МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
У німецькій класичній філософії людина інтерпретується як суб’єкт свободи, активне, тобто діяльне явище, що само розвивається.Сенс життя – світоглядне і філософське поняття, яке містить сукупність уявлень про сутність людини, цілі та цінності її існування, а також можливі й допустимі способи й шляхи їх реалізації. Як світоглядна настанова, «сенс життя» - це прийнятий людиною ідеал її буття. Феномен людини. Місце людини у світі. Історичний розвиток уявлень про сутність людини і сенс людського життя. План Тема: ЛЮДИНА Лекція № 1
1. Феномен людини. Місце людини у світі. Історичний розвиток уявлень про сутність людини і сенс людського життя. 2. Релігія і наука про походження людини. 3. Роль природно-історичного середовища та спадковості у формуванні й розвитку людини. 4. Відмінність людського способу життя від тваринного 5. Сутність людської діяльності. Діяльність і спілкування як умови розвитку людини. 6. Людина, особистість, індивід та індивідуальність. 7. Смерть і безсмертя. 8. Свобода і відповідальність.
Проблема людини, її сутності та існування – одна з основних проблем філософії і гуманітарного знання. Кожна історична епоха пропонувала своє бачення й вирішення питання про те, що таке людина і в чому сенс її життя. Для давньосхідних та грецьких уявлень основоположною була ідея про єдність буття людини і природи. Сенс життя людини уявлявся як пошук єдності та гармонії з вищими виявами зовнішнього світу. У давньогрецькій філософії людина розглядалась як складова загального світо порядку, у структурному плані та підпорядкованості законам його функціонування. Тут виділяються погляди Сократа, софістів, які характеризуються намаганням розглядати проблему буття людини як відносно самостійну. Головним у буття людини Сократ визнає пізнання, а сенс життя пов’язує з пізнанням доброчинності, яка, на його думку, аналогічна знанню. За його переконанням, людина, яка має правильне уявлення про добро, не чинитиме погано. Софісти звернули увагу на відмінності внутрішнього життя людини і її зовнішньої поведінки, поділяли норми життя на визначені природою і встановлені людьми. У філософії Платона й Аристотеля з’являється нова тенденція в оцінці сутності людини. Ці філософи звертають увагу на специфіку духовного й соціального буття людини. Вони акцентуються на тому, що людина – істота суспільна, її життя проходить у спілкуванні з іншими людьми. Аристотель стверджує, що людина від природи є політичною твариною. Однією з нових ідей Платона та Аристотеля була ідея про природну нерівність людей, відмінність між ними за здібностями й схильністю до різних видів діяльності, передусім розумової та фізичної праці. Сенс життя Платон вбачає у пізнанні та служінні чеснотам, у яких поєднані вищі цінності – прекрасне, істинне, добре, справедливе. Аристотель пов’язує поняття сенсу життя з вищим благом, яким він вважав щастя. Епікур сенс буття людини вбачає у досягненні земного щастя. Цим щастям він вважає духовну й тілесну гармонію. У середньовіччі під впливом християнства відбувається корекція уявлень про сутність людини і сенс її життя. Панівними стають церковні догми. Християнство відкидає античну ідею про переселення душ і природне походження й статус людини. У релігійному розумінні людина – творіння Бога. Для християнства людина – це єдність природного (тіла) і надприродного (душі).Тіло смертне, душа – безсмертна. Людське життя та його сенс розкриваються тут через ідеї гріхопадіння, безсмертя і спасіння душі, її нове і вічне життя після возз’єднання із воскреслим тілом. Сенс земного життя людини полягає у прагненні до спасіння душі задля її вічного неземного життя і служінні Богу. Філософія Нового часу деміфологізує уявлення про сутність людини, намагаючись пояснити її з позицій природознавства. З ученням І. Канта у філософії закладалася нова тенденція – розгляд людини як автономного першопочатку і творця свого буття. Сенс життя І. Кант вбачає у «здійсненні доброї волі», моральному вдосконаленні, прагненні до морального ідеалу. Згідно з Ф. Ніцше людина – це безперервний процес її становлення. Сенсожиттєвий орієнтир Ніцше – надлюдина, тобто особистість, що здатна реалізувати свою волю, утвердити для себе свої власні цінності, нехтуючи суспільними. Марксистська концепція людини виходить з ідеї розвитку і заснована на конкретно-історичному підході до розуміння сутності людини. Сутність людини не передує існуванню, вона з’являється, формується в умовах соціального буття. Читайте також:
|
||||||||
|