• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Лекція 8.

Спирти

Луги

Окисники.

Найчастіше застосовують у хірургічній практиці:

перекис водню – у 0,5 % розчині мийних засобів; надоцтова кислота та створений на її основі дезоксон-1 мають сильні бактерицидні, вірулецидні, фунгіцидні та спороцидні властивості, використовуються для профілактичної й осередкової дезінфекції; знезараження рук та операційних інструментів.

Їдкий натр, негашене вапно, каустична та кальцнована сода, поташ та суміш і лугів з різними домішками.

Спирти (етиловий_, пропіловий та ізопропіловий). Використовують для знезараження _Рук хірургів та консервації біологічних об'єктів. Найсильнішу бактерицидну дію має 70° спирт. Пропіленгліколь і триетиленгліколь рекомендовано для дезінфекції повітря, бо вони згубно діють на бактерії і є безпечними для людей.

8. Поверхнево-активні засоби.

Характеризуються не лише високою антимікробною активністю, але й мийними властивостями. Серед них варто згадати про неіоногенні середники з сильним мийним ефектом (ОП-7, ОП-10, СФ-1, СФ-2); аніонні (мила карбонових кислот та ефіри сірчаної кислоти), катіонні (дегмін, диметамін-10, катіонат, роккал, ніртан та ін.); амфотерні (амфолан, амфосепт, амфонафт у вигляді 0,5-2 % розчинів).

9. Інші хімічні сполукихлоргексидин і метацид, метасилікат натрію, дезмол, гембар. Зараз широко розповсюджені імпортні дезінфектанти: бациллол-плюс і бациллоцид расанд (швидкодіючі спиртові розчини для дезінфекції поверхонь і медичних виробів, не містять формальдегіду);

З метою дезінфекції в домашніх умовах можна застосовувати мийні засоби протимікробної дії, що випускаються промисловістю: «Блиск», «Саніта»,«Посудомий», «Дезус», «Дихлор-І», «Гексахлор» та ін.

Контроль якості дезінфекційних заходівздійснюють дезінфекційні станції, санепідемстанції та бактеріологічні лабораторії лікувальних закладів, її оцінюють шляхом візуального, а також об'єктивного контролю з використанням хімічного і бактеріологічного методів.

Візуальний контрольмає на меті з'ясувати санітарний стан об'єкта, своєчасність проведення дезінфекційних заходів, обґрунтованість вибору об'єктів і методів знезараження.

Хімічний контрольвикористовують для визначення дієвості робочих розчинів відповідно до інструкцій. Виявлення в лабораторних умовах меншої, ніж потрібно, кількості діючої речовини є доказом поганої якості дезінфекції.

У разі застосування хлорвмісних препаратів можна використовувати йод-крохмальний метод контролю. Якщок онтрольована поверхня дійсно була оброблена хлорвмісним дезрозчином, то придотику до неї тампону, змоченого сумішшю 3 % розчину йодиду калію з 2 % крохмальним клейстером з'явиться специфічне синьо-буре забарвлення. Воно зникне після протирання ваткою, змоченою у 3 % розчині тіосульфату натрію.

Бактеріологічний контрольдезінфекції проводять в осередках кишкових інфекцій шляхом виявлення кишкової палички на оброблених предметах. Для взяття змивів готують ватні тампони на паличках і стерилізують у паперових пакетах. При заборі проб тампон змочують у і % розчині тіосульфату натрію або в середовищі збагачення. Змиви за допомогою тампонів роблять не менше ніж з 10 предметів у квартирах і не менше ніж з 30 предметів у дитячих дошкільних і лікувально-профілактичних закладах. Змиви з кожного об'єкта роблять однимтампоном. Після взяття змиву тампон занурюють до дна пробірки з живильним середовищем. При цьому краї пробірки обпалюють над полум'ям пальника. На ній зазначають порядковий номер і під тим же номером заносять у список предмет, з якого була взята проба.

Дезінфекцію вважають якісною за відсутності росту мікроорганізмів.

Камерна дезінфекція

Дезінфекційні камери забезпечують надійне знезараження одежі, постільної білизни, килимів, перев'язочного матеріалу, шерсті, вторинної сировини, книг та інших речей. Усі інші методи знезараження м'яких речей, крім кип'ятіння, не гарантують повноти дезінфекції та дезінсекції. Знезараження кип'ятінням є неприйнятним щодо верхнього одягу, постільних речей (подушки, ковдри, матраци), виробів зі шкуртварин тощо.

