• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ТЕМА 15 АУДИТОРСЬКИЙ ВИСНОВОК

Таблиця

Перелік документів для оформлення касових операцій

Ведення касової книги

Кожне підприємство повинне вести касову книгу установленої форми. Аркуші касової книги повинні бути пронумеровані, прошиті й опечатані печаткою. Кількість аркушів у ка­совій книзі завіряється підписами керівника і головного бухгалтера. Записи в касовій книзі провадяться в двох примірниках під копірку. Перші примірники залишаються в книзі. Другі примірники є відривними і являють собою звіт касира.. Виправлення в книзі завіряються підписами касира і головного бухгалтера, невмотивовані виправлення забороняються.

Касовий звіт складається щодня. Касир наприкінці робочого дня підбиває підсумки за день, виводить залишок у касі і передає другий відривний примірник у бухгалтерію як звіт. До звіту додаються прибуткові і видаткові документи.

Касова книга на підприємстві може вестися з використанням технічних засобів, при цьому її аркуші формуються у виді машинограм "Вкладиш касової книги" і "Звіт касира". Машинограми повинні мати однаковий зміст і всі реквізити касової книги встановленого зразка. Обидві машинограми повинні складатися щодня. Нумерація аркушів здійснюєть­ся автоматично в порядку зростання з початку року. Після закінчення календарного року (чи в міру необхідності) машинограми "Вкладиш касової книги" підшиваються в хроноло­гічному порядку і книга опечатується. Загальна кількість аркушів завіряється підписами керівника і головного бухгалтера.

Бухгалтерський облік

Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарсь­ких операцій, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99р. №291, для обліку касових операцій передбачений рахунок 30 "Каса", до якого відкриваються субра­хунки

301 "Каса в національній валюті"

302 "Каса в іноземній валюті".

В дебеті рахунка відображається надходження коштів у касу підприємства, в кредиті - виплата коштів з каси підприємства.

3. Мета і завдання аудиту безготівкових розрахунків.

У процесі господарської діяльності між суб'єктами господарювання виникають і погашаються взаємні зобов'язання. Стан поточних зобов'язань і розрахунків най­більш точно відображає рівень організації у суб'єкта господарювання виробничої і торговельної діяльності, а також бухгалтерського обліку.

Раціональна організація контролю за станом розрахунків сприяє покращанню договірної і розрахункової дисципліни, виконанню зобов'язань перед кредиторами, підвищенню відповідальності за дотримання платіжної дисципліни, скороченню де­біторської і кредиторської заборгованості, прискоренню обігу коштів, а в цілому - покращанню фінансового стану суб'єкта господарювання.

У ринкових умовах господарювання фінансовий стан кожного суб'єкта господа­рювання залежить від його взаємовідносин з іншими суб'єктами господарювання, і тому всі вони потребують достовірної інформації про своїх контрагентів, включаю­чи й інформацію про платоспроможність, про дотримання останніми договірних відносин, платіжної дисципліни тощо.

Аудитор, видаючи позитивний висновок, стає гарантом добропорядних відно­син між контрагентами.

Мета

Метою аудиту безготівкових розрахунків е підтвердження аудиторським виснов­ком інформації щодо повноти, достовірності, законності та об'єктивності здійсне­них і відображених у бухгалтерському обліку й звітності безготівково-розрахунко­вих операцій та дебіторської і кредиторської заборгованості.

Завдання

Основним завданням аудиту безготівкових розрахункових операцій є встано­влення об'єктивної істини щодо інформації про безготівково-розрахункові операції, дебіторську і кредиторську заборгованість, складання думки аудитором про досто­вірність, законність, повноту та об'єктивність відображених у бухгалтерському обліку і фінансовій звітності операцій, донесення цієї думки через аудиторський висновок до користувачів інформації.

Практичні завдання:

¨ у разі встановлення помилок, фактів обману або інших відхилень від норми в безготівкових розрахунках, на прохання клієнта, надати консультацію що­до їх виправлення;

¨ внести пропозиції щодо вдосконалення системи внутрішнього контролю без­готівкових розрахунків;

¨ у процесі перевірки аудитор може вказати шляхи покращання системи роз­рахунків, запропонувати більш оптимальні рішення.

