Сучасний етап організації культурно-дозвіллєвої діяльності в країнах зарубіжжя

У цьому контексті необхідно підкреслити, що характерною рисою діяльності традиційних закладів культури в 60-80-х роках XX ст. була їх орієнтація на підтримку художніх, спортивних, культурних форм організації дозвілля. Зміна соціокультурної ситуації та нові тенденції розвитку суспільства спричинили народження та поширення культурно-дозвіллєвих закладів комплексного типу. Так, центри дозвілля у містах Харлоу, Біллінгем, Блетчлі (Велика Британія) орієнтувалися лише на спортивне дозвілля. Однак з часом, за ініціативою керівництва, приміщення спортивних закладів почали використовуватися для проведення різноманітних культурно-дозвіллєвих заходів - танцювальних вечорів, невеличких самодіяльних концертів, вистав, ігрових програм тощо.

Діяльність центру дозвілля м. Перама (муніципалітет на південному заході Афінського агломерату в Греції. Почав забудовуватись у 20-ті роки XX ст. Зараз нараховує близько ЗО тис. чоловік) спочатку зосереджувалася на культурно-мистецькому напрямі: в межах установи діяли музичні, танцювальні, театральні гуртки. З часом сфера діяльності установи поширилася, і в центрі почали діяти жіночі курси, курси інформатики, суднобудування, крою та шиття, проводились розважальні та спортивні заходи. Як вказує Г. Чейнен [80] поступово функції закладу охоплюють надання інформації, зміцнення довіри, забезпечення приміщеннями для проведення зустрічей, визначення головного напряму розвитку волонтерного сектора, забезпечення контактів з іншими групами, підтримка груп грошовим надходженням із зовнішніх джерел і сприяння спілкуванню всередині сектора (наприклад, через видання громадської газети). У разі необхідності члени центру ставали представниками мікрорайону в структурах влади. Метою діяльності центру є не тільки організація дозвілля населення, а й організація всебічного сприяння розвитку місцевості.

Широка перспектива загальної політики керівництва більшості традиційних установ дозвілля і, як результат, успішна адаптація стратегічних завдань культурно-дозвіллєвих закладів до умов сучасності, розширення сукупності послуг та напрямів діяльності стали причиною перетворення закладів культури вузького спрямування на багатопрофільні поліфункціональні рекреаційно-дозвіллєві установи, спроможні обслуговувати велику кількість відвідувачів, незалежно від соціального чи професійного складу, віку, релігійних чи політичних вірувань.

Так, центр дозвілля в Уїндлі (Велика Британія) щорічно відвідує понад 1 млн чоловік. Багатопланова та змістовно насичена програма закладу передбачає майже 500 курсів, 600 спеціальних проектів та культурницьких акцій (серед них великою популярністю користуються позашкільні рекреаційні заходи, програми естетичного виховання, літні рекреаційні проекти, метою яких є організація дозвілля жителів сільської місцевості, молодіжні та підліткові культурно-спортивні заходи).

Центр дозвілля м. Краутрі (Велика Британія) надає комплекс соціальних, культурних, функціональних послуг, охоплюючи майже 1 млн осіб щорічно. На його території розташовані кілька басейнів (один з них для любителів серфінгу), спортивні приміщення, майданчики для активного та пасивного відпочинку, конференц-зал, кімнати для гурткових занять, мережа кафе та барів, нічний клуб, міні-магазини, ігрові зали.

Прикладом швидкого реагування на зміни навколишнього середовища може слугувати діяльність „Сонячного центру" Північного Уельсу (Велика Британія), що був відкритий на початку 80-х років: звичайний будинок відпочинку на узбережжі перетворили на закритий центр дозвілля. Його відкриття сприяло позитивному вирішенню двох важливих проблем: зайнятості населення міста та надання можливості для цікавого проведення дозвілля.

Особливим аспектом ефективного функціонування будь-якого закладу дозвілля комплексного типу, що фокусується на прагненні найкращого задоволення та розвитку потреб відвідувачів, є упорядкованість його організаційних компонентів, яка спроможна раціонально змінювати та реалізовувати завдання установи відповідно до зовнішніх та внутрішніх обставин і відзначається творчою мобільністю, гнучкістю та функціональною динамічністю.