Дезінфекційними камерами називають апарати і спеціальні споруди, у яких за допомогою фізичних (водяна пара, пароповітряна суміш, сухе гаряче повітря), хімічних (формальдегідта інші) чи одночасно фізичних і хімічних дезінфікуючих засобів знезаражують від патогенних мікробів різні речі, а також знищують членистоногих. Залежно від встановленого режиму роботи камери можуть використовуватися як дезінфекційні, так і дезінсекційні.

Майже всі дезінфекційні камери складаються з власне камери (в яку завантажують речі), джерела тепла (паровий котел, електронагрівач тощо), контрольно-вимірювальних приладів (термометри, манометри), апаратури для введення хімічних речовин (форсунки), пристроїв для вентиляції (вентилятори, парові ежектори та інші).

За своїм призначеннямі будовою дезінфекційні камери можуть бути стаціонарними або пересувними (змонтованими на шасі автомобіля). Стаціонарні камери встановлюють на санітарних пропускниках, при великих лікарнях та на дезінфекційних станціях для дезінфекції і з якої здійснюють завантаження речей у камери, називають завантажувальною, або брудною, половиною, а частину приміщення, в якій розвантажують камери і видають речі, називають розвантажувальною, або чистою, половиною. В останній також знаходяться вентилі, термометри й інші пристрої, за допомогою яких керують роботою камери.

Залежно від засобу(діючого агента), що використовується для знезараження, камери поділяють надекілька типів (В. А. Виль-кович, 1987):

пароповітряно-формалінові - використовують пароформ-альдегідну суміш і зволожене нагріте повітря;

парові - знезараження проводять насиченою водяною парою;

повітряні (сухожарові) - діючим засобом є нагріте повітря;

газові - застосовують сірчистий ангідрид, окис етилену, метилбромід, хлорпікрин тощо;

комбіновані - пристосовані для знезараження та дезінсекції декількома агентами (водяна пара, пароповітряна суміш, формальдегід).

У пароповітряно-формалінових камерах дезінфекцію проводять за допомогою комбінованої дії гарячого вологого повітря при температурі 58-62°С і хімічної речовини – формаліну. Пара, яка надходить у пароформалінову камеру знизу, повітря не витісняє, а зволожує і нагріває його. Коли розпиляють у камері формалін (40% водний розчин формальдегіду), то він разом із нагрітим і зволоженим повітрям проникає в речіі проявляє дезінфекційну дію.

За допомогою пароформалінового способу можна проводити дезінфекцію та дезінсекцію будь-яких речей і предметів, оскільки під впливом пари при температурі 58-62 °С шкіряні, хутряні та інші речі не псуються, а дезінфекційна дія вологого гарячого повітря доповнюється дією формаліну.

Ефективним бактерицидним таспороцидним засобом є насичена водяна пара, що обумовлюється її високоювологістю і температурою. Що вищий тиск насиченої водяної пари, то вища її температура. За нормального атмосферного тиску (760 мм рт. ст.) температура водяної пари дорівнює 100 °С, за тиску з додатковими ковими 0,5 атм – 112 °С,1,0 атм – 120 °С і 2,0 атм – 132 °С. Висока температура пари, яка досягається у разі підвищення тиску за рахунок прихованої теплоти паротворення, сприяє посиленню ефективності дезінфекції і скороченню часу її проведення.

У водяної пари більші, ніж у гарячого повітря, теплоємність ітеплопровідність, вона здатна глибоко проникати у вироби з різних тканин. Порядіз цим негативною властивістю насиченої водяної пари під тиском є те, щовнаслідок її дії на шкіряні, гумові, клеєні речі та речі із синтетичногоматеріалу вони псуються і стають непридатними для користування.

Пара в парову дезінфекційну камеру (типу парової камери Крупіна) подається зверху. Оскільки пара легша від повітря, вона поступово витискує його з камери. Щоб підвищити температуру пари, збільшують тиск до 0,5-1,0 атм шляхом подальшого подавання пари в камеру і зменшення її виходу з неї. При цьому зберігають текучість пари, що підвищує її дезінфекційну дію. При надлишковому тиску пари 0,2-0,5 атм і температурі 105-111 °С експозиція для дезінсекції (знищення вошей та гнид) становить 10 хв, для дезінфекції (при зараженні вегетативними формами мікроорганізмів) – 40 хв, а при зараженні споровими формами мікроорганізмів – 60 хв.

Парові дезінфекційні камери використовують для знезараження одягу, постільних речей, перев'язочного матеріалу тощо.

У зв'язку з низькою теплопровідністю і теплоємністю сухого гарячого повітря воно як дезінфекційний чинник ефективно діє при температурі 140-180 °С. Однак за таких умов предмети і речі, до складу яких входять органічні речовини, обвуглюються і псуються. Тому сухе гаряче повітря використовують у повітряних стерилізаторах лише для стерилізації окремих медичних інструментів, скляного і фарфорового посуду. Сухе гаряче повітря, що має температуру 80-105 °С, при якій одяг і інші речі непсуються, використовують для проведення дезінсекції (воші і гниди гинуть через15-20 хв).

