• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Розрахунок чисельності працівників на тваринницьких комплексах.

Для тваринницьких ферм і комплексів характерний чітко визначений перелік робіт. Відмінними особливостями таких комплексів є механізація та автоматизація виробничих процесів, застосування сучасних технологій виробництва конкретних видів тваринницької продукції. Тому зрозуміло, що при сучасному рівні технології й технічної оснащеності тваринницьких ферм повинні бути впроваджені відповідні форми й методи організації праці тваринників.

Характерною рисою форм організації праці на тваринницьких комплексах є поглиблений поділ праці їх працівників, через що роботи з обслуговування тварин строго спеціалізовані й виконуються, як правило, групою виконавців. До таких робіт належать кормоприготування, отримання продукції, обслуговування тварин, транспортні та вантажно-розвантажувальні роботи, обслуговування машин і механізмів .

Тому кожну тваринницьку ферму обслуговують працівники різних категорій: оператори машинного доїння, тваринники, працівники з підвезення, роздавання і приготування кормів, слюсарі, електрики, техніки штучного запліднення, ветеринарні працівники, комірники, обліковці, лаборанти тощо.

Як на звичайних фермах, так і на тваринницьких комплексах встановлюють норми обслуговування тварин, а також норми чисельності працівників.

Норма чисельності – це регламентована науково обґрунтована кількість

працівників певного професійно кваліфікаційного складу, необхідна для

обслуговування конкретних об’єктів (голів худоби, одиниць устаткування та ін.) при визначених організаційно-технічних і соціально-економічних умовах виробництва.

Тема 13: Методи нормування праці працівників, зайнятих на обслуговуванні виробництва, виконанні допоміжних та інших роботах.

План

1. Нормування навантажувально-розвантажувальних робіт

2. Класифікація доріг

3. Класифікація автомобілів і транспортних причепів за вантажопідйомністю

4. Типові норми часу та виробіток

1. Нормування навантажувально-розвантажувальних робіт.

У сільському господарстві, де спостерігається розміщення виробництва по великій території, транспорт і його продуктивне використання мають величезне значення Транспортні роботи поділяються:

· за видами засобів: тракторно-транспортні; автотранспортні, з використанням ЖТС;

· за способом організації транспортного процесу: загальнотранспортні (не пов'язані з роботою польових агрегатів); технологічні транспортні роботи (обслуговують посівні, збиральні агрегати, завантажуються і розвантажуються під час їх роботи.

Продуктивність транспортних засобів вимірюється кількістю перевезеного вантажу в тоннах або обсягом виконаної роботи в тонно-кілометрах за одиницю часу (годину, зміну).

Вона залежить від наступних нормо утворюючих факторів:

- Склад агрегату, вид транспортного засобу, його вантажопідйомність;

- Вигляд і стан вантажу за рівнем використання вантажопідйомності;

- Спосіб і засоби виконання вантажно-розвантажувальних робіт;

- Дорожні умови (групи доріг);

- Відстань перевезення;

- Технологія і організація робіт;

- Метеорологічні умови

Класифікація витрат часу:

- ТПЗ- час підготовки транспортних засобів до переїзду, проведення щозмінних тих. доглядів, заправка, отримання завдання та заключні роботи;

- Тосн - час руху транспортних засобів з вантажем;

- Твсп - час, витрачений на холості переїзди, на навантаження і розвантаження та пов'язані з ним елементи операції (відкривання, закривання бортів, пов'язування вантажу, відчеплення причепа і т.д.);

Топ = Тосн + Твсп - рейсове час;

Торг-тих обслуговування - час на зважування, оформлення документів, очищення кузова;

Тотд, ТЛН - час регламентованих перерв.

Для нормування тракторно-транспортних робіт в господарствах використовують довідник «Єдині норми виробітку і витрати палива на тракторно-транспортні роботи в сільському господарстві».

Щоб правильно використовувати норми, необхідно на кожному підприємстві провести паспортизацію доріг і маршрутів перевезень. При цьому встановлюють:

- Маршрути перевезень;

- Протяжність маршрутів;

- Тип дороги, її стан і рельєфи.

