Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Поняття та загальні засади здійснення корпоративних прав

У Господарському кодексі України ціла глава (гл. 18) присвя­чена корпоративним правам. Відповідно до ст. 167 ГК, корпоратив­ні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомоч­ності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та установчими документами.

Корпоративні права виникають у особи, яка в обмін на майнову участь у господарській організації, отримує право на частку у її статутному фонді (майні). Комплекс корпоративних прав складний і включає такі їх види:

основнікорпоративні права (притаманні учасникові будь-якої господарської організації) визначаються цим Кодексом та загаль­ними законами («Про господарські товариства» - ст. 10, «Про цінні папери і фондову біржу» — ст. 5;

спеціальні, наявність яких пов'язується з участю в суб'єкті гос­подарювання певної організаційно-правової форми або в госпо­дарській організації з певним видом виключної діяльності та за­кріплюється спеціальними законами;

локальні— передбачаються установчими документами конкрет­ної господарської організації з врахуванням специфіки корпорати­вних відносин, що складаються між нею та її засновниками і учас­никами.

Основні корпоративні права включають правомочності на участь суб'єкта цих прав в управління господарською організа­цією, отриманні певної частки прибутку (дивідендів) даної органі­зації та активів у разі її ліквідації відповідно до закону. Прикладом спеціальних корпоративних прав може бути право учасника пов­ного товариства на участь у безпосередньому веденні справ това­риства (ст. 68 Закону «Про господарські товариства») або сукуп­ність прав засновників/акціонерів фондової біржі, пов'язаних з їх додатковим статусом - членів біржі (статті 33, 34, 36 Закону «Про цінні папери і фондову біржу»).

Локальними корпоративними правами зазвичай є дистрибуції (переваги), що надаються учасникам господарської організації відповідно до її установчих та внутрішніх документів (право на отримання продукції/робіт/послуг даної організації за пільговими цінами; право на користування соціальною інфраструктурою гос­подарської організації та ін.).

За загальним правилом, володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Однак про своєрідний виняток з цього правила свідчить вимога (ч. 7 ст. 80 ГК) щодо обов'язкової наявності в учасників повного товариства та повних учасників ко-мандитного товариства, які в межах («під дахом») товариства спі­льно здійснюють підприємницьку діяльність, статусу зареєстрова­ного суб'єкта підприємництва.

Кодекс закріплює можливість встановлення на рівні закону обмежень для певних категорій осіб щодо володіння корпоратив­ними правами та/або їх здійснення (наприклад, учасники повного товариства та повні учасники командитного не можуть конкурува­ти з товариством) - ст. 70 Закону «Про господарські товариства».

Корпоративними правами, за загальним правилом, можуть воло­діти будь-які особи, що мають відповідний обсяг право- і дієздатнос­ті, в т. ч. суб'єкти господарювання, громадяни, юридичні особи, дер­жава, територіальні громади. Порядок здійснення корпоративних прав визначається на рівні закону (відповідними положеннями ГК, ЦК, законів «Про господарські товариства», «Про цінні папери і фон­дову біржу» та низки спеціальних законів, що закріплюють особли­вості правового становища господарських товариств з виключним предметом діяльності - банківської, страхової, спільного інвестуван­ня). Це відповідає вимогам Конституції (ст. 92) щодо регулювання відносин власності та основних засад підприємництва у формі нор­мативно-правового акта вищої юридичної сили. Проте до прийняття спеціального закону про підприємства та організації публічних (дер­жавної та комунальної) форм власності порядок здійснення корпора­тивних прав держави регулюється ГК (статті 167-172, що містять за­гальні положення) та постановами Кабінету Міністрів України.

Правовий режим державних корпоративних корпоративних правполягає у такому:

І. Реалізація цих прав покладається на визначені законом цент­ральні органи виконавчої влади (ік представників) та уповноваже­них осіб в порядку, встановленому Урядом. Центральними органа­ми виконавчої влади є міністерства, відомства та інші підпорядко­вані Кабінету Міністрів України органи (їх правове становище регулюється загальним Положенням про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади, затвердженим Ука­зом Президента України від 12.03.1996 р., та спеціальними - щодо певного міністерства, відомства тощо).

