Метод проведення загального аудиту

Методика проведення загального аудиту

1. Метод проведення загального аудиту

2. Методичні прийоми проведення загального аудиту

Ринкова економіка висуває нові завдання у сфері контролю від правильного рішення яких залежать його подальший розвиток і удосконалення.

З метою адаптації фінансового контролю до ринкової економіки в Україні прийнято два Закони: Закон "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26 січня 1993 р і Закон "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993 р. з наступними змінами і доповненнями до них. Відповідно до вимог цих законів передбачено особливий підхід до метрології й організації фінансового контролю суб’єктів підприємницької діяльності. Серед різних видів фінансового контролю чільне місце займає аудиторський незалежний контроль, який здійснює на договірних засадах перевірку достовірності звітних даних, балансів, законності господарських операцій, аналіз фінансового стану, і водночас надає консультаційні послуги з економіки, права, фінансів, обліку тощо.

Сукупність нормативних документів, необхідних для надання аудиторських послуг, становить нормативну базу аудиту. Нормативна база аудиту поділяється на зовнішню та внутрішню.

Зовнішня нормативна база – закони, постанови, накази, інструкції, положення, методичні матеріали з обліку та звітності, з оподаткування, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку та національні нормативи з аудиту, встановлені ті затверджені відповідними органами держави. Вони потрібні аудиторові для встановлення законності і достовірності відображеної господарської операції, відповідності ведення обліку та звітності, проведення аналізу, складання висновку.

Внутрішня нормативна база – це облікова політику суб’єкта, різні методичні, інструкційні та розпорядчі документи з організації фінансово-господарської діяльності на конкретному підприємстві. Вони підлягають аналізу та зіставленню з чинною методологією.

У загальному вигляді метод будь-якої науки - це спосіб дослідження явищ, процесів, систем, тощо. В основі дослідження складних систем, до яких належить аудит, лежить діалектичний метод, який передбачає вивчення явищ у природі й суспільстві у взаємозв’язку та взаємозалежності, що відображають об’єктивні закони дійсності.

В межах діалектичного методу є дедуктивний (дослідження здійснюються від загального до одиночного) та індуктивний методи (від одиночного до загального).

Дедуктивний метод використовується при вивчення фінансового-господарської діяльності підприємства, оцінці напрямку та ефективності системи управління. Його застосовують також для характеристики системи внутрішнього контролю, яка вивчає систему бухгалтерського обліку, процедури внутрішнього контролю тощо. Оцінка системи внутрішнього контролю дає змогу встановить кількість необхідних аудиторських процедур: чим надійніша система внутрішнього контролю, тим менше аудиторських процедур може планувати аудитор, до того ж із зменшеним аудиторським ризиком.

Індуктивний метод дає змогу усю увагу зосередити на окремих групах процесів, як правило, з найбільшим ступенем ризику. Вивчивши недоліку окремих процесів та проаналізувавши частоту їх виникнення, можна перенести результати цієї перевірки на загальну сукупність інформації, побачивши цілісну проблему і сформувавши об’єктивні висновки. Це загальні прийоми дослідження.

2. Методичні прийоми проведення загального аудиту

Методи аудиту поділяються на методичні прийоми проведення та на методичні прийоми організації.

Методичні прийоми проведення:

1. Фактична перевірка – перевірка кількісного та якісного стану об’єктів, який здійснюється шляхом обстеження, огляду, обміну, перерахунку, зважування лабораторного аналізу тощо.

2. Документальна перевірка – перевірка документів та записів, яка може бути арифметичною, формальною та перевіреною по суті.

3. Підтвердження – одержання в письмовому вигляді відповіді від клієнтів або від третіх осіб з метою підтвердження точності інформації.

4. Спостереження – одержання загальної характеристики можливостей клієнта на підставі візуального огляду.

5. Обстеження – особисте ознайомлення з предметом дослідження.

6. Опитування – одержання письмової або усної інформації від клієнта або про клієнта.

