Трансперсональна психологія

В контекстi психодинамiчної теорiї, що реалiзується методом АСПН, становить iнтерес трансперсональна психологiя, розроблювана доктором медицини Станiславом Грофом (Сан-Франциско). Наукою неможливо займатися, вважає вiн, без певного набору апрiорних тверджень, цiнностей, технiк. Як тiльки парадигма прийнята в суспiльствi, починаються стадiя "нормальної науки". Її метою є, по сутi, розвязання глибинного завдання - пiзнання психіки. Її ж результати в основному визначенi самою парадигмою. Крiм того, вченi вибирають лише тi проблеми, якi можуть бути розвязанi з допомогою вже наявних концептуальних i методичних (iнструментальних) засобiв.

Нова, радикальна теорiя нiколи не буде доповненням або приростком до iснуючих знань. Вона змiнює основнi правила, вимагає смiливого перегляду або переформулювань фундаментальних припущень попередньої теорiї. Тому тут неминучим є ход концептуального хаосу, коли нормальна практика науки пiдводить до вiдкриття. Це тягне за собою несумiснiсть старої парадигми з новою. Вищесказане опосередковано пояснює й виправдовує зовсiм новий пiдхiд у психотерапiї, який розробляється С. Грофом: ЛСД-терапiя. Вiн пише: "працюючи з ЛСД, я вже давно вирiшив, що не можна iгнорувати ... данi лише на тiй основi, що вони несумiснi з базовими припущеннями сучасної науки". Станіслаф Гроф, уводячи людей у психоделiчнi стани з допомогою спецiальної хiмiчної речовини, стверджує, що їхньою характерною рисою є стирання вiдмiнностей мiж матерiєю, енергiєю й

свiдомiстю. "Внутрiшнi бачення можуть бути такими реалiстичними, що стають успiшною iмiтацiєю явищ матерiального свiту, й навпаки, те, що у повсякденному життi у твердим "матерiалом", може розсипатися в паттерни енергiї, в космiчний танець вiбрацiй або в гру свiдомостi" . Важливо, що психоделiчним станам властива багатомiрнiсть, яку ми констатували також i в символiцi малюнкiв: "виникають комплекснi переживання з конденсованим або складанням змiстом". Застосування ЛСД дає пiдставу констатувати чотири типи психоделiчних станiв: абстрактнi переживання (або естетичнi), психодинамiчнi (або бiографiчнi); перинатальнi й трансперсональнi.

Перинатальнi - це вiдображення подiй, якi безпосередньо передують бiологiчному народженню, повязанi з ним або настають зразу за ним. С. Гроф стверджує, що людське несвiдоме вмiщує сховища, або матрицi, активiзацiя яких веде до повторного переживання бiологiчного народження.

Трансперсональнi переживання - це вiдчуття розширення свiдомостi за межi Его. Такi переживання у своєрiдною iсторичною регресiєю в бiологiчне, культурне або духовне минуле. "Багато хто повiдомляє, - пише С. Гроф, - про яскравi фрагменти досвiду на клiтинному рiвнi свiдомостi, що, очевидно, вiдображає їхнє iснування у виглядi сперми чи яйцеклiтини".

Для нас дослiдження Грофа становлять великий iнтерес, оскiльки численнi символи малюнкiв (без настанови на занурення їхнього автора в подiбнi перинатальнi чи трансперсональнi переживання) вiдображають аналогiчнi явища. Далi ми представимо емпiричний матерiал Руслана, який це засвiдчує. Подiбнi збiги ставлять пiд сумнiв упевненiсть, нiбито перинатальнi переживання - це актуалiзацiя вiдповiдних сховищ несвiдомого. Гадаємо, вони можуть мати психогенне походження. Ми неодноразово переконувалися: Едiпова ситуацiя знаходить розвязку в переконаннi, що "я єднаюся з батьком (iз матiрю) через яйцеклiтину, яка дала менi життя". Таку розвязку знаходить захисна тенденцiя - "бажане перетворюється на дiйсне", на способи єднання з забороненим (iнцестуозним) об’єктом, якому вони були властивi. Тому так часто спостерiгається фатальна приреченiсть людини на певнi регресивнi способи поведiнки; послаблення тиску цiєї "приреченостi" на свiдомiсть фактично означає ослаблення єднаючого ланцюга з табуйованим обуктом. При цьому сам факт такого регресивного єднання перебуває за межами свiдомостi. так само. як i кровозмiшувальний потяг.

Наш психодинамiчний аналiз продукцiї суб'єкта дає змогу вийти на iнфантильнi витоки цих регресивних сил i через усвідомлення їхнього iнфантильного походження, зв’язку з рисами людей, до яких був потяг, зрозумiти причини вiдчуження (невизнання) подiбних форм поведiнки власного "Я".

Отже, вiдбуваються омертвiння певної частини "Я", й на вартi цього стоять "психологiчнi захисти" з їхньою здатнiстю спотворювати соцiально-перцептивну iнформацiю.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Онтопсихологія	\|	Гуманістична психологія

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.