Основні етапи соціального супроводу при роботі з клієнтом

Робота з клієнтом будується за наступною схемою.

Перший етап — вивчення ситуації. Оцінюється загальна соціальна проблема і визначаються потреби клієнта. У письмовому вигляді у спеціальних формах відображаються такі напрямки:

§ оцінка потреб клієнта;

§ розробка плану соціальної допомоги (соціального супроводу);

§ визначення пріоритетів для вирішення потреб клієнта;

§ для країн з ринковою економікою визначається вартість послуг і приймається рішення щодо фінансування.

Оцінка потреб клієнта передбачає аналіз особистості, міжособистісних відносин, сім'ї, взаємодій із соціальним оточенням і факторами, що його визначають.

Для цього соціальний працівник повинен відповісти на такі запитання:

§ Які соціально-демографічні характеристики клієнта і на якій стадії розвитку життєвого циклу він знаходиться?

§ Які саме проблеми тривожать клієнта, соціального працівника, людей із соціального оточення?

§ Як, коли і хто визначив проблему чи потреби клієнта і що перед цим відбувалося?

§ Які основні особистісні, міжособистісні, групові і місцеві стресові фактори, що перешкоджають адекватному функціонуванню клієнта?

§ Які можливості щодо надання допомоги має конкретна особистість, сім'я чи група системи соціальної підтримки (робота, школа, друзі і т. ін.)?

§ Яка саме допомога найкраще буде відповідати потребам індивіда і сім'ї?

На цьому етапі соціальний працівник приділяє особисту увагу підготовці конкретної допомоги, визначенню кола проблем, встановленню особистого контакту і залученню клієнта до процесу ухвалення рішення.

Другий етап — безпосереднє надання послуг. На цьому етапі визначаються організації й фахівці, що будуть надавати послуги, і зміст самих послуг. Головне — визначається безпосередня соціальна допомога, аналізується якість наданих послуг.

Для цього соціальний працівник і клієнт вивчають усі можливі варіанти вирішення проблеми і шляхи досягнення мети, вибирають найбільш ефективні методи. Чітко визначають відповідальність кожної зі сторін (як працівника, що надає послуги, так і клієнта), формують графік роботи, формулюють конкретні завдання і визначають конкретні дати.

Третій етап — аналіз проведеної роботи й оцінка послуг, наданих клієнту. Цей етап включає такі стадії:

§ оцінка змін, що відбулися у процесі і після одержання соціальних послуг;

§ вивчення нових потреб, що з'явилися у клієнта і вимагають вирішення;

§ складання (у разі потреби) додаткового плану соціальної допомоги, тобто робота першого етапу;

§ припинення роботи з конкретним клієнтом, якщо він більше не вимагає соціальної допомоги.

Хоча контроль за процесом надання послуг і оцінка передбачаються на всіх фазах, соціальний працівник особливу увагу приділяє спостереженню за тим, наскільки успішно просувається процес і чи немає необхідності переглянути план і звернутися до інших, більш дійових засобів досягнення мети. На заключному етапі соціальний працівник повинен використовувати постійні системи, вибирати оптимальні засоби допомоги.

«Ведення випадку» — система, коли соціальний працівник відповідає не тільки за організацію, а й за надання послуг конкретному клієнту. Самі послуги можуть бути організовані різними установами, але соціальний працівник після визначення потреб клієнта організовує і координує соціальну допомогу. Отже, «ведення випадку» може здійснюватися на двох рівнях:

1. Контактний, коли соціальний працівник безпосередньо взаємодіє з клієнтом.

2. Організаційний чи опосередкований, коли взаємодія відбувається за системою: соціальний працівник — організації.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Робота в малих групах	\|	Види прийомних сімей

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.