• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Примусовий поділ

Штрафи

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ КОНКУРЕНТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА

КОНКУРЕНТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА

ЗАТВЕРДЖЕНО

Кафедра права

Завідувач кафедри права

____________М.М. Бурбика

Лекція №9

Дисципліна : Конкурентне право і антімонопольне законодавство

Тема: ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ

Розробив: викладач

кафедри права Денисенко С.І.

Суми 2013

Питання 1. Штрафи

Питання 2. Примусовий поділ

Питання 3. Адміністративна відповідальність

Питання 4. Відшкодування шкоди

Відповідальність суб´єктів господарювання за порушен­ня конкурентного законодавства є самостійним підвидом господарсько-правової відповідальності, сутність якої поля­гає в тому, що суб´єкт господарювання зазнає несприятли­вих наслідків економічного і/або правового характеру за порушення ним конкурентних правил господарювання.

Аналіз чинного законодавства і правозастосовної прак­тики показує, що особливістю відповідальності за порушен­ня конкурентного законодавства, як і господарсько-право­вої відповідальності в цілому, є те, що вона настає незалеж­но від вини правопорушника і що саме вчинення правопорушення суб´єктами господарювання є єдиною підставою відповідальності.

Загальне поняття порушень конкурентного законодав­ства можна визначити як протиправне, шкідливе діяння (дія або бездіяльність), яке вчинюється суб´єктами госпо­дарювання, органами влади, органами місцевого самовря­дування, органами адміністративно-господарського управ­ління і контролю, зазіхає на суспільні відносини у сфері конкуренції, за яке передбачена юридична відпові­дальність.

Розділ VIII Закону про захист економічної конкуренції встановлює перелік порушень законодавства про захист економічної конкуренції, а також санкції за їх здійснення.

Відповідно до ст. 50 Закону порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є:

1)антиконкурентні узгоджені дії;

2)зловживання монопольним (домінуючим) становищем;

3)антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління і контролю;

4)невиконання рішення, попереднього рішення органів АМКУ або їх виконання не в повному обсязі;

5)здійснення учасниками узгоджених дій — суб´єктами господарювання дій, заборонених згідно з ч. 5 ст. 10 Закону;

6)делегування повноважень органів влади або органів місцевого самоврядування у випадках, заборонених згідно з ст. 16 Закону;

7)вчинення дій, заборонених згідно з ст. 17 Закону;

8)обмежувальна та дискримінаційна діяльність, забо­ронена згідно з ч. 2 ст. 18, ст. 19 і 20 Закону;

9)обмежувальна діяльність, заборонена згідно зч. 1ст. 18 Закону;

10)недотримання умов, передбачених п. 2 ч. З ст. 22 Закону;

11)порушення положень погоджених з органами АМКУ установчих документів суб´єкта господарювання,

створено­го в результаті концентрації, якщо це призводить до обме­ження конкуренції;

12)концентрація без отримання відповідного дозволу органів АМКУ у випадку, якщо наявність такого дозволу необхідна;

13)неподання інформації АМКУ, його територіальному відділенню у встановлені органами АМКУ, головою його територіального відділення або нормативно-правовими ак­тами строки;

14)подання інформації в неповному обсязі АМКУ, його територіальному відділенню у встановлені органами АМКУ, головою його територіального відділення або нормативно-правовими актами строки;

15)подання недостовірної інформації АМКУ, його тери­торіальному відділенню;

16)створення перешкод працівникам АМКУ, його тери­торіального відділення в проведенні перевірок, оглядів, вилученні або накладенні арешту на майно, документи, предмети або інші носії інформації;

17) надання рекомендацій суб´єктами господарювання, об´єднаннями, органами влади, органами місцевого само врядування, органами адміністративно-господарського уп­равління і контролю, що схиляють до вчинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції або спри­яють вчиненню таких порушень;

18)обмеження в господарській діяльності суб´єкта гос­подарювання у відповідь на те, що він звернувся в АМКУ, його територіальне відділення із заявою про порушення за­конодавства про захист економічної конкуренції;

19)невиконання учасниками узгоджених дій, концент­рації вимог і зобов´язань, якими було обумовлено рішення про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію;

20) обмежувальна діяльність об´єднань, заборонена
згідно з ст. 21 Закону.

