• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

НС екологічного характеру

Екологічні НС (лиха) — це забруднення біосфери, руйнування озонового шару, опустинювання, кислотні дощі тощо.

Прояви і класифікація. Під екологічними небезпеками розуміються небезпе­ки для життєдіяльності людини, що виникають опосередковано, унаслідок змі­ни системних параметрів навколишнього природного середовища. Такі небез­пеки мають ряд специфічних рис, зв'язаних, по-перше, з причинами їх похо­дження і, по-друге, з системними особливостями навколишнього середовища.

Екологічні небезпеки можна розподілити на природні, що виникають як результат стихійних явищ, і антропогенні, які є наслідком господарської діяль­ності людства.

Головна особливість екологічних небезпек полягає в тому, що вони загро­жують людині не тільки напряму, але і побічно, через зміну навколишнього природного середовища і біосфери в цілому. Забруднення навколишнього середовища можуть впливати локально, на місці їх утворення, переноситися в інші регіони або виявлятися в глобальному масштабі.

Екологічна безпека життєдіяльності. Екологічна безпека трактується як складова частина загальної безпеки життєдіяльності. Вона повинна розгляда­тися на глобальному, регіональному і локальному рівнях. Забезпечення еколо­гічної безпеки є пріоритетною проблемою кожної держави, як і забезпечення її військової і економічної безпеки.

Взаємодія техніки з природою. Стрімке зростання техніки в якісному і кількісному відношенні ознаменувало собою так званий період науково-технічної революції. У взаємодії суспільства і природи техніка грає, як правило, двояку роль. З одного боку, з її допомогою людина задовольняє багато своїх потреб, але з іншого — вона виявляється головною причиною змін, що відбуваються в природі (антропогенні зміни), які є небажаними для всіх мешканців біосфери.

Промислові підприємства змінюють майже всі компоненти природи (повіт­ря, воду, ґрунт, рослинний і тваринний світ тощо). В біосферу (атмосфера, во­дойми і ґрунт) викидаються тверді промислові відходи, небезпечні стічні води, гази, різні за розмірами і хімічним складом аерозолі.

Атмосферні забруднення прискорюють руйнування будівельних матеріалів, гумових, металевих, тканинних і інших виробів. При відповідному складі і концентрації вони можуть стати причиною загибелі рослин і тварин. Най­більшого збитку ці складні за хімічним складом речовини завдають здоров'ю людей.

Зважений в повітрі пил адсорбує отруйні гази, утворює щільний токсичний туман (смог), який збільшує кількість опадів. Насичені сірчистими, азотними та іншими речовинами, ці опади утворюють агресивні кислоти. З цієї причини швидкість корозійного руйнування машин і устаткування у багато разів збільшується.

Виробничі стічні води підрозділяються на умовно чисті і брудні. Умовно чистими є води від охолоджування технологічного устаткування і апаратури.

Ці води охолоджуються в заводських ставках або градирнях, очищуються від масел і важких забруднених частинок і потім повертаються у виробництво при обмеженому додаванні чистої води. Брудні стічні води різняться не лише на різних підприємствах, але і на одному підприємстві від різних цехів і ділянок.

Промислові тверді відходи окрім класифікації за токсичністю підрозділяються на металеві, неметалеві і комбіновані. До неметалевих відходів відно­сять хімічно інертні (відвали порожньої породи, зола тощо) і хімічно активні (пластмаси, гума тощо), до комбінованих — промислове і будівельне сміття.

Енергетичні забруднення навколишнього середовища включають промис­лові теплові викиди, а також всі види випромінювань і полів.

Теплове забруднення біосфери властиве більшою чи меншою мірою всім видам підприємств і виявляється у вигляді конвективного або радіаційного теплообміну між нагрітими викидами або нагрітими технологічними установ­ками і навколишнім середовищем, що приводить до локального підвищення температури атмосфери, води або ґрунту. Особливо небажана дія теплових ви­кидів на водоймища, оскільки це порушує водний екологічний режим.

Забруднення ксенобіотиками. Одним з великих недоліків багатьох діючих технологій полягає в тому, що вони засновані на процесах і речовинах, що є чужими для біосфери. У результаті неминуче виникають екологічні небезпеки у вигляді вогнищ забруднення ксенобіотиками (від грецького ксенос — чу­жий): радіоактивними речовинами, пестицидами і продуктами їх неповного розкладу, важкими металами (свинцем, кадмієм, ртуттю, нікелем тощо), інши­ми біологічно активними елементами (фтором, ванадієм, берилієм тощо).

У даний час науці відомо більше 10 млн. органічних сполук. Близько 100 тис. з них використовуються досить широко, і більше тисячі додаються до їх списку щороку. Деякі з них відомі як небезпечні токсиканти, мутагени, онкогени тощо. При накладенні дія їх, як правило, посилюється. Забруднення розповсюджується на безліч біологічних видів і помешкань, так що стає не­можливим прослідкувати численні екологічні наслідки їх використання. Необ­хідно мати на увазі, що, не дивлячись на деякі відмінності в чутливості і реак­ції різних видів живої природи на ксенобіотики, в основі механізмів життєді­яльності лежать одні і ті ж клітинні структури і біохімічні механізми.

У процесі господарської діяльності біосфера збагачується металами в при­роді, що знаходяться в стані розсіювання. Локально виникають значні кон­центрації металів, неможливі для природних геохімічних процесів. При цьому об'єднуються метали, що знаходяться в природних умовах завжди роздільно.

Вільний стан більшості металів не типовий для біосфери, але в результаті технологічної обробки більшість їх переводиться в геохімічно нестійку форму, звичайно біологічно активну. В такому стані метали розсіваються в біосфері в результаті тертя, корозії, розпилювання, іноді цілком свідомо для досягнення певної мети — боротьби з бур'янами, руйнівниками органічних матеріалів, для формування штучних дощових хмар тощо.

