Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Поняття та загальні засади здійснення корпоративних прав

У Господарському кодексі України ціла глава (гл. 18) присвя­чена корпоративним правам. Відповідно до ст. 167 ГК, корпоратив­ні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомоч­ності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та установчими документами.

Корпоративні права виникають у особи, яка в обмін на майнову участь у господарській організації, отримує право на частку у її статутному фонді (майні). Комплекс корпоративних прав складний і включає такі їх види:

основнікорпоративні права (притаманні учасникові будь-якої господарської організації) визначаються цим Кодексом та загаль­ними законами («Про господарські товариства» - ст. 10, «Про цінні папери і фондову біржу» — ст. 5;

спеціальні, наявність яких пов'язується з участю в суб'єкті гос­подарювання певної організаційно-правової форми або в госпо­дарській організації з певним видом виключної діяльності та за­кріплюється спеціальними законами;

локальні— передбачаються установчими документами конкрет­ної господарської організації з врахуванням специфіки корпорати­вних відносин, що складаються між нею та її засновниками і учас­никами.

Основні корпоративні права включають правомочності на участь суб'єкта цих прав в управління господарською організа­цією, отриманні певної частки прибутку (дивідендів) даної органі­зації та активів у разі її ліквідації відповідно до закону. Прикладом спеціальних корпоративних прав може бути право учасника пов­ного товариства на участь у безпосередньому веденні справ това­риства (ст. 68 Закону «Про господарські товариства») або сукуп­ність прав засновників/акціонерів фондової біржі, пов'язаних з їх додатковим статусом - членів біржі (статті 33, 34, 36 Закону «Про цінні папери і фондову біржу»).

Локальними корпоративними правами зазвичай є дистрибуції (переваги), що надаються учасникам господарської організації відповідно до її установчих та внутрішніх документів (право на отримання продукції/робіт/послуг даної організації за пільговими цінами; право на користування соціальною інфраструктурою гос­подарської організації та ін.).

За загальним правилом, володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Однак про своєрідний виняток з цього правила свідчить вимога (ч. 7 ст. 80 ГК) щодо обов'язкової наявності в учасників повного товариства та повних учасників ко-мандитного товариства, які в межах («під дахом») товариства спі­льно здійснюють підприємницьку діяльність, статусу зареєстрова­ного суб'єкта підприємництва.

Кодекс закріплює можливість встановлення на рівні закону обмежень для певних категорій осіб щодо володіння корпоратив­ними правами та/або їх здійснення (наприклад, учасники повного товариства та повні учасники командитного не можуть конкурува­ти з товариством) - ст. 70 Закону «Про господарські товариства».

Корпоративними правами, за загальним правилом, можуть воло­діти будь-які особи, що мають відповідний обсяг право- і дієздатнос­ті, в т. ч. суб'єкти господарювання, громадяни, юридичні особи, дер­жава, територіальні громади. Порядок здійснення корпоративних прав визначається на рівні закону (відповідними положеннями ГК, ЦК, законів «Про господарські товариства», «Про цінні папери і фон­дову біржу» та низки спеціальних законів, що закріплюють особли­вості правового становища господарських товариств з виключним предметом діяльності - банківської, страхової, спільного інвестуван­ня). Це відповідає вимогам Конституції (ст. 92) щодо регулювання відносин власності та основних засад підприємництва у формі нор­мативно-правового акта вищої юридичної сили. Проте до прийняття спеціального закону про підприємства та організації публічних (дер­жавної та комунальної) форм власності порядок здійснення корпора­тивних прав держави регулюється ГК (статті 167-172, що містять за­гальні положення) та постановами Кабінету Міністрів України.

Правовий режим державних корпоративних корпоративних правполягає у такому:

І. Реалізація цих прав покладається на визначені законом цент­ральні органи виконавчої влади (ік представників) та уповноваже­них осіб в порядку, встановленому Урядом. Центральними органа­ми виконавчої влади є міністерства, відомства та інші підпорядко­вані Кабінету Міністрів України органи (їх правове становище регулюється загальним Положенням про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади, затвердженим Ука­зом Президента України від 12.03.1996 р., та спеціальними - щодо певного міністерства, відомства тощо).

