Кровообіг плоду.

Ембріогенез серця.

Закономірності розміщення у тілі людини артерій та вен.

Будова артерій, вен, капілярів. Мікроциркуляторне русло.

Значення судинної системи.

План

ВЧЕННЯ ПРО СУДИНИ

ЛЕКЦІЯ №9

1.Значення судинної системи.Судинна система поділяється на: кровоносну й лімфатичну. Завдякисудинній системі відбувається живлення й дихання організму; виведенняпродуктів обміну речовин. Надходження гормонів, що продукуютьсябезпроточними залозами (залозами внутрішньої секреції), специфічна діяяких викликає збудження або гальмування окремих органів і систем, сприяєфізіологічне нормальному обміну речовин, впливає на ріст і розвитокорганізму.

Загальна характеристика крові. Кров — червона рідина, яка,циркулюючи в замкнутій системі організму, забезпечує живлення йогоклітин і обмін речовин у ньому. До її складу входятьплазма—рідка частина крові (міжклітинна речовина) йклітини:еритроцити, лейкоцити й тромбоцити. Кров становить 6—8% маси тіла людини (4,5—6 л).

Завдяки руху крові до клітин організму безперервно надходятьпоживні речовини та кисень і виводяться з нього непотрібні й шкідливікінцеві продукти обміну речовин. Крім того, кров бере участь упідтриманні постійної температури тіла, забезпечує імунні властивостіорганізму, виконує гуморальну функцію, регулює осмотичний тиск плазми,від якого залежить життєдіяльність формених елементів крові..

Найчисленнішими форменими елементами крові єеритроцити.В 1 мкл їх4,5-10¹— 5,2-10⁶. Це без'ядерні клітини, які формою нагадують двобічно увігнуту лінзу, що збільшує їхню поверхню ісприяє перенесенню кисню від легень до клітин і тканин організму.Цю важливу функцію виконує дихальний залізовмісний пігмент крові —гемоглобін,якийвходить до складу еритроцитів і зумовлює її червоний колір. Гемоглобінвступає у хімічний зв'язок із киснем, а потім віддає його тканинам,тобто відновлюється. Після чого з'єднується з двооксидом вуглецю, який,потрапивши в легені, виділяється з них під час видиху у виглядівуглекислого газу.

Лейкоцити(білі кров'яні тільця) мають ядра й непостійну форму, їх налічується від 4—6 до 8—10·10⁹/л, тобто у 500—1000 разів менше, ніж еритроцитів. Від лейкоцитівзалежать імунні властивості крові. Існує кілька видів лейкоцитів, яківідрізняються будовою та функціями:зернисті лейкоцити — гранулоцити(нейтрофільні, еозинофільні та базофільні) йнезернисті — агранулоцити(лімфоцити й моноцити). Всі лейкоцити здатні до амебоподібнихрухів. Вони можуть виходити за межі капілярних судин і, рухаючись вміжклітинних просторах, захоплювати мікроорганізми, загиблі клітини,виконуючи тим самим захисну функцію в організмі, яка називаєтьсяфагоцитозом. У крові людини підтримується відносно постійна кількістьрізних форм лейкоцитів. Це кількісне співвідношення виражають упроцентах і називаютьлейкоцитарною формулою.Дослідження морфологічних особливостей лейкоцитів при різнихзахворюваннях показало, що вони дуже тонко відображають стан обмінуречовин. Тому аналіз крові має велике практичне значення для діагностикизахворювань.

Інший вид формених елементів —тромбоцити,або кров'яні пластинки. Це невеликі за розміром тільця — частки цитоплазми клітин кісткового мозку. В1мкл крові25•10⁴— 4-10⁵тромбоцитів. Вони беруть активну участь у зсіданні крові. Упроцесі життєдіяльності організму триває безперервне оновлення йогоклітин і тканин, у тому числі й клітин крові. Одночасно із загибеллювідмерлих клітин розвиваються нові клітини крові, тобто відбуваєтьсягемопоез,абокровотворення,в червоному кістковому мозку, який міститься між перекладинамигубчастої речовини кісток. Він складається з ретикулярної тканини,покритої густою сіткою кровоносних судин. У ретикулярній тканиніутворюються еритроцити, зернисті лейкоцити і тромбоцити.Лімфоцитирозмножуються й розвиваються у лімфоїдній тканині— в лімфатичних вузлах, селезінці.

В ембріональному періоді розвитку кровотворним органом є печінка. Кровотворення в ній починається з6-готижня розвитку плода, а в кістковому мозку — з 12-го тижня. В печінціця функція припиняється після народження дитини. В постембріональномуперіоді у дітей весь кістковий мозок червоний; у дорослих, починаючи здвадцятирічного віку, червоний кістковий мозок діафізів трубчастихкісток перетворюється нажовтий кістковий мозок,який складається з жирових клітин. При деяких інфекційнихзахворюваннях, а також при крововтратах жовтий кістковий мозок можевиконувати таку ж саму функцію, як і червоний.

