ІV. Поняття і загальна характеристика прав і свобод людини і громадянина.

Це ІІ розділ Конституції України «Права, свободи, обов’язки людини і громадянина».

Права і свободи — це обсяг і межі тих благ, які держава зобов'язалася гарантувати особі й суспільству.

Право – це визначена законом міра можливої поведінки особи.

Оскільки здійснювати чи не здійснювати своє право залежить від волі особи, то права іноді називають суб'єктивними правами особи.

Обов'язок– це визначена законом міра обов'язкової поведінки особи, недотримання якої зумовлює правові наслідки.

А оскільки виконання чи невиконання обов'язку від волі особи не залежить, то обов'язки називають юридичними обов'язками особи.

Свобода – це також суб'єктивне право особи, яке являє собою способи (форми) її можливої поведінки.

Права і свободи поділяються на основні (конституційні)та інші,тобто ті, що передбачені в поточних законах.

За характером правового статусусуб'єктів конституційних прав розрізняють права людини та права громадянина. Це означає, що права людини гарантуються кожній людині, а права громадянина гарантуються лише громадянам України.

Основними ці права, свободи і обов’язки називаються тому, що вони визначають найважливіші відносини між особою і державою, а оскільки вони закріплені в Конституції, то саме тому й називаються конституційними.

Статті 21-25.

Особливе місце серед прав і свобод належить особистим правам і свободам.Ці права вважаються природними, тобто такими, що їх кожна людина отримує від народження як невід'ємні умови її існування.

Особисті права і свободи передбачають гарантовані державою можливості людини, необхідні для її фізичного існування та задоволення її життєвих потреб.

Статті 27 – 35.

Політичні права і свободи – це гарантовані державою можливості особи брати участь удержавному і громадському житті шляхом участі уздійсненні державної влади та місцевого самоврядування.

Статті 36-40.

Економічні права і свободи – це права у сфері економічних і насамперед майнових відносин.

Вони забезпечують людині можливість вільного розпорядження основними засобами виробничої (господарської) діяльності, реалізувати свої здібності шляхом участі у виробництві. Статті 41 – 44.

Соціальні права і свободи забезпечують людині гідний рівень життя і соціальну захищеність.

Для держав, які визнають себе соціальними, вони завжди є пріоритетними. За своєю сутністю ці права і свободи є, з одного боку, вимогами до влади виконати взяті на себе зобов'язання перед людиною і суспільством, а з іншого – є обов'язками держави насамперед у підтриманні життя індивіда та його соціальної захищеності.

Статті 45 – 52.

Культурні права і свободи являють собою гарантовані державою можливості доступу людини до духовних здобутків своєї нації та всього людства — їх засвоєння, використання та участь уїх подальшому розвитку.

Ці права і свободи гарантують духовний розвиток людини і допомагають їй стати активним учасником суспільного життя. Саме тому їх іноді називають духовними правами.

Статті 53 – 54.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ІІ. Інститут громадянства.	\|	Тема: Принципи і методи управління

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.