Перед сухим гарячим повітрям має істотні переваги не тільки водяна пара, а й вологе гаряче повітря. Воно, як і водяна пара, хоча і меншою мірою, має високу теплопровідність і теплоємність. Порівняно із сухим гарячим повітрям вологе гаряче повітря глибше проникає вречі, які знезаражуються. Тому в парових та пароформалінових камерах можна проводити знезараження речей та предметів вологим гарячим повітрям при нормальному тиску та температурі 80-98 °С (дезінфекція) і 60-80 °С (дезінсекція) без застосування формаліну.

Контроль якостікамерної дезінфекції.Контроль за роботою дезінфекційних камер постійно здійснюється візуально, за допомогою контрольно-вимірювальних приладів (термометр, манометр), а також бактеріологічних тестів. Для контролю якості роботи дезінфекційних камер застосовують такі тест-об'єкти: на вегетативні мікроорганізми – золотистий стафілокок, на спорові форми – культура антракоїду; на мікобактерії туберкульозу – бактерії В-5. Контроль дезінсекції проводиться за допомогою тест-об'єктів із вошей і гнид.

Стерилізація. Вона має дуже важливе значення для клінічної і профілактичної медицини. Різні методи стерилізації знайшли широкез астосування в хірургії, акушерстві й гінекології, стоматології, терапії, мікробіології та інших галузях медицини для знезараження медичного інструментарію, перев'язувального та шовного матеріалу, білизни тощо.

Стерилізація медичних виробів діагностичногоі лікувального призначення проходить у два етапи: достерилізаційну підготовку і власне стерилізацію.

Перший етаппередбачає ретельне очищення їх від органічних решток. Для цього використовують ручний або механізований спосіб. Ручне передстерилізаційне очищення здійснюють у такій послідовності: ополіскують у проточній воді, замочують при 50°С у мийному розчині, який містить перекис водню з мийним порошком «Лотос», «Астра» чи «Прогрес», або успеціальному розчині «Біомий» (0,5 %); миють у розчині за допомогою йоржа або ватно-марлевого тампону; полощуть послідовно у проточній і дистильованій воді; висушують у сухоповітряних стерилізаторах при 80-85°С. Механізоване передстерилізаційне очищення виробів медичного призначення здійснюють у спеціальних машинах струминним, ротаційним методами, за допомогою йоржика або з використанням ультразвуку. Навіть мізерні кількості крові чи іншого біологічного субстрату, що залишилися на інструментах, захищають мікроорганізми від руйнівної дії стерилізаційних факторів. Тому доцільно перевіряти якість достерилізаційного очищення шприців, голок та "інших предметів медичного призначення. Це здійснюють шляхом постановки хімічних проб.

Для виявлення залишків крові застосовують бензидинову, ортотолуїдинову або амідопіринову проби. Якість ополіскування можна проконтролювати за допомогою фенолфталеїнової проби, що виявляє залишки мийних засобів. Якщо одна з цих проб виявиться позитивною, достерилізаційну підготовку інструментів здійснюють повторно.

Після достерилізаційної підготовки сухі інструменти можна стерилізувати. Це роблять, попередньо запакувавши їх у спеціальні крафт-пакети з вологостійкого паперу, подвійні бавовняні мішечки або у відкритому лотку. Інструменти у відкритому лотку можна стерилізувати лише у сухожаровій шафі, у м'якій упаковці –лише в автоклаві, у крафт-пакетах –будь-де.

Білизну та перев'язувальний матеріал для стерилізації вкладають у бікс. Стерилізаційні бікси (коробки) бувають різних розмірів, круглої або прямокутної форми. Вони призначені не лише для стерилізації перев'язувального матеріалу, білизни й інструментів, але і для наступного зберігання простерилізованих виробів. По закінченню обробки вони закриваються рухомим пояском і фіксуються затискаючим пристроєм. Прямокутні бікси мають отвори на дні, прикриті антибактерійним фільтром. Перед укладанням круглий бікс зсередини протирають спиртом, застеляють шаром бавовняної тканини, нещільно вкладають матеріал для стерилізації і пробірку з речовиною для контролю якості стерилізації. Зверху кладуть серветку, закривають кришку бікса і відкривають бокові отвори. На етикетці бікса зазначають дату обробки, вид і кількість матеріалу, прізвище особи, що здійснювала стерилізацію. З епідеміологічних міркувань одноразовий інструментарій після використання необхідно негайно утилізувати. Створено спеціальні апарати для перероблення пластикових і металічних частин шприців, зондів, хірургічних, гінекологічних та інших інструментів медичного призначення. Однак у практичних умовах вони покищо не набули широкого розповсюдження. Тому використані одноразові шприци і голки потрібно замочувати у хлорвмісному розчині (наприклад, 3 % хлораміні на 1 год), механічно деформувати і тільки після цього викидати у смітник.

