Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

ЛЕКЦІЯ 4

ЛЕКСИЧНА ПІДСИСТЕМА МОВИ.

ЛЕКСИЧНА СЕМАНТИКА.

1. Лексикологія та її складові дисципліни. Термінологія. Лексикографія, типи словників.

2. Слово як основна одиниця мови. Критерії визначення слова.

3. Поняття лексеми та парадигми. Слово (лексема) і словоформа. Словотвір і словозміна. Лексичне та граматичне значення.

4. Система значень слова. Моносемія. Полісемія. Дифузія. Типи лексичних значень слова.

5. Обсяг поняття та значення. Лексичне значення слова та його структура. Конотативне та денотативне значення, їх призначення у процесі спілкування.

6. Природа виникнення назви. Умотивовані слова та слова з втраченою мотивацією. Поняття внутрішньої форми слова. Втрата мотивації та її причини. Народна етимологія.

7. Основні типи словотвору (морфологічний, синтаксичний, морфолого-синтаксичний, семантичний та фонетично-морфологічний) та їх різновиди.

Лексикологія та її складові дисципліни.

Лексиколóгія (від грецького lexikos — словесний, словниковий і logos — учення) — розділ мовознавства, який вивчає лексику (словниковий склад мови).

Розрізняють лексикологію історичну, яка досліджує закономірності формування, розвитку і збагачення словника мови від найдавніших часів, і лексикологію сучасної мови, або описову, яка вивчає лексичний склад мови сучасного періоду.

Прикладна лексикологія займається питаннями укладання словників, перекладу, лінгводидактики і культури мовлення.

Термін лексикологія вперше введений у французькій енциклопедії Д. Дідро та Л. Д'Аламбера в 1765 році.

Проте як окремий розділ мовознавства лексикологія виділилася порівняно недавно. Ще на початку 20 століття відомий американський мовознавець Леонард Блумфільд вважав, що мовознавство загалом не повинно займатися семантикою, яка по суті становить ядро лексикології.

Розділи лексикології

власне лексикологія — наука про словниковий склад мови.

семасіологія — наука про значення слів.

ономасіологія — наука, яка вивчає процеси найменування.

етимологія — наука, яка досліджує походження слів.

фразеологія — наука про стійкі словосполучення.

ономастика — наука про власні назви. Ономастика в свою чергу поділяється на розділи:

антропоніміка — наука про імена людей.

топоніміка — наука про назви географічних об'єктів.

гідроніміка — наука про назви водоймищ.

теоніміка — наука про назви божеств.

астроніміка — наука про назви астрономічних об'єктів.

зооніміка — наука про назви тварин (клички тварин).

лексикографія — наука про укладання словників.

Терміноло́гія — 1. Сукупність термінів, тобто слів або словосполучень, що висловлюють специфічні поняття з певної галузі науки, техніки чи мистецтва, а також сукупність усіх термінів, наявних у тій чи тій мові. Від звичайних слів терміни відрізняються точністю семантичних меж.

2. Розділ лексикології, який вивчає терміни різних галузей знань.

Основні способи творення термінів:

зміна значення слова звичайної мови;

творення неологізмів шляхом словотвору з коренів та інших морфологічних елементів звичайної мови, що часто набирає форми кальок з іноземних мов;

запозичення з іноземних мов (етранжизми). Переважання перших двох способів пов'язане з тенденцією до пуризму. Для практичних цілей термінологія укладається в галузевих термінологічних словниках.

Лексикографія, словникарство – розділ мовознавства, пов’язаний зі створенням словників та опрацюванням їх теоретичних засад. Відповідно до цього виділяють практичну і теоретичну лексикографію. Тісно пов’язана з лексикологією. Лексикографія виникла з практичних потреб пояснення незрозумілих слів, яке початково здійснювалося у вигляді глос, тобто тлумачення написів на полях і в тексті рукописів книг (звідси назва невеликого словника, для тлумачення тексту – глосарія).

Лексикографія займається словникарським кодифікуванням лексики якоїсь мови в цілому, зокрема її літературного різновиду (також лексики окремих авторів), діалекту (діалектні словники), термінології (термінологічні словники), діахроний розвиток лексики (історичні словники з простеженням розвитку форм і значень включених слів), походження слів (етимологічні словники з розкриттям найдавнішої форми й значення та споріднености з їх лексемами в інших мовах), сучасної правописно-наголосової норми слів (правописні та орфоепічні словники), вживання стійких словосполученнях (фразеологічні словники), стилістичні характеристики лексики (стилістичні словники); значення слів можуть подаватися однією мовою (тлумачні та енциклопедичні словники) або якимись іншими мовами (перекладні, дво- та кількамовні).

Типи словників

Діахронічні словники:

1. Історичний

2. Етимологічний

Синхронічні словники:

1. Лексичні (тлумачний, тезаурус, діалектний, термінологічний, жаргонів і сленгів, арго, ономастичний, іншомовних слів, абревіатур, синонімів, антонімів, омонімів, паронімів, неологізмів, стилістичний, інверсійний)

2. Фразеологічний

3. Граматичний (морфемний)

4. Словотвірний

5. Акцентологічний

6. Орфоепічний

7. Орфографічний

8. Перекладний

Словники, що описують сферу мовлення:

1. Словники тропів (метафор · епітетів · перифраз · порівнянь)

2. Мови письменників

3. Конкорданс

4. Римівник

5. Крилатих виразів

6. Слововживань

7. Труднощів мови

8. смислової сполучуваності слів

9. Частотний

10. Дитячої мови.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Сутність і застосування діяльнісного підходу в педагогіці	\|	Слово – це структурно і семантично цільнооформлена самостійна одиниця, що здатна утворювати нaрізнооформлені одиниці мови і мовлення і має власну словотвірну парадигму.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.