Для вантажних автомобілів передбачені єдині норми виробітку і часу на автотранспортні і вантажно-розвантажувальні роботи. Ці норми розроблені на 7 годинний робочий день. Вони враховують:

- раціональну організацію перевезень і виробництва вантажно-розвантажувальних робіт;

- застосування засобів механізації;

- особливості різних вантажів (вид упаковки, їх питома вага, фізична стан і т.д.) максимальне використання вантажопідйомності і грузовмістимість;

- дотримання правил ОП і ТБ.

Єдині норми часу і відрядні розцінки встановлені для вантажів І класу. Для вантажів II, III, і IV класів норми часу застосовуються з поправочними коефіцієнтами 1.25, 1.66, 2.0 Ці коефіцієнти розраховані, виходячи із середнього коефіцієнта використання вантажопідйомності: 0.8, 0.6, 0.5.

При розрахунку норм, враховано і не повинно окремо оплачуватися необхідний час на відпочинок, особисті потреби, обслуговування робочого місця і підготовчо-заключної роботи. У Тцз входить: заправлення а / м, оформлення подорожніх документів, запуск двигуна, перевірка технічного стану а / м.

Норми часу простою а / м під навантаженням-розвантаженням встановлені в залежності від способу виробництва вантажно-розвантажувальних робіт, типу і вантажопідйомності рухомого складу, роду вантажів.

У нормах часу на т-км врахований час на пробіг з вантажем і без вантажу, нульовий пробіг.

За час роботи водіїв по дорогах різних груп норми часу на т-км розраховують за середньо зваженою розрахункової нормі пробігу в залежності від групи доріг.

Розрахункові норми пробігу можуть бути знижені керівником підприємства при перевезенні вантажів, що потребують більшої обережності (кислота, вогненебезпечні речовини, вироби зі скла, громіздкі, вантажі, які пилять) до 15%; при роботі на відстані до 1 км, в умовах бездоріжжя, в кар'єрах до 40 %, при роботі в гірській місцевості.

Вантажно-розвантажувальні роботи варто виконувати механізованим способом за допомогою підйомно-транспортного встаткування й засобів малої механізації. Піднімати й переміщати вантажі вручну необхідно при дотриманні норм, установлених чинним законодавством.

Безпека виробництва вантажно-розвантажувальних робіт повинна бути забезпечена:

- вибором способів провадження робіт, підйомно-транспортного встаткування й технологічного оснащення;

- підготовкою й організацією місць провадження робіт;

- застосуванням засобів захисту працюючих;

- проведенням медичного огляду осіб, допущених до роботи, і їхнім навчанням. Вибір способів провадження робіт повинен передбачати запобігання або зниження до рівня припустимих норм впливу на працюючих небезпечні й шкідливих виробничих факторів шляхом:

· механізації й автоматизації вантажно-розвантажувальних робіт;

· застосування пристроїв і пристосувань, що відповідають вимогам безпеки;

· експлуатації виробничого встаткування відповідно до діючої нормативно-технічної документації й експлуатаційних документів;

· застосування знакового й іншого видів сигналізації при переміщенні вантажів підйомно-транспортним устаткуванням;

· правильного розміщення й укладання вантажів у місцях провадження робіт і в транспортні засоби;

· дотримання вимог до охоронних зон електропередачі, вузлам інженерних комунікацій і енергопостачання.

При переміщенні вантажу підйомно-транспортним устаткуванням знаходження працюючих на вантажі й у зоні його можливого падіння не допускається.

Після закінчення й у перерві між роботами вантаж, вантажозахватні пристрої й механізми (ківш, грейфер, рама, електромагніт і т.п.) не повинні залишатися в піднятому положенні.

Переміщення вантажу над приміщеннями й транспортними засобами, де перебувають люди, не допускається.

2. Класифікація доріг.

1. Автомобільні (позаміські) дороги загального користування і сільські дороги України (далі - автомобільні дороги) - це автомобільні дороги, які забезпечують внутрішньодержавні та міжнародні перевезення пасажирів і вантажів, враховують адміністративно-територіальний поділ країни, з'єднують населені пункти і є складовою частиною єдиної транспортної системи держави. (Абзац перший пункту 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 452 ( 452-2000-п ) від 07.03.2000)

(Абзац другий пункту 1 виключено на підставі. Постанови КМ N 452 (452-2000-п ) від 07.03.2000 ) Автомобільні дороги є державною власністю і закріплені на праві повного господарського відання за Українською державною • корпорацією по будівництву, ремонту та утриманню автомобільних доріг, яка належить до системи Мінтрансу.

