Сутність та різновиди політики.

Об'єктом дослідження політології є політика — явище надзвичайно складне. За демократизації, гуманізації та індивідуалізації суспільного життя основним завданням

політики має стати підвищення її ефективності й відповідальності.

Походження поняття «політика» здебільшого пов'язують із назвою однойменної

праці давньогрецького мислителя Аристотеля, в якій він розглядав основи

організації та діяльності держави, політичної влади.

Як відносно самостійна сфера суспільного життя, політика виникла водночас із

соціальною, етнічною та релігійною диференціацією суспільства. Покликали її до

життя ускладнення механізмів матеріального виробництва, культурний прогрес,

зростання соціальної мобільності суспільства. Внаслідок цих об'єктивних процесів

виокремилися групи людей з підвищеною конфліктністю, непримиренністю. Постала

нагальна потреба в соціальній силі, здатній забезпечити реалізацію особистих,

групових, суспільних інтересів, регулювання відносин між людьми для збереження

цілісності суспільства. Тому політика заявила про себе як мистецтво суспільного

існування, необхідний чинник збереження цілісності диференційованого суспільства.

Вислів У.Черчіля: “Навіть тоді, коли ми не цікавимося політикою, політика

цікавиться нами”.

Дуже поширеною на Заході є думка про те, що політика, держава та уряд – це

механізм за допомогою якого вільні громадяни прагнуть задовольнити власні цілі та

інтереси.

«Політика» є одним з найбільш неоднозначних термінів. Це виявляється

насамперед у повсякденному житті, коли політикою називають будь-яку

цілеспрямовану діяльність: мистецтво управління суспільством, громадську

активність, сферу задоволення амбіційних і користолюбних прагнень людей тощо.

Узагалі існують два основні підходи до тлумачення терміна "політика": з одного

боку, це заняття малодостойне й цинічне, з іншого – високоморальне й творче,

притаманне "справжнім аристократам духу", як говорили древні.

Сучасні традиції вживання терміна "політика" започатковані античним

(давньогрецьким) розумінням політики як вельми благородної справи – мистецтва

державного управління, покликаного об'єднати суспільство навколо вищої його мети.

Неоднозначність побутових уявлень про політику пов'язана зі складністю й

багатогранністю її виявів. Саме тому побутують різні наукові тлумачення, в яких

політика постає як:

– одна зі сфер життєдіяльності суспільства;

– сфера виявлення інтересів соціальних груп, їх зіткнення і протиборства;

– спосіб певної субординації цих інтересів, підпорядкування їх найвищому началу, більш

значущому і обов’язковому;

– рух соціальних груп, спільнот, які прагнуть здійснити свої інтереси через загальний

інтерес, що набуває примусової форми для решти суспільства;

– чинник становлення людини як вільної, унікальної і неповторної.

– система певних суспільних відносин, взаємодія класів, націй, держав між собою і з владою;

– сукупність дій, заходів, установ, за допомогою яких узгоджуються інтереси різних верств

населення;

– прагнення здобуття і використання державної влади, цілеспрямованого впливу на неї;

– участь у справах держави, у визначенні форм, завдань, змісту її діяльності;

– наміри, мета і способи дій правлячої еліти та її оточення;

– прояви хитрощів, обережності, таємничості, ухилянь, обачності.

Розглядаючи політику як сферу людської діяльності, можна тлумачити її трьома

способами:

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Внесок римських юристів у світову юридичну теорію та юридичну практику	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.