• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Ст 145. Класифікація груп ОЗ та інших НА. Методи нарахування А

ПКУ регулює 2 основних моменти:

1. Вся сукупність ОЗ та інших НА для цілей оподаткування поділена на 16 груп. Класифікація має враховуватись платником при застосуванні методів А та розрахунку норм А.

2. Встановлюються мінімально допустимі строки корисного використання об’єктів ОЗ та інших НА за групами.

Класифікація груп ОЗ та інших НА і мінімально допустимих строків їх амортизації.

Нарахування амортизації НА здійснюється із застосуванням визначених методів протягом таких строків:

Облік вартості, яка амортизується, нематеріальних активів ведеться за кожним з об'єктів, що входить до складу окремої групи.

Якщо відповідно до правовстановлюючого документа строк дії права користування нематеріального активу не встановлено, такий строк становить 10 років безперервної експлуатації.

Нарахування А здійснюється протягом строку корисного використання об’єкта, але не менше законодавчо встановленого і призупиняється на період його виводу з експлуатації (реконструкції, модернізації, добудови, консервації) на підставі документів, які свідчать про виведення ОЗ з експлуатації.

При визначенні строку корисного використання слід ураховувати:

- очікуване використання об’єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;

- фіз та моральний знос, що передбачається;

- правові або інші обмеження щодо строків використання об’єкта та інші фактори.

Строк корисного використання об’єкта ОЗ переглядається в разі зміни очікуваних вигод від його використання, але він не може бути меншим, ніж визначено в законодавством.

А об’єкта ОЗ нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання (крім виробничого методу нарахування А).

А ОЗ провадиться до досягнення залишкової вартості об’єктом його ліквідаційної вартості.

Запропоновані методи нарахування А умовно можна розбити на 2 типи:

− методи А, що базуються на часі використання ОЗ (прямолінійний метод, метод зменшення залишкової вартості, метод прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний метод;

− метод А, що базується на кількості одиниць, отриманих від використання об’єктів ОЗ (виробничий метод нарахування А).

Відмінність методів полягає в різному рівні нарахованих амортизаційних відрахувань та у способі їх розподілу. Залежно від виду ОЗ, умов експлуатації, морального зносу підприємство на власний розсуд застосовує найбільш економічно доцільний метод амортизації, який зазначається в наказі про облікову політику.

А основних засобів нараховується із застосуванням таких методів:

1. Прямолінійний –за яким річна сума А визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об’єкта ОЗ:

А = ,

де А –річна сума амортизації,

Ва – вартість, що амортизується,

Т – термін корисного використання об’єкта.

Перевагами методу є простота та можливість легкого коригування нормативів. Коли немає суттєвих ознак зростання витрат на ремонт ОЗ, пов’язаного із збільшенням строку їх використання, і відсутні дані про можливість швидкого морального зносу необоротних активів або є ускладнення із визначенням обсягу виробничої потужності за весь строк корисного використання ОЗ, застосування методу виправдано.

Недоліком є те, що він не враховує морального зносу, розбіжностей у використанні виробничої потужності ОЗ у різні роки їхньої експлуатації і необхідності збільшення витрат на ремонт в останні роки служби.

Доцільніше застосування цього методу для пасивної частини таких ОЗ, як будівлі, споруди, меблі, окремі типи обладнання довготривалого користування тощо.

2. Зменшення залишкової вартості –річна сума А визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування А та річної норми А. Річна норма А (у %) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об’єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об’єкта на його первісну вартість:

А = ,

де А – річна сума амортизаційних відрахувань, грн.,

Во – залишкова або первісна вартість об’єкта ОЗ на дату початку нарахування амортизації, грн.;

На – річна норма амортизації.

На = 1 - ,

де На – річна норма амортизації,

п – термін корисного використання об’єкта ОЗ, років,

Вл – ліквідаційна вартість об’єкта ОЗ, що визначається підприємством самостійно, грн.;

Вп – первісна вартість об’єкта ОЗ, грн.