Порушення законодавства про захист економічної кон­куренції тягне за собою відповідальність, встановлену за­коном.

Згідно з розділом VIII Закону про захист економічної конкуренції за порушення законодавства про захист еконо­мічної конкуренції можливе застосування штрафів; заходів примусового поділу монопольних утворень; адміністратив­на відповідальність посадовців і інших працівників суб´єктів господарювання, органів влади, органів місцево­го самоврядування, органів адміністративно-господарсько­го управління і контролю; відшкодування шкоди.

Найбільш поширеною санкцією за порушення конку­рентного законодавства є накладення штрафів на суб´єктів господарювання антимонопольними органами.

Згідно ч. 1 ст. 52 Закону про захист економічної конку­ренції органи АМКУ накладають штрафи на об´єднання, суб´єктів господарювання: юридичних осіб; фізичних осіб; групу суб´єктів господарювання юридичних і/або фізичних осіб, яка відповідно до ст. 1 цього Закону визнається суб´єк­том господарювання.

Крім того, у випадках, передбачених ч. 4 даної статті, якщо декілька юридичних і/або фізичних осіб суб´єктів гос­подарювання, що входять до групи, яка визнається суб´єктом господарювання, діяння (дії, бездіяльність), які призвели до порушення законодавства про захист економічної конку­ренції вказаним суб´єктом господарювання, і/або мають пра­ва, без яких вчинення порушення було б неможливим, і/або одержали або можуть одержати переваги в конкуренції або інші вигоди, штраф накладається на суб´єкт господарюван­ня в особі юридичних і/або фізичних осіб, які вчинили зга­дані діяння (дії, бездіяльність) або одержали або можуть одер­жати згадані вигоди. Під вигодою розуміється, зокрема, мож­ливість впливати на діяльність інших юридичних і/або фізичних осіб суб´єктів господарювання, отримання части­ни їхнього прибутку.

Розміри штрафів диференційовані залежно від виду пра­вопорушення.

За антиконкурентні узгоджені дії, зловживання моно­польним (домінуючим) становищем, невиконання рішення, попереднього рішення органів АМКУ або їх виконання не в повному обсязі, накладаються штрафи в розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб´єкта господарювання від реа­лізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. За на­явності незаконно одержаного прибутку, що перевищує де­сять відсотків вказаного доходу (виручки), штраф накла­дається в розмірі, що не перевищує потрійного розміру неза­конно одержаного прибутку. Розмір незаконно одержаного прибутку може бути обчислено оціночним шляхом.

Штрафи до п´яти відсотків доходу (виручки) суб´єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в яко­му накладається штраф, накладаються за такі правопору­шення:

—здійснення учасниками узгоджених дій — суб´єкта­ми господарювання дій, заборонених згідно з ч. 5 ст. 10 За­кону; обмежувальну і дискримінаційну діяльність, заборо­нену згідно з ч. 2 ст. 18, ст. 19 і 20 Закону;

—недотримання умов, передбачених п. 2 ч. З ст. 22 За­кону;

—порушення положень узгоджених з органами АМКУ документів суб´єкта господарювання, створеного в резуль­таті концентрації, якщо це призводить до обмеження кон­куренції;

—концентрація без отримання відповідного дозволу органів АМКУ у випадку, якщо наявність такого дозволу необхідна;

невиконання учасниками узгоджених дій, концент­рації вимог і зобов´язань, якими було обумовлено рішення про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію.

Штрафи в розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб´єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф, накладаються за наступні пра­вопорушення:

—обмежувальна діяльність, заборонена згідно з ч. 1 ст. 18 Закону;

—неподання інформації АМКУ, його територіальному відділенню у встановлені органами АМКУ, головою його територіального відділення або нормативно-правовими ак­тами строки;

—подання інформації в неповному обсязі АМКУ, його територіальному відділенню у встановлені органами АМКУ, головою його територіального відділення або нормативно-правовими актами строки;

—подання недостовірної інформації АМКУ, його тери­торіальному відділенню;

—створення перешкод працівникам АМКУ, його тери­торіального відділення в проведенні перевірок, оглядів, вилученні або накладенні арешту на майно, документи, предмети або інші носії інформації;

— обмеження в господарській діяльності суб´єкта гос­подарювання у відповідь на те, що він звернувся в АМКУ, його територіальне відділення із заявою про порушення за­конодавства про захист економічної конкуренції.

