Організаційно-правові форми підприємства

Усі фірми функціонують в певних організаційно-правових формах, які передбачені законодавством країн. В розвинутих ринкових країнах склалися стійкі організаційно-правові форми підприємств. За типом об’єднання осіб і капіталів можна виділити три основні організаційно-правові форми підприємств: одноосібне володіння, товариство (партнерство), корпорація (або компанія).

Одноосібне володіння (власне діло) – це таке підприємство, власником якого є одна особа або одна сім’я.

Воно отримало широке розповсюдження в країнах з ринковою економікою. Для організації власного діла не вимагається оформлення якихось установчих документів, достатньо одержати дозвіл (патент) на здійснення підприємницької діяльності, занести фірму в державний реєстр, органи державної статистики та податкової служби. Індивідуальний підприємець – самостійний господарюючий суб’єкт, який отримує весь дохід і несе повну відповідальність усім своїм майном за результати діяльності. Переваги власного діла – у простоті його організації. Одноосібний підприємець є одночасно і власником, і менеджером, і працівником, що забезпечує йому самостійність і конфіденційність дії.

Основні об’єкти одноосібних фірм – магазини, ремонтні майстерні, підприємства побутового обслуговування та громадського харчування, тобто дрібні і найдрібніші підприємства. Тут задіяні переважно невеликі капітали, можливості яких обмежені, що зумовлює відповідні труднощі одноосібного приватного бізнесу.

За характером об’єднання капіталів і діяльності фізичних та юридичних осіб, а також рівнем відповідальності за економічні результати, розрізняють повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю. Особливою формою є акціонерне товариство.

Найпростішою формою партнерства є повне товариство.

Повне товариство (партнерство)– це об’єднання капіталів двох або більше осіб для спільної підприємницької діяльності.

Його членами можуть бути як фізичні, так і юридичні особи (фірми, організації, установи тощо). Саме ж партнерство не є юридичною особою. Майно товариства – спільна власність учасників – формується внесенням вкладів або паїв, будь-яких за розмірами і видом (грошові чи матеріальні цінності). Учасники товариства поділяють прибуток пропорційно до частки кожного у майні.

Члени такого партнерства несуть повну і солідарну відповідальність за зобов’язаннями всім його рухомим і нерухомим майном.

Повне товариство (партнерство) створюється і функціонує на основі тільки установчого договору, в якому визначаються сфера і строк дії, розмір, вид і порядок внесення паю учасниками, форми їх участі у справах товариства, порядок ведення справ, найменування товариства.

Ведення справ у повному товаристві визначається договором за загальною згодою всіх його учасників, виконується одночасно всіма членами, одним або кількома з них, які мають право виступати від імені товариства. а.

В Україні повне товариство часто називають кооперативом.

Командитне товариство (спілка)складається із дійсних членів і вкладників. Дійсні члени командитного товариства є “повними” партнерами, і несуть повну і солідарну майнову відповідальність за зобов’язаннями спілки. Вкладники командитного товариства несуть відповідальність по зобов’язаннях спілки лише в межах власного вкладу (паю).

Загальний розмір частин вкладників не повинен перевищувати 50% майна товариства, зафіксованого в установочному договорі. На момент реєстрації командитного товариства кожний із його учасників повинен внести не менше 25% свого внеску грошима чи майном.

Командитне товариство може складатися як мінімум з одного дійсного члена і одного вкладника. При цьому дійсним членом може бути і юридична особа. Саме командитне товариство теж є юридичною особою.

Різна відповідальність членів і вкладників командитного товариства зумовлює і різні права партнерів. Лише дійсні члени приймають рішення і керують товариством за наявності доручення і у відповідності до його змісту. Вони ж одержують і більшу частину прибутків. Вкладники не мають права голосу і лише одержують проценти від прибутку, в залежності від величини їх вкладу.

Командитне товариство діє на підставі установочного договору, в якому визначається розмір частин кожного дійсного члена з повною відповідальністю, склад і порядок внесення ними внесків, форма їх участі у веденні справ товариства. Відносно вкладників, у договорі вказується тільки загальний розмір їхньої частки у майні товариства і порядок внесення внесків.

Товариство з обмеженою відповідальністюутворюється і функціонує на основі пайової участі його членів у формуванні статутного фонду. Учасники, що утворили статутний фонд (їх буває небагато–5-10), формують колективний орган управління, колективно розподіляють отриманий дохід відповідно до внесеного паю. Ці товариства відносяться до підприємств колективної форми власності.

“Обмежена відповідальність” означає, що пайовик несе відповідальність по зобов’язаннях тільки в розмірі свого паю. На решту майна товариства його відповідальність не поширюється.

Товариство з обмеженою відповідальністю є юридичною особою, діяльність якої визначається статутом, в якому вказується найменування, місцезнаходження, напрям діяльності, величина статутного капіталу і частка кожного члена товариства. Дане товариство – об’єднання “закритого” типу, яке не випускає цінних паперів. Його учасник отримує тільки письмове свідоцтво про зроблений ним внесок, яке вільно не продається і не передається іншій особі. В такому товаристві можлива лише передача права на внесену частку в загальному майні.

Домінуючою формою підприємництва в країнах з ринковою економікою є акціонерне товариство (компанія, корпорація)[6].

Акціонерним називається товариство,капітал якого утворюється на основі об’єднання багатьох індивідуальних капіталів і особистих заощаджень громадян шляхом випуску цінних паперів – акцій.

Акціонерне товариство – юридична особа, воно повинно складатись не менше як із двох учасників. Насправді ж акціонерне товариство може складатися із десятків тисяч і навіть мільйонів учасників.

Важливою перевагою акціонерної форми порівняно з іншими формами комерційної організації (одноосібний бізнес, партнерство, кооперативи) є обмежена відповідальність за зобов’язаннями. Власники акцій несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства (ризикують) тільки капіталом, вкладеним в акції.

Вищим органом управління акціонерним товариством є загальні збори акціонерів, на яких вибирають правління або раду директорів, яка безпосередньо керує поточними справами товариства. Контролюють діяльність товариства власники, які володіють контрольним пакетом акцій. На початку ХХ ст. для того, щоб володіти контрольним пакетом акцій, треба було зосередити в одних руках 50% плюс одну від загальної кількості акцій. .

Акціонерні товариства (корпорації) бувають двох видів: закриті, акції яких розподіляються між акціонерами і не надходять у вільний продаж, і відкриті, акції яких вільно продаються і купуються всіма бажаючими. У деяких країнах – останні називають – публічними корпораціями.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Підприємство як первинна ланка економіки	\|	Форми організації корпоративних підприємств

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.