Повноваження центральних органів виконавчої влади та упов­новажених осіб полягають у здійсненні сукупності пправомочнос-тей щодо:

• участі в управлінні господарською організацією відповідно до частки (акцій, паїв), що належать державі у статутному фонді (майні) цієї організації;

• ведення реєстру державних корпоративних прав згідно із встановленим Кабінетом Міністрів України порядком (стосується лише центрального органу виконавчої влади, визначеного Урядом);

• проведення оцінки державних корпоративних прав відповід­но до встановленої методики;

• контролю за ефективністю роботи господарської організації у частині реалізації належних державі корпоративних прав.

Уповноваженою на управління державними корпоративними правами є особа (фізична або юридична), яка у встановленому по­рядку визнана переможцем конкурсу з визначення уповноваженої особи на виконання функцій з управління державними корпоратив­ними правами та уклала (на підставі Типового) договір доручення на здійснення зазначених функцій.

Визначення особи (відповідного органу виконавчої влади чи уповноваженої особи), яка має здійснювати правомочності з управління корпоративними правами держави, відбувається за критеріями, що визначаються ГК та іншими законами. Так, покла­дення зазначених правомочностей безпосередньо на відповідний орган виконавчої влади здійснюється у разі, якщо:

- частка держави у статутному фонді господарської організації становить 100% часток/акцій (це, так звані, державні/національні акціонерні товариства чи холдингові компанії);

- суб'єкт господарювання, щодо якого здійснюються корпо­ративні права держави, залучений до участі в державних та регіо­нальних програмах, що фінансуються з Державного бюджету України;

- не відбувся конкурс з призначення уповноваженої особи че­рез відсутність претендентів, або якщо пропозиції конкурсантів не відповідають умовам конкурсу;

і*- в інших випадках, передбачених законом.

Управління державними корпоративними правами держави по­кладається у встановленому порядку на уповноважену особу, якщо відсутні вищезазначені обставини.

Порядок передачі повноважень щодо управління державни­ми корпоративними правами уповноваженій особі (в т. ч. умови, завдання, обсяг правомочностей, істотні умови договору доручення, юридична відповідальність за невиконання чи неналежне вико­нання договірних зобов'язань) визначаються Кабінетом Міністрів України.

II. Корпоративні права держави та активи суб'єктів господарю­вання, у статутному фонді яких визначено частку держави, підля­гають оцінці за встановленою Урядом методикою (Методика оцін­
ки вартості майна під час приватизації, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2000 р. № 1554).

III. Визначення уповноваженої особи з управління корпоратив­ними правами держави здійснюється відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 травня 2000 р. № 791 Порядку проведення конкурсу з визначення уповноваженої
особи на виконання функцій з управління державними корпоратив­ними правами. Крім того, це питання регулюється низкою відом­чих нормативно-правових актів, серед яких: Положення про кон­курсну комісію з відбору уповноважених осіб на виконання функцій управління державними корпоративними правами, затверджене наказом ФДМУ від 18 травня 2000 р. № 1014; Типовий договір до­ручення на здійснення уповноваженою особою функцій з управ­ління державними корпоративними правами та Типовий договір доручення на виконання функцій управління пакетом акцій, що належить державі, затверджені наказами ФДМУ відповідно - від
18 травня 2000 р. № 1014 та від 24 травня 2000 р. № 1065.

IV. Реєстрація корпоративних прав держави в спеціальному ре­єстрі, який формує та веде центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України для здійснення необ­хідних заходів з управління корпоративними правами держави, ко­ординації діяльності органів виконавчої влади у цій сфері та надан­ня необхідних відомостей іншим органам державної влади. Поло­ження про реєстр державних корпоративних прав, затверджене наказом Національного агентства України з управління державни­ми корпоративними правами від 14 травня 1999 р. № 72, визна­чає: поняття Реєстру державних корпоративних прав; мету та форму його ведення; підстави реєстрації; перелік інформації, що вноситься до Реєстру; підстави і порядок виключення з Реєстру.

