Стаття 70 визначає види митних режимів

Правовий режим можна визначити як порядок регулювання, виражений у комплексі правових засобів, що характеризують особливе поєднання взаємодіючих дозволів, заборон, а також позитивних зобов'язань і створюють особливу спрямованість регулювання.

Тема 4. Митні режими за Кодексом 2012 року.

1. Поняття правового режиму.

Реалізація механізму правового регулювання здійснюється через особливі комплекси юридичних засобів, які нерідко позначаються як правові режими. Наукові дослідження цієї проблеми мали з'ясувати специфіку юридичного регулювання певної ділянки діяльності особистості, особливо коли ця діяльність має чітко визначений об'єкт. Проводилися ці дослідження під кутом зору правового режиму даного об'єкта, виду діяльності. Коли ж при вивченні системи права з'ясувалося, що для кожної галузі характерний специфічний режим регулювання і в ньому якраз концентрується юридична своєрідність галузі, то стало очевидним, що зазначене поняття позначає визначеність, вузлові аспекти правової дійсності. Але такий погляд обмежував поняття «режиму» конкретною галуззю права. Поняття правового режиму дедалі активніше використовується в юридичній літературі, утверджується як важлива категорія правознавства. Законодавець частіше використовує такі словосполучення, як «митний режим», «режим господарської діяльності», «пільговий режим», «режим найбільшого сприяння», «національний режим» тощо.

Визначення ознак цього правового явища важливе як з теоретичної, так і з практичної точок зору, зокрема забезпечення основних принципів того чи іншого правового режиму, їх оновлення відповідно до викликів сучасності, пов'язаних із зміною системи управління, суб'єктів та об'єктів права, з розвитком форм власності, підприємницької діяльності, зміною пріоритетів в системі юридичних цінностей, методів та засобів.

Правовий режим як самостійну категорію правової системи можна розглядати в декількох аспектах. Так, правовий режим, можна визначити як різновид соціального режиму. Головна особливість полягає в тому, що у будь-якому разі він встановлюється, змінюється, припиняється та забезпечується правом. Поза правовою системою він не може існувати апріорі. Поза правовою системою діють режими, які не передбачають юридичного втручання в регулювання відносин та не врегульовані правовими нормами. При цьому неможливо розглядати сутність правового режиму і поза межами впливу політичних процесів та фактів. Та й взагалі неможливо визначити такий правовий режим, який би був встановлений поза політичною волею держави, інакше така держава не є суверенною.

Кожен правовий режим має в своїй основі елементи правової матерії (способи правового регулювання). Але в кожному режимі - і це багато в чому визначає його специфіку - один зі способів, як правило, виступає в якості домінанти, що визначає весь його вигляд і створює специфічну спрямованість регулювання. Це лежить в основі класифікації первинних юридичних режимів.

Правовий режим можна розглядати як своєрідний роду збільшений блок у загальному арсеналі правового інструментарію, що з'єднує в єдину конструкцію певний комплекс правових засобів. Тому ефективне використання правових засобів при вирішенні тих чи інших спеціальних завдань значною мірою полягає в тому, щоб вибрати оптимальний для вирішення відповідного завдання правовий режим, відпрацювати його відповідно до специфіки цього завдання та змісту регульованих відносин.

Сама характеристика правових режимів нерідко визначається щодо певних об'єктів, але «режим об'єкта» - лише скорочене позначення порядку (процедури) регулювання, вираженого в характері та обсязі прав щодо об'єкта (тим чи іншим природним об'єктам, видам майна, землі тощо).

Як правило, в основі фізичних режимів лежить той чи інший спосіб правового регулювання. В кожному юридичному режимі можна достатньо чітко визначити його базові, первинні правові інструменти - заборони, дозволи або позитивні зобов'язання (з цього положення є винятки, повязані з багатоаспектним характером деяких суспільних відносин, а також з недостатнім відпрацюванням в законодавстві самого порядку регулювання). Водночас слід мати на увазі, що кожен правовий режим має різноманітні правові засоби (тому навіть у вищезазначених випадках він не зводиться до типів регулювання), а головне - слід враховувати основні змістовні аспекти категорії «режим», у тому числі те, що правовий режим виражає ступінь жорсткості юридичного регулювання, наявність відомих обмежень або пільг, допустимий рівень активності суб'єктів, межі їх правової самостійності.

Саме тому при розгляді правових питань ми зазвичай говоримо, наприклад, про загальні або пільгові правові режими. І хоча орієнтація при розгляді правових питань на загальний дозвіл, на права і активність суб'єктів може не завжди узгоджуватися із зазначеними змістовними характеристиками та ознаками категорії «правового режиму», проте обов'язково необхідно враховувати всі елементи, адже саме вони можуть у майбутньому визначити особливу спрямованість, клімат, настрій у регулюванні й реальність цієї сфери правової дійсності, до того ж вельми важливу для забезпечення високої організованості, дисципліни та відповідальності у суспільстві.

Отже, правові режими забезпечують постійне нормативне регулювання певної сфери суспільних відносин. Для встановлення правового режиму необхідне поступове технологічне здійснення певних дій, порушення порядку використання яких може спричинити неадекватність правових норм реальній дійсності.

