Експертиза винаходів .

Патент.

Патент - де документ, який підтверджує визнання пропозиції винаходом, пріоритет винаходу, авторство на винахід і виняткове право власника патенту на винахід.

Право на отримання патенту, а також виняткове право на винахід, яке підтверджується патентом, може бути передано іншим особам (правонаступникам) у встановленому законом порядку. Правонаступниками авторів-винахідників є найчастіше фірми, яким автори передають право на патентування та використання своїх винаходів, рідше - родичі померлого автора.

Патент надає винахідник чи правонаступнику виняткове право розпоряджатися винаходом. Це означає, що власник патенту сам вирішує, як поступити з винаходом -продати його чи видати ліцензію (дозвіл) на його використання, чи не робити ні того,ні • іншого.

Ліцензія - оформляється у вигляді договору між патентовласником - ліцензіаром і отримувачем прав на використання патенту - ліцензіатом. Такий договір називають ліцензійним і він може бути безоплатним (при наданні прав безкоштовного використання патенту) і оплачуваним (коли передбачено оплату). Розмір плати за видачу ліцензії чи відступлення (продаж) патенту визначають угодою сторін. Договір чи інший документ про видачу ліцензії чи відступлення патенту повинен бути зареєстрований у патентному відомстві країни, в іншому випадку такий договір не буде чинним.

Без згоди патентовласника ніхто не має права використовувати запатентований винахід (за окремими винятками), інакше порушник повинен компенсувати збитки, котрі несе власник патенту. Патент видається терміном на 20 років, відраховуючи з дня подачі заявки в НДЦПЕ (науково-дослідний центр патентної експертизи). Дія патенту припиняється при несплаті річного патентного мита або на підставі заяви патентовласника, який не бачить вигоди у володінні цим патентом.

Патент може бути визнано недійсним частково чи повністю, якщовиявлено порушення певних вимог - неправильно вказано прізвище автора (авторів), відсутність у патентовласника права на володіння патентом тощо.

У колишньому СРСР винахідникам видавались, як правило, авторські свідоцтва (АС), де власником винаходу була держава (а не винахідник). І сьогодні у бібліотеках, науково-технічних центрах (бюро) знаходяться АС, як відображення такого порядку захисту винахідників та їх прав. З утворенням України - винахідникам видаються патенти (на 5 або 20 років).

Винахід - це завжди прозріння. Спалах у свідомості і... буквально все стало ясно. Якщо таке осяяння не відвідало вас, якщо рішення не було несподіваним, а простовисумлінно попрацювали над відомими пристроями і, користуючись прийомами, описаними в підручниках, поліпшили якості об'єкта, то, напевно, це не винахідництво.

Експерт, який буде розглядати такий пристрій, вкаже, що в ньому відсутній елемент суттєвої новизни.Уявіть собі, що хтось раптом напише:

Вже сяяло частіше сонце,

І довшим день уже ставав,

Лісів таємна глибина

З веселим шумом одягалась...

Здавалося б, вірш докорінно перероблено й перекладено, в ньому навіть описується абсолютно інша пора року, ніж у О.С.Пушкіна, а ось людину, що його написала, поетом не назвеш - "музика явно вже десь звучала".

Точно так само не кожного конструктора, що вніс зміну в пристрій, який розробляється ним, можна назвати винахідником. Щоб пояснити суть справи, візьмемо, наприклад, хоч-би віник. Раптом в бюро патентів відвідувач приносить проект двосторонньої мітли. На її держаку не один пучок лозин, а два, з обох сторін. Користуватися нею треба зовсім по-іншому: не шаркати сюди-туди, як тривіальним одностороннім віником, а обертати перед собою за держак, як пропелер. Для охорони особи від розбризкування бруду агрегат забезпечено невеликим кожухом на коліщатках.