Управління корпоративними правами територіальних громад має певну специфіку. Це стосується, зокрема, суб'єкта корпоратив­них прав - територіальної громади, від імені якої діє відповідна рада народних депутатів, а в межах наданих останньою повнова­жень - виконком відповідної ради.

Управління корпоративними правами інших осіб (суб'єктів гос­подарювання, фізичних та юридичних осіб) здійснюється відповід­но до законодавства про господарські товариства, про цінні папери.

7. Правовий режим цінних паперів у господарській діяльності

Цінним паперомє документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і ви­значає відносини між суб'єктом господарювання, який його випус­тив (видав), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що ви­пливають з цього документа, іншим особам.

Правовий режим цінних паперів визначається такими норматив­но-правовими актами:

Кодексами:

Господарським кодексом України,який містить окрему главу -гл. 17 «Цінні папери у господарській діяльності», в якій визнача­ються: поняття та види цінних паперів (ст. 163), умови і порядок випуску цінних паперів суб'єктами господарювання (ст. 164), ос­новні засади придбання цінних паперів суб'єктами господарювання (ст. 165), державне регулювання ринку цінних паперів — ст. 166;

Цивільним кодексом України,в якому також є окрема глава — гл. 14 «Цінні папери»: в ст. 194 закріплено поняття цінного папера, ст. 195 визначає групи та види цінних паперів, в ст. 196 встанов­люються вимоги до цінних паперів, ст. 197 містить положення про порядок передання прав за цінними паперами, а ст. 198 - про вико­нання зобов'язань за цінними паперами.

Законами:

від 18.06.1991 р. «Про цінні папери та фондову біржу»: визна­чає поняття та види цінних паперів, порядок їх випуску та основні засади державного регулювання на ринку цінних паперів;

від 19.09.1991 р. «Про господарські товариства»: регулює низ­ку питань, пов'язаних з випуском акцій при створенні акціонерно­го товариства, зміні його статутного фонду та ін.;

від 04.03.1992 р.. «Про приватизацію державного майна» (в ре­дакції Закону від 19.02.1997 р.): визначає акції як один з видів об'єктів приватизації та застосування акціонування (перетворення державних унітарних підприємств у відкриті акціонерні товарист­ва та продаж акцій таких товариств відповідно до затверджених планів приватизації) основним способом приватизації;

від 30.10.1996 р. «Про державне регулювання ринку цінних па­перів в Україні»: визначає основні засади державного регулювання на ринку цінних паперів, функції та компетенцію Державної комі­сії з цінних паперів та фондового ринку як спеціально уповнова­женого державного органу в цій сфері;

від 10.12.1997 р. «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні»: перед­бачає можливість випуску цінних паперів в одній із форм - доку­ментарній (паперовій) або бездокументарній (у формі облікового запису на електронних носіях, що здійснюється зберігачем на під­твердження права власності на цінні папери);

від 15.03.2001 р. «Про інститути спільного інвестування (пайо­ві та корпоративні інвестиційні фонди)»: закріплює особливість правового режиму акцій корпоративного інвестиційного фонду, а також правовий режим інвестиційних сертифікатів пайового інвес­тиційного фонду;

від 05.06.2003 р. «Про іпотеку»: визначає правовий режим за­ставних (боргового цінного паперу) та можливість забезпечення ними випуску іпотечних цінних паперів - іпотечних облігацій та іпотечних сертифікатів;

від 19.06.2003 р. «Про іпотечне кредитування, операції з кон­солідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати»: встанов­лює порядок випуску та обігу іпотечних сертифікатів, які можуть бути випущені із фіксованою дохідністю та сертифікатів без участі.

Укази Президента:

від 15.06.1993 р. «Про корпоратизацію підприємств»: визначає основні засади перетворення державних унітарних підприємств у відкриті акціонерні товариства з метою їх підготовки до наступної приватизації;

від 11.05.1994 р. «Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації»: регулює створення на ба­зі державних господарських об'єднань, державних унітарних під­приємств та структурних підрозділів їх холдингових компаній з мережею дочірніх підприємств корпоративного типу з метою збе­реження цілісних виробничих комплексів у процесі їх приватизації;

від 26.03.2001 р. «Про додаткові заходи щодо розвитку фондо­вого ринку України»;

Положення про Державну комісію з цінних паперів та фондово­го ринку; затверджене Указом Президента України від 25.09.2002 р. «Про додаткові заходи щодо вдосконалення діяльності Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку».

