• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Робота в малих групах

У малій групі кожний має змогу висловитися, поділитися по­глядами з того чи іншого питання, удосконалювати свої уміння спілкуватися. Члени такої групи краще пізнають один одно­го, швидше знайомляться з думками своїх колег з конкрет­ного питання. Тут набагато простіше задавати питання, з'ясовувати для себе щось незрозуміле з певних видів діяльності.

Групи формуються за розрахунком учасників (наприк­лад, на перший, другий, третій, якщо є потреба створити три групи) або учасники об'єднуються в групи із своїми сусідами. Для оптимізації роботи кожна з груп має зайняти своє місце в кімнаті, щоб усім було зручно: люди нормаль­но спілкуються один з одним, і водночас їх не відволікають інші групи.

Прийоми роботи в малій групі:

♦ тренер має переконатися, що кожна група ясно розуміє мету і завдання, а також знає регламент роботи;

♦ варто роздати кожній групі великі аркуші паперу для підготовки виступу за результатами роботи;

♦ завдання має бути записаним на аркуші паперу або членам кожної групи роздають картки з описом завдання або темою обговорення;

♦ можна пропонувати різні форми презентації роботи групи: колективний малюнок, схема дій, перелік позицій, скульптурна композиція тощо. Вимоги до подання матеріалу проговорюються тренером під час формулювання завдання;

♦ група має призначити учасника, який веде записи ре­зультатів роботи групи, а також учасника, який пред­ставлятиме результати роботи (за умови, коли не пе­редбачено групового представлення результату);

♦ бажано дати змогу учасникам тренінгу попрацювати самостійно якийсь час, хоча тренер і може цікавитися роботою або брати участь у діяльності окремих груп;

♦ слід нагадувати учасникам про час, відведений для роботи, при потребі, можна подовжити його (на кілька хвилин, але не більше).

Обговореніія результатів роботи. Результати роботи кожної групи виносяться на спільне обговорення. Порядок розгляду такий: представник групи доповідає про результати роботи, при потребі, його доповнюють інші члени групи, аудиторія слухає доповідь, а потім відбувається обговорення – запитання, доповнення, зауваження.

При наявності великої кількості малих груп не має сенсу пропанувати кожній групі докладно розповідати про результати роботи - при повторах учасники тренінгу швидко втрачають інтерес і не слухають. Можливі інші варіанти:

1) вислухати звіт першої групи і попрохати інші групи доповнити;

2) запропонувати групам вивісити на стінку аркуші па­перу з написаними на них короткими пунктами звіту, і попрохати учасників прочитати написане;

3) запропонувати представнику кожної групи розповісти зміст двох-трьох основних пунктів, а не робити "повну доповідь".

Завдання обговорення полягає в тому, щоб допомогти учасникам оцінити роботу колег, а не в тому, щоб швидко «пробігти» матеріал. При підбитті підсумків тренер має узагальнити результати роботи усіх груп таким чином, щоб було відзначено внесок кожної групи в розвиток теми.

4 Мозковий штурм - метод швидкої генерації та фіксації ідей

Мозковий штурм спрямований на швидку генерацію і фіксацію ідей, без аналізу і обговорення. Завдання полягає в тому, щоб записати на аркуші паперу найбільше ідей за ко­роткий відрізок часу. Такий вид діяльності припускає спон­танність і відсутність страху учасника бути незрозумілим або неприйнятим іншими. Участь кожного дає змогу отримати свіжі ідеї і змусити учасників по новому глянути на проблему.

Прийоми проведення мозкового штурму:

♦ не існує правильних або неправильних пропозицій прий­маються усі;

♦ можливе дублювання, повторення ідей;

♦ пропозиції не обговорюються, завдання полягає в тому, щоб одержати якнайбільше ідей;

♦ усі пропозиції мають повторюватися тренером і одночасно записуватися на великому аркуші паперу.

Тренер також може брати участь, що дасть змогу учасникам тренінгу почувати себе більш вільно.

Мозковий штурм дозволяє змінити темп заняття і створити гарні умови початку дискусії, він не може проводитися у відриві від інших тем заняття. Тренер має переконатися, що вправа по­в'язана з іншими темами й учасники розуміють її зміст і завдання.