Другий етап – власне стерилізацію – проводять повітрям, парою, іонізуючим випромінюванням, газами, хімічними розчинами, кип'ятінням тощо.

У багатопрофільних лікувально-профілактичних закладах і крупних лікарнях організовані центральні стерилізаційні відділення. Кожне таке відділення складається з двох зон: нестерильної і чистої. У нестерильній зоні приймають і сортують інструменти, здійснюють їх достерилізаційне очищення, висушують, упаковують і завантажуютьв автоклав чи сухожарову шафу. У чистій зоні після закінчення стерилізації матеріал виймають зі стерилізаційних апаратів і видають за призначенням.

1. Паровий метод стерилізації.

Стерилізацію паровим методом здійснюють у парових стерилізаторах. Парові стерилізатори, що застосовуютьсяу медичних закладах, працюють з надлишковим тиском пари. Найчастіше використовують круглі і прямокутні парові стерилізатори. У вертикальних апаратах закладання і виймання матеріалів здійснюють через отвір зверху. Горизонтальні стерилізатори, які обладнані одними дверцятами, називають однобічними, або непрохідними, а з двома дверцятами, розташованими навпроти, – двобічними, або прохідними. Такі апарати дають можливість розділити стіною стерилізаційне відділення на дві половини: підготовчу (брудну), де закладають матеріал, і асептичну (чисту), де його виймають.

Кожний паровий стерилізатор складається з внутрішньої камери – стерилізаційної, з'єднаної з нею середньої –водопарової, де утворюється або куди потрапляє пара, і захисного зовнішнього кожуха. Автоклав оснащений ще манометром, запобіжним клапаном і пристосуваннями для заливання води та контролю за її рівнем.

Процес стерилізації паровим методом складається з декількох етапів. Спочатку водопарову камеру заповнюють водою, потім у стерилізаційну камеру закладають речі, щільно закривають кришку, і запобіжний кран встановлюють на той рівень тиску, при якому планують здійснювати стерилізацію (як правило – 147-196 кПа). Після витіснення з камери повітря доводять тиск пари до заданого. Цей момент вважають початком стерилізаційної витримки (експозиції). При тиску пари 147 кПа і температурі 120°С витримка повинна становити 45 хв., а при тиску 196 кПа і температурі 132°С- 20 хв. Витримавши експозицію, знижують тиск в апараті шляхом випускання пари, відчиняють кришку і виймають стерильні матеріали. У біксах та інших упаковках без фільтра вони можуть зберігатися до 3 діб, з фільтром – 20 діб.

Контроль роботи парових стерилізаторів проводять фізичними (за допомогою максимальних термометрів; закладання скляних трубочок із порошкоподібною бензойною кислотою, антипірином чи сіркою, які при 110°С плавляться), хімічними (папірець, забарвлений комплексом йоду з крохмалем, при 115°С знебарвлюється), а також бактеріологічними методами. Бактеріологічний контроль стерильності здійснюють шляхом занурення простерилізованих речей у живильні середовища: цукровий бульйон Хоттінгера, тіогліколеве середовище, бульйон Сабуро. Коли необхідно перевірити стерильність інструмента великих розмірів, проби забирають методом змиву стерильною серветкою, попередньо зволоженою стерильним фізіологічним розчином хлориду натрію або стерильною водою. Одночасний посів на трьох зазначених вище середовищах обов'язковий.

2. Повітряний метод стерилізації

Предмети, які можуть зіпсуватися від дії водяної пари під тиском, рекомендують стерилізувати за допомогою сухогожару. Повітряну стерилізацію проводять у повітряних (сухожарових) шафах. За бактерицидними властивостями сухе гаряче повітря поступається вологому, тому у сухожарових стерилізаторах піднімають температуру до 160-250°С. Необхідна експозиція при 160°С звичайно становить 2,5 год, при 180°С – 60 хв. Повітряний метод застосовують для стерилізації виробів зі скла, фарфору (шприци, посуд), металу (хірургічні, гінекологічні, стоматологічні інструменти), силіконованої гуми тощо.

Процес стерилізації в повітряних апаратах складається із завантаження стерилізатора, нагрівання його довизначеної температури (найчастіше 160°С), власне стерилізації, охолодження і виймання простерилізованих предметів.