Постанови Кабінету Міністрів України:

від 11.09.1996 р. № 1099 «Про затвердження Порядку перетво­рення у процесі приватизації державних, орендних підприємств і підприємств зі змішаною формою власності у відкриті акціонерні товариства»;

від 10.01.2002 р. № 15 «Про випуск казначейських зобов'язань»;

від 31.01.2001 р. «Про випуски облігацій внутрішніх держав­них позик»;

від 10.01.2002 р. № 15 «Про випуск казначейських зобов'язань» та ін.

Відомчі нормативно-правові акти:

Положення про порядок погодження з Антимонопольним комі­тетом України проектів установчих документів та планів розмі­щення акцій холдингових компаній, що створюються в процесі корпоратизації і приватизації, затверджене розпорядженням АМК України від 21.06.1994 р. № 7-р;

Положення про порядок реєстрації випуску акцій відкритих ак­ціонерних товариств та облігацій підприємств, затверджене наказом ДКЦПФР від 20.09.1996 р. № 210 (в редакції рішення ДКЦПФР від 09.02.2001р. №18);

Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затверджене рішенням ДКЦПФР від 26.05.1998 р. №60;

Положення про депозитарну діяльність, затверджене рішенням ДКЦПФР від 26.05.1998 р. № 61;

Положення про порядок випуску облігацій підприємств: за­тверджене рішенням ДКЦПФР від 17.07.2003 р. № 322 та ін.

Цінні папері залежно від їх призначення та ролі у сфері госпо­дарсько-майнових відносин поділяються на певні види та групи.

Відповідно до ст. З Закону «Про цінні папери і фондову біржу», в Україні можуть випускатися такі види цінних паперів: акції; об­лігації внутрішніх та зовнішніх державних позик; облігації місце­вих позик; облігації підприємств; казначейські зобов 'язання рес­публіки; ощадні сертифікати; інвестиційні сертифікати; векселі; приватизаційні папери; заставні; іпотечні цінні папери.

Акція - цінний папір без установленого строку обігу, що за­свідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товари­ства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одер­жання частини прибутку у виді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства (ч. 1 ст. 4 Закону «Про цінні папери...»). Можуть випускатися в доку­ментарній (паперовій) або бездокументарній (з фіксацією відомо­стей про власника та належні йому акції на електронних носіях, що здійснює зберігай) формі. Акції класифікують за різними ознаками:

• залежно від обсягу прав, що засвідчуються акцією, останні поділяються на: прості (засвідчують стандартний набір корпора­тивних прав) та привілейовані (надають привілей - як правило, у формі отримання фіксованих відсотків, що безпосередньо не за­лежать від розміру отриманого товариством прибутку, проте зазви­чай не забезпечують право участі в управлінні товариством);

• за принципом визначення власника акції можуть бути імен­ними (власником є зазначена в акції особа) або на пред'явника(власником вважається фактичний володілець).

Облігація- цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску). Облігації усіх видів розповсюджуються серед підприємств і громадян на добровільних засадах (ч. 1 ст. 10 Закону «Про цінні папери...»).

Залежно від емітента розрізняють:

а) облігації внутрішніх і місцевих позик (випускаються за рі­шенням, відповідно,- Кабінету Міністрів України і місцевих рад);

б) облігації підприємств (випускаються підприємствами усіх передбачених законом форм власності, об'єднаннями підприємств, акціонерними та іншими товариствами і не дають їх власникам права на участь в управлінні);

в) облігації зовнішніх державних позик України - цінні папери, що розміщуються на міжнародних та іноземних фондових ринках і підтверджують зобов'язання України відшкодувати пред'явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповід­но до умов випуску облігацій.