Надлишок таких речовин в біосфері несе загрозу украй не передбачуваних наслідків для всього живого на Землі.

Можна чітко розрізнити декілька рівнів реакції на ксенобіотики:

— біохімічна і фізіологічна реакції (негайно або після недовгого терміну дії — до декількох годин);

— анатомічні, морфологічні, біоритмічні і поведінкові відхилення (годи­ни — тижні);

— популяційні — динамічні і хорологічні зміни ( місяці-роки);

— ценотичні зміни (зміни складу, будови і функції біоценозів — роки-деся-тиліття);

— еволюційні наслідки (десятиліття-тисячоліття). .

Якщо початкові симптоми важко діагностувати, то результат останніх з перерахованих змін важко прогнозувати. Особливо невизначені еволюційні нас­лідки, які до того ж є необоротними.

Довготривала екологічна небезпека ксенобіотиків полягає в тому, що вони з розсіяного стану концентруються в біомасі, включаючи ту, яка служить їжею людині.

Розрізняють два механізми концентрації. Перший заснований на тому, що організми вибірково поглинають речовини з оточуючого їх середовища, на­приклад, рослини з повітря і ґрунтового розчину. Цей механізм порівняно швидко «спрацьовує» і піддається прогнозу. Другий заснований на концентра­ції речовин за харчовими ланцюгами. При цьому концентруються лише ті ксе­нобіотики, які при потраплянні до організму слабко виводяться з нього і поволі розкладаються в біохімічних процесах. Прикладами подібних речовин можуть бути довгоживучі (з великим періодом напіврозпаду) радіоактивні ізотопи, важкі елементи (ртуть, нікель, кадмій), деякі пестициди і продукти їх неповно­го розкладання (хлормістячі органічні речовини, зокрема ДДТ і його аналоги). Додатковою умовою є наявність великої кількості ланок в харчовому ланцюзі. На найбільшу небезпеку наражаються ті популяції, які замикають харчовий ланцюг, оскільки у багатьох випадках концентрація ксенобіотика (з розрахун­ку на біомасу) збільшується на порядок з просуванням на одну ланку. Хижі птахи, наприклад, замикають довгі (до 7—9 ланок) харчові ланцюги. Зникнен­ня без видимих причин хижаків є індикатором метаболічних отрут в навко­лишньому середовищі, здатних до біоакумуляції. Цей механізм працює повіль­ніше ніж перший, але він невідворотний.

Концентрація ксенобіотиків приводить до вимирання деяких популяцій, спрощення біоценозів з втратою їх стійкості, а в деяких випадках являє пряму небезпеку для людини. Доводиться збільшувати коефіцієнт безпеки в 10⁴ раз по відношенню до норм, встановлених на основі уявлень про пасивне розбав­лення ксенобіотиків.

Антропогенні забруднення є могутнім чинником еволюції видів і екосистем. Прикладом подібного впливу є той факт, що число стійких до інсектицидів видів комах, що завдають збитку здоров'ю і господарській діяльності людини, постійно зростає. Постійна боротьба з новими хворобами сільськогосподар­ських культур, домашніх тварин і, нарешті, людини ще більш драматична за своїми наслідками: вона відволікає все більше ресурсів і, як правило, не дося­гає остаточних цілей. Комахи — «шкідники» і збудники інфекційних хвороб за порівняно короткі терміни можуть адаптуватися до нових для них чинників. В той же час для птахів, тварин і людини навантаження ксенобіотиків дуже швидко зростає, щоб можна було сподіватися на аналогічні процеси адаптації. Тому механізм природного відбору, елімінація непристосованих особин, сприймається в цьому випадку як екологічна катастрофа. Таким чином, при всій невизначеності наслідків насичення біосфери ксенобіотиками один ре­зультат, безумовно, можна передбачити: втрата видів і зменшення біологічної різноманітності продовжуватиметься.

У масштабах геологічного часу зростання антропогенного навантаження на біосферу в даний час можна вважати початком катастрофи, аналогічної відзна­ченим неодноразово в палеонтологічному літописі. При цьому еволюційне значення минулих катастроф полягає і в тому, що вимирали сильно спеціалізо­вані види, а зберігалися універсальні, значно примітивніші, які в екологічних нішах, що звільнилися, бурхливо еволюціонували. Катастрофи тим самим сприяли появі прогресивних і універсальних за пристосованістю гілок органіч­ного світу.

Таким чином, роль екологічних катастроф в еволюції неоднозначна, і цей факт необхідно враховувати при прогнозуванні довготривалих наслідків антропогенного впливу.

Читайте також:

1. Акцентуації характеру
2. Акцентуація характеру – перебільшений розвиток певних властивостей характеру на шкоду іншим, в результаті чого погіршуються відносини з оточуючими людьми.
3. В залежності від мети та характеру угоди, які лежать в основі випуску векселів, а також їх забезпечення розрізняють комерційні, фінансові та фіктивні векселя.
4. В залежності від обстановки та бойового завдання, наявності сил та засобів, а також від характеру місцевості, оборона може бути позиційною, маневреною .
5. В залежності від обстановки та бойового завдання, наявності сил та засобів, а також від характеру місцевості, оборона може бути позиційною, маневреною .
6. Варіанти неврологічних і мовних порушень залежно від характеру перинатального ураження головного мозку.
7. Взаємозв’язок фінансів з іншими економічними категоріями розподільчого характеру
8. Взаємозв’язок фінансів з іншими економічними категоріями розподільчого характеру.
9. Види екологічного моніторингу
10. Види примусових заходів медичного характеру
11. Види та критерії вибору заходів медичного характеру
12. Види та причини виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру

Переглядів: 2256