МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Поняття та загальні засади здійснення корпоративних правУ Господарському кодексі України ціла глава (гл. 18) присвячена корпоративним правам. Відповідно до ст. 167 ГК, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та установчими документами. Корпоративні права виникають у особи, яка в обмін на майнову участь у господарській організації, отримує право на частку у її статутному фонді (майні). Комплекс корпоративних прав складний і включає такі їх види: основнікорпоративні права (притаманні учасникові будь-якої господарської організації) визначаються цим Кодексом та загальними законами («Про господарські товариства» - ст. 10, «Про цінні папери і фондову біржу» — ст. 5; спеціальні, наявність яких пов'язується з участю в суб'єкті господарювання певної організаційно-правової форми або в господарській організації з певним видом виключної діяльності та закріплюється спеціальними законами; локальні— передбачаються установчими документами конкретної господарської організації з врахуванням специфіки корпоративних відносин, що складаються між нею та її засновниками і учасниками. Основні корпоративні права включають правомочності на участь суб'єкта цих прав в управління господарською організацією, отриманні певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі її ліквідації відповідно до закону. Прикладом спеціальних корпоративних прав може бути право учасника повного товариства на участь у безпосередньому веденні справ товариства (ст. 68 Закону «Про господарські товариства») або сукупність прав засновників/акціонерів фондової біржі, пов'язаних з їх додатковим статусом - членів біржі (статті 33, 34, 36 Закону «Про цінні папери і фондову біржу»). Локальними корпоративними правами зазвичай є дистрибуції (переваги), що надаються учасникам господарської організації відповідно до її установчих та внутрішніх документів (право на отримання продукції/робіт/послуг даної організації за пільговими цінами; право на користування соціальною інфраструктурою господарської організації та ін.). За загальним правилом, володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Однак про своєрідний виняток з цього правила свідчить вимога (ч. 7 ст. 80 ГК) щодо обов'язкової наявності в учасників повного товариства та повних учасників ко-мандитного товариства, які в межах («під дахом») товариства спільно здійснюють підприємницьку діяльність, статусу зареєстрованого суб'єкта підприємництва. Кодекс закріплює можливість встановлення на рівні закону обмежень для певних категорій осіб щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення (наприклад, учасники повного товариства та повні учасники командитного не можуть конкурувати з товариством) - ст. 70 Закону «Про господарські товариства». Корпоративними правами, за загальним правилом, можуть володіти будь-які особи, що мають відповідний обсяг право- і дієздатності, в т. ч. суб'єкти господарювання, громадяни, юридичні особи, держава, територіальні громади. Порядок здійснення корпоративних прав визначається на рівні закону (відповідними положеннями ГК, ЦК, законів «Про господарські товариства», «Про цінні папери і фондову біржу» та низки спеціальних законів, що закріплюють особливості правового становища господарських товариств з виключним предметом діяльності - банківської, страхової, спільного інвестування). Це відповідає вимогам Конституції (ст. 92) щодо регулювання відносин власності та основних засад підприємництва у формі нормативно-правового акта вищої юридичної сили. Проте до прийняття спеціального закону про підприємства та організації публічних (державної та комунальної) форм власності порядок здійснення корпоративних прав держави регулюється ГК (статті 167-172, що містять загальні положення) та постановами Кабінету Міністрів України. Правовий режим державних корпоративних корпоративних правполягає у такому: І. Реалізація цих прав покладається на визначені законом центральні органи виконавчої влади (ік представників) та уповноважених осіб в порядку, встановленому Урядом. Центральними органами виконавчої влади є міністерства, відомства та інші підпорядковані Кабінету Міністрів України органи (їх правове становище регулюється загальним Положенням про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади, затвердженим Указом Президента України від 12.03.1996 р., та спеціальними - щодо певного міністерства, відомства тощо). Повноваження центральних органів виконавчої влади та уповноважених осіб полягають у здійсненні сукупності пправомочнос-тей щодо: • участі в управлінні господарською організацією відповідно до частки (акцій, паїв), що належать державі у статутному фонді (майні) цієї