Казначейські зобов'язання України - вид цінних паперів, на пред'явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового щхо-ду (ст. 15 Закону «Про цінні папери...»). Казначейські зобов'я­зання залежно від строків поділяються на: а) довгострокові - від 5 до 10 років; б) середньострокові - від одного до 5 років; в) коротко­строкові - до одного року.

Ощадний сертифікат письмове свідоцтво банку про депо­нування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одер­жання після закінчення встановленого строку депозиту і процентів по ньому (ч. 1 ст. 18 Закону «Про цінні папери ...»). Ощадні сер­тифікати видаються строкові (під певний договірний процент на визначений строк) або до запитання, іменні та на пред'явника. Іменні сертифікати обігу не підлягають, а їх продаж (відчуження) іншим особам є недійсним.

Вексель цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зо­бов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначе­ну суму грошей власникові векселя/векселедержателеві (ч. 1 ст. 21 Закону «Про цінні папери...»). Векселі можуть випускатися таких видів: 1) простий вексель:містить реквізити: а) найменування -«вексель»; б) просту і нічим не обумовлену обіцянку сплатити ви­значену суму; в) зазначення строку платежу; г) зазначення місця, в якому повинен здійснитись платіж; д) найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений; є) дату і міс­це складання векселя; є) підпис того, хто видає документ (векселе­давця); 2) переказний вексель:повинен містити вищезазначені рек­візити «а», «в — є», а також: просту і нічим не обумовлену пропо­зицію сплатити певну суму; найменування того, хто повинен платити (платника).

Цінні папери поділяються на групи залежно від їх ролі в май­нових (господарських) відносинах (ч. 1 ст. 195 ГК України, ч. 2 ст. 163 ГК України):

пайові цінні папери, які засвідчують участь у статутному капіталі, надають їх власникам право на участь в управлінні емітен­ том і одержання частини прибутку у виді дивідендів та частини майна при ліквідації емітента. До таких паперів належать акції (їх емітентом може бути лише акціонерне товариство) та інвестиційні сертифікати (цінний папір, який випускається компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та засвідчує право власності інвестора на частку в пайовому інвестиційному фонді):

боргові цінні папери, які засвідчують відносини позики і пе­редбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання. До таких паперів належать ви­щезгадані облігації, казначейські зобов'язання України, ощадні сертифікати, вексель, а також чек (документ, що містить письмо­ве розпорядження власника рахунка/чекодавця установі банку, яка веде його рахунок, сплатити чекодержателеві зазначену в чеку суму коштів1), заставна (борговий цінний папір, який засвідчує безумо­вне право його власника на отримання від боржника виконання за основним зобов'язанням, за умови, що воно підлягає виконанню в грошовій формі, а в разі невиконання основного зобов'язання -право звернути стягнення на предмет іпотеки2), іпотечні сертифі­кати(особливий вид цінного паперу, забезпечений іпотечними активами або іпотеками);

похідні цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів. Різновидом таких паперів є дериватив - стандарт­ний документ, що засвідчує право та/або зобов'язання придбати або продати цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах в майбутньому4. Залежно від виду
цінностей розрізняють фондові деривативі, валютні деривативи, товарні деривативи.До деривативів належать: форвардний конт­ракт, фьючерсний контракт, опціон.

товаророзпорядчі цінніпапери, які надають їхньому держа­телеві право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах.Такими паперами є: подвійне складське свідоцтво(видається товар­ним складом на підтвердження прийняття товару; складається з двох частин - складського свідоцтва та заставного свідоцтва/варан­та; дає право володільцеві розпоряджатися товаром, що зберігається на складі5); коносамент(застосовується при здійсненні перевезень зазвичай морським транспортом і засвідчує право його утримувача розпоряджатися зазначеним у коносаменті вантажем та отримати вантаж після завершення перевезення); заставна ~ засвідчує без­умовне право його власника на отримання від боржника виконання за основним зобов'язанням, а в разі невиконання основного зобо­в'язання - право звернути стягнення на предмет іпотеки6);

• інші групи, що передбачаються законом. Так, у теорії комер­ційного права та зарубіжному законодавстві (розділ 8 Одноманітного торгового кодексу США) виділяють інвестиційні цінні папе­ри, що є засобом інвестування суб'єктів господарювання (госпо­дарських організацій). До таких цінних паперів належать: акції, облігації, інвестиційні сертифікатиінститутів спільного інвестування.