Сухожарові шафи складаються з теплоізоляційного корпусу, підставки, кришки та стерилізаційної камери з сітками-поличками. Вмонтоване реле часу забезпечує автоматичне підтримання необхідної температури впродовж заданого часу.

Предмети, що підлягають стерилізації, повинні бути сухими, можуть лежати у відкритій посудині або у крафт-пакетах. Важливо укладати їх нещільно, щоб забезпечити достатню циркуляцію повітря у камері. Категорично забороняється відчиняти сухожарову шафу під час її роботи, оскільки це небезпечно з протипожежних міркувань і може призвести до втрати стерилізаційного ефекту.

Контроль стерилізації у сухожарових шафах проводять за допомогою термічного (термометрами), фізичного (закладають пробірку з порошкоподібним альбуцидом, аспірином, сахарозою, барбіталом, бурштиновою чи аскорбіновою кислотою, температура плавлення яких перевищує 160°С) і бактеріологічного методів. Біотестом можуть служити пробірки зі спорами сінної або картопляної палички, що витримують температуру 160°С протягом 1-1,5 год.

3. Променева стерилізація

Іонізуючі (β- і γ-) промені великої енергетичної сили мають виражений бактерицидний і спороцидний ефект. Такий метод використовується лише у промислових умовах для стерилізації одноразових медичних інструментів, що герметичне запаковуються у поліетиленові пакети і зберігають стерильність декілька років.

4. Газовий метод стерилізації

Газовий метод застосовують для стерилізації об'єктів, які не можна піддавати термічній обробці (катетери, зонди із штучних матеріалів, протези, ендоскопи, кардіостимулятори, наркозна та дихальна апаратура, оптичні прилади, кетгут, колючі і ріжучі інструменти ₃ мікронним заточенням). Перед обробкою їх загортають у газопроникний папір, матерію, поліетиленові чи інші плівки.

Для газової стерилізації використовують окис етилену, метилбромід і їхні суміші, формальдегід та ін. Ці сполуки вводять у герметичні камери, куди попередньо поміщають вироби, що підлягають стерилізації. Під час стерилізації контролюють концентрацію газу, температуру, тиск, вологість, час витримки. Підвищення тиску, температури і вологості в газовій камері сприяє стерилізації.

Вироби, простерилізовані у такий спосіб, можна застосовувати тільки після ретельного провітрювання під витяжкою. Металеві і скляні предмети повинні провітрюватися не менше 1 доби, вироби з гуми і полімерних матеріалів –5 діб, об'єкти, що тривало контактують з рановою поверхнею – 14 діб.

5. Стерилізація хімічними розчинами

До цього способу часто вдаються головним чином для знищення поверхневої мікрофлори на термонестійких предметах(полімерні матеріали, гумові рукавички).

Ефективність такого виду стерилізації тим вища, чим ретельніше було проведене попереднє очищення об'єктів, більша концентрація розчину і його температура, триваліший час витримки. З цією метою використовують велику кількість сполук: хлор- і йодовмісні речовини, окислювачі, кислоти, альдегіди, луги й інші. Проте найширшого застосування набули перекис водню, надоцтова кислота (дезоксон-1) і етиловий спирт.

Перекис водню застосовують у 6 % розчині при температурі 18 °С (експозиція 6 год) або 50 °С (експозиція 3 год). Дезоксон-1 використовують у 1 % розчиніпри 18 °С (необхідний час витримки 45 хв). Бажано використовувати лише свіжоприготовлені розчини, оскільки вони швидко інактивуються. В етиловомуспирті (70°) інструменти витримують протягом 2 год.

Для холодної стерилізації використовують закритий емальований, скляний або пластмасовий посуд. Предмети повністю занурюють у розчин на визначений час.

2. Дезінсекція. Методи та шляхи проведення

Дезінсекція – це комплекс заходів, засобів і способів боротьби з комахами, серед яких є і переносники інфекційниххвороб.

До числа цих заходів належать насамперед утримання в чистоті помешкань і території, у відповідності до санітарних норм – місць громадського користування, сміттєзбирачів, водоймищ тощо. Важливе значення має дотримання правил особистої і суспільної гігієни. З профілактичною метою закривають вікна сітками і вдаються до засобів індивідуального захисту від літаючих комах.

Винищувальні дезінсекційні заходиспрямовані на знищення членистоногих на всіх стадіях їхнього розвитку і у всіх місцях їх існування. Способи боротьби з комахами поділяються на механічні, фізичні, хімічні і біологічні.