організації; • ведення реєстру державних корпоративних прав згідно із встановленим Кабінетом Міністрів України порядком (стосується лише центрального органу виконавчої влади, визначеного Урядом); • проведення оцінки державних корпоративних прав відповідно до встановленої методики; • контролю за ефективністю роботи господарської організації у частині реалізації належних державі корпоративних прав. Уповноваженою на управління державними корпоративними правами є особа (фізична або юридична), яка у встановленому порядку визнана переможцем конкурсу з визначення уповноваженої особи на виконання функцій з управління державними корпоративними правами та уклала (на підставі Типового) договір доручення на здійснення зазначених функцій. Визначення особи (відповідного органу виконавчої влади чи уповноваженої особи), яка має здійснювати правомочності з управління корпоративними правами держави, відбувається за критеріями, що визначаються ГК та іншими законами. Так, покладення зазначених правомочностей безпосередньо на відповідний орган виконавчої влади здійснюється у разі, якщо: - частка держави у статутному фонді господарської організації становить 100% часток/акцій (це, так звані, державні/національні акціонерні товариства чи холдингові компанії); - суб'єкт господарювання, щодо якого здійснюються корпоративні права держави, залучений до участі в державних та регіональних програмах, що фінансуються з Державного бюджету України; - не відбувся конкурс з призначення уповноваженої особи через відсутність претендентів, або якщо пропозиції конкурсантів не відповідають умовам конкурсу; і*- в інших випадках, передбачених законом. Управління державними корпоративними правами держави покладається у встановленому порядку на уповноважену особу, якщо відсутні вищезазначені обставини. Порядок передачі повноважень щодо управління державними корпоративними правами уповноваженій особі (в т. ч. умови, завдання, обсяг правомочностей, істотні умови договору доручення, юридична відповідальність за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань) визначаються Кабінетом Міністрів України. II. Корпоративні права держави та активи суб'єктів господарювання, у статутному фонді яких визначено частку держави, підлягають оцінці за встановленою Урядом методикою (Методика оцін III. Визначення уповноваженої особи з управління корпоративними правами держави здійснюється відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 травня 2000 р. № 791 Порядку проведення конкурсу з визначення уповноваженої IV. Реєстрація корпоративних прав держави в спеціальному реєстрі, який формує та веде центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України для здійснення необхідних заходів з управління корпоративними правами держави, координації діяльності органів виконавчої влади у цій сфері та надання необхідних відомостей іншим органам державної влади. Положення про реєстр державних корпоративних прав, затверджене наказом Національного агентства України з управління державними корпоративними правами від 14 травня 1999 р. № 72, визначає: поняття Реєстру державних корпоративних прав; мету та форму його ведення; підстави реєстрації; перелік інформації, що вноситься до Реєстру; підстави і порядок виключення з Реєстру. Управління корпоративними правами територіальних громад має певну специфіку. Це стосується, зокрема, суб'єкта корпоративних прав - територіальної громади, від імені якої діє відповідна рада народних депутатів, а в межах наданих останньою повноважень - виконком відповідної ради. Управління корпоративними правами інших осіб (суб'єктів господарювання, фізичних та юридичних осіб) здійснюється відповідно до законодавства про господарські товариства, про цінні папери. 7. Правовий режим цінних паперів у господарській діяльності Цінним паперомє документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає відносини між суб'єктом господарювання, який його випустив (видав), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам. Правовий режим цінних паперів визначається такими нормативно-правовими актами: Кодексами: Господарським кодексом України,який містить окрему главу -гл. 17 «Цінні папери у господарській діяльності», в якій визначаються: поняття та види цінних паперів (ст. 163), умови і порядок випуску цінних паперів суб'єктами господарювання (ст. 164), основні засади придбання цінних паперів суб'єктами господарювання (ст. 165), державне регулювання ринку цінних паперів — ст. 166; Цивільним кодексом України,в якому також є окрема глава — гл. 14 «Цінні папери»: в ст. 194 закріплено поняття цінного папера, ст. 195 визначає групи та види цінних паперів, в ст. 196 встановлюються вимоги до цінних