Правовий режим цінних паперів як особливої категорії майна у сфері господарювання характеризується такими ознаками:

• умови та порядок випуску цінних паперів визначаються ак­тами законодавства залежно від виду цінного паперу та емітента;

• право на випуск акцій та облігацій підприємства виникає у суб'єкта господарювання з дня реєстрації цього випуску у Держав­ній комісії з цінних паперів та фондовому ринку;

• суб'єктові господарювання забороняється випуск акцій та облі­гацій підприємства для покриття збитків, пов'язаних з його госпо­дарською діяльністю;

• цінні папери (або їх бланки) виготовляються лише на дер­жавних підприємствах, що мають ліцензію Міністерства фінансів України, та охороняються;

• суб'єкти господарювання можуть придбавати акції та інші цінні папери за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків та відсотків за банківський кредит, якщо інше не встановлено законом;

• цінні папери оплачуються суб'єктами господарювання у гривнях, а у випадках, передбачених законом та умовами їх випус­ку в обіг,- в іноземній валюті; проте незалежно від виду валюти, якою проведено оплату цінних паперів, їх вартість виражається у гривнях;

• з метою реалізації єдиної державної політики у сфері випуску та обігу цінних паперів здійснюється державне регулювання у цій сфері, яке покладається на Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку (статус, порядок організації та діяльності якої визначаються Законом «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні») та інші органи державної влади, які діють у межах визначених законом повноважень (Антимонопольний комі­тет України - щодо випадків економічної концентрації у формі придбання значних за розмірами пакетів акцій крупних акціонер­них товариств; Національний банк України - щодо випуску акцій
акціонерними банками; Фонд державного майна - щодо розміщення/продажу акцій в процесі приватизації державних підпри­ємств, перетворених у відкриті акціонерні товариства, та ін.);

• операції купівлі-продажу цінних паперів здійснюють їх емітен­ти, власники, а також торговці цінними паперами - посередники у сфері випуску та обігу цінних паперів з дотриманням визначеного законом порядку. Так, акціонерне товариство щодо емітованих ним акцій може здійснювати такі операції:

1) їх продаж акціонерам товариства, найманим працівникам, іншим особам;

2) знерухомлення акцій(переведення їх із документарної у бездокументарну форму);

3) здійснювати корпоративні операції:

дроблення акцій(зменшення їх номінальної вартості на певний коефіцієнт);

конвер­тацію(переведення акцій одного виду в акції іншого виду);

консо­лідацію акцій(зменшення кількості випущених акцій - на певний коефіцієнт - без зменшення їх сумарної вартості);

викуп власних акційз метою їх анулювання чи наступного продажу власним пра­цівникам та/або акціонерам.

Операції купівлі-продажу цінних па­перів здійснюють торговці цінними паперами; діяльність з надан­ня послуг щодо зберігання цінних паперів, обліку прав власності на цінні папери, оформлення угод з цінними паперами - депози­тарії;діяльність з управління активами інститутів спільного інве­стування - компанії з управління активами ІСІ; діяльність по орга­нізації торгівлі на ринку цінних паперів - фондові біржітощо.

 


Читайте також:

  1. II. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.
  2. II. Поняття соціального процесу.
  3. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
  4. А/. Поняття про судовий процес.
  5. А/. Форми здійснення народовладдя та види виборчих систем.
  6. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
  7. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
  8. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.
  9. Алгоритм здійснення купівлі
  10. Аналіз ступеня вільності механізму. Наведемо визначення механізму, враховуючи нові поняття.
  11. АРХІВНЕ ОПИСУВАННЯ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ
  12. Аудиторські докази: поняття та процедури отримання




Переглядів: 895

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Використання прав інтелектуальної власності у сфері господарювання | Адвокат — захисник підозрюваного, обвинуваченого

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.023 сек.