5. Рольова гра - метод розширення досвіду учасників

Рольова гра - метод розширення досвіду учасників шляхом розгляду ситуації, в якій їм пропонується прийняти певну позицію (роль) і потім розробити спосіб, який дасть змогу довести запропоновану ситуацію до позитивного завершення (гра). Це гарний спосіб змусити учасників по-іншому глянути на ситуацію.

Щоб отримати позитивний вплив рольової гри, запропо­нована до розгляду ситуація має бути наближена до реаль­ності. Завчасно має бути підготована інструкція до гри з де­тальним описом аспектів ситуації та задіяних персонажів. Водночас інструкція не повинна обмежувати учасників у ро­зігруванні ролей відповідно до їхньої власної уяви.

Завдання учасників рольової гри - створення моделей по­ведінки, характерних реальним людям у повсякденному житті. Група має спостерігати за розігруванням кожної сцени і відзначати особливості поведінки і наслідки пропонованих дій.

Способи підготовки до рольової гри:

· тренери самі можуть розіграти сценку, щоб дати зро­зуміти учасникам, що це таке;

· учасники можуть спробувати спочатку грати в малих групах;

· для початку можна запропонувати учасникам більш спрощені моделі рольової гри: "скульптурна обробка"
або "міняючись місцями".

Прийоми проведення рольової гри:

• рольову гру не слід планувати на початку тренінгу -
група має бути "готовою" до такого рівня спілкування, тема обігрування повинна бути близькою для учасників;

• перед початком роботи тренер має ґрунтовно
розробити сценарій гри - короткий, але чіткий опис ситуації;

• дія учасників рольової гри є розігрування уявної ситуації за запропонованим планом, призначати ролі бажано за ба­жанням учасників;

• закінчувати розігрування сценки слід лише тоді, коли на­громадилося досить матеріалу для обговорення, або коли ролі вичерпали себе, або коли атмосфера стала занадто емоційною.

Тренер повинен дати час учасникам на вихід з ролі, щоб прийняті під час гри типи поведінки не проектувалися на подальшу роботу. Слід обговорити почуття учасників гри і спостерігачів: що відбувалося? чому відбувалося саме це? Чи сподобалося їм те, що відбувалося? від кого залежало подальше розгортання подій?

1) „Скульптурна обробка"

«Скульптурна обробка" - один із різновидів рольової гри. Впрааа дає змогу зосередити увагу аудиторії на почуттях людей у тій або іншій ситуації. Вона може бути використа­ла, на початкових етапах роботи, коли учасники ще не знаюгь один одного.

Тренер пропонує до розгляду життєву історію (опис випадкута дає час учасникам осмислити ситуацію, визначити почуття, які відчувають персонажі історії. Тренер пропонує учасникам зобразити фігури персонажів даної історії, з дотриман­ням вимоги: вони не повинні грати і не повинні розмовляти.

Учасникам на добровільних засадах пропонується визна­читися, хто яку роль гратиме. Спочатку вибирають головних персонажів і відповідно до почуттів, які вони переживають, їх розміщують по кімнаті, і ті мімікою та жестами демонстру­ють своє ставлення до події. Потім учасники зображують на­ступних героїв історії. Вони також розміщуються відповідно до їхньої ролі і рівня впливу на ситуацію. Вправа продов­жується поки вся композиція не буде сформована.

Обговорення. Тренер пропонує всім учасникам композиції розповісти про власні почуття стосовно інших. Тут є що об­говорювати, адже люди можуть сприймати одну й ту саму ситуацію по різному залежно від їхнього досвіду, точки зору, потреб, орієнтацій.

2) "Міняючись місцями"

Тренери конструюють ситуацію за темою обговорення: кладуть на підлогу великі аркуші паперу з написаними іменами персонажів життєвої ситуації, що розглядається. Тренер починає діяти від імені одного з персонажів: стоячи на аркуші з відповідним підписом він проговорює думки або почуття, які відчуває його персонаж в даній ситуації. Інший ведучий стає на другий аркуш паперу і продовжує діалог з точки зору іншого персонажа. Учасникам пропонується продовжити дію - зайняти місце на відповідному аркуші і висловити думку та почуття, які, на їхній погляд, відчуває їхній персонаж. Учасники можуть входити в гру і виходити з неї в будь-який час.

