Методи інвестиційних розрахунків

Розрізняють методи, що використовуються для оцінки окремих інвестиційних об’єктів, і методи обґрунтування інвестиційних програм (рис. 2).

Рисунок 2 – Методи інвестиційних розрахунків

Для оцінки окремих інвестиційних об’єктів застосовують статичні і динамічні методи. Для обґрунтування інвестиційних програм також використовують класичні статичні і динамічні методи оцінки, а також поряд з ними все більше розповсюдження на практиці отримують імітаційні моделі (мають теоретичний характер і не завжди можуть задовільно відображати реальні процеси). На малих і середніх підприємствах такі математичні інструменти прийняття рішень, як правило не застосовуються.

Статичні методи найчастіше застосовують малі і середні підприємства для оцінки окремих об’єктів інвестування. При цьому виходять із середніх оцінок, які діють протягом всього періоду використання цих об’єктів. У підсумку визначають вигідність інвестиційних об’єктів.

На відміну від динамічних в статичних методах не враховують чинник часу, тобто не враховують, з якими інтервалами здійснюється відвантаження і робляться замовлення, поступають і витрачаються гроші.

Статичні методи інвестиційних розрахунків відносно прості. Підприємства найчастіше використовують ці методи, коли інвестиції невеликі по сумі, а розрахунки потрібно здійснити швидко і просто і коли показники по окремих періодах терміну служби інвестиційного об’єкту ненадійні. Не дивлячись на відносну неточність, ці методи дозволяють виявити і запобігти неефективним вкладенням.

Тести: У групу статичних методів інвестиційних розрахунків включаються:

1) метод порівняння за витратами підходить для оцінки інвестицій в заміну устаткування і розширення потужностей. При цьому завжди порівнюються середні витрати за один і той же період. Критерій вигідності. Інвестиція з найменшими середніми витратами вибирається як пропозиція для ухвалення рішення.;

2) метод порівняння по прибутку. Критерієм вигідності інвестицій є середній прибуток за період, що отримує підприємство від інвестиції. При цьому методі ставиться мета – максимальний прибуток. Інвестиція, що приносить найбільший прибуток має перевагу. Метод підходить для оцінки інвестиційних проектів, що відрізняються якісними параметрами випускаємої продукції і мають різну величину виручки від реалізації.

3) метод розрахунку рентабельності. Рентабельність визначається відношенням середнього прибутку за період до інвестованого капіталу. Інвестиція стає вигідною, якщо її рентабельність перевищує деяку заплановану мінімальну рентабельність. При порівнянні декількох інвестиційних об’єктів критерієм вибору є максимальна рентабельність.

4) метод розрахунку терміну окупності. Термін окупності визначається відношенням інвестованого капіталу до грошового потоку (прибуток +амортизація) за період. Критерій вибору – мінімальний термін окупності.

Тести:Динамічні методи – це методи дисконтування грошових потоків, які використовують концепцію вартості грошей з урахуванням часу:

1) розрахунок чистої теперішньої вартості (NPV). Інвестиція доцільна, якщо NPV > =0.

2) розрахунок внутрішньої норми рентабельності (IRR) – ставки дисконту, за якої NPV=0. IRR порівнюють з мінімальною заданою нормою – якщо IRR більше від неї, то проект прийнятний. Якщо порівнюється декілька інвестиційних об’єктів, то обирають проект з найбільшою внутрішньою нормою рентабельності.

3) Метод ануїтетів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Цілі інвестиційних розрахунків і інформація, необхідна для їх проведення.	\|	Степанюк С.І., Гречанюк О.О., Маляренко І.В.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.