2.Автомобільні дороги поділяються на дороги державного і місцевого значення.

3. Автомобільні дороги державного значення поділяються на магістральні та регіональні.

До магістральних автомобільних доріг належать автомобільні дороги, суміщені з міжнародними транспортними коридорами та міжнародними автомагістралями категорії "Є".

До регіональних автомобільних доріг належать:

- автомобільні дороги, що з'єднують столицю України - місто Київ з адміністративним центром Автономної Республіки Крим, адміністративними центрами областей та містами державного підпорядкування;

- автомобільні дороги, що з'єднують основні міжнародні прикордонні пункти пропуску автомобільного транспорту, морські та авіаційні порти міжнародного значення, найважливіші об'єкти національного культурного надбання, курортні зони та великі .промислові і культурні центри країни з дорогами, визначеними в абзацах другому та четвертому цього пункту.

4. Автомобільні дороги місцевого значення поділяються на територіальні, районні та сільські. ■ ( Абзац перший пункту 4 в редакції Постанови КМ N 452 ( 452-2000-п ) від 07.03.2000)

До територіальних автомобільних доріг належать:

- автомобільні дороги, що з'єднують адміністративні центри Автономної Республіки Крим і областей між собою та з адміністративними центрами районів, містами обласного підпорядкування,, а також міста обласного підпорядкування і адміністративні центри районів між собою;

- автомобільні дороги, що з'єднують з магістральними та регіональними дорогами і дорогами,' визначеними в абзаці третьому цього пункту, основні аеропорти, морські та річкові порти, залізничні вузли, курорти, об'єкти національного культурного надбання та природно-заповідного фонду, прикордонні автомобільні пункти пропуску міжнародного та міждержавного значення.

До районних автомобільних доріг належать:

- автомобільні дороги, що з'єднують адміністративні центри районів з адміністративними центрами сільських населених пунктів у межах району та ці населені пункти між собою. ( .Абзац шостий пункту 4 в редакції Постанови КМ N 452 ( 452-2000-п ) від 07:03.2000 )

- автомобільні дороги, що з'єднують населені пункти в межах району з залізничними станціями, аеропортами, річковими портами, об'єктами національного культурного надбання . та природно-заповідного фонду з мережею інших доріг загального користування;

- під'їзди до прикордонних пунктів пропуску автомобільного транспорту.

До сільських автомобільних доріг належать: ( Пункт 4 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ N 452 ( 452-2000-п ) від 07.03.2000 )

- автомобільні дороги, що з'єднують адміністративні центри сільських населених пунктів з іншими населеними пунктами в межах району, інші населені пункти між собою; ( Пункт 4 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ N 452 ( 452-2000-п ) від 07.03.2000)

- автомобільні . дороги, що з'єднують підприємства з приймання та переробки сільськогосподарської Продукції (хлібоприймальні пункти, цукрові заводи, льонозаводи, молокозаводи, пункти переробки м'яса тощо), які мають міжгосподарське, загально районне значення і знаходяться поза межами міст і селищ міського типу, з мережею автомобільних доріг загального користування. ( Пункт 4 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ N 452 ( 452-2000-п ) від 07.03.2000 )

5. Всі інші автомобільні дороги, крім доріг, розташованих у населених пунктах, є внутрішньогосподарськими технологічними дорогами, які обслуговуються власниками об'єктів, до якИх вони прокладені. ( Класифікацію доповнено пунктом 5 згідно з Постановою КМ N 452 ( 452-2000-п ) від 07.03.2000 )

3. Класифікація автомобілів і транспортних причепів за вантажопідйомністю.

Великі обсяги і широкий ареал виробництва сільськогосподарської продукції, високий рівень її товарності, необхідність завезення значної маси ресурсів промислового походження для здійснення в сільському господарстві відтворювального процесу, виконання аграрними підприємствами будівельно-монтажних робіт зумовлюють високий рівень транспортоємкості цієї галузі. Даний показник визначається діленням обсягу транспортних робіт у тоннах перевезеного вантажу й окремо в тонно-кілометрах на площу ріллі. В багатьох підприємствах транспортоємкість становить 90—100 т і 1500—1700 ткм.

