• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Примусовий поділ

Штрафи

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ КОНКУРЕНТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА

КОНКУРЕНТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА

ЗАТВЕРДЖЕНО

Кафедра права

Завідувач кафедри права

____________М.М. Бурбика

Лекція №9

Дисципліна : Конкурентне право і антімонопольне законодавство

Тема: ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ

Розробив: викладач

кафедри права Денисенко С.І.

Суми 2013

Питання 1. Штрафи

Питання 2. Примусовий поділ

Питання 3. Адміністративна відповідальність

Питання 4. Відшкодування шкоди

Відповідальність суб´єктів господарювання за порушен­ня конкурентного законодавства є самостійним підвидом господарсько-правової відповідальності, сутність якої поля­гає в тому, що суб´єкт господарювання зазнає несприятли­вих наслідків економічного і/або правового характеру за порушення ним конкурентних правил господарювання.

Аналіз чинного законодавства і правозастосовної прак­тики показує, що особливістю відповідальності за порушен­ня конкурентного законодавства, як і господарсько-право­вої відповідальності в цілому, є те, що вона настає незалеж­но від вини правопорушника і що саме вчинення правопорушення суб´єктами господарювання є єдиною підставою відповідальності.

Загальне поняття порушень конкурентного законодав­ства можна визначити як протиправне, шкідливе діяння (дія або бездіяльність), яке вчинюється суб´єктами госпо­дарювання, органами влади, органами місцевого самовря­дування, органами адміністративно-господарського управ­ління і контролю, зазіхає на суспільні відносини у сфері конкуренції, за яке передбачена юридична відпові­дальність.

Розділ VIII Закону про захист економічної конкуренції встановлює перелік порушень законодавства про захист економічної конкуренції, а також санкції за їх здійснення.

Відповідно до ст. 50 Закону порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є:

1)антиконкурентні узгоджені дії;

2)зловживання монопольним (домінуючим) становищем;

3)антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління і контролю;

4)невиконання рішення, попереднього рішення органів АМКУ або їх виконання не в повному обсязі;

5)здійснення учасниками узгоджених дій — суб´єктами господарювання дій, заборонених згідно з ч. 5 ст. 10 Закону;

6)делегування повноважень органів влади або органів місцевого самоврядування у випадках, заборонених згідно з ст. 16 Закону;

7)вчинення дій, заборонених згідно з ст. 17 Закону;

8)обмежувальна та дискримінаційна діяльність, забо­ронена згідно з ч. 2 ст. 18, ст. 19 і 20 Закону;

9)обмежувальна діяльність, заборонена згідно зч. 1ст. 18 Закону;

10)недотримання умов, передбачених п. 2 ч. З ст. 22 Закону;

11)порушення положень погоджених з органами АМКУ установчих документів суб´єкта господарювання,

створено­го в результаті концентрації, якщо це призводить до обме­ження конкуренції;

12)концентрація без отримання відповідного дозволу органів АМКУ у випадку, якщо наявність такого дозволу необхідна;

13)неподання інформації АМКУ, його територіальному відділенню у встановлені органами АМКУ, головою його територіального відділення або нормативно-правовими ак­тами строки;

14)подання інформації в неповному обсязі АМКУ, його територіальному відділенню у встановлені органами АМКУ, головою його територіального відділення або нормативно-правовими актами строки;

15)подання недостовірної інформації АМКУ, його тери­торіальному відділенню;

16)створення перешкод працівникам АМКУ, його тери­торіального відділення в проведенні перевірок, оглядів, вилученні або накладенні арешту на майно, документи, предмети або інші носії інформації;

17) надання рекомендацій суб´єктами господарювання, об´єднаннями, органами влади, органами місцевого само врядування, органами адміністративно-господарського уп­равління і контролю, що схиляють до вчинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції або спри­яють вчиненню таких порушень;

18)обмеження в господарській діяльності суб´єкта гос­подарювання у відповідь на те, що він звернувся в АМКУ, його територіальне відділення із заявою про порушення за­конодавства про захист економічної конкуренції;

19)невиконання учасниками узгоджених дій, концент­рації вимог і зобов´язань, якими було обумовлено рішення про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію;

20) обмежувальна діяльність об´єднань, заборонена
згідно з ст. 21 Закону.