Так, тематичному комплексу дозвілля м. Оберхаузен (земля Північна Рейн-Вестфалія, Німеччина), що відкрився в 1996 p., притаманна широка палітра різноманітних видів діяльності: він поєднує розважальний, спортивний, культурний, торговельний напрями. Центр розташований на території колишнього сталеливарного заводу. Комплекс охоплює мережу магазинів, ресторанів, кафе-клубів. На його території діє парк розваг та відпочинку, тематичні сектори („Кока-коли", „Бунте гассе", „Арена", „Променад" та ін.), кожен з яких працює за певною культурно-дозвіллєвою тематикою. Так, працівники „Арени" надають перевагу театральній діяльності; „Променад" забезпечує роботу низки невеличких ресторанів, що пропонують гостям закладу кухню народів світу, їхні звичаї, обряди і традиції через проведення культурних програм; „Бунте гассе" - це місце зустрічі професіоналів та любителів живопису.

Зростаюча популярність тематичних, центрів дозвілля, що відрізняються варіативною рухомою поліфонічною структурою, відображає концепцію багатопрофільності культурно-дозвіллєвої діяльності. Більшість комплексів дозвілля створюється за допомогою партнерської участі урядових, приватних інституцій, органів місцевого самоврядування, адже домінуючим фактором у досягненні оптимального результату при реалізації будь-якого проекту є, передусім, діяльність низки агентств, інституцій, об'єднань, зацікавлених у ефективному вирішенні проблеми. Наприклад, сімейний розважальний центр „Трокадеро" (м. Лондон, Велика Британія) відновив свою діяльність при підтримці компанії „Бут форд"; „Центр-С" споруджувався за участю німецьких та англійських інвесторів. При підтримці низки бізнесових структур з 1997 р. почав діяти культурно-дозвіллєвий центр „Шоу кейс" (Клівленд, штат Огайо, США). Будівництво комплексу, який має різноманітні атракціони, театр, мережу громадського харчування, коштувало більше як 90 млн доларів.

Інтегруючим компонентом системи взаємозв'язків місцевої громади, культурно-дозвіллєвої установи та різноманітних структур державного, комерційного, добровільного секторів є позитивний вплив на соціокультурне життя населеного пункту, ефективне вирішення його проблем, ідентифікація потреб громади. Більшість зарубіжних теоретиків і практиків, як підкреслює К. Скутович [74], схиляються до думки, що будь-яким групам потрібні союзники і допомога у вирішенні нагальних проблем. Характерно, що діяльність культурно-дозвіллєвого центру, яка активізує суспільство, перетворюючись на дійову силу духовної інтеграції соціокультурного життя громади, привертає все більшу увагу органів державного управління та бізнесових структур.

У цьому контексті цікавим може виявитися досвід роботи центру сімейного дозвілля „Стара ковзанка" (м. Берлін, Німеччина). Проект був реалізований за підтримки молодіжних, культурних, спортивних, освітніх організацій міста, а також місцевих органів влади. Центр дозвілля відносно молодий - він почав працювати в серпні 1997 р. Завдяки зусиллям працівників клуб досить швидко перетворився на улюблене місце проведення вільного часу не лише для дітей і підлітків, а й їхніх батьків. На думку працівників закладу, „Стара ковзанка" має можливість для організації спектру різноманітних видів дозвіллєвої діяльності населення: клієнт центру може користуватися послугами спортивного, оздоровчого, освітнього, розважального характеру. На території закладу розташовані майданчики для катання на ковзанах, роликах, велосипедах; діє молодіжне кафе, в якому відвідувачі мають змогу не лише втамувати спрагу чи голод, а й відпочити - за допомогою досвідченого організатора вільного часу у приміщенні кафе проводяться ігрові програми, невеличкі самодіяльні концерти, ставляться дитячі спектаклі. Багата палітра культурно-спортивних заходів установи спрямована на задоволення потреб найвибагливішої сім'ї: консультаційні бюро, психологічні тренінги, материнські групи, зустрічі із спортивними тренерами та соціальними педагогами, сімейні вечори відпочинку, освітня та навчально-пізнавальна робота (курси, творчі гуртки та майстерні) тощо.

