• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Семінар) Перші гетьмани

До початку XVII ст. усі три спільноти ввійшли до козацького стану.

Через небезпеку постійних татарських набігів козаки змушені були групуватися навколо прикордонних фортець — «містечок».

Старости прикордонних земель використовували їх для захисту кордонів, формуючи з козаків бойові загони.

За це козаки звільнялися

- від феодальних повинностей,

- одержували право «законно» володіти освоєною ними ж землею.

На відміну від найманців, що вимагали постійної оплати, козацькі загони, котрі захищали свої поселення, були практично безкоштовною військовою силою (хоча князь Василь-Костянтин Острозький, наприклад, утримував полк найманих «надвірних» козаків).

Таким чином, причинами виникнення українського коза­цтва були:

- посилення польського феодального гніту, що викликало масове переселення українців на території, які межували із Диким Полем;

- необхідність створення військової організації життя пере­селенців через постійну загрозу з боку кримських татар;

- підтримка військової організації козацтва місцевими старостами, зацікавленими в дешевих козацьких загонах для захисту кордонів;

- традиційна необхідність захисту території України від набігів степових народів.

Козацтво, яке швидко перетворилося на значну військову силу, уже до початку XVII ст. стало найважливішим чинни­ком захисту України від татарсько-турецької і польсько-католицької загрози.

Посада гетьмана як головнокомандуючого військовими силами з'явилася з 1497 р. у Великому князівстві Литов­ському. Першим таким гетьманом (1497-1530 рр.) був відомий воєначальник і політичний діяч, волинський князь Костян­тин Іванович Острозький. Надалі це звання поступово було перенесено на керівників великих козацьких загонів.

Перші згадки про організовані військові дії козацьких заго­нів в Україні пов'язуються з іменами українсько-литовських прикордонних старост, яких необхідність оборони своїх воло­дінь від татарських набігів змушувала шукати співробітництва з козаками. У 1508 р. організував козацькі загони для боротьби з татарами «славний козак і лицар Сенько Полозович» — київський городничий і ключник Семен Федорович Полоз. У першій половині XVI ст. на чолі козацьких загонів боролися з татарами черкаський староста Остап Дашкевич, Хмель­ницький староста Предслав Лянцкоронський, князь Дмит­ро Вишневецький, князі Ружинські — Кирик, Микола і Бог­дан. Усіх їх пізніша літописна традиція називає «гетьманами».

У 70-х рр. XVI ст. згадується козацький гетьман Іван Під­кова, який ненадовго став молдавським господарем (кня­зем) і очолив боротьбу молдавського народу з Туреччиною. Усі згадані гетьмани не обиралися на козацьких радах, а очолю­вали загони козаків, які вони самі вербували для конкретних військових кампаній.

Після того, як у 1572 р. польський королівський уряд визнав козацтво як самостійну військову одиницю і запровадив реєстр, на чолі реєстрових козаків ставилися призна­чені королем «старші», яких самі козаки іменували геть­манами. З 1572 по 1590 рр. це були шляхтичі Ян Бадовський, Ян Оришовський і Ярош (Войтех) Чоновицький. Усі троє носили офіційне звання «старшого низових козаків» і підкорялися місцевій прикордонній адміністрації.

Одночасно на Запорозькій Січі, котра не підлягала владі «старшого», сформувалася власна військова структура на чолі з обраним на козацькій раді постійним отаманом, якого козаки нерідко титулували «гетьманом». Першим отаманом, якого тодішні документи називають «гетьманом Війська Запо­розького», був згадуваний у документах 1586 р. Кулага Бог­дан Микошинський.

Першим не призначеним, а виборним гетьманом реєст­рового козацтва, якого визнав польський уряд, став у 1591 р. Криштоф Косинський. Після його загибелі звання «гетьман» остаточно закріпилося за виборними отаманами козацького війська - як реєстрового, так і Запорозького.

Читайте також:

1. Адміністративний поділ, площа і населення українських земель у складі Речі Посполитої в першій воловині ХVІІ ст.
2. Адміністративно-територіальний устрій, економічне становище українських земель у першій половині ХІХ ст.
3. Адміністративно-територіальний устрій, економічне становище українських земель у першій половині ХІХ ст.
4. Визвольний рух в Україні у XVI - першій пол. XVII ст.
5. Виникнення і становлення Київської Русі (кінець IX-X ст.). Перші князі, їх роль в розбудові держави.
6. Виникнення і становлення Київської Русі (кінець IX-X ст.). Перші князі, їх роль в розбудові держави.
7. Галицько-Волинське князівство, його політичний розвиток у 12 - першій половині 14ст
8. Гетьмани Ю. Хмельницький, Брюховецький, Многогрішний та їх політика
9. Господарський розвиток України та економічні погляди її мислителів у другій половині XVII – першій половині ХІХ ст.
10. Загальний розв'язок і загальний інтеграл. Частинний та особливий розв'язки. Проміжні та перші інтеграли.
11. Застій в економічному, суспільно-політичному та культурному розвитку України в 1970 – першій половині 1980-х років.
12. Козацько-селянські повстання проти шляхетської Польщі в кінці ХУ1 – першій половині ХУ11 ст.

Переглядів: 706