паперів, ст. 197 містить положення про порядок передання прав за цінними паперами, а ст. 198 - про виконання зобов'язань за цінними паперами. Законами: від 18.06.1991 р. «Про цінні папери та фондову біржу»: визначає поняття та види цінних паперів, порядок їх випуску та основні засади державного регулювання на ринку цінних паперів; від 19.09.1991 р. «Про господарські товариства»: регулює низку питань, пов'язаних з випуском акцій при створенні акціонерного товариства, зміні його статутного фонду та ін.; від 04.03.1992 р.. «Про приватизацію державного майна» (в редакції Закону від 19.02.1997 р.): визначає акції як один з видів об'єктів приватизації та застосування акціонування (перетворення державних унітарних підприємств у відкриті акціонерні товариства та продаж акцій таких товариств відповідно до затверджених планів приватизації) основним способом приватизації; від 30.10.1996 р. «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»: визначає основні засади державного регулювання на ринку цінних паперів, функції та компетенцію Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку як спеціально уповноваженого державного органу в цій сфері; від 10.12.1997 р. «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні»: передбачає можливість випуску цінних паперів в одній із форм - документарній (паперовій) або бездокументарній (у формі облікового запису на електронних носіях, що здійснюється зберігачем на підтвердження права власності на цінні папери); від 15.03.2001 р. «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)»: закріплює особливість правового режиму акцій корпоративного інвестиційного фонду, а також правовий режим інвестиційних сертифікатів пайового інвестиційного фонду; від 05.06.2003 р. «Про іпотеку»: визначає правовий режим заставних (боргового цінного паперу) та можливість забезпечення ними випуску іпотечних цінних паперів - іпотечних облігацій та іпотечних сертифікатів; від 19.06.2003 р. «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати»: встановлює порядок випуску та обігу іпотечних сертифікатів, які можуть бути випущені із фіксованою дохідністю та сертифікатів без участі. Укази Президента: від 15.06.1993 р. «Про корпоратизацію підприємств»: визначає основні засади перетворення державних унітарних підприємств у відкриті акціонерні товариства з метою їх підготовки до наступної приватизації; від 11.05.1994 р. «Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації»: регулює створення на базі державних господарських об'єднань, державних унітарних підприємств та структурних підрозділів їх холдингових компаній з мережею дочірніх підприємств корпоративного типу з метою збереження цілісних виробничих комплексів у процесі їх приватизації; від 26.03.2001 р. «Про додаткові заходи щодо розвитку фондового ринку України»; Положення про Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку; затверджене Указом Президента України від 25.09.2002 р. «Про додаткові заходи щодо вдосконалення діяльності Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку». Постанови Кабінету Міністрів України: від 11.09.1996 р. № 1099 «Про затвердження Порядку перетворення у процесі приватизації державних, орендних підприємств і підприємств зі змішаною формою власності у відкриті акціонерні товариства»; від 10.01.2002 р. № 15 «Про випуск казначейських зобов'язань»; від 31.01.2001 р. «Про випуски облігацій внутрішніх державних позик»; від 10.01.2002 р. № 15 «Про випуск казначейських зобов'язань» та ін. Відомчі нормативно-правові акти: Положення про порядок погодження з Антимонопольним комітетом України проектів установчих документів та планів розміщення акцій холдингових компаній, що створюються в процесі корпоратизації і приватизації, затверджене розпорядженням АМК України від 21.06.1994 р. № 7-р; Положення про порядок реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних товариств та облігацій підприємств, затверджене наказом ДКЦПФР від 20.09.1996 р. № 210 (в редакції рішення ДКЦПФР від 09.02.2001р. №18); Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затверджене рішенням ДКЦПФР від 26.05.1998 р. №60; Положення про депозитарну діяльність, затверджене рішенням ДКЦПФР від 26.05.1998 р. № 61; Положення про порядок випуску облігацій підприємств: затверджене рішенням ДКЦПФР від 17.07.2003 р. № 322 та ін. Цінні папері залежно від їх призначення та ролі у сфері господарсько-майнових відносин поділяються на певні види та групи. Відповідно до ст. З Закону «Про цінні папери і фондову біржу», в Україні можуть випускатися такі види цінних паперів: акції; облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик; облігації місцевих позик; облігації підприємств; казначейські