Для досягнення поставленої мети та виконання завдань, які стоять перед аудито­ром безготівково-розрахункових операцій, аудитор повинен перевірити:

¨ правильність оплати чи отримання сум за прийняті або відвантажені мате­ріальні цінності;

¨ наявність виправдовувальних документів при здійсненні цих операцій і пра­вильність їх оформлення;

¨ повноту оприбуткування і правильність списання отриманих цінностей;

¨ наявність на рахунках простроченої заборгованості та зобов'язань зі строком позовної давності, який минув;

¨ стан синтетичного й аналітичного обліку по розрахункових операціях, пра­вильність використання відповідних рахунків Плану рахунків;

¨ правильність перенесення вхідного сальдо при відкритті відповідних рахун­ків Головної книги на наступний обліковий період;

¨ стан дебіторської заборгованості та зобов'язань за встановленими крите­ріями;

¨ правильність розрахунків по дебіторській заборгованості та зобов'язаннях (оплата грошовими коштами, векселями, іншими матеріальними цінностя­ми, застосування бартерних операцій);

¨ правильність оцінки зобов'язань та дебіторської заборгованості, розрахунок величини резерву сумнівних боргів;

¨ правильність класифікації дебіторської заборгованості та зобов'язань, наяв­ність відповідних необхідних роз'яснень у примітках до фінансової звіт­ності;

¨ зіставлення показників фінансової бухгалтерської і не бухгалтерської звітно­сті (звіт голови правління, директора компанії, фінансового огляду та ін.) що­до дебіторської заборгованості та зобов'язань.

Особливу увагу необхідно приділити перевірці стану розрахунків, для чого ре­комендується провести аналіз матеріалів інвентаризації розрахунків та актів звірок взаєморозрахунків.

Інвентаризація розрахунків полягає у виявленні за відповідними документами залишків, ретельній перевірці їх достовірності та обґрунтованості. Самі підприєм­ства в більшості випадків проводять інвентаризацію розрахунків із низькою якістю (або взагалі не проводять), тому аудитор повинен встановити строки виникнення за­боргованості по рахунках дебіторів і кредиторів, її реальність та осіб, винних у пропущенні строків позовної давності.

Бувають випадки, коли необхідно провести звірку розрахунків із дебіторами та кредиторами із складанням актів звірок. До проведення таких перевірок аудитор мо­же залучати працівників бухгалтерії перевіряємого підприємства.

Особливості нормативної бази безготівкових розрахунків

Для здійснення безготівкових грошових розрахунків суб'єктам господарювання відкриваються рахунки в банках у національній та іноземній валюті. Порядок від­криття банками рахунків для суб'єктів господарювання визначений Інструкцією про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженою по­становою Правління Національного банку України від 18 грудня 1998р. № 527, Із змінами і доповненнями.

Рахунки для зберігання грошових коштів і здійснення усіх видів банківських операцій відкриваються у будь-яких банках України за вибором клієнта і за згодою цих банків.

Між суб'єктом господарювання і банком укладається договір про надання бан­ківських послуг, де обумовлюються: предмет договору, обов'язки та відповідаль­ність сторін.

Розрахунки між юридичними особами, пов'язані із здійсненням ними підприєм­ницької діяльності, регулюються цивільним правом (розділ 74 "Розрахунки"), нор­мативними документами НБУ та іншими нормативними документами.

Порядок проведення розрахунків у національній валюті встановлений Інструк­цією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою по­становою Правління Національного банку України від 29.03.01р. № 135, із змінами і доповненнями.

Форми розрахунків, передбачені Інструкцією, наведені на рис. 1.

При проведенні аудиторського дослідження безготівкових розрахункових опера­цій аудитор повинен знати, що:

¨ у разі відсутності (недостатності) коштів на рахунку платника банк не здій­снює обліку заборгованості платника, не сплаченої в строк, та не веде ре­єстру розрахункових і виконавчих документів (4.11);

Рис. Класифікація розрахунків у національній валюті

¨ якщо до банку надійшло одразу кілька розрахункових документів, то при їх виконанні дотримується такий пріоритет (п. 18):

- платіжні вимоги за рішенням суду;

- платежі до бюджету;

- платежі за іншими виконавчими документами;

- всі інші у порядку послідовного надходження.

Згідно з Інструкцією ніхто не має права примусового списання коштів із рахун­ків у банку, в т. ч. податкові органи без виконавчих документів за рішенням суду.

Порядок проведення розрахунків в іноземній валюті регулюється Законом Укра­їни від 19.02.93р. із змінами і доповненнями. При проведенні перевірки необхідно враховувати такі вимоги щодо розрахунків в іноземній валюті.

Виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на її валютні ра­хунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, визначені в кон­трактах, але не пізніше як через 90 календарних днів із дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в ра­зі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Форми розрахунків в іноземній валюті показані на рис. 2. Порядок відображення безготівкових розрахунків у бухгалтерському обліку суб'єктів господарювання регламентується Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських опе­рацій підприємств і організацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів Ук­раїни 30.11.99р. № 291, та відповідними Положеннями (стандартами) бухгалтерсь­кого обліку.

Необхідно звернути увагу на таке:

П(с)БО 2 "Баланс" передбачає поділ дебіторської заборгованості на довгостро­кову і поточну. Остання відображається в балансі як чиста реалізаційна вартість та сумнівні борги. Зобов'язання показують окремо поточні й довгострокові. П(с)БО 10 "Дебіторська заборгованість" визначено: поняття сумнівного боргу; порядок ство­рення резерву сумнівних боргів, дано нове поняття безнадійної дебіторської забор­гованості, "щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності".

Порядок списання безнадійної дебіторської заборгованості визначено П(с)БО 16 "Витрати", згідно з п. 20 якого безнадійна дебіторська заборгованість списується на операційні витрати (рахунок 944 "Сумнівні та безнадійні борги"), або за рахунок створеного резерву безнадійних боргів (рахунок 38 "Резерв сумнівних боргів"). Списана дебіторська заборгованість обліковується на позабалансовому субрахунку 071 "Списана дебіторська заборгованість" не менше як три роки із дати списання для спостереження за можливістю її стягнення у випадках зміни майнового стано­вища боржника.

При вивченні дебіторської заборгованості необхідно звернути увагу, чи відпо­відають суми, подано у звітності як дебіторська заборгованість, встановленим П(с)БО критеріям.

4. Предметна область аудиторського дослідження

Розрахунки між різними контрагентами можуть бути готівковими, безготівкови­ми грошовими, вексельними, бартерними.

Безготівкові грошові розрахунки здійснюються шляхом перерахування грошових коштів із рахунка платника на рахунок отримувача через фінансового посередника — банк, який надає послуги своїм клієнтам. При аудиті безготівкових розра­хунків аудитор вивчає всі джерела інформації, які відображають наявність грошових коштів на рахунках у банку як у національній, так і в іноземній валюті, їх рух (за ви­писками банків) та підстави для здійснення безготівкових грошових операцій (пер­винні документи, договори).

Для здійснення всіх видів банківських операцій, у т. ч. безготівкових грошових розрахунків, та для зберігання грошових коштів суб'єктам господарювання відкриваються рахунки у будь-яких банках України за їх вибором і за згодою цих банків.

Виписки банків із цих рахунків є обов'язковим об'єктом аудиторського дослідження.

У суб'єктів господарювання облік наявності та руху грошових коштів відображається на рахунку 31 "Рахунки в банках", який має такі субрахунки:

311"Поточні рахунки в національній валюті";

312"Поточні рахунки в іноземній валюті";

313"Інші рахунки в банку в національній валюті";

314"Інші рахунки в банку в іноземній валюті".

За дебетом рахунка 31 "Рахунки в банках" відображається надходження грошових коштів, за кредитом — їх використання.

Субрахунки 312 "Поточні рахунки в іноземній валюті" та 314 "Інші рахунки банку в іноземній валюті" призначені для узагальнення інформації про наявність та рухгрошових коштів в іноземній валюті.

При проведенні аудиту безготівкових грошових операцій аудитор вивчає інформацію, відображену на цих рахунках.

Вексельні розрахунки у суб'єктів господарювання знаходять відображення рахунках 34 "Короткострокові векселі одержані" і 62 "Короткострокові векселі дані". При аудиті вивчається інформація за кожним виданим (отриманим) векселем за строками їх погашення та за умовами вексельних розрахунків На рахунку 34 "Короткострокові векселі одержані" ведеться облік заборгованості покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари), ви­конані роботи, надані послуги та за іншими операціями, забезпеченої векселями.

Рахунок 34 "Короткострокові векселі одержані" має такі субрахунки:

341"Короткострокові векселі, одержані в національній валюті";

342"Короткострокові векселі, одержані в Іноземній валюті".

На рахунку 34 "Короткострокові векселі одержані" за дебетом відображається отримання векселя за продані товари (роботи, послуги) та за інші операції, за кредитом — отримання коштів на погашення векселів, погашення отриманим векселем ; кредиторської заборгованості, продаж векселя третій стороні тощо.

