Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Морські простори із міжнародним режимом регулювання.

а) Відкрите море і його правовий режим

За зовнішньою межею територіального моря знахо­дяться простори морів і океанів, що не входять до скла­ду територіальних вод якої-небудь держави й утворю­ють відкрите море.

У статті 1 Конвенції про відкрите море 1958 року поняття „відкрите море” визначається як „усі частини моря, що не входять ні в територіальне море, ні у внут­рішні води якої-небудь держави”. Конвенція ООН з морського права 1982 р. установила, що положення Частини VII („Відкрите море”) застосовуються до всіх частин моря, що не входять ні у виняткову економічну зону, ні в територіальне море або внутрішні води якої-небудь держави, ні в архіпелажні води держави-архіпелагу (ст. 86).

Для характеристики відкритого моря необхідно ви­ділити два критерії, що визначають його статус:

· Географічний – який характеризує відкрите море як частину просторів Світового океану, що не утворю­ють територію прибережної держави;

· Політичний – полягає в тому, що відкрите море не знаходиться під суверенітетом жодної з держав, усі держави мають право користуватися на засадах рівнос­ті відкритим морем у мирних цілях (свобода морепла­вання, польотів наукових досліджень і т.д.).

У відповідності зі статтею 87 Конвенції ООН з мор­ського права 1982 року всі держави, у тому числі й ті, що не мають виходу до моря, мають свободу відкритого моря, що включають ряд свобод на певну діяльність у відкритому морі – право на: а) свободу судноплавства; б) свободу польотів; в) свободу прокладати підводні ка­белі і трубопроводи; г) свободу рибальства; д) свободу будувати штучні острови й інші установки, що допускаються міжнародним правом; е) свободу наукових до­сліджень.

Слід вказати, що зазначений перелік не є обмеже­ним.

У відкритому морі судно підпорядковується юрисдикції тієї держави, під прапором якої воно йде. Між дер­жавою і судном повинен існувати реальний зв'язок. Цього не можна сказати про практику використання так званих „зручних” прапорів (Панами, Ліберії, Кіпру, Швейцарії й ін.). На жаль, після проголошення незалеж­ності України багато з її суден перейшли під „зруч­ний” прапор, що приводить до поганих наслідків як для самої України, так і для українських моряків і членів їхніх сімей. Слід зазначити, що Конвенція ООН про умови реєстрації морських суден 1986 року обме­жує подібну практику.

Судно, що плаває під прапорами двох і більше дер­жав, дорівнюється до судна, що не має національності. Проте це не стосується суден, що плавають під прапором ООН і деяких інших міжнародних організацій.

Кожна держава самостійно визначає умови надання своєї національності суднам, правила реєстрації суден на її території і права судна ходити під її прапором (стаття 91 Конвенції 1982 року). При цьому кожна дер­жава:

а) веде реєстр суден;

б) приймає юрисдикцію над кожним судном, що ходить під її прапором, і його екіпажем;

в) забезпечує контроль здатності суден до пла­вання;

г) забезпечує безпеку мореплавання, запобігає ава­рії.

Ні арешт, ні затримка суден не можуть бути зробле­ні у відкритому морі навіть у якості заходу розсліду­вання по розпорядженню якої-небудь іншої влади, крім влади держави прапора судна.

Водночас у влади прибережної держави існує право переслідування по „гарячих слідах”. Це передбачено ст. 23 Конвенції про відкрите море 1958 року. Переслідування іноземного судна по „гаря­чих слідах” може бути вжито:

а) якщо компетентні влади прибережної держави мають достатні підстави вважати, що це судно пору­шило закони і правила цієї держави;

б) переслідування повинне початися тоді, коли іно­земне судно або одна з його шлюпок знаходяться у внутрішніх водах, у територіальному морі або в при­леглій зоні держави, що переслідує, і може продов­жуватися за межами територіального моря або при­леглої зони тільки за умови, якщо воно не перерива­ється;

в) право переслідування припиняється, як тільки переслідуване судно входить у територіальне море своєї країни або третьої держави;

г) переслідування повинно бути почате після по­дачі зорового або світлового сигналу;

ґ) переслідування може здійснюватися тільки вій­ськовими кораблями або військовими літальними апаратами, або суднами й апаратами, що знаходяться на урядовій службі (наприклад, поліцейськими) і спе­ціально на це уповноваженими.

Право прокладання кабелів і трубопроводів у відкри­тому морі полягає в їхньому прокладанні по дну відкритого моря за межами континентального шельфу. При про­кладанні підводних кабелів і трубопроводів держави по­винні належним чином враховувати вже прокладені кабелі і трубопроводи. Зокрема, не повинні погіршува­тися можливості їхнього ремонту. Одночасно передбачається відповідальність фізичних і юридичних осіб за заподіяння шкоди або ушкодження як власних, так і інших кабелів і трубопроводів.

