Принцип диференційованого та індивідуального підходу в умовах колективного навчання.
Принцип особистісно-діяльнісного підходу в вихованні та навчанні.
Особистісно-діяльнісний підхід визначений концепцією загальної середньої освіти (ВНИИК, 1988) і сформований на базі психологічних і психолого-педагогічних положень Л. С. Виготського, А. Н. Леонтьєва, С. Л. Рубінштейна, А. В. Запорожця, Д. Б. Ельконіна, В. В. Давидова, П. Я. Гальперіна, Н. Ф. Тализіної, А. К. Маркової та ін Він орієнтує на засвоєння знань і способи їх засвоєння, на розвиток пізнавальних сил і творчого потенціалу дитини. Особистість розглядається як суб'єкт діяльності, формуючись у діяльності, у спілкуванні з іншими людьми, вона визначає характер цієї діяльності. У центрі такого підходу знаходиться сам учень, методика його навчання переломлюється через призму його особистості. У процесі навчання максимально враховуються національні, статево, індивідуально-психологічні особливості вихованця (І. А. Зимня).
Даний принцип передбачає поєднання педагогічного керівництва діяльністю з розвитком ініціативи та самостійності вихованців; варіативність діяльності, відповідність її змісту змінюються потребам, інтересам і можливостям особистості; стимулювання активності особистості, її участі в соціально корисної та значущої діяльності.
Цей принцип бере до уваги як індивідуальні особливості кожної дитини (особливості вищої нервової діяльності, темперамент, рівень розвитку емоційно-вольової сфери, рівень знань і навичок і т. д.), так і специфічні особливості, властиві дітям з різними категоріями порушення розвитку, т . тобто вибірково здійснювати корекційно-образователь-ву діяльність, згідно природі індивідуального недоліку розвитку. Диференційований підхід враховує варіативні типологічні особливості в рамках однієї категорії порушень. Він дозволяє в межах загального змісту навчання організувати його відповідно до можливостями та особливостями дітей в кожний окремий період навчання; програмний матеріал має різні рівні труднощі.
При формулюванні цілей і задач корекційно-педагогічно-го процесу слід виходити з трьох основних параметрів психологічного віку, виділених Д. Б. Ельконіна:
- «Соціальна ситуація розвитку», тобто сукупність законів, якими визначаються зміни структури особистості дитини на кожному віковому етапі;
- Рівень сформованості психологічних новоутворень та їх значення на даному етапі розвитку;