7. Перевірка механічної точності – перевірка підрахунків і передачі інформації

8. Аналітичні тести – методи порівняння в абсолютних і у відносних величинах

9. Сканування – безперервний, по-елементний перегляд інформації

10. Спеціальна перевірка – перевірка, яка здійснюється за допомогою залучення спеціалістів із вузькою спеціалізацією

11. Зустрічна перевірка – відображення господарських операцій, що здійснюються між клієнтом і третіми особами, перевіряються в останніх і порівнюються з даними клієнта.

Методичні прийоми організації.:

1. Суцільна перевірка – перевірка всієї інформації, без винятку, щодо господарських операцій, які відбулися у клієнта за період, який перевіряється

2. Вибіркова перевірка – застосування аудиторських процедур менше ніж до 100% масивів інформації, які дають змогу отримати аудиторові аудиторські докази, і оцінивши окремі характеристики вибраних даних, поширити дієвість цих доказів на всю сукупність даних.

3. Аналітична перевірка – оцінка фінансових показників за допомогою вивчення вірогідних залежностей між ними.

4. Комбінована перевірка – поєднання суцільної, вибіркової і аналітичної перевірок.

Послідовність аудиторської перевірки діяльності підприємства складається з цілого ряду дій:

* збір і аналіз інформації, необхідної для оцінки достовірності бухгалтерського фінансового обліку та фінансової звітності суб'єкта підприємницької діяльності;
* визначення профілю та обсягу діяльності підприємства за установчими документами, за статутом, характером і змістом його роботі;
* шляхом порівняння фактичної діяльності підприємства зі статутною встановлення невідповідності між ними, про що необхідно поставити до відома керівництво фірми і порекомендувати йому внести зміни чи доповнення до статуту і здійснити перереєстрацію підприємства у відповідних державних органах;
* планування аудиту і наступний контроль аудиторської перевірки;
* оцінювання внутрішнього аудиторського контролю;
* аналіз показників балансу і даних інших форм фінансової звітності;
* перевірка аналогічних показників балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал;
* контроль відповідності даних фінансової звітності записам в облікових регістрах;
* перевірка відповідності даних бухгалтерського фінансового обліку і фінансової звітності вимогам чинного законодавства і нормам облікової політики;
* попередня оцінка повноти і правильності складання балансу та інших форм фінансової звітності.
Узагальнення результатів аудиту служить головним засобом оцінювання того, чи є фактичні дані, перевірені аудитором, підтвердженням, що фінансові звіти представлені відповідним чином за всіма суттєвими аспектами і відповідно до загальноприйнятих принципів бухгалтерського фінансового обліку та фінансової звітності. Аудитор повинен бути впевненим, що пункти підсумкового документа зокрема або в сукупності не спричинять суттєвого перекручення фінансової звітності. Однак, якщо це все-таки відбудеться, то фінансова звітність має бути переглянута клієнтом або аудитор повинен дати умовний чи негативний висновок. Звичайно, аудитор і клієнт можуть погодитись відносно того, що негативний висновок не потрібно складати. Виявлені неправильні дані можуть вплинути на аудиторську оцінку результатів перевірки. Проте аудитор повинен врахувати ту обставину, чи є повідомлення неправильних відомостей результатом помилок або зловживань. Оскільки останні є навмисними, їх значення виходить за межі грошового ефекту і аудитор повинен враховувати це під час оцінювання результатів перевірки. Для узагальнення результатів аудиту необхідно їх систематизувати і згрупувати за однорідними ознаками. Для цього складають часткові акти перевірок (наприклад, акт ревізії каси), однорідні факти порушень відображають у нагромаджувальних відомостях, аналітичних таблицях, розрахунках, схемах тощо.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Раціоналізм в новоєвропейській філософії. Основні ідеї вчень Р. Декарта і Б. Спінози.	\|	Розвиток – це процес і результат кількісних і якісних змін людини. В загальному розвитку людини спостерігається 2 взаємопов'язані лінії – біологічна і соціальна.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.