При здійсненні свободи рибальства кожна держава повинна вживати необхідних заходів до збереження жи­вих ресурсів моря.

б)Міжнародний район морського дна (Район)

Морське дно за межами континентального шельфу й економічної зони є територією з міжнародним режимом і утворює міжнародний район морського дна (далі – „Ра­йон” ). У відповідності зі статтею 1 Конвенції ООН з морського права 1982 року термін „Район” означає дно морів і океанів і його надра за межами національної юрисдикції. Виділення в просторах відкритого моря зони, що має юридичний статус міжнародного району морського дна стало найважливішою новелою в міжна­родному морському праві.

Питання про встановлення режиму Району виник із досягненням технічних можливостей розробки глибо­ководних покладів природних ресурсів.

Оскільки національна юрисдикція прибережних дер­жав у Світовому океані в юридичному значенні поширю­ється на морське дно і його надра в межах континенталь­ного шельфу, межами Району є зовнішні межі континентальних шельфів прибережних держав, іншими сло­вами, це продовження дна і надр глибоководних райо­нів морів і океанів за межами континентальних шель­фів прибережних держав.

Правовий режим, а також порядок дослідження і ви­добутку ресурсів Району урегульований статтями 136-191 Конвенції ООН з морського права 1982 року, що включають такі розділи: „Принципи, що регулюють район”, „Освоєння ресурсів Району” і „Орган” (означа­ючий Міжнародний орган з морського дна).

Стаття 137 Конвенції ООН з морського права 1982 року встановлює, що жодна держава не може претенду­вати на суверенітет або здійснювати суверенні права стосовно будь-якої частини Району і його ресурсів. Ра­йон оголошений Конвенцією „загальною спадщиною людства” (стаття 136). Це означає, що права на ресур­си Району належать усьому людству, від імені якого діє Міжнародний орган з морського дна.

Орган забезпечує справедливий розподіл фінансових та інших економічних вигод, одержуваних від діяльності в Районі, через відповідні механізми на недискримінаційній основі.

Район відкритий для використання винятково в мир­них цілях усіма державами без будь-якої дискриміна­ції.

Морські наукові дослідження в Районі здійснюють­ся в мирних цілях і на благо всього людства.

У цьому аспекті „ресурси” Району означають усі твер­ді, рідкі і газоподібні мінеральні ресурси, включаючи поліметалічні конкреції, що знаходяться на морському дні Району або в його надрах будучи витягнуті з Райо­ну, розглядаються як „корисні копалини”.

Такі ресурси можуть бути відчужені відповідно до норм міжнародного права і правил, установлюваних Міжнародним органом з морського права, створюва­ним на підставі Конвенції 1982 року.

У розділі Конвенції, присвяченому функціям і повно­важенням Органу, передбачається, що всі держави-учасниці Конвенції є членами Органу, що може створювати такі регіональні центри і відділення, які він вважає необхідними для здійснення своїх функцій.

Передбачено, зокрема, можливість розвідки і розроб­лення ресурсів Району здійснюється як спеціальним підрозділом Органу – Підприємством, так і окремими державами за договором з Органом. Підприємство безпосередньо здійснює діяльність у Районі, транспортування, переробку і збут мінералів. Орган має не тільки функції і повно­важення, надані Конвенцією, але і повноваження, що розуміються, необхідні для його здійснення.

У рамках Органу засновані Асамблея, Рада і Секре­таріат. Асамблея, що складається з усіх членів Органу, розглядається в якості вищого такого органу, перед якими звітують всі інші головні органи. Вона також обирає членів Ради, членів правління і генерального директора Підприємства.

Рада є виконавчою інституцією Органу. Вона, зокрема, контролює і координує виконання положень Конвенції з усіх питань і проблем у рамках компетенції Органу і звертає увагу Асамблеї на випадки недотримання та­ких положень.

Слід мати на увазі, що ні положення Конвенції, що стосуються Району, ні будь-які права, надані або здійс­нювані відповідно до неї, не торкаються правового ста­тусу вод, що покривають Район, або правового статусу повітряного простору над цими водами.


Читайте також:

  1. Автоматичне регулювання.
  2. Адміністративні (прямі) методи регулювання.
  3. Акти застосування норм права в механізмі правового регулювання.
  4. Антикризове регулювання.
  5. Арбітражний збір та витрати сторін у Морській арбітражній комісії при ТПП України
  6. Базельського комітету з банківського регулювання.
  7. Бюджетне регулювання.
  8. Вади ринкового саморегулювання.
  9. Векторні простори із скалярним добутком
  10. Взаємовідносини України з міжнародними фінансовими інституціями.
  11. Відносини України з міжнародними економічними організаціями
  12. Вплив Литовських статутів на розвиток права Речі Посполитої. Новий статут 1588 р., його структура, сфера регулювання.




Переглядів: 1269

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Морські простори, що утворюють державну територію. | Морські простори із змішаним режимом регулювання.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.004 сек.