• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Органи державного управління у сфері соціального становлення та розвитку молоді

У Законі України “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” визначено, що координуючу роль щодо проведення державної політики у сфері соціального становлення та розвитку молоді здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади, який забезпечує її реалізацію та несе відповідальність за її виконання.

Також встановлено, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади утворюють у своєму складі відповідні органи з реалізації державної молодіжної політики.

У Законі зазначається, що спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади разом з іншими органами виконавчої влади розробляє, а Кабінет Міністрів України затверджує соціальні норми та нормативи щодо соціального становлення та розвитку молоді, додержання і виконання яких є обов’язковими для органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, а також підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, фізичних осіб, які використовують найману працю.

З моменту створення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади, відповідального за проведення державної політики у сфері соціального становлення та розвитку молоді в Україні цей орган зазнавав численних змін. За різних часів він змінював назву та статус, сфери діяльності та статус. Послідовність реорганізацій виглядає таким чином:

- Державний комітет УРСР у справах молоді, фізичної культури та спорту (постанова Ради Міністрів Української РСР від 13 вересня 1990 р. № 251 “Питання Державного комітету УРСР у справах молоді, фізичної культури та спорту”);

- Міністерство у справах молоді і спорту УРСР (закон УРСР від 13 травня 1991 р. №1030б-ХІІ “Про перелік міністерств та інші центральні органи державного управління Української РСР”);

- Міністерство України у справах молоді і спорту (постанова Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 1991 р. № 242 “Питання Міністерства України у справах молоді і спорту”);

- Міністерство України у справах сім’ї та молоді (указ Президента України від 4 грудня 1996 року № 1164/96 “Про Положення про Міністерство України у справах сім’ї та молоді”);

- Державний комітет України у справах сім’ї та молоді (указ Президента України від 16 червня 1999 року № 664/99 “Про Положення про Державний комітет України у справах сім’ї та молоді”);

- Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму України (указ Президента України від 31 травня 2000 року № 740/2000 “Про Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму України”);

- Державний комітет України у справах сім’ї та молоді (указ Президента України “Про реорганізацію Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України” від 22 листопада 2001 року № 1132/2001);

- Міністерство України у справах сім’ї, дітей та молоді (указ Президента України “Про Міністерство України у справах сім’ї, дітей та молоді” від 6 лютого 2004 року №166/2004);

- Міністерство України у справах молоді та спорту (указ Президента України “Про Міністерство України у справах молоді та спорту” від 26 лютого 2005 року №381/2005;

- Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту (указ Президента України “Про Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту” від 18 серпня 2005 року № 1176/2005);

- Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України (указ Президента України “Про затвердження Положення про Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України” від 8 квітня 2011 року № 410/2011).

Аналізуючи вітчизняний досвід визначення змісту діяльності центрального органу виконавчої влади з молодіжної політики у попередній період, можна виділити наступні основні завдання центральних органів виконавчої влади з питань молодіжної політики:

- участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики з питань сім’ї, дітей, молоді, фізичної культури та спорту, усиновлення, демографічних процесів, рівності прав та можливостей жінок і чоловіків, попередження насильства в сім’ї;

- координація заходів, здійснюваних центральними та місцевими органами виконавчої влади з питань, що належать до компетенції Міністерства;

- розроблення проектів прогнозних і програмних документів з питань, що належать до його компетенції;

- сприяння розвитку різних видів спорту в Україні.

До функцій молодіжного відомства, зокрема, було віднесено:

- участь у формуванні та реалізації державної політики з питань молоді, визначення пріоритетів та стратегічних напрямів роботи в цій сфері;

- сприяння діяльності молодіжних, дитячих організацій, залучення їх до виконання державних програм і заходів з питань молоді, надння в установленому порядку державної підтримки таким організаціям;

- забезпечення підвищення якості оздоровчих послуг для дітей та молоді;

- забезпечення у межах своїх повноважень організації і проведення соціальної роботи з молоддю;

- сприяння створенню умов для соціального становлення і розвитку молоді, вжиття в межах своїх повноважень заходів щодо розв’язання житлово-побутових та інших соціальних проблем молоді, молодих сімей, забезпечення молоді з числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, соціальним житлом, співпраця з цих питань з Державним фондом сприяння молодіжному житловому будівництву;

- сприяння в установленому порядку працевлаштуванню та зайнятості різних категорій молоді, розвитку молодіжної підприємницької діяльності, підтримці молодіжних центрів праці, бізнес-центрів та бізнес-інкубаторів, бірж праці, трудових загонів тощо;