Повноваження центральних органів виконавчої влади та упов­новажених осіб полягають у здійсненні сукупності пправомочнос-тей щодо:

• участі в управлінні господарською організацією відповідно до частки (акцій, паїв), що належать державі у статутному фонді (майні) цієї організації;

• ведення реєстру державних корпоративних прав згідно із встановленим Кабінетом Міністрів України порядком (стосується лише центрального органу виконавчої влади, визначеного Урядом);

• проведення оцінки державних корпоративних прав відповід­но до встановленої методики;

• контролю за ефективністю роботи господарської організації у частині реалізації належних державі корпоративних прав.

Уповноваженою на управління державними корпоративними правами є особа (фізична або юридична), яка у встановленому по­рядку визнана переможцем конкурсу з визначення уповноваженої особи на виконання функцій з управління державними корпоратив­ними правами та уклала (на підставі Типового) договір доручення на здійснення зазначених функцій.

Визначення особи (відповідного органу виконавчої влади чи уповноваженої особи), яка має здійснювати правомочності з управління корпоративними правами держави, відбувається за критеріями, що визначаються ГК та іншими законами. Так, покла­дення зазначених правомочностей безпосередньо на відповідний орган виконавчої влади здійснюється у разі, якщо:

- частка держави у статутному фонді господарської організації становить 100% часток/акцій (це, так звані, державні/національні акціонерні товариства чи холдингові компанії);

- суб'єкт господарювання, щодо якого здійснюються корпо­ративні права держави, залучений до участі в державних та регіо­нальних програмах, що фінансуються з Державного бюджету України;

- не відбувся конкурс з призначення уповноваженої особи че­рез відсутність претендентів, або якщо пропозиції конкурсантів не відповідають умовам конкурсу;

і*- в інших випадках, передбачених законом.

Управління державними корпоративними правами держави по­кладається у встановленому порядку на уповноважену особу, якщо відсутні вищезазначені обставини.

Порядок передачі повноважень щодо управління державни­ми корпоративними правами уповноваженій особі (в т. ч. умови, завдання, обсяг правомочностей, істотні умови договору доручення, юридична відповідальність за невиконання чи неналежне вико­нання договірних зобов'язань) визначаються Кабінетом Міністрів України.

II. Корпоративні права держави та активи суб'єктів господарю­вання, у статутному фонді яких визначено частку держави, підля­гають оцінці за встановленою Урядом методикою (Методика оцін­
ки вартості майна під час приватизації, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2000 р. № 1554).

III. Визначення уповноваженої особи з управління корпоратив­ними правами держави здійснюється відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 травня 2000 р. № 791 Порядку проведення конкурсу з визначення уповноваженої
особи на виконання функцій з управління державними корпоратив­ними правами. Крім того, це питання регулюється низкою відом­чих нормативно-правових актів, серед яких: Положення про кон­курсну комісію з відбору уповноважених осіб на виконання функцій управління державними корпоративними правами, затверджене наказом ФДМУ від 18 травня 2000 р. № 1014; Типовий договір до­ручення на здійснення уповноваженою особою функцій з управ­ління державними корпоративними правами та Типовий договір доручення на виконання функцій управління пакетом акцій, що належить державі, затверджені наказами ФДМУ відповідно - від
18 травня 2000 р. № 1014 та від 24 травня 2000 р. № 1065.

IV. Реєстрація корпоративних прав держави в спеціальному ре­єстрі, який формує та веде центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України для здійснення необ­хідних заходів з управління корпоративними правами держави, ко­ординації діяльності органів виконавчої влади у цій сфері та надан­ня необхідних відомостей іншим органам державної влади. Поло­ження про реєстр державних корпоративних прав, затверджене наказом Національного агентства України з управління державни­ми корпоративними правами від 14 травня 1999 р. № 72, визна­чає: поняття Реєстру державних корпоративних прав; мету та форму його ведення; підстави реєстрації; перелік інформації, що вноситься до Реєстру; підстави і порядок виключення з Реєстру.

