На території України

Питома вага лімітуючих джерел забруднення гідрографічної мережі

Таблиця 6.1.

№ п/п	Лімітуючі джерела забруднення	Питома вага по лімітуючих джерелах забруднення
		азот амонійний	Орга- нічні речовини	зважені речовини	токсичні речовини	Загальна питома вага

	Господарсько-побутові і промислові стічні води	0.81	0.07	0.50	0.36	0.44
	Поверхневий стік з урбанізованих територій	0.07	0.75	0.26	0.12	0.27
	Поверхневий стік з сільськогосподарських угідь	0.12	0.17	0.22	0.40	0.25
	Поверхневий стік з непорушених територій	0.007	0.009	0.04	0.10*	0.04

Примітка:** Для Поліської зони - дренажний стік.

Надходження іонів закисного заліза з заболочених територій в зимовий період. Це, в свою чергу, вносить певні зміни у формування гідроекологічного режиму річок на певних відрізках русла, однак не нівелює фізико-географічні особливості річкового басейну.

Сучасне фізико-географічне районування території України характеризується наступним чином:

А - Полісько-Придніпровська низовина, Центральне, Київське, Західно-Прип'ятське, Центральне, Новгород-Сіверське Полісся та Лівобережна низовина;

Б - Причорноморська низовина;

В - Правобережне Азово-Подільське підвищення; Правобережне плато, Подільсько-Волинське плато, Розточчя;

Г - Донецький кряж;

Д - Карпати;

Є - Кримський півострів.

Поєднання фізико-географічних умов формування ґрунтового та поверхневого стоку з процесами, що протікають на поверхні водозбору, дає характерну картину особливостей гідрографічної мережі, що утворилася сьогодні.

Полісся. В сучасному ландшафтному комплексі тут переважають піскові відклади різного походження, підстелені тріщинуватими крейдяно-мергеливими покладами мезозою, а у центральній частині -кристалічними комплексами докембрію (Житомирське та, частково, Київське Полісся).

Поверхня району дещо повернута на південь, розділена численною гідрографічною мережею, зарегульованою болотними масивами та озерами. У місцях високого залягання крейди спостерігаються карстові явища (просадка територій, карстові озера). Особливо ці явища мають місце на розділі Волинсько-Подільського плато та Поліської низовини.

Найважливішими ландшафтоутворюючими факторами тут є: помірно континентальний клімат, додатній баланс вологи, малий ерозійний вріз річкових русел, слабкий поверхневий та підземний стік, заболоченість, неглибоке залягання водоупорів, відсутність чіткого розділення та захисту підземних водоносних горизонтів, промитість порід.

Починаючи з 1950 років, в ландшафтоформуючі фактори почала проникати зростаюча господарська діяльність: змінились русла річок (спрямлення), їх гідрологічний режим та характер стоку (регулювання), структура поверхні водозбору (освоєння боліт та перезволожених земель), збільшились навантаження за масою забруднюючих речовини, які надходять у водні об'єкти.

Виходячи з складу головних іонів, вода річок гідрокарбонатно-кальцієвого складу. Величини мінералізації води річок обумовлені характером підстилаючих порід та ступенем промитості атмосферними опадами (прісні та ультрапрісні, м'які, помірно жорсткі).

Характерні басейни Українського Полісся представлені річками: Прип'ять (верхів'я), Стохід, Турія, Стир, Горинь, Льва, Уборть, Уж, Тетерів, Ірпінь, Снов, Десна.

Річка Горинь має довжину 659 км, поверхня водозбору 27700 км², загальне падіння річки 218 м. Основні притоки - рр.Жирак, Пелква, Цвєтоха, Вілія, Устья, Стубла, Стубелка, Путилівка, Зульня, Бережниця, Случ.

Верхня частина басейну, до впадіння р.Устя, розташована на Волинсько-Подільській височині. Щільність річкової мережі тут складає 1.0-1.25 км/км². Середня та нижня частина басейну лежать

в частині донедавна заболоченої низовинної рівнини Полісся. Поверхня водозбору басейну порушена господарською діяльністю: розораність складає 40% , сіножаті заплави деградовані внаслідок випасання худоби, до складу меліоративної системи включені басейни 50% малих річок. Внаслідок промислового водозабору в районі Хмельницької АЕС і у створі с.Горбаків (Гощанський район Рівненської області) для питних потреб м.Рівне, а також Рівненського промислового вузла склався кризовий екологічний стан - близько п'яти років не було стійкої весняної повені, річка забруднена; тут утворилась потужна депресійна воронка.

Стійкий природний фон за сольовим складом та органічною
речовиною формується у верхній течії - сума іонів тут становить
550-600 мг/л, жорсткість до 6.0 мг-екв/л, біхроматна окислюваність
до 35.0 мгО/л.

В середній течії збільшується роль антропогенного фактору -забруднення недостатньо очищеними стічними водами житлово-промислового комплексу м.Рівне, яке спостерігається аж до смт. Степань. Тут непоодинокі випадки кризових ситуацій - дефіциту розчиненого кисню, задух річкової риби. Спостерігається постійна деградація вищої водної рослинності.

У гирловій ділянці зростає вплив заболочених заплав - зростає колірність води та вміст органічної речовини. Внаслідок надходження механічних домішок (грунту) та руслових процесів зростає каламутність води - завислі речовини тут складають до 20.0-30.0 мг/л.