2. Будова артерій, вен, капілярів. Мікроциркуляторне русло.

До кровоносних судин належать артерії, вени та капіляри. Артерії —судини, що несуть кров під значним тиском від серця. Вени — судини, щонесуть кров під незначним тиском до серця. Капіляри — це дрібні судини,які містяться між артеріями й венами. Артерії, залежно від діаметра,поділяються на великі, середні і малі. Стінка артерії складається зтрьох основних оболонок: внутрішньої, середньої та зовнішньої.

Внутрішня оболонка(tunicaintuma)побудована з клітин ендотелію, розміщених на базальній мембрані, таклітин підендотеліального шару, утвореного з пухкої сполучної тканини.

Середня оболонка(tunicamedia) складається з м'язової тканини, до якої входять колагенові йеластичні волокна. Завдяки м'язовій оболонці регулюється просвіт судин,що зменшується при скороченні м'язів і розширюється при їх розслабленні.М'язова оболонка відокремлена від внутрішньої та зовнішньої оболонокеластичними мембранами, відповідно, внутрішньою та зовнішньою.

Зовнішня оболонка(tunica externa)сполучнотканинна, в ній проходять кровоносні судини й нерви. Залежно від функції артерії поділяються натранспортні,якими кров підходить до органа або стінки тіла;нутряні,які безпосередньо заходять в орган і розгалужуються в ньому; тапристінкові,які локалізуються в стінках тіла, в його м'язах.

Транспортні артерії належать до великих, за рахунок еластичнихмембран мають значно потовщені стінки, а тому дістали назву артерійеластичного типу. Стінки таких артерій (аорта, сонна артерія)надзвичайно міцні й пружні, що сприяє швидкому проведенню ними крові.Під час скорочення шлуночків (систола) в артерії виштовхується кров,вони розтягуються, але завдяки силі еластичної тяги повертаються впопереднє положення, що сприяє рівномірній течії крові в судинах. Усередніх і малих артеріях еластичних волокон значно менше, а тому їх іназивають артеріями м'язового типу. М'язи стінок судин, скорочуючись ірозслабляючись, регулюють течію крові.

Стінки вен складаються з таких самих оболонок, як і стінкиартерій, але в них менше м'язових та еластичних волокон. Тому припоперечному розрізі стінки вен спадаються, а розрізана артерія завждизіяє.

Характерною особливістю будови вен середнього діаметра й деякихвеликих є наявність венозних клапанів, утворених складками внутрішньоїслизової оболонки. Вважають, що венозні клапани сприяють рухові крові досерця й перешкоджають її зворотному рухові. У венах нижніх кінцівок, дерух крові утруднений силою земного тяжіння, клапанів більше. Клапанивідсутні в порожнистих венах, венах голови, а також у дрібних венах,внутрішніх органах.

Верхня й нижня порожнисті венидещорізняться будовою своїх стінок. Так, верхня порожниста венахарактеризується слабким розвитком м'язової оболонки, а в нижній -м'язові волокна відсутні в середній оболонці, але добре розвинуті взовнішній. Розмішені вони в поздовжньому напрямку й у момент скороченняутворюють поперечні складки, які сприяють рухові крові вгору.

Капіляри — дрібні судини діаметром від7до ЗО мкм. В сумі діаметр усіх капілярів у600—800разів більший за діаметр аорти. Стінка капіляра складається зодного шару ендотеліальних клітин і базальної мембрани. Стан ендотеліюконтролюють спеціальні клітини — перицити (клітини Руже). Клітиниендотелію контактують із відростками перицитів. До кожного з нихпідходить нервове волоконце від симпатичного нейрона. Нервовий імпульс,який надходить до перицита, передається ендотеліальним клітинамкапіляра, і вони під його впливом набрякають. При цьому капіляризвужуються або втрачають рідину, що призводить до їх розширення.Капіляри пронизують усі органи й тканини. Вони виконують обмінну функціюв організмі. Крізь тоненьку стінку капіляра в тканини надходять кисень іпоживні речовини, а з тканин і клітин виділяються в капіляривуглекислий газ і продукти обміну речовин.

