Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Лекція 2. Прадавня культура на теренах України

План

1.Показники ефективності використання основних фондів підприємства.

2.Шляхи покращення використання основних фондів підприємства

1. Показники ефективності використання основних фондів підприємства.

Система показників, яка може вичерпно характеризувати ефективність основних фондів, охоплює два блоки: перший — показники ефективності відтворення окремих видів і всієї сукупності засобів праці; другий — показники рівня використання основних фондів в цілому і окремих їхніх видів

Необхідно також розрізняти дві форми оновлення основних фондів — екстенсивну та інтенсивну. Екстенсивне оновлення характеризує темпи збільшення обсягу експлуатованих основних фондів. Інтенсивне оновлення передбачає заміну діючих основних фондів новими, більш ефективними. Проте процес виведення з експлуатації застарілих та спрацьованих основних фондів не можна ототожнювати з інтенсивним оновленням діючих засобів праці.

Часткові показники використання основних фондів:

– коефіцієнт змінності:

(1)

де ВП – випущена продукція (грн.);

Взм– кількість відпрацьованих машинозмін;

С– кількість встановленого обладнання;

Др– кількість робочих днів за місяць (рік);

t_зм– тривалість зміни (год.).

– коефіцієнт екстенсивного завантаження устаткування (по групі обладнання цеху):

(2)

де Фд, Фн – відповідно дійсний і номінальний фонд часу роботи обладнання за певний період, (год.)

–коефіцієнт інтенсивного завантаження:

(3)

де Тфакт – фактично витрачений час на виготовлення одиниці продукції, н-год.;

Тнорм– технічно обґрунтована норма часу на одиницю продукції, н-год.

– коефіцієнт інтегрального завантаження:

Кінтегр= Кекст ´Кінт . (4)

Розширене відтворення основних фондів передбачає збільшення обсягів виробництва і відбувається так:

· Технічним переозброєнням діючого підприємства (впровадження нової техніки, технології, механізація та автоматизація виробництва, модернізація та зміна застарілого устаткування)%

· Реконструкцією діючого підприємства (повне або часткове переобладнання виробництва, можливе спорудження нових або розширення існуючих допоміжних та обслуговуючих об’єктів);

· Розширенням діючого підприємства (спорудження другої та наступних його черг, додаткових виробничих колективів, нових цехів або розширення існуючих);

· Новобудовою (спорудження на нових майданчиках окремих виробничих об’єктів або підприємств).

2. Шляхи покращення використання основних фондів підприємства

Шляхи поліпшення використання основних засобів залежать від конкретних умов, що склалися на підприємстві за той чи інший період. Підприємство може досягти поліпшення використання основних засобів у такі способи:

· Позбутися зайвого устаткування, машин, інших основних фондів або здати їх в оренду;

· Своєчасно і якісно здійснювати планово – попереджувальні та капітальні ремонти;

· Купувати високоякісні основні фонди;

· Працювати над підвищенням кваліфікації обслуговуючого персоналу;

· Поліпшувати якість підготовки сировини і матеріалів для процесу виробництва;

· Підвищувати рівень механізації та автоматизації виробництва;

· Впроваджувати нову техніку і прогресивну технологію , яка є безвідходною та енерго – і паливнозберігаючою;

· Вдосконалювати організацію виробництва і праці з метою скорочення втрат робочого часу через втрат робочого часу через простої устаткування.

Лекція №5

Тема .Структура, нормування та використання оборотних фондів підприємства.

1.Склад і структура оборотних фондів підприємства.

2.Нормування витрат матеріальних ресурсів підприємства.

1. Склад і структура оборотних фондів підприємства.

Оборотні фонди підприємства мають матеріально-речову й вартісну форми. У практиці планування та обліку господарської діяльності до складу оборотних фондів включають: виробничі запаси; незавершене виробництво та напівфабрикати власного виготовлення; витрати майбутніх періодів.

