Заходи і засоби з охорони праці, витрати на здійснення і придбання яких включаються до валових витрат.

Фінансування охорони праці.

Згідно статті 19 «Закону України про охорону праці» фінансування охорони праці здійснюється роботодавцем.

Основні принципи і джерела.Фінансування профілактичних заходів з охорони праці, виконання загальнодержавної, галузевих та регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, інших державних програм, спрямованих на запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, передбачається, поряд з іншими джерелами фінансування, визначеними законодавством, у державному і місцевих бюджетах.

Для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше 0,5 відсотка від фонду оплати праці за попередній рік. На підприємствах, що утримуються за рахунок бюджету, витрати на охорону праці передбачаються в державному або місцевих бюджетах і становлять не менше 0,2 відсотка від фонду оплати праці.

Витрати на заходи щодо поліпшення умов і охорону праці можна поділити на:

1) Витрати, пов'язані з відшкодуванням потерпілим втрат внаслідок травм і професійних захворювань. Ці витрати передбачають: оплату тимчасової непрацездатністі; одноразові допомоги (включаючи членів сімей і утриманців загиблих); моральні відшкодування; відшкодування витрат лікувальним закладам; санаторно-курортне обслуговування; протезування, придбання транспортних засобів, витрати на соціальну допомогу інвалідам; доплати до попереднього заробітку в разі переведення на легшу роботу; пенсії інвалідам і утриманцям загиблих. Спрямованість витрат на відшкодування втрат потерпілим характеризує їх як частково доцільні, оскільки втрата працездатності призводить до збитків підприємства і зниження ефективності виробництва. Прагнення до уникнення цих витрат в окремих випадках підштовхує роботодавців до приховування нещасних випадків, або до невизнання їхнього статусу як виробничих.

2) Витрати на компенсацію за роботу в несприятливих умовах, що не відповідають санітарним нормам (пільги за важкі і шкідливі умови) включають: оплату додаткових відпусток; скорочених робочих днів; лікувально-профілактичного харчування; безкоштовної видача молока чи інших рівноцінних продуктів; підвищення тарифних ставок; доплати за умови та інтенсивність праці; пільгові пенсії. Часткова недоцільність для виробництва компенсаційних витрат пояснюється тим, що вони є значно більшими за витрати на техніку безпеки, заходи щодо запобігання виробничому травматизму і захворюваності та нормалізацію умов праці. Співвідношення між витратами на поліпшення умов і охорону праці і витратами на доплати за несприятливі умови праці, пільгові пенсії та додаткові відпустки становить 1:10, а іноді й більше. Діюча система пільг і компенсацій не спонукає керівників поліпшувати умови праці, тому що ці витрати розкладаються на всіх споживачів і не впливають на економічні результати роботи підприємства.

3) Витрати на попередження та профілактику травматизму і професійних захворювань включають фінансування заходів з охорони праці за рахунок джерел фінансування, регламентованих нормативними актами держави; витрати на заходи з охорони праці за рахунок підприємства. Оскільки ці витрати напряму спрямовані на збереження здоров'я працівників, на раціональне витрачання ними життєвих сил під час роботи та на відновлення працездатності, то їх можна характеризувати як доцільні.

4) Витрати на ліквідацію наслідків аварій та нещасних випадків передбачають: відшкодування вартості зіпсованого устаткування, інструментів, зруйнованих будівель, споруд; рятування потерпілих; розслідування нещасних випадків; виплати заробітної плати і доплати за час простою; вартість ремонту зіпсованого обладнання, машин і механізмів, будівель і споруд; вартість підготовки та перепідготовки працівників замість вибулих внаслідок загибелі чи інвалідності. Ці витрати можна охарактеризувати як недоцільні, оскільки вони призводять до збитків підприємства та зниження ефективності виробництва. В умовах недосконалості ринкових механізмів усі ці витрати відносять на собівартість продукції, і, в результаті, за недбале ставлення до охорони праці на підприємствах розплачуються не їх керівники, а споживачі.

5) Витрати на штрафи та інші відшкодування передбачають такі їх види: штрафи за наявність нещасних випадків та приховування від обліку потерпілих; штрафи за недотримання нормативних вимог щодо безпеки праці; штрафи на працівника за порушення вимог законодавства та нормативних актів з охорони праці; компенсації за час вимушеного простою через небезпеку виконання робіт та через припинення робіт органами державного нагляду за охороною праці; штрафи, пені, виплати за недотримання договірних зобов'язань перед іншими підприємствами, установами і організаціями; компенсаційні виплати населенню за пошкодження житлового фонду, приватного майна, забруднення довкілля, тощо.

Штрафні санкції, що сплачуються підприємством у разі незадовільної роботи з охорони праці та при наявності фактів травмування і профзахворювань працівників, нині досить значні, а тому змушують будь-якого роботодавця (уповноважений ним орган) серйозно замислитися, що краще – зазнавати збитків (які часом можуть призвести навіть до банкрутства), не займаючись охороною праці, чи, не конфліктуючи з законом, своєчасно вкладати кошти у профілактичні заходи, що зберігають життя і здоров'я людей.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Лекція 2. ОРГАНІЗАЦІЙНя, державне управління і нагляд за охороною праці	\|	Система державного управління охороною праці в Україні

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.