Рахунок 62 "Короткострокові векселі видані"

На рахунку 62 "Короткострокові векселі видані" ведеться облік розрахунків за заборгованістю постачальникам, підрядникам та іншим кредиторам за одержані сировину, матеріали, товари, послуги, роботи та за іншими операціями, на які підприємством видані векселі.

Рахунок 62 "Короткострокові векселі видані" має такі субрахунки:

621"Короткострокові векселі, видані в національній валюті";

622" Короткострокові векселі, видані в іноземній валюті ".

За кредитом рахунка 62 "Короткострокові векселі видані" відображається вида­ча векселів для забезпечення поставок (робіт, послуг) постачальників та Інших кредиторів та для забезпечення інших операцій, за дебетом — погашення заборгованості за виданими векселями, її списання тощо.

Аналітичний облік ведеться за кожним виданим векселем та за строками їх погашення.

При перевірці дебіторської заборгованості та зобов'язань клієнта об'єктом аудиторського дослідження є:

¨ договори між контрагентами, де однією зі сторін виступає клієнт;

¨ первинні документи, що підтверджують факт виконання (невиконання) умов договорів;

¨ реєстри обліку по рахунках, в яких зосереджена інформація про розрахунки за договорами;

¨ фінансова звітність клієнта;

¨ документи, що підтверджують претензійну роботу (акти звірки, претензії).

Дебіторська заборгованість та зобов'язання, що знайшли відображення в фінансовій звітності, повинні бути підтверджені договорами, які мають юри­дичну силу.

Під час проведення аудиту безготівкових розрахунків вивчають нормативні до­кументи, проводять правову експертизу договорів, якими оформлені договірні від­носини між контрагентами.

Умови договору не повинні допускати двозначності, розмитості фраз, нечіткості, крім того, ці умови мають відображати всі особливості відносин, що складаються між контрагентами. Воднораз, текст договору не повинен бути обтяжений ми, що повторюють текст нормативно-правових актів.

Значна увага приділяється аналізу дебіторської заборгованості за класифікаційними групами та зобов'язанням.

5. Аудит дебіторської заборгованості

Одним із численних завдань аудиту є встановлення достовірності сум дебіторсь­кої і кредиторської заборгованості, відображених у фінансовій звітності. Стан по­точних розрахунків найточніше відображає рівень організації господарської і фінан­сової роботи, а також бухгалтерського обліку.

Раціональна організація внутрішнього контролю за станом розрахунків сприяє зміцненню договірної та розрахункової дисципліни, підвищенню відповідальності за дотримання платіжної дисципліни, скороченню дебіторської і кредиторської за­боргованості, покращанню фінансового стану суб'єкта господарювання.

Оцінка надійності внутрішнього контролю

Наступним важливим кроком аудитора є оцінка надійності системи внутрішньо­го контролю дебіторської заборгованості та зобов'язань. Правильна оцінка системи внутрішнього контролю підприємства-клієнта дає можливість аудитору розробити програму аудиту, визначити кількість, види та обсяг аудиторських процедур. За на­явності на підприємстві внутрішнього аудитора зовнішній аудитор може використо­вувати результати його роботи, попередньо перевіривши їх надійність.

За результатами внутрішнього контролю аудитору слід оцінити величину ауди­торського ризику в цілому та при перевірці дебіторської заборгованості й зо­бов'язань зокрема, тобто з'ясувати величину ймовірності того, що суттєві помилки, які є в обліку дебіторської заборгованості та зобов'язань, можуть залишитися невиявленими і вплинуть на достовірність усієї фінансової звітності.

Програма аудиту дебіторської заборгованості та зобов'язань

Залежно від оцінки внутрішнього контролю і системи обліку та умов договору аудитор вибирає методичні прийоми організації перевірки: суцільний, вибірковий, аналітичний чи комбінований.

У зв'язку зі значною кількістю об'єктів аудиту дебіторської заборгованості й зобов’язань аудитору необхідно використати метод стратифікації, тобто розподілити всю сукупність (генеральну) на дрібніші підсукупності, кожна з яких має власну ха­рактеристику. В нашому випадку у ролі підсукупностей може бути кожен балансо­вий рахунок, який узагальнює інформацію з відповідних рахунків.

Для успішного виконання поставлених завдань аудитор складає програму ауди­ту, до якої в обов'язковому порядку вносить аудиторські процедури за всіма виділе­ними підсукупностями з вказівкою виконавців та термінів виконання. До програми входять такі питання:

1. Контроль наявності, якості та реєстрації укладених договорів.

2. Звірення залишків по розрахунках за даними Головної книги, синтетичного і аналітичного обліку.