- вживання в межах своїх повноважень заходів щодо утвердження здорового способу життя населення, передусім дітей та молоді, проведення інформаційно-просвітницької роботи з протидії поширенню серед дітей та молоді соціально небезпечних хвороб, створення і розповсюдження тематичної соціальної реклами з пропаганди здорового способу життя та профілактики соціально небезпечних хвороб, забезпечення розвитку і діяльності мережі центрів ресоціалізації наркозалежної молоді;

- сприяння створенню умов для всебічного розвитку і реалізації творчих, інтелектуальних здібностей дітей та молоді, проведенню олімпіад, спартакіад, конкурсів, турнірів, виставок, фестивалів творчості, конференцій, форумів, конгресів тощо;

- вживання в межах своїх повноважень заходів щодо забезпечення виховання дітей, молоді, спортсменів, зокрема спортсменів-інвалідів, на засадах патріотизму, національної свідомості, гідності та міжнаціональної толерантності, розвитку лідерських якостей у дітей та молоді, залученню їх до участі у суспільних і державотворчих процесах, інтеграції української молоді в міжнародну спільноту;

- організація проведення наукових і соціологічних досліджень з питань молоді, підготовка щорічних доповідей про стан молоді і подання їх Президентові України, Верховній Раді України та Кабінетові Міністрів України, сприяння втіленню в життя позитивних результатів таких досліджень, спрямування діяльності галузевого науково-дослідного інституту з питань молодіжної політики.

Відповідно до положення про Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, створеного Указом Президента України від 9 грудня 2010 р., ця установа входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки, інновацій та інформатизації, інтелектуальної власності, молоді, фізичної культури та спорту.

До завдань Міністерства, які безпосередньо стосуються молоді, віднесено:

- узагальнення практики застосування законодавства та розробка пропозицій щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України з питань, що належать до його компетенції;

- визначення перспектив і пріоритетних напрямів розвитку молоді, фізичної культури та спорту;

- забезпечення розвитку різних форм позашкільної освіти, в тому числі за місцем проживання дітей;

- формування програм розвитку позашкільної освіти, спрямованих на творчий розвиток особистості, виявлення та підтримку обдарованих дітей, талановитої молоді;

- створення належних умов за місцем проживання для виховання дітей, молоді, яка навчається, розвитку здібностей, задоволення їх інтересів;

- вжиття заходів до поліпшення матеріальних і житлових умов студентів, учнів, слухачів, вихованців, організації їх медичного та побутового обслуговування;

- надання в установленому порядку державної підтримки дитячим, молодіжним та іншим громадським організаціям, зокрема фізкультурно-спортивної спрямованості, залучення їх до виконання державних програм і заходів з питань освіти, науки, молоді, фізичної культури та спорту.

Відповідно до Указу Президента України “Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади” (від 9 грудня 2010 року № 1085/2010) крім Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України утворено центральний орган виконавчої діяльності у сфері державної молодіжної політики Державна служба молоді та спорту України. Положення про цю установу визначає, що Державна служба молоді та спорту України (далі – Держмолодьспорт) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра освіти і науки, молоді та спорту України та який входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у молодіжній сфері, сфері фізичної культури та спорту. До основних завдань служби віднесено: 1) реалізацію державної політики у молодіжній сфері, сфері фізичної культури та спорту; 2) внесення на розгляд Міністра пропозицій щодо формування державної політики у зазначених сферах.

Державна служба молоді та спорту України:

- узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до її компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств та в установленому порядку подає їх Міністрові;

- подає Міністрові пропозиції щодо: загальнодержавних цільових програм стосовно молоді, адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу;

- виконує затверджені цільові програми з питань розвитку фізичної культури і спорту, координує діяльність щодо виконання програм розвитку;

- розробляє проекти прогнозних і програмних документів з питань, що належать до її компетенції;

- забезпечує проведення профілактичних заходів з питань пропаганди та формування здорового способу життя молоді, проводить інформаційно-просвітницьку роботу з протидії поширенню у молодіжному середовищі соціально небезпечних хвороб;

- приймає участь у підготовці міжнародних договорів України з питань, що належать до її компетенції, забезпечує додержання і виконання зобов’язань України за такими договорами;

- вживає разом із заінтересованими центральними та місцевими органами виконавчої влади заходів для розвитку мережі дитячо-юнацьких спортивних шкіл;

- надає в установленому порядку державну підтримку дитячим, молодіжним та іншим громадським організаціям, у тому числі фізкультурно-спортивної спрямованості, залучає їх до виконання державних програм і здійснення заходів, пов’язаних із розвитком освіти, науки, молоді, фізичної культури та спорту;

- сприяє в установленому порядку працевлаштуванню різних категорій молоді;

- забезпечує розвиток видів спорту та фізичного виховання різних груп населення;

- координує заходи з розвитку дитячого, дитячо-юнацького спорту, спорту вищих досягнень, спорту інвалідів, спорту ветеранів;

