Поняття і загальна характеристика конституційного права

Конституційне право – це система норм, що врегульовують найважливіші суспільні відносини, які складаються в процесі організації та здійснення державної влади.

Такі відносини називають конституційно-правовими. Серед них насамперед слід розрізняти відносини, які: характеризують державний і суспільний лад; пов'язані з визначенням засад правового статусу особи та його гарантій; визначають особливості організації державної влади, тобто систему, порядок формування і компетенцію її органів; визначають систему, порядок організації і компетенцію місцевого самоврядування; тощо.

Основним джерелом конституційного права є конституція. Вона є основним законом держави і визначає основні засади державного і суспільного ладу, принципи здійснення державної влади та місцевого самоврядування, систему органів, які їх здійснюють, основні засади їхньої діяльності.

Джерелами конституційного права є й інші правові акти, що містять норми, які врегульовують конституційно-правові відносини. В Україні це: Конституція Автономної Республіки Крим; конституційні та звичайні закони, що врегульовують основні аспекти державно-правових відносин; підзаконні акти, що розвивають і деталізують положення, закріплені у законах, зокрема: постанови Верховної Ради; укази і розпорядження Президента; постанови і розпорядження Кабінету Міністрів, рішення Конституційного Суду України тощо. Джерелами конституційного права є й міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Норми конституційного права є основоположними для інших галузей права.

Суб’єкти конституційного права наділені конституційною правоздатністю та конституційною дієздатністю, що охоплюється поняттям «конституційна правосуб'єктність».

Конституційна правоздатність – це здатність особи мати конституційні права і конституційні обов'язки, а конституційна дієздатність – це здатність особи своїми діями реалізувати свої конституційні права і обов'язки.

Конституційна правоздатність фізичних осіб настає з моменту їх народження і припиняється зі смертю.

За загальним правилом конституційна дієздатність фізичних осіб настає з 18 років. Але іноді суб'єктами окремих конституційних правовідносин фізичні особи стають і набагато раніше (наприклад, з приводу громадянства), а іноді для цього недостатньо й 18 років (наприклад, щоб стати народним депутатом, має виповнитись 21, суддею – 25, Президентом – 35, суддею Конституційного Суду – 40 років), саме тому слід розрізняти загальну і спеціальну конституційну дієздатність.

Суб'єкти конституційного права – це фізичні та юридичні особи, на яких поширюється дія конституційно-правових норм, що передбачає конституційну правоздатність і конституційну дієздатність осіб і які потенційно спроможні бути учасниками конституційних правовідносин.

Конституційні правовідносини – це врегульовані нормами конституційного права суспільні відносини, які складаються в процесі організації і здійснення державної влади.

Особливості внесення змін до Конституції України. Конституція України належить до жорстких. Це означає, що порядок внесення змін і доповнень до неї ускладнений і значно відрізняється від порядку внесення змін до поточного законодавства. Для цього в Україні приймаються конституційні закони. Він визначений розділом 13, згідно з яким законопроект з цього приводу може бути поданий до Верховної Ради лише Президентом або не менш як третиною народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради.

Конституція України не може бути змінена, якщо зміни передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина або якщо вони спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України. Вона не може бути змінена в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Класифікація конституцій	\|	ІІ. Інститут громадянства.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.