Формування і розвиток основних напрямків сучасної соціальної психології

В теоретичному плані Західної науки чітко визначилися як мінімум чотири основні напрями : психоаналіз, біхевіоризм, когнітивізм, інтеракціонізм. Соціальна психологія стала спиратися на ідеї , сформульовані в рамках саме цих підходів. А тепер розглянемо кожний напрям індивідуально.

Основними представниками психоаналізу були : З.Фрейд, К.Хорні, Е.Фромм, К.Юнг. Саме вони робили наголос на джерелі енергії, а не на її спрямованості; прагнули завдяки вивченню глибинних процесів психіки пояснити причинність взаємодії індивідів. Психоаналіз не набував значного поширення в соціальній психології. Неофрейдизм , спираючись на соціально-психологічні ідеї З.Фрейда і власні розробки, створив специфічну соціальну психологію. Його представники намагаються перебороти біологізм класичного фрейдизму і ввести основні його положення до соціального контексту. Відомі й інші теорії, які безпосередньо вводять в орбіту соціальної психології ідеї класичного фрейдизму. Зокрема, ідеться про теорії групових процесів. Тут є спроби відійти від діадичної взаємодії і розглянути низку процесів у численнішій групі. Вважається, що саме в руслі цієї течії зародилася практика створення Т-груп (груп тренінгу).

Таким напрямом як біхевіоризм займалися такі вчені : К.Халл, Б.Скіннер, А.Бандура, Н.Міллер. Саме тут вивчалася залежність поведінки людини від зовнішніх стимулів; спрямованість пояснюється звичками; досвід має другорядне значення. Біхевіоризм одним з перших звернувся до соціально-психологічної проблематики. В межах цього напряму розроблялася низка ідей, які сьогодні становлять інтерес і цінність. Це передусім проблеми соціальної агресії та її можливих детермінант, шляхів і методів соціального научіння, технологій міжособистісної взаємодії та ін. В наш час біхевіоризм у соціальній психології використовує ті варіанти цієї течії, які пов'язані з необіхевіоризмом.У ньому виокремлюють два напрями :

· введення ідеї проміжних перемінних;

· збереження найбільш ортодоксальних форм класичного біхевіоризму.

Свій початок когнітивізм веде від гештальтпсихології і теорії поля К.Левіна. Вихідний принцип - аналіз соціальної поведінки з погляду пізнавальних процесів індивіда. Особливе місце в цьому напрямі посідають теорії когнітивної відповідності. Вони виходять з положення про те, що основним мотивувальним чинником поведінки індивіда є потреба у встановленні відповідності, збалансованості його когнітивної структури. До цих теорій належать : теорія збалансованих структур Ф.Гайдера, теорія комунікативних актів Т.Ньюкома, теорія когнітивного дисонансу Л.Фестінгера та ін. Когнітивна орієнтація набуває дедалі значнішого поширення.

Інтеракціонізм вивчав аналіз людської поведінки на основі врахування суб'єктивного світу особистості, внутрішньої мотивації її дій та зовнішніх реакцій; основна увага приділяється проблемам комунікації за допомогою символів і мови, рольовій поведінці особистості й нормам, що регулюють соціальну взаємодію. Інтеракціонізм - єдина соціологічна за походженням теоретична орієнтація. Її джерелом стала теорія символічного інтеракціонізму Дж.Міда, яка грунтується на розумінні групи як цілого. І ця цілісність превалює над індивідом. Саме тому поведінка людини у групі інтерпретується та аналізується в рамках цілісної групової активності. В цьому напрямку більшою мірою, аніж в інших теоретичних орієнтаціях , зроблена спроба встановити саме соціальні детермінанти людської

поведінки. З цією метою вводиться як визначальне поняття «взаємодія», в ході якої і здійснюється формування особистості. В царині інтеракціонізму сформувалися теорії: рольової поведінки, референтної групи як джерела особистих норм і цінностей людини та ін. Також представниками були Е.Гофман та М.Шериф.

Після Другої світової війни аж до початку 60-х років XX століття у світі домінувала американська соціальна психологія. З найвагоміших у науковій літературі вирізняють дві події, які відбулися в соціальній психології США. Перша повязана з переходом від біхевіористського до когнітивногопідходу, а друга - від широкого до більш вузького теоретичного обгрунтування соціально-психологічних явищ. У цей час соціальна значущість основних дослідницьких праць підпала під критику передусім європейської соціальної психології.Дослідники американської соціальної психології вказують на ще одне явище, яке відбулося тут упродовж останніх двох десятиліть: зміна статусу американської соціальної психології - перехід від доволі низького статусу до більш респектабельного. Нині у США спостерігається подальше розширення сфери соціально-психологічних праць теоретичного і прикладного спрямування, виникнення нових наукових центрів. Вихід у світ у 1968 році багатотомного «Керівництва із соціальної психології» вважається важливою віхою у розвитку дисципліни. Ця фундаментальна праця, що неодноразово перевидавалася, до цього часу відіграє роль найвагомішої енциклопедії соціально-психологічного знання.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
РЕЗУЛЬТАТИ	\|	Гідросферні стихійні лиха

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.