Управління корпоративними правами територіальних громад має певну специфіку. Це стосується, зокрема, суб'єкта корпоратив­них прав - територіальної громади, від імені якої діє відповідна рада народних депутатів, а в межах наданих останньою повнова­жень - виконком відповідної ради.

Управління корпоративними правами інших осіб (суб'єктів гос­подарювання, фізичних та юридичних осіб) здійснюється відповід­но до законодавства про господарські товариства, про цінні папери.

7. Правовий режим цінних паперів у господарській діяльності

Цінним паперомє документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і ви­значає відносини між суб'єктом господарювання, який його випус­тив (видав), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що ви­пливають з цього документа, іншим особам.

Правовий режим цінних паперів визначається такими норматив­но-правовими актами:

Кодексами:

Господарським кодексом України,який містить окрему главу -гл. 17 «Цінні папери у господарській діяльності», в якій визнача­ються: поняття та види цінних паперів (ст. 163), умови і порядок випуску цінних паперів суб'єктами господарювання (ст. 164), ос­новні засади придбання цінних паперів суб'єктами господарювання (ст. 165), державне регулювання ринку цінних паперів — ст. 166;

Цивільним кодексом України,в якому також є окрема глава — гл. 14 «Цінні папери»: в ст. 194 закріплено поняття цінного папера, ст. 195 визначає групи та види цінних паперів, в ст. 196 встанов­люються вимоги до цінних паперів, ст. 197 містить положення про порядок передання прав за цінними паперами, а ст. 198 - про вико­нання зобов'язань за цінними паперами.

Законами:

від 18.06.1991 р. «Про цінні папери та фондову біржу»: визна­чає поняття та види цінних паперів, порядок їх випуску та основні засади державного регулювання на ринку цінних паперів;

від 19.09.1991 р. «Про господарські товариства»: регулює низ­ку питань, пов'язаних з випуском акцій при створенні акціонерно­го товариства, зміні його статутного фонду та ін.;

від 04.03.1992 р.. «Про приватизацію державного майна» (в ре­дакції Закону від 19.02.1997 р.): визначає акції як один з видів об'єктів приватизації та застосування акціонування (перетворення державних унітарних підприємств у відкриті акціонерні товарист­ва та продаж акцій таких товариств відповідно до затверджених планів приватизації) основним способом приватизації;

від 30.10.1996 р. «Про державне регулювання ринку цінних па­перів в Україні»: визначає основні засади державного регулювання на ринку цінних паперів, функції та компетенцію Державної комі­сії з цінних паперів та фондового ринку як спеціально уповнова­женого державного органу в цій сфері;

від 10.12.1997 р. «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні»: перед­бачає можливість випуску цінних паперів в одній із форм - доку­ментарній (паперовій) або бездокументарній (у формі облікового запису на електронних носіях, що здійснюється зберігачем на під­твердження права власності на цінні папери);

від 15.03.2001 р. «Про інститути спільного інвестування (пайо­ві та корпоративні інвестиційні фонди)»: закріплює особливість правового режиму акцій корпоративного інвестиційного фонду, а також правовий режим інвестиційних сертифікатів пайового інвес­тиційного фонду;

від 05.06.2003 р. «Про іпотеку»: визначає правовий режим за­ставних (боргового цінного паперу) та можливість забезпечення ними випуску іпотечних цінних паперів - іпотечних облігацій та іпотечних сертифікатів;

від 19.06.2003 р. «Про іпотечне кредитування, операції з кон­солідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати»: встанов­лює порядок випуску та обігу іпотечних сертифікатів, які можуть бути випущені із фіксованою дохідністю та сертифікатів без участі.

Укази Президента:

від 15.06.1993 р. «Про корпоратизацію підприємств»: визначає основні засади перетворення державних унітарних підприємств у відкриті акціонерні товариства з метою їх підготовки до наступної приватизації;

від 11.05.1994 р. «Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації»: регулює створення на ба­зі державних господарських об'єднань, державних унітарних під­приємств та структурних підрозділів їх холдингових компаній з мережею дочірніх підприємств корпоративного типу з метою збе­реження цілісних виробничих комплексів у процесі їх приватизації;

від 26.03.2001 р. «Про додаткові заходи щодо розвитку фондо­вого ринку України»;

Положення про Державну комісію з цінних паперів та фондово­го ринку; затверджене Указом Президента України від 25.09.2002 р. «Про додаткові заходи щодо вдосконалення діяльності Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку».