- сприяє розвитку різних форм фізкультурно-оздоровчої і спортивно-масової роботи за місцем навчання, роботи, проживання та відпочинку населення;

- розробляє та впроваджує в межах своїх повноважень сучасні інформаційно-комунікаційні технології, забезпечує оперативне оприлюднення, в тому числі через засоби масової інформації і на власному веб-сайті, інформації про діяльність Держмолодьспорту України;

- організовує в установленому порядку виставкову та видавничу діяльність, семінари, конференції, конгреси з питань, що належать до компетенції Держмолодьспорту України;

- здійснює в межах компетенції управління об’єктами державної власності;

- здійснює інші повноваження, визначені законами України, та покладені на неї Президентом України.

Досвід створення та діяльності єдиного освітньо-молодіжного відомства на пострадянському просторі накопичено, зокрема, в Росії (там від нього відмовилися) та Білорусі (зазначений підхід використовується донині).

Профільний комітет з молодіжної проблематики створювався у складі парламенту. Основним вектором розвитку було приведення його спрямування до моделі, яка використовувалася в органах виконавчої влади. Про це свідчить динаміка наступних реорганізацій:

- Комісія Верховної Ради України І скликання у справах молоді (1990 – 1994 рр.);

- Комітет (до 1997 р. мав назву Комісія) Верховної Ради України ІІ скликання з питань молоді, спорту і туризму (1994 – 1998 рр.);

- Комітет Верховної Ради України ІІІ скликання з питань молодіжної політики, фізичної культури і спорту (1998 – 2002 рр.);

- Комітет Верховної Ради України IV скликання з питань молодіжної політики, фізичної культури, спорту і туризму (2002 – 2006 рр.);

- Комітет Верховної Ради України V скликання з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму (2006 – 2007 рр.);

- Комітет Верховної Ради України VI скликання з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму (2008 р. – теперішній час ).

До 2011 р. весь комплекс соціальної роботи з молоддю на загальнодержавному рівні було покладено на окрему установу, яка протягом років змінювала свою назву: Український державний центр соціальних служб для молоді, Державний центр соціальних служб для молоді, Державна соціальна служба для сім’ї, дітей та молоді. Центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, який було створено у 2004 р., який отримав статус органу державного управління, а до того часу попередня структура була лише спеціальним закладом.

До основних завдань Держсоцслужби було віднесено: участь у реалізації державної політики з питань сім’ї, дітей та молоді; визначення перспектив та напрямів проведення соціальної роботи, сприяння діяльності, пов’язаної з проведенням соціальної роботи із сім’ями, дітьми та молоддю; координація і контроль за діяльністю центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді; участь у міжгалузевій координації та регулюванні соціальної роботи із сім’ями, дітьми та молоддю; науково-методичне та інформаційно-аналітичне забезпечення соціальної роботи із сім’ями, дітьми та молоддю; співробітництво з громадськими організаціями у сфері соціальної роботи із сім’ями, дітьми та молоддю; організація виставкової та видавничої діяльності.

Практичне виконання завдань щодо соціальної роботи з молоддю здійснювалося мережею центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, яка передбачала існування обласних, міських, районних структур, а згодом й сільських та селищних.

Багатосекторний та міжвідомчий характер державної молодіжної політики передбачає здійснення відповідної координації. З цією метою в Україні створювалися Національна рада з питань молодіжної політики при Президентові України (1995 – 2009 рр.) та Національна рада з питань соціального становлення та розвитку молоді в Україні (2009 – 2010 рр.). Позитивне значення ідеї такої координаційної установи, на жаль, не знайшло практичного втілення. Проявивши певну активність на початку свого існування, зазначені структури з часом припинили свою діяльність.

На регіональному та місцевому рівнях процес створення та реорганізації органів публічної влади, відповідальних за молодіжну політику, в цілому повторював реорганізації в центрі. Одночасно створювалася мережа різноманітних молодіжних закладів (молодіжні центри праці, центри соціально-психологічної реабілітації, соціальні гуртожитки тощо).

Читайте також:

1. Cплата єдиного соціального внеску - 2013
2. ERP і управління можливостями бізнесу
3. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
4. I. Органи і системи, що забезпечують функцію виділення
5. II. Поняття соціального процесу.
6. III. КОНТРОЛЬ і УПРАВЛІННЯ РЕКЛАМУВАННЯМ
7. III. Процедура встановлення категорій об’єктам туристичної інфраструктури
8. III.Цілі розвитку особистості
9. III.Цілі розвитку особистості
10. III.Цілі розвитку особистості
11. Iсторiя розвитку геодезичного приладознавства
12. Oracle Управління преміальними

Переглядів: 871