В аграрних підприємствах обсяг вантажів у тоннах визначають за технологічними картами вирощування сільськогосподарських культур і виробництва продукції тваринництва з одночасним урахуванням перевезень різних матеріалів (наприклад, будівельних), мінеральних добрив, нафтопродуктів, палива тощо, обсягу робіт по обслуговуванню соціальної сфери. Знайдений обсяг вантажів множать на коефіцієнт повторності їх перевезень і в такий спосіб одержують обсяг транспортних робіт (вантажоперевезень) у тоннах. Коефіцієнти повторності розраховують по кожному виду вантажів діленням загального обсягу перевезень певного виду продукції. (виду вантажу) на обсяг її виробництва. Наприклад, якби зерно від комбайна транспортували прямо на елеватор, то коефіцієнт повторності становив би одиницю. Але оскільки зерно транспортується спочатку на тік, а потім після доробки — на елеватор, в комору, а з комори — в кормоцех, на поле (насіння), на ринок і т. д., то коефіцієнт повторності значно зростає. Як свідчить практика, цей коефіцієнт по зерну є в межах 2—2.4, по картоплі — 1,6— 1,8, овочах, фруктах — 1,5—1,6, кормових коренеплодах - 1,7—2,0, сіну з сіяних трав — 1,5— 1,7, зеленій Масі — 1,1—1,2, мінеральних добривах — 1,8, по будівельних матеріалах — 1 і т. д.

Обсяг транспортних робіт у тонно-кілометрах, або вантажооборот обчислюють множенням обсягу вантажоперевезень у тоннах на середню зважену відстань перевезень, яку визначають на основі звітних даних. При плануванні цього показника враховують також можливі зміни у вантажопотоках. .Обсяг вантажоперевезень у тоннах і вантажооборот у тонно-кілометрах по підприємству залежить, від площі землекористування, рівня врожайності культур і продуктивності тварин, спеціалізації господарства, його віддаленості від переробних і заготівельних організацій, залізничної станції, а також від обсягу здійснюваних господарським способом будівельно-монтажних робіт. Чим більший обсяг транспортних робіт по підприємству, тим більше йому потрібно мати транспортних засобів для перевезення вантажів. Водночас на потребу в цих засобах істотно впливає і такий фактор, як клас вантажів.

Залежно від питомої ваги вантажів і зумовленого нею коефіцієнта використання вантажопідйомності транспортних засобів розрізняють п'ять таких класів. До першого класу відносять вантажі, які забезпечують використання вантажопідйомності на 100 % (зерно, крім вівса і кукурудзи в качанах, картопля свіжа, борошно, фрукти свіжі в ящиках, камінь, цемент, добрива мінеральні тощо), до другого — з використанням вантажопідйомності на 99—71 % (вовна пресована, зелень городня в ящиках, капуста свіжа, комбікорм, кукурудза в качанах, сіно і солома пресовані, насіння соняшнику тощо), до третього — на 70—51 % (вовна непресована, молоко свіже в бідонах і автоцистернах, нафтопродукти, силосна маса, тютюн, худоба домашня велика тощо), до четвертого - - на 50—41 % (зелень городня навалом, кокони шовкопряда, розсада овочева без упаковки, худоба домашня дрібна тощо), до п'ятого класу — з використанням вантажопідйомності менше ніж на 41 % (бавовна).

Транспортні роботи в аграрних підприємствах виконуються такими видами транспорту: автомобільним, тракторним, гужовим і в незначних обсягах — трубопровідним (водопроводи, молокопроводи). Співвідношення між окремими видами транспорту і розподіл обсягу перевезень за видами транспортних засобів установлюються у кожному підприємстві з урахуванням таких факторів, як клас вантажу, дорожні умови, відстань перевезень. Терміновість, погодні умови, спосіб виконання вантажно-розвантажувальних робіт, технологія виробництва сільськогосподарської продукції. За інших однакових умов критерієм вибору транспортного засобу є мінімізація витрат на тонну перевезеного вантажу.

Відповідно до вимог вказаного критерію науковими установами вироблені рекомендації щодо вибору найбільш ефективних транспортних засобів для виконання певних транспортних робіт. Установлено, наприклад, що для перевезення великих партій вантажів на далеку відстань доцільно використовувати бортові автомобілі підвищеної вантажопідйомності. Особливо ефективним є застосування автомобілів з причепами, які дають змогу підвищити їх продуктивність на 45—-55 % і знизити собівартість перевезень на 25 %. На короткі відстані, особливо • для перевезення сипучих вантажів, економічно вигідніше використовувати . автомобілі-самоскиди.

