Термін «адаптація» стосовно економіки може мати різні тлумачення

1. Адаптація – ступінь залучення підприємства до ринкових форм господарювання, швидка зміна титулу власності, вихід на зовнішній ринок, прагнення до максимізації прибутку, виробництва конкурентоспроможної продукції, зниження витрат, ліквідація збиткових виробництв, скорочення надмірного персоналу. Проте цей підхід висуває на перше місце економічний чинник, принижуючи при цьому соціальний аспект виробництва.

2. Адаптація – утримання виробництва на плаву, збереження основних фондів і технологій, ядра трудового колективу. Але при такому підході втрачається перспектива подальшого розвитку підприємства.

3. Адаптація - ступінь освоєння “нових” правил гри, “нових” способів виробничо-фінансової діяльності підприємства в мінливих економічних умовах.

4. Адаптація - дії стратегічного характеру, які покращують відносини компанії з її оточенням.

Компаніям необхідно адаптуватись як до сприятливих можливостей, так і небезпек і забезпечити максимальне пристосування.

Дослідник Клейнер розглядає адаптацію як особливості функціонування підприємства у ринковому середовищі. Група інших вчених пов’язують адаптацію з процесом стратегічного розвитку підприємства. Копитко В. аналізує адаптацію як процес зміни ринкового організаційно-економічного механізму діяльності підприємницьких структур.

Таким чином, адаптація – це пристосування виробничо-економічного потенціалу підприємства до чинників макросередовища, що включає оптимізацію всіх ресурсів, які є в підприємстві, у відповідності з принципами та межами адаптації, з метою максимізації прибутку.

Принципи адаптації:

– оптимальність структури виробництва

– комплексність

– економічна доцільність

– практичне значення одержаних результатів

– екологічна безпечність

– соціальний захист

– мінімальні затрати.

Система адаптація включає:

– дослідження макроекономічної, соціальної сфери та виробничого стану підприємства;

– облік ресурсів підприємства;

– аналіз результатів виробництва та перетворень;

– оптимізаія виробничих ресурсів відносно економічної, екологічної та соціальної сфер;

– контроль за виробництвом та впровадженням нововведень;

– прийняття управлінських рішень.

Підприємства, що є складними економічними системами, варто розглядати як адаптивні системи. Адаптивні системи підрозділяють на самонастроювальні і ті, що самоорганізовуються.

У першому випадку відповідно до змін зовнішнього середовища змінюється спосіб функціонування системи (наприклад, підприємство розширює випуск продукції при збільшенні попиту), у другому - змінюється структура, організація системи (на підприємстві створили відділ стандартизації у зв’язку зі зростаючими вимогами до якості продукції).

Адаптивність підприємств викликана, насамперед, тим, що підприємство є складною відкритою системою і може існувати лише за умови активної взаємодії з навколишнім (зовнішнім) середовищем, у функціонування якого залучені фізичні особи, матеріальні активи і суб’єкти, що знаходяться поза підприємством: постачальники, покупці продукції.

Американський вчений Акофф Р. висвітлює адаптивність як спроможність системи модифікувати себе або навколишнє середовище у випадках, коли зміни негативно впливають на систему таким чином, щоб відновити хоча б частину втраченої ефективності. Варто зауважити, що модифікація навколишнього середовища не входить у поняття адаптивність. Тому будемо вважати визначення Акоффа Р. спірним. Позицію економіста Акоффа розділяють вчені А.А.Швіндіна та В.Л. Петренко, які розглядають адаптацію, як властивість системи пристосовуватися, змінюючи себе.

Вчений-дослідник Мотт розкрив адаптивність як здатність центрів влади змінювати сформоване положення речей. Він виділив: «символічну адаптацію» - здатність організації завчасно виділяти проблеми, вчасно приймати рішення з їх усунення, визначати нові напрямки змін; «поведінкову адаптацію» - здатність членів організації сприйняти, підтримати, здійснити усвідомлювану зміну в роботі організації. Разом з тим заслуговує на увагу виділення такої характеристики системи як гнучкість. Гнучкість Г.Мотт трактує, як «...здатність організації справитися з тимчасовими, непередбаченими перевантаженнями в роботі організації». Таке бачення адаптації підприємства вченим є одностороннім, оскільки приймається до уваги лише соціальна сфера підприємства, а поза увагою залишається організаційно-виробнича.

