Джерела і причини виникнення українського козацтва

Поселення, вільні від повинностей, називалися слободами.

Українська колонізація Подніпров'я та Запорожжя

Тема 7. Виникнення українського козацтва. Запорозька Січ — козацька республіка

Умови Люблінської унії відкрили дорогу польській колонізації Наддніпрянської України.

Становище народу погіршувалося ще і тим, що польські магнати і шляхта почували себе в Україні ще більш, незалежними від королівської влади, ніж на власне польській території.

За польськими законами недворяни (хлопи) не мали права володіти землею.

Королівська влада своїми актами підтверджувала право земельної власності винятково за феодалами, котрі, захоплюючи землі селян, посилалися на відсутність у останніх «юридичного» права власності.

Магнати, литовське й українське панство силоміць захоплювали землі селян, міщан, дрібної шляхти, перетворюючи їх на фільварки.

Збільшення панщини (до 5 днів на тиждень), наступ католицької церкви стали причиною масової втечі селяніз Галичини, Західного Поділля й Волині.

Відстоюючи свою волю, вони змушені були переселятися на неосвоєні землі Подніпров'я і Побужжя, що межували з Диким Полем (степовою територією, яку контролювали татари), куди поки не поширювалася влада польської шляхти.

Цей край приваблював м'яким кліматом, найбагатшим рослинним і тваринним світом, родючим чорноземом.

У другій половині XVI ст. тут виникло безліч нових слобод і хуторів, населення яких називало себе козаками (від тюркського слова, котре означає вільну, непідвладну нікому людину).

Однак, як тільки нові землі освоювалися українськими переселенцями, їх відразу ж захоплювали магнати, що викликало подальшу втечу селян і нову хвилю колонізації Дикого Поля.

Для залучення нової робочої сили на ці землі феодали

- заселяли їх вихідцями з Волині, Поділля, Полісся, Північної Київщини,

- надавали переселенцям пільги,

- звільняли їх від виконання різних повинностей терміном на 20-40 років.

Вже в 20—30-ті рр. XVII ст. минув термін привілеїв, наданих переселенцям на землі Подніпров'я та Запорожжя, тут повсюдно стала насаджуватися панщина, збільшувалося число податків.

Населення новоосвоєних земель, яке звикло до волі, гостро реагувало навіть на незначні утиски. Найпоширенішою формою протесту став відхід у козаки.

На початку XVII ст. козацтво перетворилося на досить численну верству суспільства, вплив якої на політичну обстановку в країні швидко зростав.

Спочатку козаки були вільними хліборобами. Періодично вони відривалися від своїх основних занять і займалися відхідництвом (рибальством, полюванням у степу) і набігами на татарські улуси.

Це були вихідці з різних верств населення, але переважно селяни.

Ідучи в степ, вони об'єднувалися в невеликі загони - ватаги і обирали зі свого середовища ватажка - отамана.

Перші згадки про українських козаків відносяться до кінцяXV ст.,хоча саме їхнє виникнення відбулося в більш ранній період.

Ще за часів Київської Русі літописи згадують про існування на кордоні руських земель і кочового Степу бродників і берладників - вільних людей, котрі не підкорялися князівській владі і жили, зокрема, за рахунок здобичі від набігів на половців і візантійські володіння.

Однак, надалі це традиційне для місцевого населення заняття було перервано татаро-монгольською навалою.

Наприкінці XV - у першій половині XVI ст. на українсько-татарському прикордонні знаходилися й українські бояри-лицарі, які очолювали загони, що боролися з татарськими наїздами.

До другої половини XVI ст. існувала також аморфна прикордонна військово-промислова спільнота бояр-козаків і бояр-шляхтичів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Семінар) Перші гетьмани

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.