Доход (виручка) суб´єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається як сумарна вартість доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) усіх юридичних і фізичних осіб, що входять до групи, яка визнається суб´єктом господарювання відпо­відно до ст. 1 Закону.

Якщо доходу (виручки) немає або відповідач на вимогу органів АМКУ, голови його територіального відділення не надав розмір доходу (виручки), штраф, передбачений абза­цом другим ч. 2 ст. 52, накладається в розмірі до двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; штраф, передбачений абзацом Зч.2ст.52 — в розмірі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; штраф, передбачений абзацом 4 ч. 2 ст. 52 — в розмірі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Рішення про накладення штрафів у розмірах понад одну тисячу неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймаються виключно АМКУ, адміністративною колегією АМКУ на їх засіданнях.

У випадку, якщо суб´єкт господарювання працював менш одного року, розмір штрафу обчислюється від доходу (виручки) суб´єкта господарювання за весь час до ухвален­ня рішення про накладення штрафу.

Застосування різних видів штрафів за порушення зако­нодавства про захист економічної конкуренції розглядаєть­ся в Опису справ у додатках.

Наслідки несплати штрафів, що накладаються АМКУ, визначені в ч. 5 ст. 56 Закону — за кожен день прострочення сплати штрафу (перевищення 30-денного терміну сплати штрафу, що обчислюється з дня отримання рішення про на­кладення штрафу) стягується пеня у розмірі півтора відсотка суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розмір штра­фу, накладеного відповідним рішенням органу АМКУ. У разі несплати штрафу в терміни, передбачені рішенням, і пені орга­ни АМКУ стягують штраф і пеню в судовому порядку.

При розгляді справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи АМКУ враховують обтяжуючі і пом´якшуючі обставини, керуючись при цьо­му відомчими актами. Проте необхідно відзначити, що чин­не законодавство не містить переліку таких обставин, що свідчить про наявність прогалини в конкурентному законо­давстві. Таку прогалину в законодавстві необхідно усунути шляхом доповнення ст. 35 Закону про захист економічної конкуренції наступними пунктами:

3.При розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи АМКУ врахо­вують обставини, які пом´якшують і обтяжують відпові­дальність.

4.Обставинами, що пом´якшують відповідальність, виз­наються:

— запобігання порушником шкідливим наслідкам вчи­неного порушення;

—добровільне відшкодування збитків, заподіяних унас­лідок вчинення порушення;

—визнання факту порушення;

—співпраця правопорушника з органами АМКУ;

—припинення порушення;

— незадовільне фінансове становище правопорушника.

5. Обставинами, що обтяжують відповідальність, визна­ються:

—істотний вплив на конкуренцію;

—повторність вчинення порушення;

—вчинення суб´єктом господарювання послідовно де­кількох або одночасно декількох порушень;

—тривалість вчинення правопорушення;

—невизнання факту порушення.

Згідно з ст. 53 Закону про захист економічної конку­ренції, якщо суб´єкт господарювання зловживає монополь­ним (домінуючим) становищем на ринку, органи АМКУ мають право ухвалити рішення про примусовий поділ суб´єкта господарювання, який займає монопольне (домі­нуюче) становище. Рішення органів АМКУ про примусовий поділ суб´єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище, підлягає виконанню в зазначений строк, який не може бути менше шести місяців.

Примусовий поділ монопольних утворень в літературі називають специфічною санкцією за порушення антимоно­польного законодавства [46, с. 124], видом господарсько-організаційних санкцій за порушення законодавства про захист економічної конкуренції [46, с 224; 47, с. 204] або адміністративною санкцією [48, с. 134].

