ІІ. Інститут громадянства.

Загальна характеристика Конституції України

І. Державний лад. Закріплений в першому розділі Конституції «Загальні засади».

Статті 1-20.

Громадянство України – це правовий зв'язок між фізичною особою та Українською державою, який виявляється в їхніх взаємних правах і обов'язках.

Україна підтримує єдине громадянство. Не можна отримати громадянство України одразу після вступу в шлюб. Громадянство України зберігається незалежно від місця проживання особи.

Документами, які підтверджують громадянство України, є: паспорт громадянина України; свідоцтво про належність до громадянства України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; тимчасове посвідчення громадянина України; проїзний документ дитини; дипломатичний паспорт; службовий паспорт; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну.

Згідно із законом громадянство України може набуватись:за народженням; за територіальним походженням; внаслідок прийняття до громадянства України; внаслідок поновлення у громадянстві України; внаслідок усиновлення; у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства.

Іноземці та особи без громадянства можуть бути за їх клопотанням прийняті до громадянства України за умов:визнання і дотримання Конституції та законів України; неперебування в іноземному громадянстві або подання зобов'язання його припинити чи подання декларації про відмову від нього; безперервного проживання на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років; отримання дозволу на постійне проживання в Україні; володіння державною мовою, в обсязі, достатньому для спілкування (ця умова не поширюється на осіб, які мають фізичні вади — сліпі, глухі, німі); наявності законних джерел існування.

До громадянства України не приймаються особи, які:вчинили злочин проти людства чи здійснювали геноцид; засуджені в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості); вчинили на території іншої держави діяння, яке законодавством України визнано тяжким злочином.

Громадянство України припиняється: внаслідок виходу з громадянства України; внаслідок втрати громадянства України.

Вихід з громадянства не допускається, якщо особі, яка порушила клопотання про вихід, а в Україні пред'явлено обвинувачення у скоєнні злочину або щодо якої набрав чинності і підлягає виконанню обвинувальний вирок суду.

Громадянство України може бути втрачене:якщо громадянин України після досягнення ним повноліття добровільно набув громадянства іншої держави; якщо особа набула громадянство України внаслідок обману, свідомого подання неправдивих відомостей або фальшивих документів; якщо громадянин України добровільно вступив на військову службу іншої держави, яка відповідно до законодавства цієї держави не є військовим обов’язком чи альтернативною невійськовою службою.

ІІІ. Політика України у сфері використання мов. Згідно з Конституцією державною мовою в Україні є українська.Держава забезпечує її всебічний розвиток і функціонування в усіх сферах суспільного життя на всій території України. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист мов національних меншин України. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.

Службові особи повинні володіти українською, а у разі необхідності – і мовою роботи органу, де вони працюють, в обсязі, необхідному для виконання службових обов'язків. Незнання української, російської або мови роботи органу не є підставою для відмови у прийнятті на роботу, але після прийняття на роботу особа повинна оволодіти мовою роботи органу, в якому вона працює.

У 1989 р. Верховною Радою було схвалено і прийнято до виконання Порядок введення вдію Закону «Про мови в Україні», згідно якого закон вступає в силу з 1 січня 1990 р.; протягом трьох—п'яти років на українську мову переходять державні органи і службові особи, переводиться діловодство; протягом п'яти—десяти років на українську мову переводиться виховання, освіта й інші сфери.

Констатуючи демократичний характер політики України у сфері використання як української, так і мов національних меншин, слід пам'ятати й про тернистий шлях української мови на українській землі, свідченням чого є хоча б такі офіційні акти: Указ Петра І про заборону книгодрукування українською мовою (1720); Указ Катерини II про заборону викладання українською мовою (1754); розпорядження Синоду про вилучення українських текстів з церковних книг і букварів (1769); заборона викладання українською мовою у школах Західної України (1817); циркуляр Валуєва про заборону видання українською мовою будь-яких книг і обмеження художніх (1863); Емський указ про заборону української преси (1914). Постанова ЦК КПРС про обов’язкове вивчення в Україні російської мови (1938); постанова Ради Міністрів УРСР «Про заходи по подальшому вдосконаленню вивчення та викладання російської мови в загальноосвітніх школах УРСР» (1978) та інші.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття і загальна характеристика конституційного права	\|	ІV. Поняття і загальна характеристика прав і свобод людини і громадянина.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.026 сек.