При цьому методі економічно доцільним є нарахування більшої суми амортизації в першому році використання об’єкта і поступове її зменшення надалі.

Оскільки при застосуванні цього методу сума А нараховується нерівномірно, нерівномірно також накопичується сума зносу і зменшується залишкова вартість. В останньому році експлуатації об’єкта залишкова вартість наближається до ліквідаційної. Цей метод можливий до використання у випадку, якщо ліквідаційна вартість об’єкта ОЗ відмінна від 0.

3. Прискореного зменшення залишкової вартості – річна сума А визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування А та річної норми А, яка обчислюється відповідно до строку корисного використання об’єкта і подвоюється:

А = (В* Н) * 2,

де А – річна сума амортизаційних відрахувань, грн.,

Во – залишкова вартість об’єкта ОЗ або первісна вартість на дату початку нарахування амортизації, грн.;

На – річна норма амортизації.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості застосовується лише при нарахуванні А до об’єктів ОЗ, що входять до груп 4 (машини та обладнання) та 5 (транспортні засоби).

4. Кумулятивний –річна сума А визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об’єкта ОЗ, на суму числа років його корисного використання:

А = (В- В) * К,

де А – річна сума амортизаційних відрахувань, грн.,

Вп – первісна вартість об’єкта ОЗ, грн.

Вл – ліквідаційна вартість об’єкта ОЗ;

Кк – кумулятивний коефіцієнт:

Кк = К/ С,

де Кк – кумулятивний коефіцієнт;

Кл – кількість років, що залишилися до кінця очікуваного строку корисного використання об’єкта ОЗ;

Сл – сума чисел років корисного використання об’єкта ОЗ.

5. Виробничий –місячна сума А визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції та виробничої ставки А. Виробнича ставка А обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції, який підприємство очікує виробити з використанням об’єкта ОЗ:

На = Ом * (Вп - Вл) / Оз,

де На – норма амортизації,

Ом – фактичний обсяг продукції виготовлений за місяць, в якому відбувається нарахування амортизації,

Вп – первісна вартість об’єкта ОЗ, грн.,

Вл – ліквідаційна вартість об’єкта ОЗ, грн.,

Оз – розрахунковий обсяг діяльності (виробництва), який передбачається отримати з використанням основного засобу, що амортизується, од.

А об’єктів груп 9, 12, 14, 15 нараховується за методами 1 і 5. Також для окремих груп об’єктів встановлено обмеження на застосування методів А. Зокрема:

На основні засоби груп 1 та 13 амортизація не нараховується.

Суми амортизаційних відрахувань не підлягають вилученню до бюджету, а також не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків та зборів.

Амортизаційні відрахування потрібно використовувати за такими напрямами: будівництво об’єктів, придбання ОЗ, поліпшення (модернізація, модифікація, реконструкція) ОЗ, придбання НА, інші капітальні роботи, погашення отриманих на капітальні інвестиції позик.

Нарахування А в цілях оподаткування здійснюється підприємством за методом, визначеним наказом про облікову політику з метою складання фінансової звітності, та може переглядатися в разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання.

Нарахування А за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації.

Читайте також:

1. II. Класифікація видатків та кредитування бюджету.
2. IV. Відмінність злочинів від інших правопорушень
3. V. Класифікація і внесення поправок
4. V. Класифікація рахунків
5. А. Структурно-функціональна класифікація нирок залежно від ступеню злиття окремих нирочок у компактний орган.
6. Аверсивную терапію використовують, як правило, при лікуванні алкоголізму, нікотиновій залежності і деяких інших захворювань.
7. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
8. Агрегативна стійкість, коагуляція суспензій. Методи отримання.
9. Адаптовані й специфічні методи дослідження у журналістикознавстві
10. Адміністративні (прямі) методи регулювання.
11. Адміністративні методи - це сукупність прийомів, впливів, заснованих на використанні об'єктивних організаційних відносин між людьми та загальноорганізаційних принципів управління.
12. Адміністративні методи управління

Переглядів: 700