Постанови Кабінету Міністрів України:

від 11.09.1996 р. № 1099 «Про затвердження Порядку перетво­рення у процесі приватизації державних, орендних підприємств і підприємств зі змішаною формою власності у відкриті акціонерні товариства»;

від 10.01.2002 р. № 15 «Про випуск казначейських зобов'язань»;

від 31.01.2001 р. «Про випуски облігацій внутрішніх держав­них позик»;

від 10.01.2002 р. № 15 «Про випуск казначейських зобов'язань» та ін.

Відомчі нормативно-правові акти:

Положення про порядок погодження з Антимонопольним комі­тетом України проектів установчих документів та планів розмі­щення акцій холдингових компаній, що створюються в процесі корпоратизації і приватизації, затверджене розпорядженням АМК України від 21.06.1994 р. № 7-р;

Положення про порядок реєстрації випуску акцій відкритих ак­ціонерних товариств та облігацій підприємств, затверджене наказом ДКЦПФР від 20.09.1996 р. № 210 (в редакції рішення ДКЦПФР від 09.02.2001р. №18);

Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затверджене рішенням ДКЦПФР від 26.05.1998 р. №60;

Положення про депозитарну діяльність, затверджене рішенням ДКЦПФР від 26.05.1998 р. № 61;

Положення про порядок випуску облігацій підприємств: за­тверджене рішенням ДКЦПФР від 17.07.2003 р. № 322 та ін.

Цінні папері залежно від їх призначення та ролі у сфері госпо­дарсько-майнових відносин поділяються на певні види та групи.

Відповідно до ст. З Закону «Про цінні папери і фондову біржу», в Україні можуть випускатися такі види цінних паперів: акції; об­лігації внутрішніх та зовнішніх державних позик; облігації місце­вих позик; облігації підприємств; казначейські зобов 'язання рес­публіки; ощадні сертифікати; інвестиційні сертифікати; векселі; приватизаційні папери; заставні; іпотечні цінні папери.

Акція - цінний папір без установленого строку обігу, що за­свідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товари­ства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одер­жання частини прибутку у виді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства (ч. 1 ст. 4 Закону «Про цінні папери...»). Можуть випускатися в доку­ментарній (паперовій) або бездокументарній (з фіксацією відомо­стей про власника та належні йому акції на електронних носіях, що здійснює зберігай) формі. Акції класифікують за різними ознаками:

• залежно від обсягу прав, що засвідчуються акцією, останні поділяються на: прості (засвідчують стандартний набір корпора­тивних прав) та привілейовані (надають привілей - як правило, у формі отримання фіксованих відсотків, що безпосередньо не за­лежать від розміру отриманого товариством прибутку, проте зазви­чай не забезпечують право участі в управлінні товариством);

• за принципом визначення власника акції можуть бути імен­ними (власником є зазначена в акції особа) або на пред'явника(власником вважається фактичний володілець).

Облігація- цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску). Облігації усіх видів розповсюджуються серед підприємств і громадян на добровільних засадах (ч. 1 ст. 10 Закону «Про цінні папери...»).

Залежно від емітента розрізняють:

а) облігації внутрішніх і місцевих позик (випускаються за рі­шенням, відповідно,- Кабінету Міністрів України і місцевих рад);

б) облігації підприємств (випускаються підприємствами усіх передбачених законом форм власності, об'єднаннями підприємств, акціонерними та іншими товариствами і не дають їх власникам права на участь в управлінні);

в) облігації зовнішніх державних позик України - цінні папери, що розміщуються на міжнародних та іноземних фондових ринках і підтверджують зобов'язання України відшкодувати пред'явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповід­но до умов випуску облігацій.