Ефективне функціонування правового режиму передбачає здійснення, по-перше, логічно обґрунтованих дій, а по-друге, дій, що випливають із попередніх дій. Неточно визначений режим змушує функціонувати всю систему юридичних засобів нижче необхідного рівня, спричиняє падіння кількісних та особливо якісних показників діяльності. Невиправдано пільговий режим призводить до неекономного витрачання матеріальних, кадрових, фінансових ресурсів, робочого часу. Це особливо стосується митних режимів.

Водночас, саме за допомогою правових режимів утверджуються та реально здійснюються політичні та державні режими. При цьому правові режими, як правило, безпосередньо відображають важливі елементи правової політики держави. У нашому випадку – митної політики. Правова політика є прикладною наукою, що повинна оцінювати чинне законодавство та впливати на відпрацювання найбільш сучасного права. При цьому правовий режим - це невід'ємна якість влади, її устрою, функціонування, соціальної спрямованості.

У зв'язку з цим постає питання про тотожність понять «правовий режим» та «механізм правового регулювання». Ці поняття нетотожні. Механізм правового регулювання означає систему правових засобів щодо визначення проблемних питань, що постають перед суб'єктом права в процесі задоволення та реалізації своїх прав, та їх подальшого врегулювання.

Фактично правовий режим реалізується через механізм правового регулювання, який є загальним порядком, процесом дії та реалізації права. Якщо механізм правового регулювання - це юридична категорія, що визначає, як здійснюється правове регулювання, то правовий режим - це змістовна характеристика конкретних нормативних засобів, які повинні організувати визначену частину життєдіяльності людини. Правовий режим може передбачати специфічний механізм правового регулювання, його особливий порядок, який направлений на конкретні види суб'єктів та/або об'єктів права, пов'язаний не стільки с конкретними ситуаціями, скільки з більш широкими соціальними процесами, в рамках яких ці суб'єкти та об'єкти взаємодіють.

Існуючий механізм правового регулювання зорієнтований насамперед на вирішення конкретних життєвих ситуацій. Останні виступають у правовому регулюванні як юридичні факти, що породжують відповідно до чинного законодавства різні правові наслідки. Регулювання тривалого соціального процесу не можна звести до врегулювання окремих ситуацій. Воно потребує специфічних юридичних форм, однією із яких виступає правовий режим.

Правові режими, спрямовані на врегулювання соціальних процесів, повинні мати відповідну структуру, що дає можливість їм ефективно виконувати поставлені завдання. Крім елементів механізму правового регулювання (норми права, юридичні факти, правовідносини, акти реалізації прав та обов'язків, правозасто-сування), у межах яких здійснюється правовий режим, структура останнього включає такі складові, як суб'єкти, їх правові статуси, об'єкти, методи взаємодії конкретних видів суб'єктів із об'єктами, систему гарантій (насамперед юридичну відповідальність за порушення режиму). Для правового режиму найважливіше значення мають такі умови, як час, простір, коло осіб, на яких він поширюється. В будь-якому режимі є ці три компоненти змісту.

Отже, з огляду на дуже швидкий розвиток нових суспільних відносин, виникнення нових об'єктів та суб'єктів правовідносин, у сучасній правовій системі України виникає необхідність застосування такої юридичної форми, як правовий режим. Таке правове явище було відоме юриспруденції ще на етапі її розвитку, але нині воно стало більш актуальним для застосування. Фактично правовий режим стає особливим правовим інструментом законодавця при формуванні правової системи України. Правовий режим врегульовує суспільні відносини (поза межами окремих галузей права) шляхом обмеження або збільшення обсягу право-суб'єктності, кількості об'єктів права та встановлення особливого механізму правового регулювання.

Встановлення такого правового явища законодавцем здійснюється із визначених підстав (наприклад, економічного обгрунтування) при особливому порядку створення, зміни та припинення такого явища та у деяких випадках особливому порядку застосування. Саме в такому контексті виникає та функціонують режими сприятливості або несприятливості тих чи інших суспільних процесів для тих чи інших суспільних відносин, які потребують негайного особливого врегулювання. Це можна прослідкувати на прикладі митних режимів.

1. З метою застосування законодавства України з питань державної митної справи запроваджуються такі митні режими:

1) імпорт (випуск для вільного обігу);

2) реімпорт;

3) експорт (остаточне вивезення);

4) реекспорт;

5) транзит;

6) тимчасове ввезення;

7) тимчасове вивезення;

8) митний склад;

9) вільна митна зона;

10) безмитна торгівля;

11) переробка на митній території;

12) переробка за межами митної території;

13) знищення або руйнування;

14) відмова на користь держави.

2. Митні режими встановлюються виключно цим Кодексом.

Згідно ст.71 МКУ 1. Декларант має право обрати митний режим, у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначені цим Кодексом.

2. Поміщення товарів у митний режим здійснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей, передбачених цим Кодексом.

3. Митний режим, у який поміщено товари, може бути змінено на інший, обраний декларантом відповідно до частини першої цієї статті, за умови дотримання заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, встановлених відповідно до закону для товарів, що поміщуються у такий інший митний режим.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ГІС екологічного моніторингу Києва та Київської області (ЕкоГІС “Природокористування та екологія довкілля Києва та Київської області” як складова частина ГІС України).	\|	Стаття 75. Умови поміщення товарів у митний режим імпорту

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.