охороні суспільних відносин від заподіяння їм істотної шкоди. Це завдання втілюється у процесі регулювання особливих суспільних відносин, що виникають у зв’язку із вчиненням злочину. Суб’єктами цих кримінально-правових відносин, з одного боку, є держава через посередництво її органів, уповноважених відправляти правосуддя, а з іншого боку — особа, що вчинила злочин.

Сутність прав і обов’язків суб’єктів кримінально-правових відносин полягає в тому, що держава через відповідні органи має право і зобов’язана притягти до кримінальної відповідальності злочинця і встановити міру його покарання. Держава зобов’язана так організувати роботу органів правосуддя, щоб жодний винний не уник відповідальності й жодний невинний не був притягнутий до кримінальної відповідальності.

Інший суб’єкт кримінально-правових відносин — особа, що вчинила злочин, — зобов’язана нести кримінальну відповідальність. При цьому винна особа має право на те, щоб відповідальність настала саме за діяння, яке вона скоїла, щоб це діяння було правильно юридично оцінено, а покарання відповідало закону.

До важливих завдань кримінального права належить попередження злочинів.

Отже, кримінальне право при розв’язанні зазначених завдань встановлює підстави кримінальної відповідальності, визначає, які небезпечні для особистості, суспільства або держави діяння визнаються злочинними, встановлює види і розміри покарання й інші заходи кримінально-правового характеру за вчинені кримінальні злочини.

Завданням Кримінального кодексу України, а відтак - і кримінального права, є правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам (ч. 1 ст. 1 КК).

На сьогодні перед кримінальним правом стоїть 2 завдання:

v Охоронне – реалізується у криміналізації діяння та пеналізації;

v Запобігаюче (профілактиче):

1. загальна і спеціальна превенція кримінального покарання;

2. норми про добровільну відмову від вчинення злочину;

3. норми про дійове каяття;

4. норми про обставини, що виключають злочинність діяння

У теорії кримінального права виділяються такі його функції:

а) регулятивна, яка проявляється у впливі на поведінку людей кримінально-правових приписів, конкретних заборон, що сформульовані в КК;

б) охоронна, яка пов'язана з безпосередньою охороною тих об'єктів (життя та здоров'я особи, власність, довкілля тощо), посягання на які тягне кримінальну відповідальність;

в) виховна - проявляється у формуванні свідомої потреби людини дотримуватися законів;

г) попереджувальна (превентивна) - спрямована щодо осіб, стосовно яких виявилася неефективною виховна функція. Вона полягає в погрозі покаранням будь-кому з членів суспільства при вчиненні ним злочину.

Основна функція кримінального права — охоронна. Воно охороняє відносини, що регулюються або виникають в інших галузях права. Регуляція суспільних відносин має сприяти їх розвитку та реалізації. Так, норми цивільного права регулюють відносини, що складаються у сфері власності. Норми фінансового права регулюють відносини у сфері державних фінансів та податків. У кримінальному праві встановлюються каральні санкції за злочини проти власності, за злочини проти державних фінансів та проти порядку сплати податків.

В адміністративному праві регламентується порядок системи управління в державі, а в кримінальному праві встановлюються каральні санкції за злочини, що спотворюють авторитет органів державної влади й місцевого самоврядування.

Охоронна функція кримінальногоправа чітко виражена вже у ст. 1 КК, де сказано, що Кримінальний кодекс має своїм завданням охорону від злочинних посягань найбільш важливих соціальних цінностей: прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку і громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України, забезпечення миру й безпеки людства, а також запобігання злочинам. У інших статтях ця функція має своє підтвердження.

Кримінальному праву властива також регулятивна функція, яка полягає в тому, що спеціальні норми кримінального права дозволяють державним органам не притягати особу до відповідальності або до виконання покарання забороняючи їй вчинювати суспільно небезпечні дії (бездіяльність), у той самий час вимагають правомірної поведінки після вчинення злочину. Норми кримінального права зокрема регулюють поведінку людини у ризикованих ситуаціях. Це, наприклад, норма про необхідну оборону, що виключає відповідальність при правомірному захисті від злочинного посягання (ст. 36 КК), норми про звільнення від кримінальної відповідальності (розділ IX Загальної частини), погашення і зняття судимості (статті 89—91). Деякі громадяни виконують заборони кримінального закону, побоюючись відповідальності та покарання, але більшість громадян не вчиняють злочинів тому, що їх поведінка в цілому є позитивною й правомірною. Тим самим кримінальне право виконує попереджувальну функцію, про що свідчить недопущення порушення кримінально-правових норм свідомими громадянами.

4. Система кримінального права України та кримінально-правові інститути.

Систему кримінального права складають певним чином упорядковані кримінально-правові норми. У ст. 3 КК закріплене положення, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України.

Структура кримінального права. Кримінальне право України складається з юридичних норм Загальної та Особливої частин.

Відповідно до цього побудована й структура КК. Загальна частина КК складається з п'ятнадцяти розділів, що містять 108 статей. У її нормах визначаються чи регулюються положення загального характеру, зокрема:

- завдання КК, підстави та принципи кримінальної відповідальності;

- принципи чинності кримінального закону в часі, у просторі і щодо кола осіб;

- поняття й категоризація злочинів, а також їх стадій;

- ознаки суб'єкта злочину;

- форми вини;

- поняття співучасті, види співучасників;

- повторність, сукупність та рецидив злочинів;

- обставини, що виключають злочинність діяння;

- правові підстави та порядок звільнення від кримінальної відповідальності;

- поняття та види покарання, порядок призначення покарання;

- звільнення від покарання та його відбування;

- правові наслідки судимості, строки її погашення та зняття судимості;

- примусові заходи медичного характеру та примусове лікування;

- особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх.

Особлива частина КК складається з XX розділів і містить 339 статей, в яких визначаються:

- які суспільно небезпечні діяння є злочинами;

- які види покарання і в яких межах підлягають застосуванню до осіб, що вчинили ці злочини;

- підстави й умови, за наявності яких особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності (ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 114, ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 258, ч. 6 ст. 260, ч. З ст. 263, ч. 4 ст. 289);

- дефініції окремих понять (повторності злочину - п. 1 примітки до ст. 185, бюджетних коштів - п. 1 примітки до ст. 210, воєнізованих та збройних формувань - пункти 1 і 2 примітки до ст. 260, транспортних засобів - примітка до ст. 286, допінгу — примітка до ст. 323 тощо).

Завершується КК Прикінцевими та перехідними положеннями та Переліком майна, що не підлягає конфіскації за судовим вироком.

Вітчизняне кримінальне право як система взаємозалежних юридичних норм складається з відповідних кримінально-правових інститутів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Імперативний метод – застосування до особи, яка вчинила злочин санкції кримінально-правової норми.	\|	Кримінальна політика.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.