Англійські вчені поділяють позицію дослідника Мотта стосовно взаємозв’язку поняття адаптація та гнучкість. Під гнучкістю вони розуміють здатність виробничої системи адаптуватися до змін різних виробничих ситуацій. Адаптація є ширшим поняттям ніж гнучкість, оскільки вона охоплює процеси як всередині виробничої системи, так і взаємозв’язки (організаційні, технічні, соціальні, політичні) виробництва з навколишнім середовищем.

В організаційно-виробничій сфері виділяють наступні типи адаптації:

– адаптація працівників;

– адаптація структурних підрозділів підприємства;

– адаптація підприємств, інших суб’єктів господарювання;

– адаптація горизонтальних і вертикальних асоціативних об’єднань товаровиробників, інших господарюючих суб’єктів, учасників ринку;

– адаптація територіальних комплексів, підкомплексу.

Розрізняють ще конструктивну та деструктивну адаптацію. Якщо конструктивна веде до збереження або підвищення ефективності діяльності системи, то деструктивна - це «гілка еволюції, що веде в глухий кут». Подібно до ракової пухлини, яка розростається в організмі у відповідь на агресивність зовнішнього середовища, так і некоректна адаптація структури може призвести до загибелі організації.

В економічній науці існує поділ адаптації на пасивну (реагування системи на зміну середовища) і активну (вплив системи на середовище).

Виділяють внутрішню і зовнішню адаптацію економічної системи. Внутрішня передбачає пристосування елементів до самої системи або елементів до інших елементів; зовнішня – пристосування всієї економічної системи до зовнішніх умов.

У працях цього наукового напряму адаптація розглядається як функціонування, діяльність економічних суб’єктів на ринку. Слід виділити найтиповіші визначення:

1) особливості функціонування підприємства в ринковому середовищі;

2) процес ефективної діяльності сільськогосподарського виробництва за допомогою прогнозування;

3) процес зміни ринкового організаційно-економічного механізму діяльності підприємницьких структур;

4) введення локальних механізмів функціональних стратегій розвитку діяльності підприємства в ринковому середовищі

Вивчають адаптацію як форму пристосування до змін зовнішнього середовища такі вчені як А.В. Завгородня, М.Б. Соколовська та В.П. Стасюк. Дослідники Козаченко А.В. та Гончаров В.Н. під адаптацією розуміють процес цілеспрямованої зміни параметрів, структури і властивостей будь-якого об’єкта у відповідь на зміни, що відбуваються як у зовнішньому середовищі діяльності об’єкта, так і в середині нього. У цьому визначенні адаптації автори відійшли від загального терміну «пристосування» та засвідчили що зміни, до яких адаптуватиметься підприємство можуть бути не тільки у зовнішньому середовищі, але й в середині самого підприємства.

У наукових дослідженнях вітчизняних та зарубіжних вчених немає однозначного трактування терміну адаптація, вони використовують декілька підходів щодо його формулювання.

Так, Єрохін С.А. розглядає адаптацію з 3-х позицій: як еволюційний розвиток; фаза процесу самоорганізації; безперервне пристосування до зовнішніх і внутрішніх умов. Посохова С.Т. досліджує адаптацію як: життєдіяльність в змінених умовах існування; пристосування до змінених умов середовища; досягнення стійкості в зміненому середовищі.

Незважаючи на те, що у поглядах цих вчених є кілька підходів щодо трактування цього терміну, все ж відслідковується спільна позиція, яка розглядає адаптацію як процес пристосування до нових умов.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Сутність і форми адаптації операційної системи.	\|	Механізм адаптації устаткування виробничих систем.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.038 сек.