МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Конкретні закономірності — основа проектування урокуСлід розуміти, що поняття закономірності вужче від закону, це є застосування закону в конкретній ситуації, його вияв у меншому масштабі. Загальні закономірності та їх роль у раціоналізації уроку
Закономірності відіграють роль регуляторів, вони наче світлофори на перехрестях шляхів педагогічних роздумів про майбутній урок, вони і вимагають, і забороняють. Навчальні закономірності відбивають об'єктивні зв'язки між найголовнішими компонентами дидактичної, системи (метою, змістом, продуктивністю, методами, керуванням, стимулюванням). Закономірність органічної цілісності навчально-виховного процесу, його єдності вимагає поєднання навчання, виховання і розвитку учнів через єдність мети, мотивації, змісту, організованої діяльності на уроці, регулятивної та оціночної діяльності вчителя. Загальною є закономірність мети, суспільної цілеспрямованості навчання і виховання, що проявляються в навчальному матеріалі, виховній діяльності школи, сім'ї і громадськості. З попередніми двома закономірностями тісно пов'язана закономірність змісту навчання, вона дає змогу наповнювати урок змістом відповідно до стандартів освіти, концепції загальної середньої освіти і забороняє насичувати навчальні заняття другорядним, малодоцільним навчальним матеріалом. Закономірність єдності праці вчителя й учнів, їхньої співтворчості надзвичайно актуальна в сучасній демократичній і гуманістичній школі. Взаємодія вчителя з учнями відбувається по-різному, залежно від віку учнів, особливостей навчального матеріалу, мети уроку, організації класу. Проектуючи урок, учитель враховує і дію закономірності методів навчання, яке залежить від мети, змісту навчання, віку учнів та їхніх навчальних можливостей, від наявної матеріально-технічної бази, форми навчання та знань і навичок учителя щодо застосування того чи іншого методу. Закономірність керування навчанням буде ефективною за умови інтенсивності та обсягу зворотних зв'язків та обґрунтованості керівних впливів. Закономірність стимулювання навчання включає внутрішні (мотиви) і зовнішні (суспільні та педагогічні) стимули. Єдність суттєвого, логічного і практичного в навчанні проявляється в тому, що його продуктивність залежить від почуттєвого сприймання, логічного осмислення і практичного застосування набутих знань. Ці важливі загальні закономірності сформульовані вченими В.В.Краєвським, І.Я.Лернером, С.Г.Шаповаленком, М.О.Даниловим у педагогічних дослідженнях.
Конкретні закономірності є основою для прогнозування уроку в головних деталях. Вони не визначають подробиць майбутнього уроку, але чітко окреслюють вузлові моменти його проведення. Процес навчання містить психологічний, логічний, кібернетичний, соціальний, гносеологічний аспекти, тому існують відповідні закономірності:
а) гносеологічні, які стосуються процесу пізнання, методів навчання:
· методи навчання повинні зменшувати труднощі учнів (Я. Коменський); · методи повинні доповнювати, розвивати один одного (А. Алексюк); · рівень і якість навчання залежать від змісту (І. Лернер); · пізнання найбільш ефективне у процесі проблемного навчання (М. Махмутов, В. Оконь, М. Матюшкін); · учень оволодіває способами розумової діяльності в процесі самостійного мислення, під час засвоєння системи знань (М. Махмутов); · оволодіння знаннями прискорюється і полегшується під час використання дози інформації, УДО (П. Ерднієв);
б) психологічні:
· забування матеріалу пропорційне логарифму часу з початку навчання; · розвиток аналізу і синтезу в молодших школярів нерівномірний; · узагальнення потрібно пов'язувати з абстрагуванням; · запам'ятовування спирається на смислові зв'язки; · під час сприймання учнями предмета вирішальна роль належить формі; · з віком зростає стійкість уваги (Н. Менчинська, ф. Гоноболін); · розвиток особистості відбувається в діяльності (Л. Божович); · сила навички в процесі навчання пропорційна логарифму кількості спроб;
в) кібернетичні (які стосуються циркулювання інформації, прямих і зворотних зв'язків):
· діяльність учня залежить від рівня керівної дії вчителя; · між учителем і учнем повинен бути не лише прямий, а й зворотний зв'язок; · система дії учня залежить від кінцевої мети (Н. Тализіна); · програма мети повинна випереджувати програму рухів та результатів (П. Анохін);
г) соціальні:
· у процесі навчання необхідно поєднувати колективну та індивідуальну працю (В. Сухомлинський); · усередині колективу повинна бути відповідальна залежність (А. Макаренко); · престиж індивіда в групі залежить від індивідуальності, якостей, позиції і ролі, яку він виконує (О. Коломенський); · грубість знижує ефективність навчання (К.Ушинський); · колектив впливає на розвиток ініціативи учня;
ґ) організаційні:
· розумова втома призводить до гальмування органів чуття (4 уроки вдвічі знижують чутливість аналізаторів); · розумова працездатність залежить від здоров'я, режиму, . пори року, дня тижня,4 часу доби, погоди; · активність учнів залежить від тривалості роботи, розкладу занять і фізичного виховання та праці;
д) педагогічні закономірності відображають стійку залежність між трьома елементами навчання — викладанням, навчанням і об'єктом засвоєння, тобто змістом освіти:
· знання починаються з чуттєвого сприйняття, переходять у пам'ять, узагальнення, потім настає розуміння, судження (Я. Коменський); · у навчанні потрібно виходити із ступеня розвитку (А. Дістервег); · школа повинна забезпечити рівень розвитку, навчання повинно перерости в самонавчання (Л. Виготський); · розумовий розвиток залежить від індивідуальних та психологічних особливостей (Н. Менчинська); · навчання повинне бути свідомим, у швидкому темпі, учити потрібно всіх (Л.Занков); · існує зв'язок між якістю процесу навчання і частотою ' контролю (І.Воробйов); · існує взаємозв'язок між попередніми і наступними оцінками; · для міцності знань необхідні оптимальні умови, проблемні завдання, система задач, пряме і відстрочене повторення.
Існують загальні закономірності дидактики, властиві будь-якому процесу навчання, хоч би де воно не відбувалося:
· виховуючий характер навчання; · цілеспрямована взаємодія, співпраця, співтворчість трьох компонентів — учня, учителя, змісту освіти; · активність учнів у процесі навчання, включення їх у діяльність; · збіг цілей учителя й учня; · залежність між метою, змістом, формою і методами навчання.
Отже, дидактичні закономірності специфічні, пов'язані з іншими науками, які постачають дидактиці "будівельний матеріал".
Читайте також:
|
||||||||
|