Приховавши усмішку, експерт приймає цю анекдотичну заявку. Однак незабаром на його стіл лягає ціла папка креслень, розроблених кваліфікованими конструкторами. Пропонується "Машина для замітання вулиць". Будучи людиною ретельною, експерт дістає заявку на двосторонню мітлу і порівнює її з новою пропозицією. Відкинувши кузов, мотор і колеса, відомі у звичайних автомобілях, він дійшов до основного робочого органу машини - валика, облаштованого по колу щетиною, який обертається перед рухомим автомобілем. Здавалося 6, валик зовсім не схожий на двосторонню мітлу, але тут на світ божий витягується "Формула винаходу".

Формула першої пропозиції виглядає так:

"Пристрій для підмітання, що складається з безлічі тонких, пружних елементів, одні кінці яких сполучені разом, а інші розміщені віялом, відрізняється тим, що з метою підвищення ефективності дії шляхом надання пружним елементам обертового руху вони радіально закріплені на поворотному валу."

Отже, тут говориться про безліч тонких пружних елементів. Зауважте, не про два, не про декілька (яка ж мітла складається з двох або декількох прутиків?), а саме - про безліч.

Матеріал, з якого виготовляють об'єкт, у формулі винаходу вказується надто рідко. Тут написано: "...тонкі, пружні елементи...". Це можуть бути прутики, гнучкі пластмасові трубочки на зразок тих, через які п'ють каву-гляссе, шматки стальної рояльної струни. Зв'язавши ці кінці разом, ми отримаємо мітлу, звичайну, пластмасову або стальну, але все одно мітлу. Тепер експерт задасть собі запитання: чи можна щетину вважати безліччю тонких, пружних елементів? Безумовно, можна. Отже, в цій частині (її називають обмежувальною, тому що вона обмежує права автора) обидві пропозиції ідентичні. Суть винаходу викладена після слова "відрізняється тим, що". Мета пропозиції в обох випадках однакова. І "двомітла" і робочий орган машини створені для того, щоб підвищити ефективність підмітання шляхом надання пружним • елементам обертового руху. Досягають цієї мети в обох випадках закріпленням пружних елементів навколо осі по радіусах.

Схожість явна. Експерту залишається тільки вирішити: чи можна, знаючи про принцип дії двосторонньої мітли, створити робочий орган підмітальної машини в звичайному порядку, без творчого вибуху? Звичайно, можна. Знаючи про "двомітлу", можна і без творчості сконструювати валик з пружними елементами. Отже, відмова...

Взагалі, щоб штучно не урізати прав винахідника, краще уникатизайвої конкретизації. Наприклад, складаючи заявку на підводні крила, не треба точновказувати величину кута їх атаки. Адже назвавши, припустимо, 10 , ми тим самим відмовляємося від можливості зробити підводне крило поворотним, з кутом атаки, що змінюється від О до 360".

Однак розширювати права автора винаходу можна лише до певної межі. Наприклад, якщо у формулі винаходу "Склад холодного мастила для підлоги" процентний вміст бітуму буде вказано в інтервалі від 10 до 80%, то сумнівно чи навіть досвідчений паркетник зможе уявити собі суть цієї пропозиції. Це однаково, що сказати лікареві: температура хворого • порядку ЗО...40⁰.

Нерідко "графомани з винахідництва" надсилають у патентні відомства свої вельми туманні пропозиції. У цих випадках експерти, відкинувши загальні фрази про прекрасні якості нової машини, пропонують відразу скласти формулу винаходу. Формула, як лакмусовий папірець, показує, чи є у пропозиції новизна. Адже, як не крути, а заявник повинен вказати, якими ж деталями Його пристрій відрізняється від відомих і що дають ці відмінності. А коли немає відмінностей, то немає і винаходу!

Вміти, коли треба, мислити категоріями патентних формул - дуже важливо для інженера. Це чудовий метод самоконтролю. І не тільки а техніці, але взагалі в житті таке вміння завжди пригодиться. Художнику, режисеру, письменнику, журналісту, перш ніж намалювати, написати або зробити фільм, було б непогано хоч би уявно розділити свій твір на довідмітну і відмітну частини. І якщо при цьому стане ясно, що елементів новизни і корисності немає, то краще взагалі і не писати, і не знімати, і не говорити. "Невідмітні" картини, статті, книги - це страшні речі..

