МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Походження сполучників у германських мовахБільшість германських сполучників утворено на основі різних форм займенників або прислівників. Нижче наведено етимологію основних германських сполучників: 1) a. and, н. und - сурядний сполучник "і"; да. and, двн. unta, inti, де. endi, anda, дісл. enn "і, також, але" < герм. *ипрі-/апрі. Цей сполучник виник з протиставної частки (старе значення збережено в давньоанглійській мові). Герм. *ипрі-/апрі етимологічно пов'язане з a. end, н. Ende "кінець", разом з якими походить від іє. *Hanti-(Н-ларингальний, що реконструюється захет. hanti "окремо, відокремлено") //гр. antíos "розміщений навпроти", лат. ante "навпроти"; 2) a. but - протиставний сполучник "але". Виник у результаті опрощення складного слова by + ūtan (> да. būtan) зі значенням "тільки, крім того"; 3) н. aber протиставний сполучник "але, а"; двн. abur "знову", гот. afar "потім" дісл. afar "дуже, особливо"; < герм. *abar-. В його основі іє. *opero-, який походить від іє. кореня *ор- "після, позаду". Розвиток значення герм. *аbаr відбувався у напрямку "повторення > протиставлення". Чергування b – f за законом Вернера; 4) гот. еі- сполучник зі значенням "що, щоб" зіставляється з укр. i гр. еі "так, якщо"; < іє, *е-/е /і – вказівний займенник (див. розділи 1.6.2,3.5); 5) дісл. es (більш пізня форма er) – відносний займенник; генетично відповідає гот. is "він", двн. er; < іє. *еі/і- (див. вище); 6) гот. jah з'єднувальний сполучник "і, також". Складається із двох компонентів - ja + h (енклітична частка). Перший компонент ja відповідає да. je, gеа, двн. ja, joh (> н. ja) < іє. *іо- + е (< іє. *е/ еі/і) – див. розділ 4.3.1, пункт 7. 7) a. if "якщо", да. gif де. ef н. ob сполучник "чи"; двн. obe, ibu, ubi, дісл. ef гот. ibai - питальна частка, jabai сполучник "якщо". Складається з двох компонентів, перший з яких походить від іє. займенника е/е і/і а другий є енклітичною часткою bа (< іє. *bhe-/bho-). Другий компонент зіставляється з гр. ph "немов, подібно", укр. ба, рос. ибо, укр. бо, вірм. bа – емфатична частка; 8) н. als – сполучник "коли". Виник у результаті редукції форми двн. als , що було словосполученням all + so "повністю, зовсім". Аналогічним способом виник a. as (да. eal + swā); 9) н. wenn – сполучник "коли" є варіантом питального слова wann: двн. hwanne, гот. 1υan, a. when, да. hwænne, hwonne. Походить від іє. * е-/ о; 10)дісл. at – сполучник "що, щоб", норв., дат., шв., at. Ймовірно виник із займенника pat в результаті відпадання р- у ненаголошеній позиції; 11)гот. aíppau "або", дісл. eäa "або, однак", да. edda, odde, двн. odo (> н. oder). Словосполучення, що складається з двох компонентів –*раи (двоїна від вказівного займенника "ці двоє"). Походження першого компонента незрозуміле: або з герм. *ер-//лат. et "і", або з герм. *eh- // лат. ес- "тут, ось". Сполучення рай + енклітична частка -h > pauh (да. p ah, двн. doh, гот. pauh "однак"). Усі решта давньогерманських сполучників з початковим елементом p-/th- або S- походять зрештою від вказівних займенників (див. розділ 3.2), а сполучники з початковим елементом w, hw– від питальних займенників. Отже, в іє. мові-основі існувало, очевидно, тільки просте речення з порядком слів ОV (об'єкт, дієслово). Цей порядок слів трансформувався у германських мовах у базову модель (S)VО (суб'єкт, дієслово, об'єкт). Односкладне (безпідметове) речення, що існувало у давніх германських мовах, було замінене двоскладним реченням з формально вираженим підметом (а. іt, н. es). Складне речення виникло внаслідок сполучникового чи безсполучникового поєднання декількох простих речень, причому спочатку підрядний зв'язок не відрізнявся від сурядного: обидва типи зв'язку виражались недиференційовано. Складне речення існувало у германських мовах ще в дописемну епоху. Частовживане у давніх текстах повторюване заперечення було замінене одинарною (мононегативною) формою. Загальні висновки Основними особливостями германських мов у морфології є: 1. Наявність у дієслівній системі герм, мов сильних і слабких дієслів. Утворення претерита слабких дієслів за допомогою спеціального дентального суфікса. 2. Наявність двох форм відмін прикметника – сильної і слабкої. Ця особливість германських мов поєднує їх типологічно з балтійськими і слов'янськими мовами. 3. Утворення інфінітива від іменних форм із суфіксом -п -. 4. Розширення n-основ іменників і виникнення особливої слабкої відміни іменників. 5. Перебудова давньої іє. системи іменника, що розрізнялася за основотворчими суфіксами, у систему, в якій словозміна іменників ґрунтується на відмінностях за категорією роду. 6. Наявність у флексії давального відмінка множини елемента -т-. Ця морфологічна особливість поєднує герм, мови з балто-слов'янськими і відрізняє їх від інших іє. мов, у яких згадана флексія включає елемент -bh-. Широке використання назального суфікса (-n-) для утворення дієслів з медіальним і неперехідним значенням (слабкі дієслова 4-го класу). Ця особливість поєднує герм. мови з балтійськими. 7. Утворення претерита сильних дієслів від основ іє. перфекта (з можливим використанням реліктових форм аориста). Ця морфологічна особливість поєднує герм, мови з кельтськими й італійськими. 8. Систематичне використання аблаута як словозмінного і словотворчого граматичного способу. 9. Певну подібність і відмінність у своїй морфологічній структурі виявляють також різні групи германських мов. Так, специфічно готсько-скандинавськими особливостями є: а) утворення 2-ої особи однини претерита сильних дієслів; б) відсутність односкладових форм дієслів *d n, *st n, *g n. в) наявність семантично оформленого класу слабких дієслів Характерними рисами інгвеонських діалектів є: а) наявність займенника 3-ої особи однини hе "він" (на відміну б) уніфікація закінчень дієслова в множині теперішнього і минулого часу; в) відсутність зворотного займенника *seke "себе". 11. Основною особливістю германського синтаксису є зміна порядку слів за моделлю SOV у модель SVO й виникнення досить чітких
Читайте також:
|
||||||||
|