• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Хімічними, речовинами

Перша допомога при отруєнні

Поняття про отруту та отруєння

Отрута— це речовина, здатна викликати отруєння і живого організму. Отруйні речовини поділяються на хімічні (окис вуглецю, психотропні препарати, фосфорорганічні сполуки, кислоти, луги та ін.), рослинного (гриби, наркотики, дурман, цикута тощо) та тваринного (отруйні змії, комахи) походження. Отруєння — це хімічна травма організму, спричинена його інтоксикацією.

Симптоми отруєння залежать від дії отруйної речовини, її концентрації в організмі, наступних порушень функцій різних його органів і систем. Кількість отрути, яка пройшла через орган, залежить від швидкості об'ємного кровотоку. Передусім страждають нирки, печінка, легені, серце, мозок. Найчастіше спостерігаються такі спільні для більшості отруєнь ознаки:

ü раптове погіршення стану і незвична манера поведінки потерпілого;

ü нудота, блювання, пронос;

ü опіки на губах, язиці або шкірі;

ü біль у грудях або в животі;

ü порушення дихання; пітливість і підвищене слиновиділення;

ü м'язові посмикування і судоми; незвичайний колір шкіри;

ü можлива кома.

Отруєння окисом вуглецю С0₂ (чадним газом), пороховими газами викликає головний біль, слабкість, запаморочення, шум у вухах, нудоту і блювоту, непритомність. Може настати смерть. Тому слід негайно винести потерпілого із загазованої зони, розстебнути одяг, провести штучне дихання.

При вдиханні значної кількості парів бензину та антифризу, при випадковому їх потраплянні в дихальні шляхи як рідини з'являються кашель із кров'яним харкотинням, головний біль, посиніння шкірних покривів, судоми, непритомність, далі важке запалення легень. Потрапляння у шлунок бензину і різних розчинників при випадковому їх ковтанні викликає почуття сп'яніння, потім запаморочення, психомоторне збудження, головний біль, сильну неодноразову блювоту, біль у животі, посиніння шкірних покривів, пізніше — непритомність.

При отруєнні метиловим спиртом і хініном, крім названих ознак, може бути гостра сліпота. Тому насамперед треба викликати блювання подразненням глотки; досить ефективний засіб — напоїти отруєного молоком. Якщо в аптечці є ентеросорбент або активоване вугілля, дати потерпілому дозу, зазначену в інструкції. Викликати швидку допомогу.

Перша допомога:

Ÿ винести потерпілого з отруєної атмосфери;

Ÿ при послабленні дихання проводити штучне дихання («рот у рот») до встановлення самостійного дихання потерпілого;

Ÿ обов'язково направити його до лікарні.

Токсичний набряк легень, бронхіт, гостра пневмонія спостерігаються при отруєнні дихлоретаном, парами хлору, аміаку, сильними кислотами. .

Прийом усередину більш як 20-40 мл дихлоретану часто призводить до смерті. За 3-4 год прийнята доза повністю всмоктується в травному каналі й накопичується в організмі, що спричинює психоневрологічні розлади, порушення дихання, ураження серцево-судинної системи, нирок, печінки й органів травлення.

Перша допомога при отруєнні дихлоретаном:

Ÿ дати потерпілому випити 100-150 мл вазелінової олії;

Ÿ після цього викликати в нього блювання. Якщо ж він непритомний, забезпечити передусім прохідність дихальних шляхів (може запасти язик) і починати штучну вентиляцію легень;

Ÿ коли потрібно, провести увесь комплекс заходів для оживлення потерпілого.

Отруєння кислотами і лугами при випадковому їх прийомі всередину небезпечне тим, що вони, роз'їдаючи слизову оболонку рота, стравоходу, шлунка, можуть викликати їх прорив. При таких отруєннях спостерігається опік губ, слизової оболонки порожнини рота, стравоходу, шлунку, сильна спрага, підвищене слиновиділення, біль і у ротовій порожнині та органах травлення, неможливість ковтати. Може настати шок.

Перша допомога:

Ÿ Якщо при отруєнні кислотами або лугами відсутні ознаки прориву шлунка чи стравоходу (надзвичайно сильний біль за грудниною і в ділянці шлунка), то дати потерпілому велику кількість води, викликати в нього блювання (подразненням глотки), потім — молоко, яєчний білок, крохмаль. Питна сода протипоказана. Можна ковтати шматочки льоду.

Ÿ Коли з'являється сильний біль у шлунку, є підозра на прорив, вводити знеболювальний засіб шприц-тюбиком (у цей час не давати пити). Якщо потерпілий знепритомнів, то блювання викликати не треба, а покласти його в стійке положення на бік, щоб уникнути ядухи.

Ÿ Потерпілого необхідно негайно транспортувати до лікарні в напівсидячому положенні із зігнутими в колінах ногами, поклавши йому холодний компрес на ділянку шлунка.

Ÿ При потраплянні кислот і лугів в очі потрібно промити їх протягом 10-20 хв струменем води.

Ÿ Якщо ротова порожнина уражена кислотою, потрібно промивати її водою із содою (0,5 чайної ложки на склянку води); якщо — лугами, то полоскати розчином лимонної кислоти (1/3 чайної ложки на склянку води) або розчином оцту (1,5 чайної ложки на склянку води); після цього дати випити молока із содою.

Ÿ При ураженні шкіри кислотою слід ретельно промити її водою з питною содою (0,5 чайної ложки на склянку води) і милом. Промиваючи проточною водою уражену лугами шкіру, можна застосувати розчин лимонної кислоти чи оцту в тих самих пропорціях, що й при полосканні. Після промивання на обпечену шкіру потрібно накласти стерильну пов'язку, щоб туди не потрапили хвороботворні мікроорганізми.

Читайте також:

1. Взаємодія металів з простими та складними речовинами.
2. Злочини, що посягають на встановлений порядок поводження із засобами або речовинами, що можуть викликати наркоманію.
3. Методи боротьби з шкідливими речовинами, що потрапляють в повітря робочої зони.
4. Надзвичайні ситуації забруднення атмосфери і територій аварійно хімічно небезпечними речовинами.
5. Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами чи радіоактивними матеріалами
6. Правові вимоги екологічної безпеки при поводженні з небезпечними хімічними речовинами.
7. Склад повітря робочої зони: джерела забруднення повітряного середовища шкідливими речовинами (газами, парою, пилом, димом, мікроорганізмами).
8. Токсичні забруднення антибіотиками, гормональними препаратами та іншими хімічними речовинами
9. Характеристика можливих способів зараження харчових продуктів та води радіоактивними, хімічними отруйними речовинами та бактеріологічними засобами

Переглядів: 1564