Казначейські зобов'язання України - вид цінних паперів, на пред'явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового щхо-ду (ст. 15 Закону «Про цінні папери...»). Казначейські зобов'я­зання залежно від строків поділяються на: а) довгострокові - від 5 до 10 років; б) середньострокові - від одного до 5 років; в) коротко­строкові - до одного року.

Ощадний сертифікатписьмове свідоцтво банку про депо­нування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одер­жання після закінчення встановленого строку депозиту і процентів по ньому (ч. 1 ст. 18 Закону «Про цінні папери ...»). Ощадні сер­тифікати видаються строкові (під певний договірний процент на визначений строк) або до запитання, іменні та на пред'явника. Іменні сертифікати обігу не підлягають, а їх продаж (відчуження) іншим особам є недійсним.

Вексельцінний папір, який засвідчує безумовне грошове зо­бов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначе­ну суму грошей власникові векселя/векселедержателеві (ч. 1 ст. 21 Закону «Про цінні папери...»). Векселі можуть випускатися таких видів: 1) простий вексель:містить реквізити: а) найменування -«вексель»; б) просту і нічим не обумовлену обіцянку сплатити ви­значену суму; в) зазначення строку платежу; г) зазначення місця, в якому повинен здійснитись платіж; д) найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений; є) дату і міс­це складання векселя; є) підпис того, хто видає документ (векселе­давця); 2) переказний вексель:повинен містити вищезазначені рек­візити «а», «в — є», а також: просту і нічим не обумовлену пропо­зицію сплатити певну суму; найменування того, хто повинен платити (платника).

Цінні папери поділяються на групи залежно від їх ролі в май­нових (господарських) відносинах (ч. 1 ст. 195 ГК України, ч. 2 ст. 163 ГК України):

пайові цінні папери, які засвідчують участь у статутному капіталі, надають їх власникам право на участь в управлінні емітен­ том і одержання частини прибутку у виді дивідендів та частини майна при ліквідації емітента. До таких паперів належать акції (їх емітентом може бути лише акціонерне товариство) та інвестиційні сертифікати (цінний папір, який випускається компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та засвідчує право власності інвестора на частку в пайовому інвестиційному фонді):

боргові цінні папери, які засвідчують відносини позики і пе­редбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання. До таких паперів належать ви­щезгадані облігації, казначейські зобов'язання України, ощадні сертифікати, вексель, а також чек (документ, що містить письмо­ве розпорядження власника рахунка/чекодавця установі банку, яка веде його рахунок, сплатити чекодержателеві зазначену в чеку суму коштів1), заставна (борговий цінний папір, який засвідчує безумо­вне право його власника на отримання від боржника виконання за основним зобов'язанням, за умови, що воно підлягає виконанню в грошовій формі, а в разі невиконання основного зобов'язання -право звернути стягнення на предмет іпотеки2), іпотечні сертифі­кати(особливий вид цінного паперу, забезпечений іпотечними активами або іпотеками);

похідні цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів. Різновидом таких паперів є дериватив - стандарт­ний документ, що засвідчує право та/або зобов'язання придбати або продати цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах в майбутньому4. Залежно від виду
цінностей розрізняють фондові деривативі, валютні деривативи, товарні деривативи.До деривативів належать: форвардний конт­ракт, фьючерсний контракт, опціон.

товаророзпорядчі цінніпапери, які надають їхньому держа­телеві право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах.Такими паперами є: подвійне складське свідоцтво(видається товар­ним складом на підтвердження прийняття товару; складається з двох частин - складського свідоцтва та заставного свідоцтва/варан­та; дає право володільцеві розпоряджатися товаром, що зберігається на складі5); коносамент(застосовується при здійсненні перевезень зазвичай морським транспортом і засвідчує право його утримувача розпоряджатися зазначеним у коносаменті вантажем та отримати вантаж після завершення перевезення); заставна ~ засвідчує без­умовне право його власника на отримання від боржника виконання за основним зобов'язанням, а в разі невиконання основного зобо­в'язання - право звернути стягнення на предмет іпотеки6);

• інші групи, що передбачаються законом. Так, у теорії комер­ційного права та зарубіжному законодавстві (розділ 8 Одноманітного торгового кодексу США) виділяють інвестиційні цінні папе­ри, що є засобом інвестування суб'єктів господарювання (госпо­дарських організацій). До таких цінних паперів належать: акції, облігації, інвестиційні сертифікатиінститутів спільного інвестування.