До механічних способів дезінсекції належать звільнення предметів від членистоногих за допомогою пиловсмоктувача, витрушування, виловлювання й інших прийомів. Так, для вилову і знищення мух використовують мухоловки, липкий папір, хлопавки і таке інше.

Фізичніспособидезінсекції передбачають застосування високих температур (вогонь, гаряче повітря, водяна пара, окріп), зокрема спалювання малоцінних речей і сміття, прасування одягу.

Хімічні способивключають застосування отруйних для комах хімічних речовин (хлорорганічні, фосфорорганічні, карбамати, піретроїди й ін.). Хімічні речовини, що призначені для знищення комах, називаються інсектицидами, кліщів – акарицидами; личинок членистоногих – ларвіцидами, їх яєць – овіцидами. Крім ого, є речовини, які відлякують членистоногих – репеленти.

Залежно від шляху проникнення інсектицидів в організм комах і механізму їх дії, вони поділяються на 3 групи: контактні шроникають крізь зовнішні покриви: кишкові (потрапляють через кишки разом з водою та їжею) і фуміганти (проникають через дихальні шляхи членистоногих). Деякі інсектициди можуть одночасно діяти як контактні і як фуміганти, їх застосовують у вигляді чистих порошків, дуетів (суміш інсектицидного порощку з нейтральною порошкоподібною речовиною), розчинів, емульсій суспензій, аерозолів, гранул, принад.

Найпоширенішими є такі засоби дезінсекції:

1. Фосфорорганічні сполуки.

Хлорофос – використовують у вигляді розчинів, аерозолів. Впливає через кишки і контактним шляхом, спричиняючи через 5-8 хв. паралітичний ефект. Високоефективний проти тарганів, клопів, бліх, кліщів, мух.

ДДВФ (дихлофос) – 90-97 % концентрат, використовують у 2 % аерозолях, 1% принадах, 0,5 %розчинах. Діє контактно на тарганів, комарів, москітів, мух.

Карбофос (малатіон) — 30-60 % концентрат. Дія контактно-кишково-фумігаційна. Є універсальним інсектицидом. Використовується у виді 0,15 % 0,5-1%, 2 % та 3 % водної емульсії.

Трихлофос (трихлормепгафос-3) – 30-50 % емульсія, діє контактно-фумігаційно на клопів (0,2 % розчин), бліх (0,2 % емульсія), кліщів, комарів та мух (0,1-1 %).

Метилацетофос – використовується у виді 5 % дусту (проти тарганів), мазі, шампуню (як протипедикульозний і протикліщовий засіб). Дія контактна.

Метилнітрофос (метатіон) — випускається у виді З0 % концентрату. Дія контактна.0,5-1 % водна емульсія ефективна проти кліщів, 0,05-0,1 % – проти личинок комарів і москітів.

Дифос, сульфідофос і дикрезил – діють контактно, переважно проти клопів (0,3 % емульсія), бліх (0,03 %), комарів (0,012-0,024 %) й мух (0,5 %).

2. Хлоровані вуглеводні.

Дихлордифенілтрихлоретан (ДДТ) та гексахлоран (гексахлорцик-логексан, ГХЦГ) – належать до отрут контактної та кишкової дії. Застосування ДДТ і ГХЦГ із значними обмеженнями дозволено тільки за показаннями для боротьби з окремими групами членистоногих (кліщі, москіти,комарі), що живляться кров'ю, для знищення яких немає рівноцінних замінників. У зв'язку з екологічною небезпекою промислове виробництво цих препаратів припинено.

3. Рослинні інсектициди та синтетичні піретроїди.

Піретрум – контактна отрута для тарганів, клопів, бліх (порошок) і мух (аерозоль «Піретроль Л»).

«Ріапан» – 0,5 % дуст, що застосовується проти тарганів, клопів, бліх, вошей, кліщів.

4. Репеленти- речовини, що відлякують членистоногих від людей, тварин і місць їх проживання. Наносять на відкриті частини тіла, одяг, палатки, сітки тощо. Репеленти використовують у виді лосьйонів, мазей, кремів, аерозолів. Найчастіше застосовують такі препарати: бензимін (відлякує комарів, мошкару), диметилфталат (відлякує комарів,москітів), «ДЕТА» (проти ґедзів, кліщів), «Редет» (лінімент проти літаючихкровосисних комах).