Для внутрішньогосподарських перевезень, особливо вантажів III і IV класів, найкраще використовувати тракторні поїзди. Цей вид транспорту себе також виправдовує на поганих дорогах і - коротких відстанях. Проте слід мати на увазі, що за інших однакових умов собівартість тонни перевезень тракторним транспортом в 1.5—2 рази вища, ніж автомобільним. Тому цей вид транспорту потрібно використовувати обмежено.

Важливо також пам'ятати, що автомобілі економічно не вигідно використовувати для перевезень вантажів на відстань менше 3 км. Чим вища вантажопідйомність автомобілів, тим раціональніше їх використання на далеких відстанях. Як свідчить практика, в сучасних умовах найефективнішим є застосування автомобілів вантажопідйомністю 4—6 т. Гужовий транспорт доцільно використовувати для перевезення разових вантажів на невеликі відстані.

Вибір транспортного засобу повинен здійснюватися і з орієнтацією на досягнення якісних показників транспортного обслуговування, головними з яких є перевезення вантажів вчасно, без втрат і повнота виконання замовлень на транспортні перевезення.

Структура вантажів, що формуються в процесі господарської діяльності аграрних підприємств, а також економічна доцільність використання відповідних транспортних засобів зумовлюють необхідність встановлення раціонального співвідношення між автомобільним, тракторним 1 гужовим видами транспорту.

Витрати на транспортні роботи включаються в собівартість сільськогосподарської продукції і здорожують її виробництво. Знизити ці витрати можна лише завдяки ефективнішому використанню транспортних засобів, насамперед вантажних автомобілів. Для оцінки й аналізу рівня їх використання застосовують ряд техніко-економічних показників, що відображають . специфіку транспортного процесу, продуктивність, умови і режим роботи транспортних засобів.

Для визначення окремих техніко-економічних показників роботи автотранспорту використовують такі поняття, як автомобіле-дні перебування в господарстві, автомобіле-дні в роботі, середньооблікова кількість автомобілів і їх вантажопідйомність. Автомобіле-дні перебування в господарстві розраховують підсумовуванням усіх календарних днів перебування кожного вантажного автомобіля в підприємстві протягом року, а автомобіле-дні в роботі — підсумовуванням днів їх роботи. Діленням автомобіле-днів перебування у господарстві на 365 визначають середньооблікову кількість автомобілів, а вантажопідйомність середньооблікового автомобіля — діленням автомобіле-тонно-днів на автомобіле-дні перебування в господарстві.

Усі показники використання автотранспорту поділяються на гри групи: інтенсивності, продуктивності й економічності.

До показників інтенсивності відносять:

- коефіцієнт використання автопарку, який визначають діленням автомобіле-днів перебування в господарстві на автомобіле-дні в роботі;

- коефіцієнт технічної готовності, що розраховується діленням різниці між автомобіле-днями перебування в господарстві і автомобіле-днями в ремонті на автомобіле-дні перебування в господарстві;

- середню технічну швидкість, яку обчислюють діленням загального пробігу автомобілів на час перебування в русі;

- середню експлуатаційну швидкість, що є часткою від ділення загального пробігу на час перебування автомобілів у наряді;

- середню відстань перевезень тонни ватажу, яку розраховують діленням вантажообороту в тонно-кілометрах на загальну кількість перевезеного вантажу в тоннах:

- середньодобовий пробіг автомобіля в кілометрах, який визначають діленням загального пробігу автомобілів на автомобіле-дні в роботі;

- коефіцієнт використання пробігу, що дорівнює відношенню пробігу автомобілів з вантажем до загального пробігу;

- коефіцієнт використання вантажопідйомності

Найбільш повно про ефективність використання автомобільного парку можна судити за показниками продуктивності й економічності. Підвищення їх рівня досягається, коли абсо­лютна величина коефіцієнтів використання автопарку, технічної готовності, використання пробігу і вантажопідйомності найменше відхиляються від одиниці, а також коли зростає середньодобовий пробіг і середньо експлуатаційна швидкість, зменшуються простої автомобілів під навантаженням і розвантаженням.