Правовий режим цінних паперів як особливої категорії майна у сфері господарювання характеризується такими ознаками:

• умови та порядок випуску цінних паперів визначаються ак­тами законодавства залежно від виду цінного паперу та емітента;

• право на випуск акцій та облігацій підприємства виникає у суб'єкта господарювання з дня реєстрації цього випуску у Держав­ній комісії з цінних паперів та фондовому ринку;

• суб'єктові господарювання забороняється випуск акцій та облі­гацій підприємства для покриття збитків, пов'язаних з його госпо­дарською діяльністю;

• цінні папери (або їх бланки) виготовляються лише на дер­жавних підприємствах, що мають ліцензію Міністерства фінансів України, та охороняються;

• суб'єкти господарювання можуть придбавати акції та інші цінні папери за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків та відсотків за банківський кредит, якщо інше не встановлено законом;

• цінні папери оплачуються суб'єктами господарювання у гривнях, а у випадках, передбачених законом та умовами їх випус­ку в обіг,- в іноземній валюті; проте незалежно від виду валюти, якою проведено оплату цінних паперів, їх вартість виражається у гривнях;

• з метою реалізації єдиної державної політики у сфері випуску та обігу цінних паперів здійснюється державне регулювання у цій сфері, яке покладається на Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку (статус, порядок організації та діяльності якої визначаються Законом «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні») та інші органи державної влади, які діють у межах визначених законом повноважень (Антимонопольний комі­тет України - щодо випадків економічної концентрації у формі придбання значних за розмірами пакетів акцій крупних акціонер­них товариств; Національний банк України - щодо випуску акцій
акціонерними банками; Фонд державного майна - щодо розміщення/продажу акцій в процесі приватизації державних підпри­ємств, перетворених у відкриті акціонерні товариства, та ін.);

• операції купівлі-продажу цінних паперів здійснюють їх емітен­ти, власники, а також торговці цінними паперами - посередники у сфері випуску та обігу цінних паперів з дотриманням визначеного законом порядку. Так, акціонерне товариство щодо емітованих ним акцій може здійснювати такі операції:

1) їх продаж акціонерам товариства, найманим працівникам, іншим особам;

2) знерухомлення акцій(переведення їх із документарної у бездокументарну форму);

3) здійснювати корпоративні операції:

дроблення акцій(зменшення їх номінальної вартості на певний коефіцієнт);

конвер­тацію(переведення акцій одного виду в акції іншого виду);

консо­лідацію акцій(зменшення кількості випущених акцій - на певний коефіцієнт - без зменшення їх сумарної вартості);

викуп власних акційз метою їх анулювання чи наступного продажу власним пра­цівникам та/або акціонерам.

Операції купівлі-продажу цінних па­перів здійснюють торговці цінними паперами; діяльність з надан­ня послуг щодо зберігання цінних паперів, обліку прав власності на цінні папери, оформлення угод з цінними паперами - депози­тарії;діяльність з управління активами інститутів спільного інве­стування - компанії з управління активами ІСІ; діяльність по орга­нізації торгівлі на ринку цінних паперів - фондові біржітощо.

 


Читайте також:

  1. II. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.
  2. II. Поняття соціального процесу.
  3. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
  4. А/. Поняття про судовий процес.
  5. А/. Форми здійснення народовладдя та види виборчих систем.
  6. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
  7. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
  8. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.
  9. Алгоритм здійснення купівлі
  10. Аналіз ступеня вільності механізму. Наведемо визначення механізму, враховуючи нові поняття.
  11. АРХІВНЕ ОПИСУВАННЯ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ
  12. Аудиторські докази: поняття та процедури отримання




Переглядів: 698

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Використання прав інтелектуальної власності у сфері господарювання | Адвокат — захисник підозрюваного, обвинуваченого

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.038 сек.