• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Структура курсу, його зв’язок з іншими предметами.

Навчальна дисципліна складається із трьох розділів:

ð світова історія фізичної культури;

ð історія міжнародного спортивного і олімпійського рухів;

ð історія фізичної культури і спорту в Україні.

Суміжними та взаємодоповнюючими дисциплінами є історія української та зарубіжної культури, теорія фізичної культури, теорія і методика обраного виду спорту, педагогіка, олімпійський спорт і ін.

Основними формами вивчення курсу є лекції, семінарські заняття, індивідуальні та групові консультації, самостійне опрацювання літератури, підготовка реферату, участь у науковому студентському гуртку, виступ з доповіддю на студентській науковій конференції. Семінарські заняття узагальнюють матеріал вивченого розділу.

Форма звітності – семестровий екзамен.

Принцип викладання предмету “Історія фізичної культури” - від загального до конкретного. Тобто, добре знання матеріалу першого розділу “Світова історія фізичної культури” сприятиме кращому засвоєнню наступних розділів “Історія міжнародного спортивного і олімпійського рухів” та “Історія фізичної культури і спорту в Україні”, оскільки загальні тенденції розвитку фізичного виховання та спорту у світі актуальні щодо будь-яких конкретних проявів фізичної культури.

В цілому, при вивченні “Історії фізичної культури” важливим є розуміння загальних тенденцій у розвитку тіловиховання; причин створення тієї чи іншої форми фізичного виховання, її внеску до загальної скарбниці галузі тіловиховання, її значення для розвитку фізичної культури сьогодення; зміни впродовж віків поглядів цивілізацій на ідеальну людину та вплив цих суджень на розвиток фізичної культури у суспільстві;

3. Основні терміни і поняття дисципліни та еволюція їх розвитку.

Кожна дисципліна оперує певними поняттями та термінами. При вивченні “Історії фізичної культури” доцільно розуміти походження та значення понять “фізична культура”, “фізичне виховання”, “спорт”, “гімнастика”, “олімпійський рух”.

“Фізична культура” складний термін включає в себе два поняття “культура” плюс “тілесність”. Слово “культура” з грецької мови означає вирощування, обробіток і стосувалося, в основному, землеробських робіт. З часом поняття розширюється. На сьогодні це сукупність матеріальних і духовних цінностей, які виробило людство у ході свого розвитку. Це історично визначений рівень розвитку суспільства, творчих сил і здібностей людини у їх взаємовідносинах, а також у матеріальних та духовних цінностях, що створюються ними.

Отже, фізична культура – це частина загальної культури людства, історія та досвід, які накопило суспільство в галузі виховання свого тіла, це вироблені людством у процесі свого розвитку духовні та матеріальні цінності у сфері оздоровлення засобами фізичних вправ та розвитку фізичних якостей.

Або, фізична культура – частина загальної культури суспільства, одна із сфер соціальної діяльності, спрямована на зміцнення здоров’я, розвиток фізичних здібностей людини.

Поняття “фізична культура” з’явилося відносно недавно, в кінці ХVІІІ-на початку ХІХ століть, у слов’янських народів, до сьогодні використовується лише у слов’янських країнах. В інших країнах оперують лише поняттями “фізичне виховання” та “спорт”.

Фізичне виховання – органічна частина загального виховання; соціально-педагогічний процес, спрямований на зміцнення здоров’я, гармонійний розвиток форм і функцій організму людини.

Поняття “спорт” з’явилося недавно, у кінці ХІХ століття. Походить із французької мови (de sportale) і спочатку означало гра, розвага, марна витрата часу на дозвіллі. На сьогодні “спорт” має більш вузьке значення. Його системоутворюючим фактором є змагання.

Спорт – складова частина фізичної культури, засіб і метод фізичного виховання, система організації, підготовки ат проведення змагань із різних комплексів фізичних вправ.

Важливим також є термін “гімнастика”, який можливо є одним із найдревніших, і зазнав найбільших змін впродовж розвитку людства.

Поняття “гімнастика” з’явилося у Стародавній Греції і походить від слова “гюмнос” – оголений, оскільки давньогрецькі атлети займалися фізичними вправами у роздягненому вигляді. В Елладі термін “гімнастика” був широким і включав три основні розділи: палестрику (власне спортивні вправи - пентатлон, кулачний бій, плавання тощо), орхестрику (вправляння в акробатиці, рухи обрядових, ритуальних та бойових танців), ігри (рухливі, з м’ячем тощо). Тобто, фактично, давньогрецький термін “гімнастика” приблизно дорівнювалося сучасному поняттю “фізична культура”.

З часом поняття “гімнастика” зазнає значних змін – воно поступово звужується. І на сьогодні гімнастика – це система спеціально підібраних фізичних вправ і методичних прийомів, що застосовуються для зміцнення здоров’я, гармонійного фізичного розвитку.

Термін “гімнастика” зазнав найбільших змін в ході історичного процесу. Саме тому при використанні цього поняття щодо різних часових проміжків треба бути особливо обачними і враховувати його значення в ту чи іншу історичну епоху.

Ще одне поняття, яке необхідно розуміти в ході вивчення “Історії фізичної культури” – це “олімпійський рух”. Цей термін виник відносно недавно, в кінці ХІХ-на початку ХХ століття, із відродженням сучасних Олімпійських ігор.

Олімпійський рух спирається на концепцію олімпізму – це величезний соціальний рух сучасної епохи, що охоплює світове співтовариство в дусі взаємного визнання і співробітництва, чесної то відкритої конкуренції, де вище за все стоїть людська особистість, її здібності та досягнення без дискримінації за расовими, національними, політичними та економічними ознаками.

Читайте також:

1. III. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу
2. VІ. План та організаційна структура заняття
3. Адміністративно – територіальний устрій і соціальна структура Слобожанщини у половині XVII – кінці XVIII століття
4. Акти з охорони праці, що діють в організації, їх склад і структура.
5. Алкени – вуглеводні, в молекулах яких є один подвійний зв’язок між атомами вуглецю . Алкені називають також олефінами або етиленовими вуглеводнями.
6. Аналогія - спосіб отримання знань про предмети та явища на основі їхньої подібності з іншими.
7. Антиінфляційна політика. Взаємозв’язок інфляції та безробіття.
8. АРХІВНІ ДОВІДНИКИ В СИСТЕМІ НДА: ФУНКЦІЇ ТА СТРУКТУРА
9. Атомно-кристалічна структура металів
10. Аудит операцій з основними та іншими необоротними ак­тивами
11. Базова алгоритмічна структура
12. Банківська система та її структура. Функції Центрального банку.

Переглядів: 792