Для того щоб виявити відносний і абсолютний вплив техніко-економічних показників на зміну вантажооборот автопарку у звітному періоді порівняно з базовим, можна скористатися індексним способом. З цією метою в чисельнику формули проставляються наведені вище техніко-економічні показники у звітному році, а в знаменнику — в базовому.

Для поліпшення використання транспорту в аграрних підприємствах насамперед важливо досягти раціональної технологічної структури перевезень: автомобілями — 50—65 %, транспортними поїздами — 30—35, гужовим транспортом — 10 %.

Для підвищення ефективності використання автопарку потрібно встановити раціональну структуру його і достатньо забезпечити причепами. Нині аграрні підприємства гостро відчувають нестачу самоскидів і спеціалізованих автомобілів, частка яких повинна бути істотно збільшена (до 43 і 20 % усього автомобільного парку). Вантажопідйомність причепів доцільно довести, як мінімум, до 10—15 % вантажопідйомності автопарку. Дуже важливо також поліпшити стан доріг, підвищити кваліфікацію водіїв, покращити технічне обслуговування автомобілів, перейти на прогресивні форми організації праці та її матеріального стимулювання.

4. Типові норми часу та виробітку.

Нормування праці є складовою частиною (функцією) управління виробництвом і включає визначення необхідних витрат праці (часу) на виконання робіт (виготовлення одиниці продукції) окремими робітниками (бригадами) та встановлення на цій основі норм праці.

Необхідними визнаються витрати, що відповідають ефективному для конкретних умов виробництва використанню трудових та матеріальних .ресурсів в умовах дотримання науково обґрунтованих режимів праці та відпочинку.

Організація нормування праці в народному господарстві регулюється Кодексом законів про працю України, постановами кабінету Міністрів, положенням та роз'ясненням Міністерства праці, а також нормативними актами міністерств і відомств України та Рекомендаціями щодо нормування праці в галузях народного господарства.

Нормування праці є невід'ємним елементом оцінки її результатів та нарахування заробітної плати більшості категорій працівників.

Нормування праці здійснюються з метою визначення:

а) мінімально допустимого обсягу роботи (норми праці), що його має виконати працівник за певний відрізок часу (годину, зміну) в умовах господарської діяльності підприємства;

б) максимально допустимого часу, необхідного для виконання конкретної роботи або операції.

Норми праці визначають у вигляді норм виробітку, норм часу, норм обслуговування та норм (нормативів) чисельності працівників.

Нормативи праці - це розрахункові значення (розмір) витрат праці (часу) на виконання окремих елементів (комплексів) робіт, обслуговування одиниці обладнання, робочого місця, бригади, структурного підрозділу тощо, а також чисельність працівників, необхідних для виконання виробничих, управлінських функцій або обсягу робіт, прийнятого за одиницю виміру, в залежності від конкретних організаційно-технічних умов та факторів виробництва.

Норма виробітку - це встановлений обсяг роботи (кількість одиниць продукції), який працівник чи група працівників відповідної кваліфікації повинні виконати (виготовити, перевезти та ін.) за одиницю робочого часу в певних організаційно-технічних умовах:

Нв(год)= 1(60):Тн,

Читайте також:

1. Автоматичний розрахунок суми проведення.
2. Адаптація працівників.
3. АДАПТОВАНА ДО РИНКУ СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ (НАБОРУ) ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ПЕРСОНАЛУ. ВІДБІР ТА НАЙМАННЯ НА РОБОТУ ПРАЦІВНИКІВ ФІРМИ
4. Адміністративні правопорушення в галузі охорони здоров'я. Адміністративна відповідальність медичних працівників.
5. Аеродинамічний розрахунок
6. Аеродинамічний розрахунок ротора вітроустановки
7. Аналіз ефективності діяльності працівників банку
8. Аналіз чисельності, складу і руху персоналу
9. Аналітичний розрахунок завантаження горловин
10. Аналітичний розрахунок сумарного завантаження типових перетинань
11. Вдосконалення соціальної структури і професійно-кваліфікаційного складу працівників
12. Взаємодія слідчих та оперативних працівників податкової міліції ДПС України у протидії легалізації (відмивання) злочинних доходів

Переглядів: 1304