зобов 'язання республіки; ощадні сертифікати; інвестиційні сертифікати; векселі; приватизаційні папери; заставні; іпотечні цінні папери. Акція - цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у виді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства (ч. 1 ст. 4 Закону «Про цінні папери...»). Можуть випускатися в документарній (паперовій) або бездокументарній (з фіксацією відомостей про власника та належні йому акції на електронних носіях, що здійснює зберігай) формі. Акції класифікують за різними ознаками: • залежно від обсягу прав, що засвідчуються акцією, останні поділяються на: прості (засвідчують стандартний набір корпоративних прав) та привілейовані (надають привілей - як правило, у формі отримання фіксованих відсотків, що безпосередньо не залежать від розміру отриманого товариством прибутку, проте зазвичай не забезпечують право участі в управлінні товариством); • за принципом визначення власника акції можуть бути іменними (власником є зазначена в акції особа) або на пред'явника(власником вважається фактичний володілець). Облігація- цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску). Облігації усіх видів розповсюджуються серед підприємств і громадян на добровільних засадах (ч. 1 ст. 10 Закону «Про цінні папери...»). Залежно від емітента розрізняють: а) облігації внутрішніх і місцевих позик (випускаються за рішенням, відповідно,- Кабінету Міністрів України і місцевих рад); б) облігації підприємств (випускаються підприємствами усіх передбачених законом форм власності, об'єднаннями підприємств, акціонерними та іншими товариствами і не дають їх власникам права на участь в управлінні); в) облігації зовнішніх державних позик України - цінні папери, що розміщуються на міжнародних та іноземних фондових ринках і підтверджують зобов'язання України відшкодувати пред'явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій. Казначейські зобов'язання України - вид цінних паперів, на пред'явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового щхо-ду (ст. 15 Закону «Про цінні папери...»). Казначейські зобов'язання залежно від строків поділяються на: а) довгострокові - від 5 до 10 років; б) середньострокові - від одного до 5 років; в) короткострокові - до одного року. Ощадний сертифікат — письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і процентів по ньому (ч. 1 ст. 18 Закону «Про цінні папери ...»). Ощадні сертифікати видаються строкові (під певний договірний процент на визначений строк) або до запитання, іменні та на пред'явника. Іменні сертифікати обігу не підлягають, а їх продаж (відчуження) іншим особам є недійсним. Вексель — цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власникові векселя/векселедержателеві (ч. 1 ст. 21 Закону «Про цінні папери...»). Векселі можуть випускатися таких видів: 1) простий вексель:містить реквізити: а) найменування -«вексель»; б) просту і нічим не обумовлену обіцянку сплатити визначену суму; в) зазначення строку платежу; г) зазначення місця, в якому повинен здійснитись платіж; д) найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений; є) дату і місце складання векселя; є) підпис того, хто видає документ (векселедавця); 2) переказний вексель:повинен містити вищезазначені реквізити «а», «в — є», а також: просту і нічим не обумовлену пропозицію сплатити певну суму; найменування того, хто повинен платити (платника). Цінні папери поділяються на групи залежно від їх ролі в майнових (господарських) відносинах (ч. 1 ст. 195 ГК України, ч. 2 ст. 163 ГК України): • пайові цінні папери, які засвідчують участь у статутному капіталі, надають їх власникам право на участь в управлінні емітен том і одержання частини прибутку у виді дивідендів та частини майна при ліквідації емітента. До таких паперів належать акції (їх емітентом може бути лише акціонерне товариство) та інвестиційні сертифікати (цінний папір, який випускається компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та засвідчує право власності інвестора на частку в пайовому інвестиційному фонді): • боргові цінні папери, які засвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання. До таких паперів належать вищезгадані облігації, казначейські зобов'язання України, ощадні сертифікати, вексель, а також чек (документ, що містить письмове розпорядження власника рахунка/чекодавця установі банку, яка веде його рахунок, сплатити чекодержателеві зазначену в чеку суму коштів1), заставна (борговий цінний папір, який засвідчує безумовне право його власника на отримання від боржника виконання за основним зобов'язанням, за умови, що воно підлягає виконанню в грошовій формі, а в разі невиконання основного зобов'язання -право звернути стягнення на предмет іпотеки2), іпотечні сертифікати(особливий вид цінного паперу, забезпечений іпотечними активами або іпотеками); • похідні цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів. Різновидом таких паперів є дериватив - стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов'язання придбати або продати цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах в майбутньому4. Залежно від виду • товаророзпорядчі цінніпапери, які надають їхньому держателеві право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах.