• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Педагогічний професіоналізм діяльності викладача

Літературні таланти Житомирщини

Синів і дочок, мудрих і вродливих

Житомирщина світу принесла,

Що синь льонів у душах не згубили

І край прославили у творах і піснях.

Житомирщина... Мальовничий куточок рідного Полісся. Всі ми відчуваємо належність до свого роду і того клаптика землі, на якому зросли. Живлюще коріння нашого краю щедре на таланти, які поповнюють багату і різноманітну літературну спадщину всієї України. Житомирська земля зростила таких відомих літераторів, як:

Грабовський Валентин Болеславович

Шевчук Василь Андрійович

Журавський Анатолій Федорович

Сингаївський Микола Федорович

Клименко Михайло Данилович

Опанасюк Олексій Євменович

Сич Михайло Семенович

Медвідь В’ячеслав Григорович

Гроссман Василь Семенович

Крищенко Вадим Дмитрович

Пономаренко Марія Антонівна

Тихий Наум Миронович

Балясна Рива Наумівна

Нестайко Всеволод Зіновійович

Рильський Максим Тадейович

Письменна Лариса Михайлівна

Живагін Ігор Федорович

Концевич Євген Васильович

Яненко Микола Михайлович

Павленко Марія Григорівна

Успішне розв'язання завдань підготовки фахівців із вищою освітою, які стоять перед вищою школою, значною мірою залежить від виклада­чів, їхнього науково-творчого потенціалу, рівня загальної та психологіч­ної культури, педагогічної майстерності й професіоналізму. На виклада­ча, згідно із Законом України «Провищу освіту», покладаються складні й відповідальні обов’язки:

1) постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстер­ність і наукову кваліфікацію,

2) забезпечувати високий науково-теоретичний і методичний рівень викладання дисциплін у всьому обсязі освітньої програми відповідної спеціальності,

3) дотримуватися норм педагогічної етики, моралі, поважати гідність
осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах, прищеплювати їм любов до України, виховувати їх у дусі українського патріотизму й поваги до Конституції України,

4) дотримуватися законів України, cтатуту та правил внутрішнього
розпорядку вищого навчального закладу.

Успішність розв'язання педагогічних завдань викладачем вищої школи зумовлюється специфікою його науково-педагогічної діяльності та залежить від реалізації ним таких її змістовно-функціональних компонентів:

Ø пізнавальна функція (гностичний компонент): організування пізна­вальної діяльності студентів і власного пізнання, розширення науко­вої ерудиції, обізнаності та глибини знань свого предмета, мотивація професійної самоосвіти;

Ø проектувальна функція: планування педагогічної діяльності, визна­чення її мети і завдань, проектування змісту навчально-професійної діяльності студентів, визначення перспектив розвитку й професійного становлення майбутніх фахівців;

Ø конструювальна функція: структурування лекції та семінарського за­нятті, відбір навчального матеріалу і розробка пізнавальних завдань; удосконалення методики викладання і запровадження новітніх педа­гогічних технологій;

Ø організаторсько-практична функція: реалізація задумів у педагогіч­ному процесі (забезпечення викладу навчального матеріалу на лекції, виконання плану семінарського заняття, організування власної поведінки й навчально-професійної діяльності студентів, здійснення виховних впливів та ін.);

Ø комунікативна функція: налагодження педагогічної взаємодії у сто­сунках зі студентами, володіння необхідними для цього комунікативними вміннями, професійне спілкування з колегами й керівництвом вищого навчального» закладу;

Ø діагностична функція: використання методів психолого-педагогічної діагностики, щоб вивчити особистість студента й особливості академічної групи, виявити рівень розвитку, психологічних змін суб'єктів педагогічного процесу;

Ø естетичний компонент: імідж викладача, його естетична та емоційна привабливість, самопрезентація (уміння себе подавати);

Ø рефлексивний компонент: самопізнання, самооцінка, самоконтроль науково-професійної діяльності,її саморегулювання.

Професіоналізм діяльності викладача має такі ознаки:

ü висока професійна кваліфікація і компетентність,

ü володіння ефективними професійними вміннями і навичками, алгоритмами і способами успішного розв'язання професійних завдань,

ü творчий підхід.

Професіоналізм діяльності викладача вищої школи передбачає оптимальне поєднання суто педагогічної діяльності і науково-дослідною та навчально-методичною роботою. Викладач – учений у галузі науки, яку викладає студентам. Він не тільки ґрунтовно володіє своїм навчальним предметом, а й самостійно проводить дослідження конкретної наукової проблеми, збагачує навчальний курс новими теоретичними висновками іі науковими положеннями, бере участь у роботі наукових конференцій і семінарів, публікує наукові статті й монографії.

Професіоналізм діяльності визначається високим рівнем розвитку фахового (предметного) і педагогічного мислення. Мислення за алгорит­мом підказує викладачеві методика викладання навчального предмета, проте викладання останнього вимагає також і дивергентного мислення, застосування евристичних прийомів, виявлення чутливості до педагогіч­них проблем (уміння їх вирішувати, формулювати гіпотези, робити при­пущення та перевіряти їх).

Педагогічна майстерність – комплекс властивостей особистості, що забезпечує високий рівень самоорганізації професійно-педагогічної діяльності. Її елементами є гуманістична спрямованість, професійні знання, педагогічні здібності та педагогічна техніка.

Критеріями педагогічної майстерностівикладача є такі:

• доцільність (за спрямованістю);

• продуктивність (за результатами рівень знань, умінь і навичок сту­дентів, ступінь їхньої вихованості);

• оптимальність (у виборі педагогічних засобів);

• творчість (за змістом професійної діяльності).

Читайте також:

1. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
2. IІI. Формулювання мети і завдань уроку. Мотивація учбової діяльності
3. V. Питання туристично-спортивної діяльності
4. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
5. Автоматизація банківської діяльності в Україні
6. Автоматизація метрологічної діяльності
7. АДАПТАЦІЯ ОБМІНУ РЕЧОВИН ДО М'ЯЗОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
8. Аксіоми безпеки життєдіяльності.
9. Аксіоми безпеки життєдіяльності.
10. Активізація пізнавальної діяльності учнів на уроках фізики.
11. Актуальність безпеки життєдіяльності. Сталий розвиток людини
12. Актуальність і завдання курсу безпека життєдіяльності. 1.1. Проблема безпеки людини в сучасних умовах.

Переглядів: 1520