• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Сучасні тенденції у структурі та динаміці світової торгівлі товарами

У світовому господарстві на частку торгівлі припадає приблизно 80% від усього обсягу міжнародних економічних відносин.

Світова всесвітня торгівля – це торгівля, яка передбачає переміщення товарів та послуг за межі державних кордонів. Її ще можна трактувати як відносини країн з метою вивезення (експорту) та ввезення (імпорту) товарів і послуг.

Міжнародна торгівля протягом багатьох десятиріч залишається основним і одним із найдинамічніших секторів світової економіки.

Важливою характеристикою міжнародної торгівлі є її географічна і товарна структура, тобто структура з точки зору географічного розподілу і товарного наповнення [14, с.29].

Географічна структура міжнародної торгівлі – це розподіл торговельних потоків між окремими країнами та їх групами, створеними за територіальною або організаційною ознакою.

Територіальна географічна структура узагальнює дані про масштаби міжнародної торгівлі країн, що належать до однієї частини світу або укрупненої групи країн (промислово розвинуті країни, країни з перехідною економікою, країни, що розвиваються).

Організаційна географічна структура узагальнює дані про міжнародну торгівлю або між країнами, що належать до інтернаціональних торговельно-політичних об’єднань, або торгівлю між країнами, що виокремлені у певну групу за вибраним критерієм (країни-експортери нафти, країни – цілковиті боржники тощо).

Географічна структура міжнародної торгівлі сформувалась під впливом світогосподарського поділу праці, тобто поглибленого міжнародного поділу праці та науково-технічного прогресу.

Перше місце за обсягом торгівлі на світовому ринку займає Західна Європа – понад 2/5. Друге місце належить Азіатському регіону. Азіатські нові індустріальні країни (НІК) – Південна Корея, Тайвань, Сінгапур, а також Китай, Малайзія, Індонезія – входять до однієї групи 30-ти країн – лідерів світової торгівлі. Третє місце за обсягом зовнішньоторговельних операцій припадає на Північноамериканський регіон (табл. 2.2) [18, c. 37].

На сьогодні Західна Європа та Азія забезпечують понад 69% світового експорту та 65% світового імпорту товарів. Протягом 1993–2003 рр. питома вага експорту Західної Європи, Північної Америки, Африки, скоротилася відповідно на 0,9%, 2,9% та 0,1%. Разом з тим, збільшили свою частку у світовому експорті Латинська Америка (з 4,4 до 5,2%), країни Центральної, Східної Європи, Балтії та СНД (з 2,9 до 5,5%), Близького Сходу (з 3,4 до 4,1%). У світовому імпорті частка більшості регіонів знизилася (табл. 2.3) [46, c. 30].

Світовий експорт та імпорт товарів по регіонах за 1993–2003 рр. подано в таблицях 2.4, 2.5 [46, c. 171–178].

Аналіз динаміки експорту товарів по регіонах світу показує, що за останнє десятиріччя (1993–2003 рр.) обсяг світового експорту зріс на 99%, причому за темпами зростання експорту регіони можна поділити на дві групи: ті, в яких збільшення експорту є меншим від середнього показника по світу (Західна Європа, Африка, Північна Америка), та ті, де темпи зростання експорту перевищують цей показник (країни Балтії та країни з перехідною економікою, Центральна та Східна Європа, Латинська Америка, Близький Схід, Азія) (табл. 2.6) [46, c. 171–174].

Таблиця 2.2

Географічна структура світової торгівлі товарами по окремих регіонах у 2003 р. (складено за даними [46, c. 37])

Щодо темпів приросту обсягів експорту по роках, то слід зазначити, що міжнародна торгівля товарами пережила декілька періодів: 1994–1997 рр. – надзвичайно сприятливі для експорту роки, протягом яких в основному усі регіони світу нарощували обсяги експорту; 1998 р. – падіння обсягу як світового експорту, так і експорту по регіонах (крім Західної Європи та Близького Сходу), 1999–2000 рр. – винятково сприятливі умови для розвитку експорту; 2001 р. – найбільше падіння обсягів світового експорту (4%), зменшення експорту Близького Сходу та Азії майже на 10%, Африки та Північної Америки на 6%, Латинської Америки – на 3%; 2002 р. – поступове збільшення експорту, за винятком Північної та Латинської Америки; 2003 р. – значне зростання обсягів експорту порівняно з попереднім роком (табл. 2.7) [46, c. 171–174].

