• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Походження сполучників у германських мовах

Більшість германських сполучників утворено на основі різних форм займенників або прислівників. Нижче наведено етимологію основних германських сполучників:

1) a. and, н. und - сурядний сполучник "і"; да. and, двн. unta, inti, де. endi, anda, дісл. enn "і, також, але" < герм. *ипрі-/апрі. Цей спо­лучник виник з протиставної частки (старе значення збережено в давньоанглійській мові). Герм. *ипрі-/апрі етимологічно пов'язане з a. end, н. Ende "кінець", разом з якими походить від іє. *Hanti-(Н-ларингальний, що реконструюється захет. hanti "окремо, відокрем­лено") //гр. antíos "розміщений навпроти", лат. ante "навпроти";

2) a. but - протиставний сполучник "але". Виник у результаті опро­щення складного слова by + ūtan (> да. būtan) зі значенням "тільки, крім того";

3) н. aber протиставний сполучник "але, а"; двн. abur "знову", гот. afar "потім" дісл. afar "дуже, особливо"; < герм. *abar-. В його основі іє. *opero-, який походить від іє. кореня *ор- "після, поза­ду". Розвиток значення герм. *аbаr відбувався у напрямку "повто­рення > протиставлення". Чергування b – f за законом Вернера;

4) гот. еі- сполучник зі значенням "що, щоб" зіставляється з укр. i гр. еі "так, якщо"; < іє, *е-/е /і – вказівний займенник (див. розділи 1.6.2,3.5);

5) дісл. es (більш пізня форма er) – відносний займенник; генетично відповідає гот. is "він", двн. er; < іє. *еі/і- (див. вище);

6) гот. jah з'єднувальний сполучник "і, також". Складається із двох компонентів - ja + h (енклітична частка). Перший компонент ja відповідає да. je, gеа, двн. ja, joh (> н. ja) < іє. *іо- + е (< іє. *е/ еі/і) – див. розділ 4.3.1, пункт 7.

7) a. if "якщо", да. gif де. ef н. ob сполучник "чи"; двн. obe, ibu, ubi, дісл. ef гот. ibai - питальна частка, jabai сполучник "якщо". Скла­дається з двох компонентів, перший з яких походить від іє. займен­ника е/е і/і а другий є енклітичною часткою bа (< іє. *bhe-/bho-). Другий компонент зіставляється з гр. ph "немов, по­дібно", укр. ба, рос. ибо, укр. бо, вірм. bа – емфатична частка;

8) н. als – сполучник "коли". Виник у результаті редукції форми двн. als , що було словосполученням all + so "повністю, зовсім". Ана­логічним способом виник a. as (да. eal + swā);

9) н. wenn – сполучник "коли" є варіантом питального слова wann: двн. hwanne, гот. 1υan, a. when, да. hwænne, hwonne. Походить від іє. * е-/ о;

10)дісл. at – сполучник "що, щоб", норв., дат., шв., at. Ймовірно виник із займенника pat в результаті відпадання р- у ненаголошеній позиції;

11)гот. aíppau "або", дісл. eäa "або, однак", да. edda, odde, двн. odo (> н. oder). Словосполучення, що складається з двох компонентів –*раи (двоїна від вказівного займенника "ці двоє"). Походження першого компонента незрозуміле: або з герм. *ер-//лат. et "і", або з герм. *eh- // лат. ес- "тут, ось". Сполучення рай + енклітична частка -h > pauh (да. p ah, двн. doh, гот. pauh "однак").

Усі решта давньогерманських сполучників з початковим елемен­том p-/th- або S- походять зрештою від вказівних займенників (див. роз­діл 3.2), а сполучники з початковим елементом w, hw– від питальних займенників.

Отже, в іє. мові-основі існувало, очевидно, тільки просте речення з по­рядком слів ОV (об'єкт, дієслово). Цей порядок слів трансформувався у германських мовах у базову модель (S)VО (суб'єкт, дієслово, об'єкт).