Крім зазначених препаратів, за даними ВООЗ, у боротьбі з окремими видами членистоногих можна використовувати:

• проти комарів – біоресметрин 20 %, хлорпірифос 24 %, фенітротіон 95 %, фентіон, йодфенфос, налед, пропоксур;
• проти мух – азаметифос 1-5 %, бромфос 1-2 %, цимерметрин 0,25-1 %, дельтаметрин 0,015-0,03 %, діазинон 1-2 %, фенхлорфос 1-5 %, фенітротіон 1-5%, йодфенфос 1-5 %, перметрин 0,0625-0,125 %;
• проти бліх у домашніх тварин – карбарил (порошок, концентрація у воді 2-5%), кумафос (порошок, концентрація у воді 0,2-0,5 %), дельтаметрин (шампунь), ліндан (порошок, концентрація у воді 1 %), перметрин (шампунь);
• проти тарганів – бендіокарб (порошок 1 %, аерозоль 0,75 %), хлорпірифос 0,5 %, діазинон 0,5 %, дихлофос 0,5 %, біоксакарб 0,5-1 %,
• йодфенфос 1 %;
• проти вошей – біоалетрин (лосьйон, шампунь),карбарил (порошок 5 %), дельтаметрин (лосьйон, шампунь), йодфенфос (порошок 5%), ліндан (порошок 1 %, лосьйон), перметрин (порошок 0,5 %, лосьйон, шампунь), темефос (порошок 2 %), «СЮ» (шампунь), «Щит» (мийний порошок).

Боротьба з членистоногими біологічними способами передбачає використання, хижаків, патогенних мікроорганізмів, найпростіших та інших паразитів, що знищують комаху природних умовах. Так, для боротьби з личинками малярійних комарів використовуються риби гамбузія, білий амур, товстолобик, а також патогенні бактерії (препарат бактокуліцид) і гриби (боверин). Почали вдаватись до генетичних засобів (досягнення статевої стерильності комах опроміненням або хімічними агентами).

Контроль ефективності проведеної дезінсекції здійснюють, як правило, через 7-15 діб після застосування тих чи інших середників. Він передбачає: 1) оглядмісць можливого перебування комах з використанням засобів, що активують їх вихід; 2) відловлювання бліх на липкі стрічки, тарганів і мух – за допомогоюпасток з харчовими приманками; 3) виявлення уражених (паралізованих, загиблих) тарганів; 4) опитування технічного персоналу або мешканців.

Залежно від розмірів знезаражуваного об'єкту, використовують різноманітні ручні поршневі розпилювачі, гідропульти й механізовані апарати і прилади – розпилювачі до пиловсмоктувача на мотоциклі, розмаїті електророзпилювачі, автомобільні розливні станції. Зараз промисловість випускає велику кількість дезінсектантів у всім відомих аерозольних балонах.

3. Дератизація. Методи дератизації

Дератизація – комплекс заходів, спрямованих на шкідливих гризунів, які можуть бути джерелом або переносником інфекційних агентів. Вона належить досистеми заходів неспецифічної профілактики інфекційних хвороб.

Дератизаційні заходиподіляються на профілактичні та винищувальні.

Профілактичніспрямовані на створення умов, що перешкоджають проникненню, поселенню і розмноженню пацюків і мишей у будівлях і на прилеглій території. Доних належать загальносанітарні (своєчасне видалення сміття, зберігання продуктів харчування у недоступних для гризунів місцях), санітарно-технічні (дотримання будівельних норм і правил із забезпеченням неможливості проникнення гризунів всередину споруд) та агротехнічні заходи (ретельне збирання врожаю, захист відгризунів фуражу тощо). Дератизація обов'язкова для усіх підприємств і закладів, оскільки має не лише епідеміологічне, але й економічне значення. Для винищування гризунів застосовують декілька методів.

Механічний метод застосовують у помешканнях і на відкритих територіях. Він найдоступніший для населення. Полягає у вилові гризунів за допомогою спеціальних пристосувань: капканів, лапавок, липких мас, падаючих площадок (з дошки, що гойдається), які ставлять над посудом з водою їх звичайно встановлюють біля входу внору, на шляху пересування гризунів, у місцях, які вони найчастіше відвідують.

Механічні пристосування для вилову гризунів:

а) пружинний капкан, б) сітчаста живоловка для мишей, в) дротяний капкан, г) автоматична пастка для щурів, д) дуговий капкан, е) пастка-верша для щурів.

Хімічний метод полягає в отруєнні гризунів токсичними для них речовинами – ратицидами. Цей метод реалізується такими способами: застосування отруєних принад; запилення отрутами нір, ходів й інших місць; газація, при якій отруйні речовини дають у легені гризунів.

Ратициди поділяють на дві групи.

1. Повільно діючі отрути – антикоагулянти повільної дії – можна віднести зоокумарин, натрієву сільзоокумарину, ратиндан, цинку фосфід.

2. Швидкодіючі – принеобхідності термінового зниження чисельності популяції гризунів. Ця група включає фторацетамід, монофторин. Харчовою приманкою є зерно, крупа, борошно, м'ясо, до якої додають ратациди.