Аналіз динаміки світового та регіонального імпорту товарів свідчить про те, що для нього характерні тенденції, аналогічні експортуванню (табл. 2.8, 2.9) [46, c. 175–178]:

Таблиця 2.3

Частка регіонів у світовому експорті та імпорті товарів (складено за даними [46, c. 30])

Таблиця 2.4

Світовий експорт товарів по регіонах, 1993–2003 рр. (млн. дол. США) (складено за даними [46, c. 171–174])

* – включаючи реекспорт.
Таблиця 2.5

Світовий імпорт товарів по регіонах, 1993–2003 рр. (млн. дол. США) (складено за даними [46, c. 175–178])

* – включаючи реекспорт.
Таблиця 2.6

Темпи зростання експорту товарів по регіонах світу, 1993–2003 рр. (розраховано за даними [46, c. 171–174])

* – включаючи реекспорт.

Таблиця 2.7

Темпи приросту експорту товарів по регіонах світу, 1993–2003 рр. (розраховано за даними [46, c. 171–174])

* – включаючи реекспорт.

Таблиця 2.8

Темпи приросту імпорту товарів по регіонах світу, 1993–2003 рр. (розраховано за даними [46, c. 175–178])

* – включаючи реекспорт.

Таблиця 2.9

Темпи зростання імпорту товарів по регіонах світу, 1993–2003 рр. (розраховано за даними [46, c. 175–178])

* – включаючи реекспорт.

Ø максимальні обсяги були досягнуті в 2003 р. – вони перевищили рівень 1993 р. у два рази;

Ø стабільними і випереджаючими темпами зростання обсягів імпорту характеризуються такі регіони, як Центральна та Східна Європа, країни Балтії та країни з перехідною економікою, Північна Америка.

Переважна частина світової торгівлі припадає на промислово розвинуті країни. Частка цих країн становить близько 70% від світового товарообігу. При цьому близько 80% їх експорту призначається для інших промислово розвинутих країн. На частку країн, що розвиваються припадає 22–25%, на країни з перехідною економікою – 4–8%. Експорт країн, що розвиваються, до аналогічних країн становить лише близько 25% усього експорту, 2/3 експорту спрямовується на ринки розвинутих країн [15, c. 55].

Дуже важливу частину світової торгівлі становить регіональна торгівля. Лідером у цьому напрямку є Європейський Союз, частка якого у світовій торгівлі становить 38,7%. При цьому внутрішньорегіональні потоки ЄС становлять близько 25% від міжнародної торгівлі.

Інтеграція тихоокеанських країн охоплює понад 27% світової торгівлі і має тенденцію до зростання. Істотна частина світової торгівлі припадає на товарообмін між країнами, які пов’язані між собою історично та географічно. Наприклад, США – Канада, Мексика – Латинська Америка або Японія – країни Азії, що розвиваються, та інші [15, c. 55].

З другої половини минулого сторіччя стала помітно проявлятися конкурентна боротьба та зміна лідерів у світовій торгівлі. Почало доволі стрімко змінюватися співвідношення сил на світовому ринку. Якщо в 1950 р. на США припадало 32% світового експорту, то в 1960 р. – вже 24%, у 1990 р. – 16%, у 2001 р. – 11,9%, у 2002 р. – 10,7%, у 2003 р. – 9,6%. Відповідно зростала частка Західної Європи та Японії [7, c. 74].

Після розпаду СРСР жодна з країн-спадкоємниць колишнього Союзу, включаючи Росію, не увійшла до десятки лідерів світової торгівлі. Місце СРСР у першій десятці міцно зайняв Китай.

В останні роки лідерами світової торгівлі були Сполучені Штати Америки, Німеччина, Японія, Франція та Великобританія. Саме ці країни, змінюючи іноді послідовність, традиційно очолюють списки найбільших експортерів та імпортерів світу.