3. Перевірка правильності створення і використання резерву сумнівних боргів.

4. Контроль повноти й реальності відображення господарських операцій по безготівкових розрахунках у первинних документах.

5. Контроль правильності розрахунків у первинних документах (і за кількістю, і за вартістю).

6. Контроль відповідності й своєчасності облікової реєстрації (аналітичний, синтетичний, зведений синтетичний облік).

7. Перевірка розрахунків за товарообмінними операціями.

8. Перевірка безнадійної дебіторської та кредиторської заборгованості.

9. Перевірка розрахунків за претензіями та з відшкодування заподіяних збитків.

10. Перевірка розрахунків із зовнішньоекономічної діяльності.

11. Перевірка забезпечення зобов'язань.

12. Перевірка претензійної роботи й роботи внутрішнього аудитора.

13. Інші питання, що стосуються аудиту дебіторської заборгованості й зобов'язань.

Особливу увагу необхідно приділити аудиту дебіторської заборгованості, тому що суми дебіторської заборгованості — це вилучені з обороту засоби суб'єкта гос­подарювання.

У зв'язку з тим, що дебіторська заборгованість поділяється на довгострокову та поточну, аудитор перевіряє правильність проведеної класифікації. Зокрема до дов­гострокової дебіторської заборгованості (рядок 050 нового Балансу) треба віднести: майно в оренді (довгострокова оренда) (рядок 050), інші необоротні активи (рядок 060) та дебіторську заборгованість за векселями одержаними (довгостроковими) (рядок 160).

Аудитор повинен також з'ясувати, чи існує операційна дебіторська заборгова­ність, строк погашення якої перевищує терміни позовної давності..

Особливу увагу слід приділити контролю розкриття інформації про дебіторську заборгованість у примітках до фінансової звітності, де наведено:

¨ перелік дебіторів і суми довгострокової дебіторської заборгованості;

¨ перелік дебіторів і суми дебіторської заборгованості пов'язаних сторін із ви­діленням внутрішньогрупового сальдо дебіторської заборгованості;

¨ склад і суми статті Балансу "Інша дебіторська заборгованість";

¨ метод визначення резерву сумнівних боргів;

¨ суму поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, по­слуги в розрізі її класифікації за строками непогашення.

У Звіті про фінансові результати аудитор перевіряє правильність заповнення рядка 090 "Інші операційні витрати" в частині віднесення сумнівних і безнадійних боргів, а у Звіті про рух грошових коштів — рядка 080 "Зменшення (збільшення) оборотних активів" у частині зміни сальдо операційної поточної дебіторської забор­гованості.

Аудитор повинен також переконатися у зіставності даних бухгалтерської і не бух­галтерської звітності по дебіторах (звіт директора, голови правління, фінансовий огляд).

Критерій законності передбачає перевірку законності операцій, що призвели до виникнення дебіторської заборгованості, відповідність її обліку чинним законодав­чим актам і нормативним документам.

Оцінка дебіторської заборгованості за критерієм постійності передбачає кон­троль додержання постійності обраної підприємством облікової політики щодо де­біторської заборгованості (наприклад, постійність застосування обраного методу створення резерву безнадійних боргів) та вплив дебіторської заборгованості на без­перервність функціонування підприємства.

Перевірка за критерієм відповідності передбачає контроль аудитором додержання меж звітного періоду. Відповідно до цього всі операції з виникнення, погашення та списання дебіторської заборгованості мають бути відображені в тому періо­ді, в якому вони були здійснені.

Найтиповіші помилки бухгалтерів та факти зловживань щодо безготівкових розрахунків і зобов'язань дебіторської заборгованості

На основі узагальнення практичного досвіду аудиту дебіторської заборгованості, виявлення пов'язаних із цим аспектом проблем, спричинених практичним застосуванням положень (стандартів) бухгалтерського обліку, можна назвати найтиповіші помилки бухгалтерів або факти (види) зловживань, шахрайства, обману, викривлення інформації щодо дебіторської заборгованості з корисливою метою, які виявляються аудиторами під час перевірки звітності підприємств-клієнтів. Наведені основні види порушень повинні братися до уваги як бухгалтерами-практиками для їх уникнення, так і аудиторами для виявлення в процесі аудиту:

¨ заміни виписок банку іншими або виправлення відповідних сум, що свідчать про погашення дебіторської заборгованості (для виявлення цих фактів слід зробити запит у банк та до підприємств-дебіторів);