Зоокумарин і натрієва сіль зоокумарину порушують проникність стінок судин, спричиняють крововиливи, кисневе голодування тканин_, отруєння і загибель настають на 8-10-у добу. Вміст зоокумарину в принаді для щурів має становити 15 %, для мишей – 5 %.

Бродіфакум – сучасний високоефективний антикоагулянтний препарат проти мишоподібних гризунів в умовах їх спорадичного харчування, а також гризунів, резистентних до традиційних препаратів (зоокумарину, ратиндану). Забезпечує загибель шкідників навіть при одноразовому поїданні ними принади. Призначений для боротьби з мишами та пацюками в забудованих і незабудованих частинах населених пунктів.

Родента – принада у вигляді зернової суміші або парафінованих брикетів, що містять 0,005 % бродіфакуму.

Фосфід цинку. Гризуни гинуть на 2-3-ю добу. Вміст у принаді – 3 %. Використовується для централізованого виготовлення принади, яку розкладають лише в закритих приміщеннях промислових об'єктів і складах нехарчового призначення.

Роденфос – готова до застосування зернова принада, що містить 2,5 % фосфіду цинку. У шлунку гризунів під дією кислоти він розкладається з виділенням фтористого водню, який і викликає отруєння. Використовується переважно для знищення мишей на полях.

Ратид – готова отруєна принада у вигляді брикету або зернової суміші. Щури, миші та мишоподібні гризуни не розпізнають отрути і гинуть через декілька діб.

Для газації використовують метилу бромід, сірчаний ангідоид двоокисвуглецю. Газовий спосіб дератизації використовують у польових умовах (за допомогою гнучкої трубки вводять у нори) і на морських суднах.

Біологічний метод- застосування інших живих організмів, які призводять до винищення гризунів. Зокрема, використовують патогенні бактерії (сальмонели Мережковського та Ісаченка-Прохорова, бактерії штаму № 5170), що додають до принади. Вони спричиняють у гризунів тифоподібні захворювання, від яких через7 -21 день значна частина цих тварин гине. До біологічного методу належить також використання природних ворогів гризунів – хижих ссавців і птахів, що винищують пацюків і мишей (коти, собаки, їжаки).

Розрізняють три форми організації дератизаційних заходів – дератизацію осередкову, одномоментну суцільну і планову (систематичну) суцільну.

Осередкову дератизаціюздійснюють вибірково, як правило, в окремому приміщенні. Однак об'єкти, звільнені у такий спосіб від гризунів, часто знову заселяються ними. Тому дещо кращі результати дає одноразова суцільна дератизація. Але і вона не приводить до бажаного ефекту, тому, що гризуни із сусідньої території знову заселяють звільнені від них об'єкти.

Найефективнішою є планова (систематична) суцільна дератизаціяпротягом усього року і на усій території з охоплення усіх будівель.

Дератизаційні заходи здійснюються дезінфекційними станціями або дезінфекційними відділеннями після оформлення відповідних договорів з різними закладами або мешканцями будинків.

Якість дератизації оцінюють за такими критеріями: 1) розмір вільної відгризунів площі у відсотках від загальної площі; 2) кількість відвідувань гризунами площадок з тальку або приманок; 3) число виловлених у пастках та капканах гризунів; 4) кількість вільних від гризунів будівель у відсотках від числа оглянутих. Про звільнення об'єкту від гризунів свідчать відсутність ознак їх перебування (свіжі пошкодження предметів, продуктів харчування, екскременти), гризунів у пастках, капканах протягом 3 діб, відкритих входів у нору (вхід заклеюють папером або закладають тампоном) протягом доби. У містах дератизація вважається доброю, якщо вдалось звільнити від гризунівпонад 90 % об'єктів задовільною – 80-90 % і незадовільною – до 80 %; у селах-відповідно 80 %, 70-80 % і до 70 %. На відкритих територіях ефективність дератизації оцінюють за числом гризунів, пійманих з розрахунку на 100 пасток задобу.

Читайте також:

1. Вид заняття: лекція
2. Вид заняття: лекція
3. Вид заняття: лекція
4. Вид заняття: лекція
5. Вид заняття: лекція
6. Вступна лекція
7. Вступна лекція 1. Методологічні аспекти технічного регулювання у
8. Клітинна селекція рослин.
9. Колекція фонограм з голосами осіб, які анонімно повідомляли про загрозу вибуху
10. ЛЕКЦІЯ (4): Мануфактурний період світової економіки
11. Лекція - Геополітика держави на міжнародній арені
12. Лекція 02.04.2013

Переглядів: 1127