Капіляри — центральні судини мікроциркуляторноїсистеми крові, яка утворюється між артеріями й венами. Артерії,поступово розгалужуючись, переходять в артеріоли, а ці — впередкапіляри, Що з'єднуються зі справжніми капілярами. На початкукапілярів є стискачі. Справжні капіляри діаметром 20 мкм утворюютькапілярну сітку,а потім переходять у післякапіляри, які ще називаютьпіслякапілярними венулами, бо вони вливаються у вени. Мікроциркуляціякрові забезпечує живлення та дихання клітин і тканин організму,виведення продуктів обміну, депонування крові, дренаж та ін. До складумікроциркуляторного русла належать і лімфатичні капіляри.

Капілярна сітка локалізується міжартеріями й венами, але в таких органах, як печінка та нирки, інодіспостерігається відхилення від норми. Так, у нирках, у клубочкуниркового тільця, приносна артеріола розгалужується на капілярну сітку,яка потім утворює виносну артеріолу. В печінці капілярна сіткаутворюється між ворітною та печінковими венами. Капілярна сітка, щоутворена між двома однойменними судинами, має назву "чудової сітки".

Встановлено пряму залежність між інтенсивністю роботи органа та кількістю капілярів у ньому. Так, в1кв. мм серцевого м'яза близько5500капілярів, скелетного —2000—2400,алене всі капіляри відкриті. В стані спокою функціонують лише 30—50%капілярів. Під час інтенсивної роботи кількість відкритих капілярівзначно збільшується.

3.Велике коло кровообігупочинається з лівого шлуночка, з якого під час його скорочення кров потрапляє в найбільшу артерію тіла —аорту.Розгалуженнямиаорти вона підходить до органів та стінок тіла й потрапляє в капілярнекровоносне русло. Крізь стінки капілярів відбувається обмін речовин міжкров'ю та клітинами, й кров з артеріальної перетворюється на венозну.Після цього вона, спочатку по венулах, а потім по дрібних і середніхвенах, потрапляє у верхню та нижню порожнисті вени, які несуть венознукров у праве передсердя, де й закінчується велике коло кровообігу.

Мале коло кровообігу(легеневе) починається з правого шлуночка, з якого кров прискороченні серця виштовхується в легеневий стовбур. Під дугою аортилегеневий стовбур поділяється на праву та ліву легеневі артерії. Правалегенева артерія в свою чергу поділяється на три, а ліва — на дві гілки,відповідно до кількості легеневих часток. У легеневому дереві венознакров віддає вуглекислий газ, збагачується киснем і перетворюється наартеріальну. Легеневі вени переносять кров у ліве передсердя, дезакінчується мале коло кровообігу.

Серцеве коло кровообігупочинається від висхідної частини аорти двома вінцевими артеріями,а закінчується вінцевою пазухою, що відкривається в праве передсердя.

Кожен орган має свою магістральнуартерію, але у випадку її закупорки або травми кров надходить до органаобхідним шляхом, тобто артеріями, що утворилися в результатірозгалуження основної судини, або тими артеріями, що лежать поблизуоргана. Такий кровообіг називаєтьсяколатеральним(обхідним), а судини, що його утворюють, —колатералями.

Якщо ж дві судини, що лежать поблизу, з'єднуються між собою третьою, то такі сполучення називаютьсяанастомозами.Анастомози більше притаманні венозним судинам, їх багато міжпарними венами, дрібними та середніми, які супроводжують артерії,наприклад, верхніх і нижніх кінцівок.

Іннервація та кровопостачання судин.Кровоносні судини іннервуються автономною нервовою системою.Нервові волокна є в зовнішній і м'язовій оболонках судин. Імпульси, щонадходять із центральної нервової системи, забезпечують збудження та рухсудин.

4. Ембріогенез серця.Закладкасерця починається на третьому тижні розвитку зародка. У ссавців ілюдини серце спочатку має вигляд двох судинних трубок, розміщених міжентодермою й вісцеральним листком мезодерми. Трубки розвиваються змезенхіми, пізніше вони зливаються в одне трубчасте серце. Після злиттятрубок у загальному трубчастому серці з мезенхіми утворюється ендокард.Із зовнішнього шару трубки, що виник із мезодерми, розвиваються міокардта епікард. Розширена каудальна частина трубки називається венознимсинусом, а загострена краніальна — артеріальним конусом. Кров надходить усинус і виходить крізь конус. Надалі через нерівномірний ріст серцеватрубка вигинається так, що артеріальний конус стає верхнім, а венознийсинус — нижнім її кінцем, який потім переміщується догори, і з ньогоутворюється передсердя, а з вигнутої частини — шлуночок. На другомумісяці розвитку зародка виникає перетинка, що проростає з передсердя вшлуночок, і серце тепер стає чотирикамерним. З цього періоду упередсердній перетинці утворюється невеликий отвір, який з'єднуєпорожнини передсердь аж до народження дитини. Серце десятитижневогозародка відносно плоду велике за розміром і становить 10%його маси. Продовженням шлуночків серця е черевна частина аорти,звідки кров артеріальними дугами потрапляє у дві спинні аорти, з якихпізніше утворюється одна.