Порушення законодавства про захист економічної кон­куренції тягне за собою відповідальність, встановлену за­коном.

Згідно з розділом VIII Закону про захист економічної конкуренції за порушення законодавства про захист еконо­мічної конкуренції можливе застосування штрафів; заходів примусового поділу монопольних утворень; адміністратив­на відповідальність посадовців і інших працівників суб´єктів господарювання, органів влади, органів місцево­го самоврядування, органів адміністративно-господарсько­го управління і контролю; відшкодування шкоди.

Найбільш поширеною санкцією за порушення конку­рентного законодавства є накладення штрафів на суб´єктів господарювання антимонопольними органами.

Згідно ч. 1 ст. 52 Закону про захист економічної конку­ренції органи АМКУ накладають штрафи на об´єднання, суб´єктів господарювання: юридичних осіб; фізичних осіб; групу суб´єктів господарювання юридичних і/або фізичних осіб, яка відповідно до ст. 1 цього Закону визнається суб´єк­том господарювання.

Крім того, у випадках, передбачених ч. 4 даної статті, якщо декілька юридичних і/або фізичних осіб суб´єктів гос­подарювання, що входять до групи, яка визнається суб´єктом господарювання, діяння (дії, бездіяльність), які призвели до порушення законодавства про захист економічної конку­ренції вказаним суб´єктом господарювання, і/або мають пра­ва, без яких вчинення порушення було б неможливим, і/або одержали або можуть одержати переваги в конкуренції або інші вигоди, штраф накладається на суб´єкт господарюван­ня в особі юридичних і/або фізичних осіб, які вчинили зга­дані діяння (дії, бездіяльність) або одержали або можуть одер­жати згадані вигоди. Під вигодою розуміється, зокрема, мож­ливість впливати на діяльність інших юридичних і/або фізичних осіб суб´єктів господарювання, отримання части­ни їхнього прибутку.

Розміри штрафів диференційовані залежно від виду пра­вопорушення.

За антиконкурентні узгоджені дії, зловживання моно­польним (домінуючим) становищем, невиконання рішення, попереднього рішення органів АМКУ або їх виконання не в повному обсязі, накладаються штрафи в розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб´єкта господарювання від реа­лізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. За на­явності незаконно одержаного прибутку, що перевищує де­сять відсотків вказаного доходу (виручки), штраф накла­дається в розмірі, що не перевищує потрійного розміру неза­конно одержаного прибутку. Розмір незаконно одержаного прибутку може бути обчислено оціночним шляхом.

Штрафи до п´яти відсотків доходу (виручки) суб´єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в яко­му накладається штраф, накладаються за такі правопору­шення:

—здійснення учасниками узгоджених дій — суб´єкта­ми господарювання дій, заборонених згідно з ч. 5 ст. 10 За­кону; обмежувальну і дискримінаційну діяльність, заборо­нену згідно з ч. 2 ст. 18, ст. 19 і 20 Закону;

—недотримання умов, передбачених п. 2 ч. З ст. 22 За­кону;

—порушення положень узгоджених з органами АМКУ документів суб´єкта господарювання, створеного в резуль­таті концентрації, якщо це призводить до обмеження кон­куренції;

—концентрація без отримання відповідного дозволу органів АМКУ у випадку, якщо наявність такого дозволу необхідна;

невиконання учасниками узгоджених дій, концент­рації вимог і зобов´язань, якими було обумовлено рішення про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію.

Штрафи в розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб´єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф, накладаються за наступні пра­вопорушення:

—обмежувальна діяльність, заборонена згідно з ч. 1 ст. 18 Закону;

—неподання інформації АМКУ, його територіальному відділенню у встановлені органами АМКУ, головою його територіального відділення або нормативно-правовими ак­тами строки;

—подання інформації в неповному обсязі АМКУ, його територіальному відділенню у встановлені органами АМКУ, головою його територіального відділення або нормативно-правовими актами строки;

—подання недостовірної інформації АМКУ, його тери­торіальному відділенню;

—створення перешкод працівникам АМКУ, його тери­торіального відділення в проведенні перевірок, оглядів, вилученні або накладенні арешту на майно, документи, предмети або інші носії інформації;

— обмеження в господарській діяльності суб´єкта гос­подарювання у відповідь на те, що він звернувся в АМКУ, його територіальне відділення із заявою про порушення за­конодавства про захист економічної конкуренції.