Річка Случ (права притока р.Горинь) має довжину 451 км, поверхня водозбору - 138.0 км². Загальне падіння 181 м. Основні притоки Ікопоть, Деривичка, Хомора, Тня, Смолка, Корчик, Узень, Стави, Бобер.

Басейн розташований у двох геоморфологічних областях -верхня та середня частина - у Волинському плато, нижня - у Прип'ятському Поліссі.

В основі басейну залягають кристалічні докембрійські породи - граніти та гнейсі, природні відклади яких зустрічаються в долинах' річок, виходять на денну поверхню - "Надслучанська Швейцарія". Звичайно вони покриті продуктами свого розкладу (глинами, каолінами), перекриті тріщинуватими пісковиками та сланцевими глинами. На них залягають породи денної поверхні -піски, мергелі, вапняки.

Вода річки гідрокарбонатно-кальцієвого складу, з мінералізацією до 600 мг/л (верхів'я), та до 500 мг/л - у нижній течії. Вміст біогенних елементів - в межах екологічного оптимуму.

Внаслідок забруднення стічними водами у нижній течії (м.Сарни), тут у зимовий період спостерігається дефіцит розчиненого кисню. Особливостями басейну є мальовничі гірські краєвиди при виході русла з Українського кристалічного щита та джерела з високим вмістом радону.

Річка Устья - лівобережна притока р.Горинь. Довжина 68 км. Починається з джерел у відрогах Мізоцького кряжу біля с. Дермань. Природний фон головних іонів представлений гідрокарбонатно-кальцієвим класом, другим типом, групою кальцію. Рівень мінералізації води понад 500 мг/л.

Басейн р.Устья розораний на 60% , урбанізований, притоки першого порядку і саме головне русло зарегульовані. Екосистема річки постійно піддається впливу стічних вод від житлово-промислового комплексу м.Здолбунів, що частково знезаражується водосховищем у створі с.Басів Кут, а також м.Рівне.

Річка Прип'ять (верхів'я). Загальна довжина 748 км, площа водозбору 114300 км², загальне падіння річки складає 64 м, що обумовлює стійкий характер її течії, та значний термін розвантаження заплав у повінь.

Основні притоки: рр. Вижівка, Турія, Стохід, Стир, Горинь, Ствига, Уборть, Словечна, Уж, Желонь. На території України протікає дві ділянки річки - у верхів'ї до впадіння р.Веселухи, в нижній течії -гирло нижче с.Довляди.

Басейн річки значно заболочений, що обумовлено рельєфом основної її частини - Полісся. В недалекому минулому площа боліт займала 40% її басейну. Всі болота низинні, з неглибоким заляганням водоупору, з піщаним та супіщаним грунтом. Ліси займають 31% загальної поверхні басейну. Разом з болотами вони складають великий акумуляційний біотичний комплекс, що має велику природну цінність.

В основі басейну залягають крейдяні відклади (крейда, мергель, глауконітові піски). Третинні відклади представлені пісками, суглинками та глинами. Винятком є ділянка виклинювання Українського кристалічного масиву, де післятретинні відклади залягають на кристалічних породах.

Водний баланс додатній, промитість грунтів визначає умови формування гідрохімічного режиму верхів'я р.Прип'ять. Звичайо, це маломінералізовані води з сумою іонів у межінь до 300 мг/л, в повноводдя - 150-200 мг/л з перевагою гідрокарбонатно-кальцієвого складу.

Меліорація басейну річки, спрямлення русел у верхній течії призвели до перерозподілу поверхні водозбору між річкою та басейном Шацьких озер (озеро Світязь). Цьому також сприяло проведене в 60-х роках, пониження рівня озера Світязь на 0.4 м.

Річка Тетерів - права притока р.Дніпро. Довжина річки 365 км, поверхня водозбору 15100 км². Загальне падіння річки 200 м.

Основні притоки першого порядку: pp. Тетерівка, Гнилоп'ять, Гуйва, Ірша, Жерев, Здвиж, Таль.

Басейн має форму п'ятикутника, найбільш коротка його сторона займає відроги Придніпровської височини, остання частина знаходиться в низинній частині Полісся. На хімічний склад річкових вод впливають атмосферні опади та промиті мілкі глинисті піски, а також тріщинуваті породи Українського кристалічного щита.

Заплава складена пісками та суглинками, часто зустрічаються виходи граніту - нижня течія річки Гнилоп'ять, річка Тетерів нижче М.Житомира до с. Левків.

За літературними джерелами гідроекологічний режим найбільш вивчений у створах с.Макалевичі та м.Житомир.

Комплексні дослідження басейну р.Тетерів та його приток велись Інститутом гідробіології HAH України з 1985 року.

За співвідношенням головних іонів вода р.Тетерів відноситься до гідрокарбонатно-кальцієвого класу, групи кальцію. Загальна мінералізація води у межінь 550 мг/л, а у створі нижче м.Житомира -750 мг/л.На гідроекологічний режим впливають зарегульованість рр.Тетерів та Гнилоп'ять.

Сучасний гідроекологічний стан та особливості формування якості води вказаних вище басейнів проводиться у наступних розділах, та у другій частині, присвяченій методології лабораторних робіт.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Лекція 6. ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ГІДРОЕКОЛОГІЧНОГО РЕЖИМУ МАЛИХ РІЧОК	\|	Фонові знання, лексичний фон та фонова лексика

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.