Працівники центру „Стара ковзанка" вважають, що дозвілля є одним з головних формуючих факторів у сфері морального, соціального, інтелектуального розвитку особистості, а байдикування у вільний час призводить до небажаних явищ у житті не лише підлітків і молоді, а й людей середнього та похилого віку. Підтвердженням цьому стали соціологічні дослідження, проведені зарубіжними вченими, результати яких свідчать, що саме культурно-дозвіллєва діяльність має змогу вирішити проблеми адаптації і соціалізації осіб, які з певних причин незадоволені службовим чи соціальним становищем у суспільстві. Аналізуючи матеріали соціологічних досліджень, вчені доходять висновку про взаємозалежність фізичного, психологічного, морального стану людини, його місця у суспільстві та характеру дозвіллєвої активності особистості.

Зазначимо, що переорієнтація культурно-дозвіллєвих установ на політику активної співпраці має великі переваги: ефективно вирішуються економічні, соціальні, господарські питання, фінансові та технічні аспекти діяльності культурно-дозвіллєвої установи, маркетингові проблеми. Кооперування зусиль закладу культури з іншими організаціями передбачає можливість виникнення проблем різного характеру: невміння налагодити стосунки між громадськими установами, соціальними організаціями, урядовими структурами; ускладнення вирішення законодавчих, політичних, організаційних чи фінансових питань; обмеження участі окремих структур лише проблемами фінансування та місцезнаходження об'єкта, а не управління ним; орієнтація закладу культури не на задоволення потреб своїх членів, а на задоволення бажань спонсорів та пристосування культурно-дозвіллєвої діяльності до їхніх вимог. Усе це заважає реалізації поставлених перед культурно-дозвіллєвою установою планів та завдань, створенню відповідної до закладених цілей структури. Поєднуючим фактором у вирішенні цієї проблеми має бути врахування потреб відвідувачів, їхніх життєвих інтересів, художньо-естетичних запитів, сприяння духовному взаємозбагаченню населення.

Безумовний інтерес і перспективну доцільність становить досвід управління подібними культурно-дозвіллєвими установами: вміння керівництва закладу чітко визначати першочергові мету та завдання установи; якісне управління персоналом; ефективне використання матеріально-технічних, фінансових, людських ресурсів організації; вміння кваліфіковано проектувати діяльність установ дозвілля тощо.

Ключовим компонентом розроблення проекту побудови культурно-дозвіллєвого центру комплексного типу стає ґрунтовний аналіз відповідного географічного розміщення установ: максимального наближення до центру населеного пункту, наявності зручної транспортної розв'язки. Перед ініціативною групою, яка займається відкриттям установи, постає три основні альтернативи: купити ділянку землі; використати існуюче місце, яким володіє муніципалітет; придбати земельну ділянку від третьої сторони (комерційної чи приватної особи).

Наступним кроком у створенні центру дозвілля є збір об'єктивних даних про матеріальний, соціальний, демографічний, культурний стан району; вивчення рівня зацікавленості майбутніх клієнтів у роботі закладу; вияв мотивів небажання брати участь у культурно-дозвіллєвій діяльності; визначення складу потенційної аудиторії закладу з притаманними їй диференційованими інтересами.

Так, перед початком будівництва центру сімейного відпочинку в громаді Мідвестерн (США) проводилося соціологічне дослідження, результати якого показали, що майже 85% населення схвалюють відкриття центру сімейного дозвілля на території громади; щорічно установу може відвідати майже 2,2 млн осіб; оптимальна денна вартість відвідування допустима в межах 5-7 доларів. До того ж, більшість респондентів надає перевагу денній вхідній платі, а не річним членським внескам.

Концепція центру сімейного відпочинку при її ретельному аналізі та вивченні може зацікавити й вітчизняних працівників соціокультурної сфери.

Одним з основних питань результативного та ефективного повсякденного функціонування культурно-дозвіллєвого закладу є позитивне вирішення кадрової проблеми. Допомогти у правильному персональному управлінні може умовний поділ керівництвом установи всіх осіб, які мають відношення до діяльності закладу, на окремі групи, а саме: працівників, членів, волонтерів. Кожна з груп потребує різних механізмів управління і методів вирішення певних їхніх потреб. Так, до категорії працівників належать особи, для яких заклад культури є місцем роботи. Головними критеріями добору працівників є наявність відповідного рівня спеціальних знань, навичок та досвіду; вміння працювати в колективі; бажання саморозвиватися та підвищувати свою кваліфікацію; розуміти цілі організації та сприяти їх досягненню. До членів організації належить коло осіб, які беруть активну участь у діяльності установи, виконують визначені статутом центру, клубу, об'єднання обов'язки, користуються визначеними у документах організації правами.