Доход (виручка) суб´єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається як сумарна вартість доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) усіх юридичних і фізичних осіб, що входять до групи, яка визнається суб´єктом господарювання відпо­відно до ст. 1 Закону.

Якщо доходу (виручки) немає або відповідач на вимогу органів АМКУ, голови його територіального відділення не надав розмір доходу (виручки), штраф, передбачений абза­цом другим ч. 2 ст. 52, накладається в розмірі до двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; штраф, передбачений абзацом Зч.2ст.52 — в розмірі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; штраф, передбачений абзацом 4 ч. 2 ст. 52 — в розмірі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Рішення про накладення штрафів у розмірах понад одну тисячу неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймаються виключно АМКУ, адміністративною колегією АМКУ на їх засіданнях.

У випадку, якщо суб´єкт господарювання працював менш одного року, розмір штрафу обчислюється від доходу (виручки) суб´єкта господарювання за весь час до ухвален­ня рішення про накладення штрафу.

Застосування різних видів штрафів за порушення зако­нодавства про захист економічної конкуренції розглядаєть­ся в Опису справ у додатках.

Наслідки несплати штрафів, що накладаються АМКУ, визначені в ч. 5 ст. 56 Закону — за кожен день прострочення сплати штрафу (перевищення 30-денного терміну сплати штрафу, що обчислюється з дня отримання рішення про на­кладення штрафу) стягується пеня у розмірі півтора відсотка суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розмір штра­фу, накладеного відповідним рішенням органу АМКУ. У разі несплати штрафу в терміни, передбачені рішенням, і пені орга­ни АМКУ стягують штраф і пеню в судовому порядку.

При розгляді справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи АМКУ враховують обтяжуючі і пом´якшуючі обставини, керуючись при цьо­му відомчими актами. Проте необхідно відзначити, що чин­не законодавство не містить переліку таких обставин, що свідчить про наявність прогалини в конкурентному законо­давстві. Таку прогалину в законодавстві необхідно усунути шляхом доповнення ст. 35 Закону про захист економічної конкуренції наступними пунктами:

3.При розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи АМКУ врахо­вують обставини, які пом´якшують і обтяжують відпові­дальність.

4.Обставинами, що пом´якшують відповідальність, виз­наються:

— запобігання порушником шкідливим наслідкам вчи­неного порушення;

—добровільне відшкодування збитків, заподіяних унас­лідок вчинення порушення;

—визнання факту порушення;

—співпраця правопорушника з органами АМКУ;

—припинення порушення;

— незадовільне фінансове становище правопорушника.

5. Обставинами, що обтяжують відповідальність, визна­ються:

—істотний вплив на конкуренцію;

—повторність вчинення порушення;

—вчинення суб´єктом господарювання послідовно де­кількох або одночасно декількох порушень;

—тривалість вчинення правопорушення;

—невизнання факту порушення.

Згідно з ст. 53 Закону про захист економічної конку­ренції, якщо суб´єкт господарювання зловживає монополь­ним (домінуючим) становищем на ринку, органи АМКУ мають право ухвалити рішення про примусовий поділ суб´єкта господарювання, який займає монопольне (домі­нуюче) становище. Рішення органів АМКУ про примусовий поділ суб´єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище, підлягає виконанню в зазначений строк, який не може бути менше шести місяців.

Примусовий поділ монопольних утворень в літературі називають специфічною санкцією за порушення антимоно­польного законодавства [46, с. 124], видом господарсько-організаційних санкцій за порушення законодавства про захист економічної конкуренції [46, с 224; 47, с. 204] або адміністративною санкцією [48, с. 134].