СЕРЦЕ(cor) —м'язовий порожнистий орган конусоподібної форми. Розширена частина серця називаєтьсяосновою,а звужена —верхівкою. Серце міститься в грудній порожнині у середньому середостінні, між правою й лівою плевральними порожнинами. Лівою легенею окутується2/3серця, а правою — І/З. Серце оточене навколосерцевою сумкою —перикардом.Формасерця у різних людей неоднакова — від короткої округлої до більшвидовженої овальної. Відносно грудної клітки серце розміщене між тіломIIIгрудного хребця іVлівим міжреберним проміжком. Верхівкою серцеспрямоване вниз, а основою — вгору. Маса серця дорівнює 250—360 г ізалежить від маси тіла людини. Розмір серця приблизно дорівнює розміровіскладеної кисті руки (тобто кулаку).

Серце має дві поверхні: передньоверхню опуклу —грудинно-ребернуй задньонижню плоску —діафрагмальну.Обидві поверхні переходять одна в одну заокругленими краями, прицьому правий край загострений, а лівий — тупий, округлий. На поверхнісерця пролягають три борозни — одна вінцева, яка проходить міжпередсердями й шлуночками, та дві (передня й задня) міжшлуночкові, яківідділяють шлуночки один від одного .

Увінцевій борознілежать власні судини серця: права та ліва вінцеві артерії, вени. Впереднійізадній міжшуночкових борознах —відповідно передня й огинальна міжшлуночкові гілки. Порожнина серця має чотири камери, а саме: праве передсердя (artiumdextrum), правий шлуночок (ventriculusdexter), ліве передсердя (atriumsinistrum) і лівий шлуночок (ventriculussinister).Передсердя відділяються одне від одного міжпередсердною перегородкою, ашлуночки — міжшлуночковою перегородкою. Кожне передсердя з'єднується зшлуночкомпередсердно-шлуночковим отвором.Стінкасерця складається з трьох оболонок: зовнішньої — перикарда, середньої —міокарда та внутрішньої — ендокарда .Ендокард вистеляє внутрішнюповерхню серця й утворений ендотелієм. який лежить на базальній мембраніПід базальною мембраною лежить сполучнотканинний шар з еластичними йгладенькими м язовими волокнами. Міокард - середня оболонка серця.. вділянці передсердь складається з двох шарів: зовнішнього – колового,спільного для обох передсердь та внутрішнього-поздовжнього. окремого длякожного передсердя.Міокард шлуночків складається з трьох шарів. Міждвома поздовжними шарами м`язів лежить кільцевий шар м язів, окремий длякожного шлуночка. Перикард поділяють на серозний та волокнистий. Міжволокнистим і серозним перикардом є порожнина з невеликою кількістюсерозної рідини.

5. Кровообіг плоду.Плід розвивається в організмі матері за рахунок материнського організму, з яким він з'єднується плацентою, або дитячим місцем .

Плацентарозвивається зі слизової оболонки матки й кровоносних судин оболонокплоду, що проростають у неї. Вона зв'язана з плодом пупковим канатиком,або пуповиною утвореною двома пупковими артеріями й однією пупковоювеною. Ці судини від канатика до плоду проходять крізь пупкове кільце—отвір у передній черевній стінці плоду. Кров від зародка до плаценти надходить двома пупковими артеріями. які збирають із його організму кров, збагачену СО2та продуктами обміну речовин. Потім ця кров потрапляє доматеринського організму, де збагачується киснем і поживними речовинами, йзнову від материнського організму пупковою веною входить до плоду.

На рівні воріт печінки пупкова венаподіляється на дві гілки. Одна з них впадає в нижню порожнисту вену, адруга заходить у печінку й розпадається на капілярну сітку. Пройшовшикрізь печінку, кров надходить в одну з гілок ворітної вени, а потім — унижню порожнисту вену. Нижня порожниста вена переносить кров у серце віднижніх кінцівок і таза, а також від органів черевної порожнини.У нижнійпорожнистій вені артеріальна кров з пупкового канатика змішується звенозною.Друге змішування крові відбувається в правому передсерді. кудикров надходить верхньою порожнистою веною від голови. шиї. кінцівок.Зправого передсердя частина крові поступає в правий шлуночок. а частина-крізь овальний отвір у ліве передсердя.З правого шлуночка кровпереходить у легеневу артерію. а потім у боталову протоку і потрапляє ваорту. Кров.що надішла крізь боталову протоку в аорту живить усе тілоплоду.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Статус депутата парламенту.	\|	Додаток №5

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.