Виробничі запаси становлять найбільшу частину оборотних фондів. До них належать запаси сировини, основних і допоміжних матеріалів, покупних напівфабрикатів, палива й пального, тари, ремонтних деталей і вузлів, малоцінних інструментів, господарського інвентарю (реманенту) та інших предметів, а також аналогічних предметів, що швидко зношуються.

Незавершене виробництво — це предмети праці, обробку (переробку) яких не завершено підприємством. Вони перебувають безпосередньо на робочих місцях або в процесі транспортування від одного робочого місця до іншого.

До напівфабрикатів власного виготовлення відносять ті предмети праці, що їх повністю оброблено (перероблено) у даному виробничому підрозділі підприємства, але які потребують дальшої обробки в інших підрозділах (наприклад, поковки, штамповки, відливки та інша продукція заготовочного виробництва).

Витрати майбутніх періодів — це грошові витрати, які зроблено в даний період, але які буде відшкодовано за рахунок собівартості продукції (роботи, послуг) у наступні періоди. До них належать витрати на підготовку виробництва, освоєння випуску нових виробів, раціоналізацію і винахідництво, придбання науково-технічної та економічної інформації, передплату періодичних видань тощо.

Співвідношення оборотних фондів у розрізі окремих елементів і стадій функціонування (запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів) характеризує їхню виробничо-технологічну (стадійну) структуру. Вона формується під впливом низки факторів (тип виробництва, особливості продукції та технології її виготовлення, умови забезпечення підприємства матеріальними ресурсами тощо) і змінюється в часі повільно, без різких коливань. Наприклад, на промислових підприємствах України у загальному обсязі оборотних фондів частка виробничих запасів становить у середньому протягом останніх років приблизно 70%, незавершеного виробництва — 25%. Спостерігається така тенденція в динаміці структури оборотних фондів: відносні розміри виробничих запасів у цілому зменшуються, а незавершеного виробництва і витрат майбутніх періодів, навпаки, збільшуються.

Структура оборотних фондів на підприємствах різних галузей має значні відмінності, зумовлені конкретними технологіями і формами організації виробництва, умовами забезпечення матеріальними ресурсами, цінами на них тощо. Так, найбільшу частку в загальному обсязі оборотних фондів становлять: виробничі запаси — на електростанціях та підприємствах легкої промисловості (до 90%); незавершене виробництво — на підприємствах машинобудування (близько 40%, у зв’язку з великою тривалістю виробничого циклу); витрати майбутніх періодів — на підприємствах добувної індустрії (40—50% і більше).

2. Нормування витрат матеріальних ресурсів підприємства.

Визначення потреби підприємства у сировині та інших видах матеріальних ресурсів здійснюється за певними нормами їхніх витрат. Ці норми розробляються самими підприємствами або на їхнє замовлення галузевими науково-дослідними організаціями. Застосовувана система норм витрати матеріальних ресурсів охоплює велику номенклатуру останніх.

Види норм виокремлюються за такими класифікаційними ознаками:

а) за призначенням — норми витрат сировини, матеріалів, енергії, палива тощо; б)масштабом дії — групові (на однакові види продукції) та індивідуальні; в) періодом дії — річні (для поточного планування) й перспективні;

г) ступенем деталізації об’єктів нормування — для деталі (вузла) й виробу в цілому;

д) ступенем деталізації нормованих ресурсів — специфіковані (на види ресурсів з конкретними параметрами) і зведені (на види ресурсів за звуженою номенклатурою).

Нормування витрат окремих видів матеріальних ресурсів передбачає дотримання певних наукових принципів. Найважливішими з цих принципів мають бути: прогресивність, технологічна та економічна обґрунтованість, динамічність і забезпечення можливості зниження норм.

Норма витрати того чи того виду матеріальних ресурсів — це гранично допустима величина витрати на виготовлення продукції за умов конкретного виробництва з урахуванням застосування найпрогресивнішої технології та сировини (матеріалів) найвищого ґатунку. Вона має власну структуру, тобто співвідношення окремих елементів, які у сукупності становлять загальну величину витрати певного виду матеріальних ресурсів на одиницю продукції, що виробляється. Для більшості матеріалів структура норми витрати включає: корисну (чисту) витрату; технологічні відходи і втрати; інші організаційно-технічні втрати (під час транспортування, зберігання тощо).