Уявляється, що примусовий поділ суб´єктів господарю­вання, які займають монопольне (домінуюче) становище, можна вважати мірою господарсько-правової відповідаль­ності та адміністративно-управлінською санкцією.

Застосування цієї санкції на відміну від багатьох інших господарсько-правових санкцій має деякі особливості. Ви­ходячи з сенсу ст. 53 Закону про захист економічної конку­ренції слід вказати, що специфічність примусового поділу монопольних утворень полягає в наступних аспектах Перш за все, поділ застосовується не за всі порушення кон­курентного законодавства, а лише за одне з них — зловжи­вання монопольним (домінуючим) становищем на ринку.

Застосування примусового поділу органами АМКУ не є обов´язковим за вказане правопорушення, що підтвер­джується нормами закону про те, що органи АМКУ мають право ухвалювати рішення про примусовий поділ. Проте такі рішення застосовуються не у всіх випадках.

Застосування примусового поділу зв´язується не з відсутністю яких-небудь елементів складу правопорушен­ня або обліком врахування систематичності або грубості порушення, ступеня вини правопорушника, а з певними організаційно-технічними причинами. Примусовий поділ не застосовується у випадках неможливості організаційно­го або територіального відокремлення підприємств, струк­турних підрозділів або структурних одиниць або наявності тісного технологічного зв´язку підприємств, структурних підрозділів або структурних одиниць (якщо обсяг продукції, споживаної суб´єктом господарювання, перевищує трид­цять відсотків валового обсягу продукції підприємства, структурного підрозділу або структурної одиниці).

Рішення про примусовий поділ ухвалюють органи АМКУ, проте виконує рішення, тобто реалізує його, сам правопорушник. Пунктом 4 ст. 53 Закону про захист еко­номічної конкуренції передбачено, що реорганізація суб´єк­та господарювання, який підлягає примусовому поділу, здійснюється на його розсуд за умови усунення монополь­ного (домінуючого) становища цього суб´єкта господарюван­ня на ринку.

У даному випадку примусовий поділ як різновид при­мусової реорганізації має на меті захист публічних інтересів і процес реалізації цієї мети опосередкований спеціальним правовим регулюванням.

У конкурентному законодавстві ціль примусового поділу цілком визначена — створення конкурентного середовища на ринку для збільшення обсягів виробництва, підвищен­ня якості товарів і послуг, зниження цін на них, що і зумо­вило вибір конкретної форми демонополізації, пов´язаної з появою на ринку декількох суб´єктів господарювання — конкурентів.

У діяльності вітчизняних і зарубіжних антимонопольних органів примусовий поділ суб´єкта господарювання — юридичної особи використовується як виняткова міра.

Одним з прикладів примусового поділу монопольного утворення є поділ ЗАТ «Донмолпром», яке мало частку на ринку молочної продукції 84,6 відсотка, і був здійснений АМКУ за ініціативою Донецького територіального відділен­ня в 1996 році. Із складу ЗАТ «Донмолпром» було виділене 18 структурних підрозділів, на базі яких були створені ак­ціонерні товариства.

Даний приклад демонополізації шляхом примусового поділу на момент його здійснення був прецедентом, оскіль­ки інших випадків не було як в Україні, так і в країнах СНД.

Читайте також:

1. I. Доповнення до параграфу про точкову оцінку параметрів розподілу
2. IV. Розподіл нервової системи
3. V. Розподільний диктант.
4. А джерелами фінансування державні капітальні вкладення поділяються на централізовані та децентралізовані.
5. Авоматизація водорозподілу регулювання за нижнім б'єфом з обмеженням рівнів верхнього б'єфі
6. Автоматизація водорозподілу з комбінованим регулюванням
7. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
8. Автоматизація водорозподілу регулювання зі сталими перепадами
9. Автоматизація водорозподілу регулюванням з перетікаючими об’ємами
10. Автоматизація водорозподілу регулюванням за верхнім б'єфом
11. Автоматизація водорозподілу регулюванням за нижнім б'єфом
12. Адміністративний і територіальний поділи Запорозької Січі

Переглядів: 1426