Невід'ємним компонентом перспективного розвитку установи має бути діяльність, спрямована на збільшення кількості членів, без чого неможливий інтенсивний вплив організації на особистість. До роботи організація залучає також волонтерів, тобто осіб, які працюють на користь організації і не отримують за свою роботу винагороди. Співпраця з цією категорією осіб часто має спорадичний характер, потребує індивідуального підходу та налагодження тісного контакту. Однак, як зазначає М. Земба [53], спільним у роботі з усіма групами, задіяними в життєдіяльності організації, має бути: безпечне та приємне середовище роботи; передбачення системи винагород та службового зростання; робота, що дає визнання; оперативне та ефективне керівництво; позитивна професійна репутація.

Іншими словами, базовим критерієм внутрішньої життєдіяльності закладу є ефективне використання людських ресурсів (вміння підбирати кадри, співпрацювати з ними, правильно розподіляти обов'язки, контролювати їх виконання тощо).

Підсумовуючи, можна констатувати, що апробація та об'єктивна оцінка діяльності культурно-дозвіллєвих закладів зарубіжних країн допоможе створити принципово нову модель вітчизняної установи культури, яка відповідатиме новітнім тенденціям суспільного прогресу, сприятиме удосконаленню функціонуючої соціокультурної системи на основі сучасних світових досягнень науки та передової практики й пожвавить теоретичні та практичні дослідження з вивчення та розвитку вітчизняних культурно-дозвіллєвих установ комплексного типу.

Перший напрям досліджень пов'язаний з вивченням витрат часу на конкретні заняття у вільний час. У розгорнутій формі показники витрат часу є своєрідними бюджетами часу і характеризують діяльність у вільний час як окремої особистості, так і визначеної соціальної спільності. Застосування цього методу дасть можливість досліджувати характеристики вільного часу особистості і різних груп населення: кількість вільного часу, яким розпоряджаються, об'єкт дослідження; витрати часу на основні заняття у вільний час; зміни щоденного і щотижневого фонду вільного часу, їхнє відхилення від середніх показників; зміни в частоті і тривалості занять різними видами діяльності у вільний час.

Однак бюджетні дослідження вільного часу - не єдиний спосіб одержання інформації про нього. Вивчення бюджетів часу потребує великих матеріальних витрат, причому для одержання детальних достовірних зведень про окремі групи населення потрібні значні вибірки, що охоплюють десятки тисяч людей.

Характеристику витрат часу можна одержати, застосувавши метод спостереження. Але він за складністю не поступається бюджетному методу, тому використовується дуже рідко. Широке і тривале спостереження за діяльністю у вільний час особистості, групи неможливе з різних причин, насамперед, із соціально-етичних розумінь. Тому за допомогою бюджетного методу і методу спостереження вивчають лише конкретну діяльність у вільний час протягом одного дня або тижня, а також загальні тенденції в змінах вільного часу.

Значне місце в соціологічних дослідженнях вільного часу займає вивчення соціально-побутових умов життя людини, її родини, групи, до якої вона належить. Для цього використовують різні методи, але найчастіше - аналіз офіційних документів і опитування населення. Здебільшого використовують такі групи первинних показників, які характеризують соціально-побутові умови життя, що безпосередньо впливають на діяльність людей у вільний час: показники матеріально-економічного положення (доход у розрахунку на одного члена родини, співвідношення в ньому натуральних і грошових надходжень); житлові умови; забезпечення побутовою технікою і предметами культурно-побутового призначення; розвиток системи побутового обслуговування, доступного цій групі людей; показники культурного розвитку (рівень освіченості, культурні орієнтації); показники розвитку матеріальної бази для проведення вільного часу і доступу до неї, кількість осіб, що займаються творчою діяльністю, художньою самодіяльністю, спортом тощо.

Для вивчення соціально-демографічних і соціально-психологічних особливостей, зумовлених впливом соціально-побутових умов життя на діяльність людини у вільний час, застосовують метод опитування. За допомогою цього методу стають доступними: соціально-демографічні показники (стать, вік, родиний стан, наявність дітей, соціальне походження тощо); показники сфери свідомості особистості (життєві цінності, спрямованість потреб та інтересів, мотиваційна сфера тощо); задоволеність вільним часом, роботою установ культури, спорту; співвідношення реальних і бажаних видів занять у вільний час.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Видільні (секреторні) тканини	\|	Правові засади екологічного управління

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.