Лекція № 3

Лу Цзі

Літературна діяльність

Біографія

Цао Пі

Ца́о Пі́ (піньїнь: cáo pī; 187 — 29 червня 226) або Ца́о Пе́й — китайський державний діяч, військовик періоду Саньго, перший імператор династії Вей (220—226). Поет і теоретик китайської літератури. Посмертне ім'я — Імператор Вень^[2]. Буддистське ім'я — Шіцзу^[3].

Цао Пі народився в командирстві Пейго^[4]. Старший син полководця Цао Цао. Став його спадкоємцем, усунувши опозиційну групу на чолі з молодшим братом Цао Чжи.

220 року, після смерті батька успадкував його посаду та титул, став головним міністром і ваном Вей. Завдяки порадам вана Чень Цюя здійснив реформу державного апарату, яка передбачала надання чиновницьких посад виключно вихідцям з шляхетних сімей.

Прийняв титул і посаду Імператора від останнього монарха династії Хань — Імператора Сяня. Переніс столицю своєї держави до Лояну. Провів реформу адміністрації, перетворивши регіональну знать на номінальних володарів.

Вимагав визнання свого сюзеренітету від правителя У, Сун Цюаня. Надав йому титул уського вана в обмін на вислання заручників. Через відмову Сун і відновлення союз із державою Шу, організував похід до місцевості Гуанлін, який однак закінчився невдачею.

Добре знав китайську класику. Прагнучи зробити своє царство культурним центром Китаю, він привертав до двору поетів і влаштовував літературні змагання.

Сам був автором баточисленних віршів і пісень про бенкети і походи, про тлінність людського буття. Вірші Цао Пі образні й елегії. Був автором семислівного вірша — поетичної форми, що стала основною в китайській поезії 7-20 століть. Залишив по собі 44 вірші в жанрах ши і юефу, листи про літературу, літературний трактат «Роздуми про класику»^[5] та політично-історичний трактат «Огляд монархів»^[6] Його найкраще юефу «Яньський наспів» - «Янь ге син». Його ідеї стали поетичним маніфестом середньовіччя, знаменуючи відхід від конфуціанського раціоналізму і вимоги естетичних критеріїв у поезії. Високо оцінюючи суспільну роль літератури, Цао Пі вперше спробував дати порівняльний аналіз творчості сучасників та коротку характеристику основних жанрів.^[7]

Лу Цзі (друге ім'я - Ши-хен, 261-303) - китайський поет. Один з провідних літераторів і теоретиків літератури в середньовічному Китаї. Походив з сім'ї великого чиновника. Був помилково звинувачений у зраді й убитий.

Автор більше 200 віршів, у тому числі і поеми «Вень фу» 文賦 - однієї з перших китайських поэтик. Ця поема (один з найзначніших літературно-теоретичних пам'ятників раннесредневекового Китаю) була перекладена на українську мову академіком В. М. Алексєєвим під назвою «Ода витонченому речі». Вважається, що Лу Цзі першим застосував паралельне побудова вірша, яке пізніше стало нормою китайської поезії. Молодшим братом Лу Цзі був поет Лу Юнь (262-303).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Цюй Юань	\|	Напівсуглоби, їх будова.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.018 сек.