Односкладне (безпідметове) речення, що існувало у давніх гер­манських мовах, було замінене двоскладним реченням з формально вираженим підметом (а. іt, н. es).

Складне речення виникло внаслідок сполучникового чи безспо­лучникового поєднання декількох простих речень, причому спочатку підрядний зв'язок не відрізнявся від сурядного: обидва типи зв'язку виражались недиференційовано. Складне речення існувало у герман­ських мовах ще в дописемну епоху.

Частовживане у давніх текстах повторюване заперечення було за­мінене одинарною (мононегативною) формою.

Загальні висновки

Основними особливостями германських мов у морфології є:

1. Наявність у дієслівній системі герм, мов сильних і слабких ді­єслів. Утворення претерита слабких дієслів за допомогою спеціально­го дентального суфікса.

2. Наявність двох форм відмін прикметника – сильної і слабкої. Ця особливість германських мов поєднує їх типологічно з балтійськи­ми і слов'янськими мовами.

3. Утворення інфінітива від іменних форм із суфіксом -п -.

4. Розширення n-основ іменників і виникнення особливої слабкої відміни іменників.

5. Перебудова давньої іє. системи іменника, що розрізнялася за основотворчими суфіксами, у систему, в якій словозміна іменників ґрунтується на відмінностях за категорією роду.

6. Наявність у флексії давального відмінка множини елемента -т-. Ця морфологічна особливість поєднує герм, мови з балто-слов'янськими і відрізняє їх від інших іє. мов, у яких згадана флексія включає еле­мент -bh-. Широке використання назального суфікса (-n-) для утворення дієслів з медіальним і неперехідним значенням (слабкі дієслова 4-го класу). Ця особливість поєднує герм. мови з балтійськими.

7. Утворення претерита сильних дієслів від основ іє. перфекта (з можливим використанням реліктових форм аориста). Ця морфологічна особливість поєднує герм, мови з кельтськими й італійськими.

8. Систематичне використання аблаута як словозмінного і слово­творчого граматичного способу.

9. Певну подібність і відмінність у своїй морфологічній струк­турі виявляють також різні групи германських мов. Так, специфічно готсько-скандинавськими особливостями є:

а) утворення 2-ої особи однини претерита сильних дієслів;

б) відсутність односкладових форм дієслів *d n, *st n, *g n.

в) наявність семантично оформленого класу слабких дієслів
із суфіксом -па-/-п -.

Характерними рисами інгвеонських діалектів є:

а) наявність займенника 3-ої особи однини hе "він" (на відміну
від гот. is і двн. еr);

б) уніфікація закінчень дієслова в множині теперішнього і минулого часу;

в) відсутність зворотного займенника *seke "себе".

11. Основною особливістю германського синтаксису є зміна порядку слів за моделлю SOV у модель SVO й виникнення досить чітких
правил розташування слів у простому і складному речення.

Читайте також:

1. Актуальність і завдання курсу безпека життєдіяльності. 1.1. Проблема безпеки людини в сучасних умовах.
2. Аналіз та оцінка інвестування в умовах ризику. Якісні та кількісні методи оцінювання проектних ризиків.
3. Аналітична робота в умовах кризи.
4. АТ – одна з найбільш зручних форм колективного підприємства в умовах ринкової економіки. Першим АТ вважають створену у 1602 році Голандсько –Ост - Індську компанію.
5. Безпека в умовах кримінальної злочинності
6. Безпека життєдіяльності людини в умовах натовпу
7. Бетонування в зимових умовах
8. Більш повну практику ціноутворення в сучасних умовах у розвинутих країнах світу допоможе з’ясувати короткий виклад розвитку теорії ціни.
9. В сучасних умовах
10. В СУЧАСНИХ УМОВАХ
11. В умовах галузі
12. В умовах конкуренції

Переглядів: 711