• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Поняття правової акультурації та проблема взаємовпливу правових культур.

Поняття правової свідомості та правової культури.

Динамічними складовими правової системи є, зокрема, правова культура та правосвідомість. Динамізм їх, насамперед, проявляється у тому, що вони перебувають у тісному взаємозв’язку та взаємодії як із суспільством, так і з іншими елементами правової системи, відповідно, постійно змінюються та обумовлюють перетворення всієї правової системи.

До основних ознак правової культури можна віднести наступні:

- відображає стан розвитку суспільства;

- відповідає рівню правового життя суспільства, є певним правовим станом;

- є структурованим і, водночас, цілісним феноменом;

- може використовуватись для характеристики особистості або усього суспільства чи його частини.

Чотири основних складових правової культури:

1) стан правосвідомості в суспільстві, тобто ступінь вираження знання і розуміння права, усвідомлення необхідності суворого виконання вимог законності, розвиненості почуття права і законності. Автор навіть зазначає, що правова культура – це , перш за все, „якісно насичена” правосвідомість;

2) стан законності, що характеризується ступенем розгортання всіх її вимог, реальністю їх здійснення (міцністю правопорядку). Стан законності – один з найважливіших проявів культури суспільства;

3) стан законодавства, його досконалість за змістом і формою;

4) стан практичної роботи суду, прокуратури, інших юридичних органів, що застосовують право, що виражає їх реальну роль у правовій системі.

Правова акультурація постає як процес засвоєння правової культури у всьому її багатоманітті, у взаємозв'язку та взаємообумовленості з іншими видами культури.

Правовою акультурацією слід вважати універсальний, обумовлений глобалізаційними процесами взаємозв’язок між правовими культурами національних правових систем, який виражається у взаємному збагаченні, взаємообміні ціннісними структурними елементами правової культури.

Масштаби впливу на правову культуру її взаємодії з носіями іншої правової культури визначаються наступними обставинами:

1) культурно-правовою близькістю товариств, що контактують;

2) ставленням носіїв культури-реципієнта до культури-донору,

3) ступенем зв'язку з іншими елементами культури суспільства.

Правова культура обумовлюється рівнем правової свідомості громадян та посадових осіб. Правосвідомість супроводжує право протягом всього існування державно-організованого суспільства. Категорія „правосвідомість” служить для відображення особливого виміру правової дійсності, ставлення людей до права, правової поведінки, правової діяльності держави. Однак вона не лише відображає правову дійсність, що склалася за конкретно-історичних умов, але й водночас впливає на функціонування й розвиток правової системи. Вона є активним елементом системи правового регулювання суспільних відносин – право не може здійснювати свій регулятивний вплив інакше як через людей, безпосередньо впливаючи на їхню свідомість.

Розвиток правової культури – складний та довготривалий процес, у якому мають значення і правові знання, і правовий досвід, і реальна практика юридичної діяльності, і, без сумніву, уся правова реальність. Правова культура не може бути самостійним елементом суспільного життя, складовою частиною загальної структури правосвідомості, не може функціонувати окремо від правосвідомості всього суспільства та індивідів. Правова культура не виступає джерелом правосвідомості. Ці дві категорії неподільні між собою, їх функціонування в суспільстві обумовлено взаємовпливом та взаємозалежністю. Тому недоцільно виокремлювати правову культуру із середовища правосвідомості та навпаки. Саме тому ми вважаємо необхідним досліджувати правову свідомість нарівні з правовою культурою, не зважаючи на те, що перша є, по суті, складовою правової культури.

Читайте також:

1. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
2. II. Поняття соціального процесу.
3. IV. Проблема антропогенних змін клімату або «парниковий ефект».
4. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
5. А/. Поняття про судовий процес.
6. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
7. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
8. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
9. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
10. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.
11. Актуальність і завдання курсу безпека життєдіяльності. 1.1. Проблема безпеки людини в сучасних умовах.
12. Альтернативність ресурсів і проблема економічного вибору

Переглядів: 5740