Вправа сприймається учасниками набагато легше, ніж повноцінна рольова гра. Тренери мають слідкувати, щоб гра не вийшла з під контролю. Після завершення вправа вимагає повноцінного обговорення усіма учасниками: хто брав участь у обговоренні і хто спостерігав за діалогом з місця.

3) Демонстрація

Тренери програють перед групою життєву ситуацію. На­приклад, діалог прийомної матері з дитиною, яка вкрала гроші. Завдання учасників після перегляду сценки висловити думки та почуття, які вона викликала, окреслити позиції учасників діалогу, запропонувати власні варіанти виходу із ситуації.

Програти життєву історію можна тренеру з учасником-добровольцем. На початку учаснику не дається ніяких інструкцій, лише обговорюється кого саме він буде грати, його завдання - висловити власні почуття. Тренер пояснює аудиторії ситуацію, яка буде обіграна. Наприклад, дитина приходить у сім'ю і батьки починають її інтенсивно «любити» Після демонстрації, своїми враженнями діляться і учасники і глядачі.

6 Лекція - вербальне надання інформації тренером.

Лекція - вербальне надання інформації тренером. Завдання лекгора - донести інформацію до групи, завдання групи – сприйнятти і зберегти отримані знання. Лекція – процес пасивний, тут не можлива взаємодія.

Успіх лекційного заняття - налагодження стійкого контакту з аудиторією і компетентність викладача в даній сфері.

Для покращення сприйняття матеріалу лектор має використовувати такі прийоми:

· структурувати матеріал - послідовна побудова лекційного курсу, поступове подання складної інформації;

· враховувати концентрацію уваги групи - робити паузи для запитань, змінювати ритм викладу матеріалу, пе­ремежовувати теоретичні викладки життєвими прикладами тощо.

У ході тренінгових занять лекції мають використовуватися з метою надання інформаційного матеріалу.

7. Використання методичного матеріалу

Тренінгові заняття передбачають активну участь у них усів учасників групи, тому тренерам використання "підручників" варто звести до мінімуму. Водночас при розробленні плану занять слід передбачити можливість роботи групи з методичним матеріалом, науковими розробками, законодавчими актами - їх читання та спільне обговорення. Перед початком занять організаторам слід потурбуватися щоб усі учасники були забезпечені методичними матеріалами, які мають використовуватись в ході тренінгового заняття.

Читання під час занять пропонується в одному або двох випадках. Тренер має наголосити, що учасники повинні роз­ширювати свої знання з того чи іншого предмету після занять. Тут можна запропонувати перелік спеціальної літера­тури або ж (по можливості) роздати її.

Ефективність тренінгового заняття багато в чому зале­жить від особистісних та професійних якостей тренера. Одним із суттєвих компонентів успіху тренінгової програми є вміння тренера швидко знаходити взаєморозуміння з групою (ра­порт). Ведучий виступає не в ролі вчителя, а помічника, який допомагає групі виявити власні ресурси. Завдання тренера полягає в тому, щоб допомогти кожному учаснику занять максимально використати власний досвід таким чином, щоб мати змогу навчатися на досвіді іншого.

Складним моментом у діяльності тренера є зняття на­пруги, яка є складовою частиною цього виду діяльності. Зі стресовими навантаженнями стикаються як тренери-початківці, так і досвідчені спеціалісти, оскільки такий вид навчання побудований на постійному контакті з аудиторією, він вимагає координації уваги, високого рівня компетентності тощо.

Важливої метою тренінгу є вироблення в учасників прак­тичних навичок налагоджувати співробітництво, умінь спілкуватися, знаходити оптимальний вихід із найскладніших життєвих ситуацій. Знання, які отримали слухачі під час тре­нінгу, значною мірою полегшують їх життя в майбутньому адже вони мають хист оперативно сформувати колектив спеціалістів-однодумців, "команду", здатну вирішувати най­складніші проблеми.

Читайте також:

1. II. Будова доменної печі (ДП) і її робота
2. IV. Практична робота.
3. VI. Домашня робота.
4. VI. Практична робота .
5. VI. Практична робота .
6. VI. Практична робота.
7. VI. Практична робота.
8. VI. Практична робота.
9. VI. Практична робота.
10. VI. Практична робота.
11. VI. Практична робота.
12. VI. Практична робота.

Переглядів: 1093