У 2003 р. у лідери торгівлі за обсягом експорту вийшла Німеччина (748,3 млрд. дол. США), а США змістились на друге місце (723,8 млрд. дол.). Третє місце традиційно зайняла Японія (471,8 млрд. дол.), а Китай (437,9 млрд. дол.) обійшов Францію (386,7 млрд. дол.) і зайняв четверте місце в рейтингу. Найбільшим імпортером залишились США (1303,1 млрд. дол.), друге місце традиційно зайняла Німеччина (601,7 млрд. дол.). Свою позицію у списку основних імпортерів змінив лише Китай, який із шостого місця піднявся на третє (413,1 млрд. дол.) (табл. 2.10) [46, c. 171–178]).

Таблиця 2.10

Провідні експортери та імпортери в світовій торгівлі товарами в 2003 р. (складено та розраховано за даними [46, c. 171–178])

В останні роки відбулися певні зміни й в товарній структурі світової торгівлі, яка значною мірою визначається законом порівняльних переваг.

Конкурентні переваги є у випадках, коли в країні ціни на експортні товари (або внутрішні ціни) нижчі від світових. Відмінності в цінах зумовлені різними витратами виробництва, котрі залежать від природно-географічних або соціально-економічних чинників.

Протягом останніх десятиліть у світовій торгівлі відбувся значний розвиток спеціалізації у виробництві товарів, яка супроводилася структурними змінами як основних груп товарів (продовольчі товари та сировина; руди, мінерали та кольорові метали; паливо; промислові товари), так і окремих видів усередині груп товарів. Товарну структуру світового експорту та її динаміку характеризують дані табл. 2.11 [46, c. 101] та рис. 2.1, 2.2 [46, c. 101; 50, с. 5].

Загальні зміни в товарній структурі міжнародної торгівлі – це скорочення частки сировинних товарів (з 22,6% у 1995 р. до 22,4% у 2003 р.) і збільшення частки готових виробів (з 74,1% у 1995 р. до 74,5% у 2003 р.).

Таблиця 2.11

Товарна структура світового експорту за 2003 р. [46, c. 101]

* – включаючи неспецифічні товари, які в 2003 р. становили 3% від світового експорту товарами.

Тобто дана тенденція дістала відображення у збільшенні поставок на світовий ринок машин та транспортного обладнання, телекомунікаційного й офісного обладнання, продукції хімічної промисловості, продукції автомобілебудування, гірничовидобувної промисловості. При цьому в структурі експорту скоротилася питома вага сільськогосподарської продукції, напівфабрикатів, текстилю, одягу, чавуну та сталі.

У товарній структурі експорту та імпорту промислово розвинутих країн вища частка експорту готової продукції у порівнянні з її імпортом, вища питома вага імпорту палива, приблизно рівна частка імпорту та експорту сировини, харчових і сільськогосподарських продуктів, зменшення частки експорту та збільшення частки імпорту текстильних виробів, збільшення імпорту хімічних продуктів, машин і транспортного устаткування.

У товарній структурі країн, що розвиваються, спостерігається скорочення частки палива, харчових продуктів та сільськогосподарської сировини – в експорті та машин, продукції металообробної промисловості – в імпорті.

У країнах з перехідною економікою з усіх позицій частка як у експорті, так і в імпорті (крім палива) в загальному обсягу товарообігу істотно скоротилась.

Рис. 2.1. Динаміка товарної структури світового експорту за 1995 та 2003 рр. [46, с. 101]

Читайте також:

1. Автомати для комбінованої торгівлі
2. Аксіологія права у структурі філософсько-правового знання. Соціальна цінність права.
3. Актуальні тенденції організації іншомовної освіти в контексті євроінтеграції.
4. Антивоєнні рухи напередодні Першої світової війни
5. Антидемпінгове регулювання у світовій торгівлі.
6. Антропогенний вплив на природне середовище та сучасні екологічні проблеми
7. Антропологія права в структурі філософсько-правового знання.
8. Архівна справа в Україні в роки другої світової війни
9. Афро-азійський світ після Першої світової війни.
10. Багатозначність слів у сучасній українській мові
11. Біржове страхування (хеджування) учасників біржової торгівлі від несприятливих для них коливань цін
12. Близький Схід під час Другої світової війни.

Переглядів: 953