У практиці господарювання використовують три основні методи нормування витрат матеріальних ресурсів: аналітично-розрахунковий, дослідно-лабораторний, звітно-статистичний. Найбільш прогресивним, безперечно, є аналітично-розрахунковий метод, що базується на глибокому аналізі та техніко-економічному обґрунтуванні всіх елементів норми з використанням найновіших досягнень техніки і технології виробництва. Користуючись дослідно-лабораторним методом, норми витрат визначають з допомогою проведення низки дослідів і досліджень; його використовують, головне, для нормування витрати допоміжних матеріалів та інструменту. Суть звітно-статистичного методу нормування полягає у встановленні норм витрат, виходячи зі звітних даних про фактичне витрачання ресурсів за минулі роки та очікуваного (можливого) певного зниження норм у наступні роки. Його практичне застосування допускається тільки як виняток — для орієнтованих розрахунків, а також у процесі нормування витрат малоцінних і таких, що їх рідко використовують, матеріалів.

Лекція №6

Тема .Нематеріальні ресурси і активи.

1. Поняття та види нематеріальних ресурсів.

2.Поняття, охорона та реалізація права власності на нематеріальні ресурси

1. Поняття та види нематеріальних ресурсів.

Нематеріальні ресурси – це складова потенціалу підприємства, здатна забезпечити економічну користь протягом тривалого періоду. Для цієї складової характерні відсутність матеріальної основи і невизначеність розмірів майбутнього прибутку від її використання.

Рис. 1. Складові нематеріальних ресурсів.

Винахід – це результат творчої діяльності людини в будь – якій технології, що позначений істотною новизною і дає позитивний ефект при його застосуванні. Об’єктом винаходу може бути конкретний продукт або конкретний спосіб. Розрізняють такі види винаходу:

· Пристрій – машини, механізм, прилад , які характеризуються наявністю нових рішень у параметрах , матеріалах, з яких виготовляються;

· Речовина – хімічні сполуки , їх композиції (розчини, сплави) і продукти ядерного перетворення;

· Штам мікроорганізму, культура клітин рослин і тварин – спадково однорідні культури бактерій, мікроскопічні гриби, дріжджі, мікроорганізми, віруси.

Промисловим зразкомназивається результат творчої діяльності людини в галузі художнього конструювання. Об’єктом такої діяльності може бути форма, малюнок, кольори або їхнє поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб. Промисловий зразок може бути об’ємним (модель), плоским (рисунок) або комбінованим.

Корисна модель — це результат творчої діяльності людини, об’єктом якої може бути конструктивне вирішення пристрою або його складових частин.

Товарними знаками та знаками обслуговування (знаки для товарів і послуг) вважаються оригінальні позначки, за допомогою яких товари (послуги) одного виробника відрізняються від аналогічних товарів (послуг) іншого. Товарний знак розміщується безпосередньо на товарі або його упаковці, у рекламі, друкованих виданнях, на офіційних бланках підприємства.

Програмне забезпечення ЕОМ охоплює операційні системи і прикладні програми. Розширення сфери використання засобів обчислювальної техніки, необхідність розв’язування дедалі складніших задач зумовлюють постійне збільшення кількості програмних продуктів і витрат на їх створення. Вартість програмного забезпечення невпинно підвищується і стає важливим об’єктом комерційних відносин.

Базою даних називають іменовану сукупність інформаційних одиниць у певній предметній сфері, які відображають стан об’єктів та їх відносини.

База знань - це сукупність систематизованих базових відомостей, що належать до певної галузі знань і зберігаються в пам’яті ЕОМ.