Такими паперами є: подвійне складське свідоцтво(видається товарним складом на підтвердження прийняття товару; складається з двох частин - складського свідоцтва та заставного свідоцтва/варанта; дає право володільцеві розпоряджатися товаром, що зберігається на складі5); коносамент(застосовується при здійсненні перевезень зазвичай морським транспортом і засвідчує право його утримувача розпоряджатися зазначеним у коносаменті вантажем та отримати вантаж після завершення перевезення); заставна ~ засвідчує безумовне право його власника на отримання від боржника виконання за основним зобов'язанням, а в разі невиконання основного зобов'язання - право звернути стягнення на предмет іпотеки6); • інші групи, що передбачаються законом. Так, у теорії комерційного права та зарубіжному законодавстві (розділ 8 Одноманітного торгового кодексу США) виділяють інвестиційні цінні папери, що є засобом інвестування суб'єктів господарювання (господарських організацій). До таких цінних паперів належать: акції, облігації, інвестиційні сертифікатиінститутів спільного інвестування. Правовий режим цінних паперів як особливої категорії майна у сфері господарювання характеризується такими ознаками: • умови та порядок випуску цінних паперів визначаються актами законодавства залежно від виду цінного паперу та емітента; • право на випуск акцій та облігацій підприємства виникає у суб'єкта господарювання з дня реєстрації цього випуску у Державній комісії з цінних паперів та фондовому ринку; • суб'єктові господарювання забороняється випуск акцій та облігацій підприємства для покриття збитків, пов'язаних з його господарською діяльністю; • цінні папери (або їх бланки) виготовляються лише на державних підприємствах, що мають ліцензію Міністерства фінансів України, та охороняються; • суб'єкти господарювання можуть придбавати акції та інші цінні папери за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків та відсотків за банківський кредит, якщо інше не встановлено законом; • цінні папери оплачуються суб'єктами господарювання у гривнях, а у випадках, передбачених законом та умовами їх випуску в обіг,- в іноземній валюті; проте незалежно від виду валюти, якою проведено оплату цінних паперів, їх вартість виражається у гривнях; • з метою реалізації єдиної державної політики у сфері випуску та обігу цінних паперів здійснюється державне регулювання у цій сфері, яке покладається на Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку (статус, порядок організації та діяльності якої визначаються Законом «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні») та інші органи державної влади, які діють у межах визначених законом повноважень (Антимонопольний комітет України - щодо випадків економічної концентрації у формі придбання значних за розмірами пакетів акцій крупних акціонерних товариств; Національний банк України - щодо випуску акцій • операції купівлі-продажу цінних паперів здійснюють їх емітенти, власники, а також торговці цінними паперами - посередники у сфері випуску та обігу цінних паперів з дотриманням визначеного законом порядку. Так, акціонерне товариство щодо емітованих ним акцій може здійснювати такі операції: 1) їх продаж акціонерам товариства, найманим працівникам, іншим особам; 2) знерухомлення акцій(переведення їх із документарної у бездокументарну форму); 3) здійснювати корпоративні операції: дроблення акцій(зменшення їх номінальної вартості на певний коефіцієнт); конвертацію(переведення акцій одного виду в акції іншого виду); консолідацію акцій(зменшення кількості випущених акцій - на певний коефіцієнт - без зменшення їх сумарної вартості); викуп власних акційз метою їх анулювання чи наступного продажу власним працівникам та/або акціонерам. Операції купівлі-продажу цінних паперів здійснюють торговці цінними паперами; діяльність з надання послуг щодо зберігання цінних паперів, обліку прав власності на цінні папери, оформлення угод з цінними паперами - депозитарії;діяльність з управління активами інститутів спільного інвестування - компанії з управління активами ІСІ; діяльність по організації торгівлі на ринку цінних паперів - фондові біржітощо.
Читайте також:
|
||||||||
|