Уявляється, що примусовий поділ суб´єктів господарю­вання, які займають монопольне (домінуюче) становище, можна вважати мірою господарсько-правової відповідаль­ності та адміністративно-управлінською санкцією.

Застосування цієї санкції на відміну від багатьох інших господарсько-правових санкцій має деякі особливості. Ви­ходячи з сенсу ст. 53 Закону про захист економічної конку­ренції слід вказати, що специфічність примусового поділу монопольних утворень полягає в наступних аспектах Перш за все, поділ застосовується не за всі порушення кон­курентного законодавства, а лише за одне з них — зловжи­вання монопольним (домінуючим) становищем на ринку.

Застосування примусового поділу органами АМКУ не є обов´язковим за вказане правопорушення, що підтвер­джується нормами закону про те, що органи АМКУ мають право ухвалювати рішення про примусовий поділ. Проте такі рішення застосовуються не у всіх випадках.

Застосування примусового поділу зв´язується не з відсутністю яких-небудь елементів складу правопорушен­ня або обліком врахування систематичності або грубості порушення, ступеня вини правопорушника, а з певними організаційно-технічними причинами. Примусовий поділ не застосовується у випадках неможливості організаційно­го або територіального відокремлення підприємств, струк­турних підрозділів або структурних одиниць або наявності тісного технологічного зв´язку підприємств, структурних підрозділів або структурних одиниць (якщо обсяг продукції, споживаної суб´єктом господарювання, перевищує трид­цять відсотків валового обсягу продукції підприємства, структурного підрозділу або структурної одиниці).

Рішення про примусовий поділ ухвалюють органи АМКУ, проте виконує рішення, тобто реалізує його, сам правопорушник. Пунктом 4 ст. 53 Закону про захист еко­номічної конкуренції передбачено, що реорганізація суб´єк­та господарювання, який підлягає примусовому поділу, здійснюється на його розсуд за умови усунення монополь­ного (домінуючого) становища цього суб´єкта господарюван­ня на ринку.

У даному випадку примусовий поділ як різновид при­мусової реорганізації має на меті захист публічних інтересів і процес реалізації цієї мети опосередкований спеціальним правовим регулюванням.

У конкурентному законодавстві ціль примусового поділу цілком визначена — створення конкурентного середовища на ринку для збільшення обсягів виробництва, підвищен­ня якості товарів і послуг, зниження цін на них, що і зумо­вило вибір конкретної форми демонополізації, пов´язаної з появою на ринку декількох суб´єктів господарювання — конкурентів.

У діяльності вітчизняних і зарубіжних антимонопольних органів примусовий поділ суб´єкта господарювання — юридичної особи використовується як виняткова міра.

Одним з прикладів примусового поділу монопольного утворення є поділ ЗАТ «Донмолпром», яке мало частку на ринку молочної продукції 84,6 відсотка, і був здійснений АМКУ за ініціативою Донецького територіального відділен­ня в 1996 році. Із складу ЗАТ «Донмолпром» було виділене 18 структурних підрозділів, на базі яких були створені ак­ціонерні товариства.

Даний приклад демонополізації шляхом примусового поділу на момент його здійснення був прецедентом, оскіль­ки інших випадків не було як в Україні, так і в країнах СНД.

Читайте також:

1. I. Доповнення до параграфу про точкову оцінку параметрів розподілу
2. IV. Розподіл нервової системи
3. V. Розподільний диктант.
4. А джерелами фінансування державні капітальні вкладення поділяються на централізовані та децентралізовані.
5. Авоматизація водорозподілу регулювання за нижнім б'єфом з обмеженням рівнів верхнього б'єфі
6. Автоматизація водорозподілу з комбінованим регулюванням
7. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
8. Автоматизація водорозподілу регулювання зі сталими перепадами
9. Автоматизація водорозподілу регулюванням з перетікаючими об’ємами
10. Автоматизація водорозподілу регулюванням за верхнім б'єфом
11. Автоматизація водорозподілу регулюванням за нижнім б'єфом
12. Адміністративний і територіальний поділи Запорозької Січі

Переглядів: 1491