Науковий співробітник, якщо його праці не мають новизни і корисності, зайнятий нікчемною працею. Артист, якщо його сьогоднішній виступ не відрізняється віл учорашнього, знаходиться в творчому тупику. І так у всьому. Ось чому винахідник і^;. великий вчений Альберт Ейнштейн, що присвятив декілька років життя роботі в патентному бюро, згодом про свою роботу експерта писав: "Складання патентних формул було для мене благословенням. Воно заставляло багато думати про фізику і давало для цього мотивацію".

Коли знайомишся з матеріалами, знехтуваними експертизою за ознакою новизни, мимоволі переживаєш гірке почуття жалю. Скільки праці, скільки надій пішло прахом! Люди не спали ночами, часом тратили особисті кошти, нарешті добилися успіху, і раптом виявляється: все було марно! Точно така ж машина, але тільки більш досконала і ефективна, вже побудована декілька років тому!

Експерти кажуть, що винахідники по-різному відносяться до повідомлення про відсутність новизни в їх припущеннях.

"Образливо!" - скаже один винахідник. "Не може бути!" - скаже інший. А третій, той, що починає, скаже: "Чудово! Значить, є у мене в голові "олива"!".

Для того щоб не винаходити винайденого, треба знати патентний фонд по класах, в яких можна зустріти подібний пристрій.

Науково-дослідні організації, перш ніж приступити до розробки тієї або іншоїтеми,замовляють у відповідних архівних організаціях мікрофільми, копії авторських свідоцтв і патентів за напрямом розробки. Працівники патентних відділів, подібно .до досвідчених лоцманів, провадять групи розробників в обхід відомих конструкцій до оригінальних рішень, котрі не зачіпають нічиїх прав і є невідомими з попереднього винахідницького досвіду. Для багатьох початкуючих винахідників, котрі прийшли в патентну бібліотеку вже після того, як їх відвідала ідея, бібліотечний зал стає "залом розчарування". У наш час винайти щось дійсно нове дуже важко. Якось до патентного відомства надійшла пропозиція однієї молодої людини, яка сама, без усякої сторонньої допомога винайшла пристрій для підігрівання води викидними газами з котельні. Оригінальність своєї пропозиції він бачив у тому, що в його водопідігрівачі теплопередача відбувалася не через стінки трубок, як звичайно, а безпосередньо через контакт води і газу. Яким же було його збентеження, коли дівчина-бібліотекар поклала перед ним декілька папок з подібними конструкціями! Тут були і водогрійні колонки, де топка, захищена ковпаком, нагріває воду, що переливається каскадом; і лійки, подібні до душових, вмонтовані в гарячий газохід; і ванни, в які безпосередньо занурюють пальники, на зразок тих, що використовують водолази. Знайшовся і прямий прототип пристрою, який хотіла запропонувати ця молола людина. Виявляється, його винайшли на самому початку століття.

Потік інформації посилюється з кожним днем. Працівники центрального НДІІІ щорічно отримують сотні тисяч примірників патентної літератури з десятків країн світу понад двадцятьма мовами. Цю літературу перекладають, систематизують, анотують. З одного боку, "зал розчарування" бібліотеки стає істотною загрозою для людей, що покладаються тільки на оригінальність свого мислення і не бажають ознайомитися з патентною літературою, перш ніж почати творити, вигадувати, пробувати. З іншого - цей зал став незамінним для вчених і інженерів, які займаються науково-дослідною роботою. Добре орієнтована в патентній літературі людина стає ніби ясновидячим у техніці.. Вивчивши патенти якоїсь фірми, він майже точно вгадує, в якому напрямі нею ведуться дослідження, який її виробничий потенціал і навіть винаходи, які вона запатентує в майбутньому.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Об'єкти винаходів	\|	Раціоналізаторська пропозиція

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.