Твори науки, літератури і мистецтва існують у таких формах:

· Письмовій (рукопис, машинопис, нотний запис);

· Усній( оприлюднені виступи, лекції, промови, проповіді);

· Образотворчій( ілюстрації, картини, схеми, кіно - , відео - , фотокадри);

· Об’ємно – просторовій( скульптури, моделі, архітектурні форми ).

Ноу – хау – це знання або досвід технічного, управлінського, комерційного, фінансового або іншого характеру, що можуть бути практично використані в наукових дослідженнях, у виготовленні та реалізації конкурентоспроможної продукції, забезпечуючи їх власникові певні переваги.

Раціоналізаторська пропозиція - це технічне вирішення , яке є новим і корисним для підприємства, до якого воно подане , і може стосуватися вдосконалення використовуваної техніки, виготовленої продукції, спосіб контролю, спостереження, техніки безпеки.

Зазначення походження товару – це будь – яке словесне або графічне позначення , що вказує на географічне місце походження товару (країну, регіон, населений пункт. місцевість).

Гудвіл – це основний капітал підприємства або фірми, здатний приносити додаткові прибутки завдяки підвищенню конкурентоспроможності (з використанням іміджу, досвіду, ділових зв’язків, престижу товарних знаків, постійної клієнтури, прихильності споживачів).

2. Поняття, охорона та реалізація права власності на нематеріальні ресурси

Нематеріальні активи – це права на використання об’єктів промисловості та інтелектуальної власності, а також інші майнові права.

Бухгалтерський облік нематеріальних активів ведеться щодо кожного об’єкта за такими групами:

Права користування природними ресурсами – надрами , іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище;

Права користуватися майном – земельною ділянкою, будівлею , на оренду приміщень;

Права на знаки для товарів і послуг – товарні знаки, товарні марки, фірмові назви;

Права на об’єкти промислової власності – винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорт рослин, породи тварин, ноу – хау, захист від недобросовісної конкуренції;

Авторські та суміжні з ним права – на літературні та музичні твори, програми для ЕОМ, бази даних;

Гудвіл ;

Інші нематеріальні активи – право на здійснення діяльності, використання економічних та інших привілеїв.

Об’єкти інтелектуальної власності охороняються авторським правом.

Авторське право – це система правових норм, що визначають виключне право авторів наукових, літературних та художніх творів на використання їх праці.

Авторське право не поширюється на:

1) офіційні документи(закони, укази, постанови, судові рішення, інструкції);

2) державні символи( прапори, герби, ордени, грошові знаки);

3) твори народної творчості;

4) повідомлення про новини дня, поточні події, що мають характер звичайної прес – інформації;

5) ідеї , процедури, концепції, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, раціоналізаторські пропозиції;

6) твори , термін дії авторського права на які закінчився.

Права власності на винаходи, корисні моделі та промислові зразки засвідчуються патентами. Патент – це документ, який держава видає особі або підприємству з наданням їм виключного права на використання зазначеного в патенті об’єкта промислової власності(при порушені патентного права, власник патенту може стягнути компенсацію збитків через суд).

Правова охорона знаків для товарів і послуг , зазначення походження товару здійснюється на підставі їх державної реєстрації. На зареєстровані нематеріальні ресурси видається свідоцтво, що засвідчує його пріоритет.

Передавання права використання здійснюється у формі ліцензійної угоди. Ліцензія – це дозвіл на використання нематеріального ресурсу протягом певного періоду за обумовлену винагороду. Ліцензійна угода - це договір , згідно з яким власник нематеріального активу передає іншій стороні ліцензію на використання в певних межах своїх прав на патент або авторське право.

1. Сутнісні ознаки й періодизація первісної культури України.

2. Архаїчні культури на території України. Трипільська культура та її здобутки.

3. Діалог культур на праукраїнських землях.

3.1. Скіфська культура.

3.2. Антична епоха в українському контексті.

3.3. Слов’янська доба в дохристиянській культурі українських земель.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Розсіювання світла. Опалесценція та флуоресценція.	\|	Архаїчні культури на території України. Трипільська культура та її здобутки.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.