• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Економікою, мораллю, правом, релігією, культурою, екологією тощо.

Політика і суспільство.

Рівні існування політики.

В політології розрізняють три рівні існування політики:

Мегарівень охоплює світовий політичний процес у всіх його взаємозв’язках і

опосередкуваннях, весь геополітичний простір, міждержавні відносини і міжнародну

політичну проблематику. На цьому рівні аналізується діяльність міжнародних

суб’єктів політики та використовуються загальнофілософські методологічні підходи.

Макрорівень характеризує функціонування політики в національно-державному

та регіональному масштабі. Об’єктом аналізу стають центральна і місцева влада. На

цьому рівні застосовуються структурно-функціональний, системний, порівняльний,

комунікаційний та інші методи дослідження.

Мікрорівень охоплює окремі організації-партії, профспілки, корпорації тощо. Це

такий рівень аналізу політики, що є максимально наближеним до місцевого

матеріалу, дозволяє проводити конкретні соціологічні дослідження і процедури:

узагальнення статистичних даних, анкетування, контент-аналіз політичних документів

(партійних програм, правових актів тощо).

Політика тісно пов'язана з різними сферами суспільного життя:

Відносини між політикою та економікою, як доводять теоретичні розробки

західних та вітчизняних політологів, слід розглядати не в розрізі залежності політики

від економіки (марксистський підхід), а з огляду на їхню взаємозалежність і

взаємопов'язаність.

У тісних відносинах перебуває політика із суспільною мораллю. Трагічні сторінки

вітчизняної історії XX ст. свідчать: якщо політика нехтує загальнолюдськими цінно-

стями на користь класових, групових, корпоративних інтересів, тоді різко

деформується суспільна мораль. За сталінщини, наприклад, нормою вважали

доноси, зраду друзів і родичів, зневажання людської гідності. Поєднання політики із

загальнолюдською мораллю, характерне для демократичних країн, досягається

консенсусом, компромісами, цивілізованим ставленням до опозиції, запереченням

фанатичної жертовності.

Взаємозалежність політики і права має суперечливу природу. З одного боку, право

може бути використаним проти політичних опонентів, стати знаряддям антидемо-

кратичної політики. З іншого — саме право визначає межі й можливості діяльності як

опозиції, так і правлячих кіл, забезпечує стабільність політичного режиму.

Взаємозв'язок політики та релігії простежується в діяльності громадських

об'єднань, політичних партій, програми яких містять релігійні ідеї або віровчення.

Останнім часом зближення політичних і релігійних позицій, особливо в

поліконфесійних суспільствах, до яких належить і Україна, відбувається довкола ідеї

екуменізму — єднання зусиль усіх конфесій для досягнення соціальних суспільних і

політичних цілей, спрямованих на консолідацію й забезпечення добробуту

суспільства.

Невід'ємним спрямуванням діяльності будь-якої держави є культурна політика,

покликана задовольняти культурні потреби широких мас населення, сприяти

культурному прогресу шляхом цілеспрямованого розвитку науки, освіти, літератури,

мистецтва, засобів масової інформації.

Важливого значення в сучасних умовах набуває екологічна політика — система

заходів, здійснюваних державою з метою збереження довкілля й захисту природи.

Екологічна політика ґрунтується на природоохоронному законодавстві, рівень якого

значною мірою визначає її ефективність. Важливим напрямом екологічної політики є

пошук і впровадження нових природозберігаючих технологій. Для України серйозними

проблемами є фінансування природоохоронних заходів, відшкодування заподіяних

громадянам збитків тощо. Отже, всі сфери суспільного життя не тільки активно

впливають на політику, а є об'єктами свідомого політичного керівництва й управління.

За сучасних умов суспільно-політичного розвитку, коли людство винайшло

потужні демократичні регулятори політичних відносин і політичної діяльності,

політика покликана бути засобом регулювання економічних, соціальних і духовних

відносин, орієнтувати розвиток суспільства на мінімальну конфліктність й

максимальну життєздатність суспільних процесів.

Сучасною політичною наукою та всією громадсько-політичною думкою

сформовано чіткі засади демократичної політики:

§ оптимальне поєднання класового й загальнолюдського,

універсального й національного;

§ гуманістична спрямованість, подолання технократизму,

насильства, злочинності;

§ демократизм і моральність у здійсненні політики;

§ громадянськість і патріотизм.

Під час вироблення та реалізації політики важливо враховувати такі основні

чинники:

§ конкретно історичні умови розвитку соціуму, геополітичні

умови й географічне розташування держави;

§ рівень участі чи відчуження населення щодо влади й

державно-суспільних справ;

§ спрямованість національної ментальності, рівень розвитку

політичної та правової свідомості;

§ етнонаціональний і демографічний чинники суспільного

розвитку;

§ відповідність політичних ідеалів і завдань історичній

традиції, політичним цінностям певного суспільства, а також принципам

гуманізму й соціальної справедливості;

§ реальна міжнародна ситуація і ставлення до держави

світової громадськості.

Перехід до чесної та гуманної політики є складним і тривалим процесом, тісно

пов'язаним із корінними змінами у свідомості мас. Особливо це стосується тих країн,

які перебувають на стадії переходу від тоталітаризму до демократії, від закритих до

відкритих суспільств.

Читайте також:

1. N Придумати продовження до твору тощо.
2. Американський долар 1973 р. — 0,736736 г золота тощо.
3. Аналіз основних систем трудового і професійного навчання: предметної, предметно-операційної, операційної, операційно-предметної, системи ЦІП, операційно-комплексної тощо.
4. Безпека— це збалансований, за експертною оцінкою, стан людини, соціуму, держави, природних, антропогенних систем тощо.
5. Витребування доказів є правом, а не обовязком судді.
6. Вологість тощо.
7. Всю сукупність теорій виникнення держави можна обєднати в наступні напрямки теорій: теологічну, патріархальну, договірну, органічну, класову, теорію насильства тощо.
8. Державне регулювання як головна функція державного управління економікою, його форми й методи
9. Запрошуємо на роботу. Повідомляємо всіх працівників тощо.
10. Застереження від виявів бюрократизму тощо.
11. Зауваження. Використовується при аналізі точності й стабільності технологічних процесів, вимірювальних пристроїв, тощо.

Переглядів: 895