¨ зарахування отриманих сум дебіторської заборгованості на погашення заборгованості не відповідних дебіторів-платників;

¨ неправомірне здійснення бартерних операцій для погашення дебіторської за­боргованості;

¨ списання недостач та крадіжок за рахунок збільшення дебіторської заборго­ваності;

¨ невідповідність даних синтетичного й аналітичного обліку дебіторської за­боргованості та зобов'язань;

¨ приховування дебіторської заборгованості та зобов'язань шляхом відобра­ження у Балансі згорнутого залишку замість розгорнутого (слід докладно вивчити склад таких статей балансу: "Дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги" (рядки 160,161, 162), "Дебіторська заборгованість по роз­рахунках" (рядки 170-210), "Кредиторська заборгованість за товари, роботи та послуги" (рядок 350), "Поточні зобов'язання по розрахунках" (рядки 540-600), "Інші поточні зобов'язання" (рядок 610));

¨ неправильне визначення (оцінка) сум дебіторської заборгованості та зо­бов'язань у зв'язку з коливанням курсу валют на дату складання Балансу при розрахунках в іноземній валюті;

¨ неправильний розрахунок суми резерву безнадійної дебіторської заборгова­ності, що може бути спричинено:

- відсутністю зіставної інформації за попередні звітні періоди;

- арифметичними неточностями;

- неправильним групуванням дебітором за періодами простроченості пога­шення заборгованості;

- невзяттям до уваги вхідного сальдо по рахунку "Резерв сумнівних
боргів";

- навмисним завищенням суми резерву сумнівних боргів або сум прямого списання дебіторської заборгованості з метою завищення розміру загаль­них витрат звітного періоду і, як наслідок, зменшення суми оподатковуваного прибутку;

- невідповідністю сум, зазначених у первинних документах, що є підставою виникнення дебіторської заборгованості;

- шахрайством із сумами дебіторської заборгованості підзвітних осіб
(списання її без підстав і документального підтвердження на загальногосподарські витрати, прострочених сум депонованої заробітної плати та ін.);

- неправильним оформленням або відсутністю договорів, що стали підставою для відвантаження товару і виникнення дебіторської заборгованості;

- неправильною кореспонденцією рахунків при відображенні в обліку дебіторської заборгованості;

¨ відображена дебіторська заборгованість не належить підприємству;

¨ зарахування дебіторської заборгованості у валюту Балансу не за чистою реалізаційною вартістю, а за початковою вартістю виникнення (наслідком є за­вищення активів):

- неправильною класифікацією дебіторської заборгованості на довгострокову та короткострокову, внаслідок чого викривляється фінансовий стан підприємства при аналізі показників, що його характеризують;

- записом дебіторської заборгованості за фіктивними рахунками неіснуючих клієнтів або за фіктивними, нетоварними операціями.

Нормативні документи:

¨ МСА 530 "Аудиторська вибірка ";

¨ П(с)БО 10 "Дебіторська заборгованість";

¨ П(с)БО 11 "Зобов'язання";

ТЕМА 12. АУДИТ НАЯВНОСТІ ТА РЕХУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ І НЕМАТЕРИАЛЬНИХ АКТИВІВ.

1. Основні завдання аудиту основних засобів

2. Джерела інформації аудиту основних засобів

3. Процедури аудиту основних засобів

4. Основні завдання аудиту нематеріальних активів

6. Програма аудиту нематеріальних активів

1. Основні завдання аудиту основних засобів

До необоротних активів підприємства належать нематеріальні активи, незавершене будівництво, основні засоби, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість, відтерміновані податкові активи, інші необоротні активи, біологічні активи.

Перевіряючи правильність бухгалтерського обліку і відображення у фінансовій звітності необоротних активів, аудитор повинен контролювати дотримання підприємством – клієнтом основних законодавчих та нормативних актів:

1) Податковий кодекс України

2) П(С)БО №1, 2, 3, 5, 7, 8, 12, 14, 15, 16, 28, 30;

3) План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу…

Необоротні активи – всі активи, які не є оборотними.

Фінансова інформація щодо необоротних активів міститься в І розділі Активу Балансу, а також у формі № 5 «Примітки до річної фінансової звітності».

В І розділі Активу Балансу:

- В статті «Основні засоби» приводиться вартість власних та отриманих на умовах фінансового лізингу об’єктів і орендованих цілісних майнових комплексів.

У цій статті окремо приводиться первинна вартість, сума зносу, залишкова вартість.

- В статті «Довгострокові біологічні активи» відображається вартість цих активів (первісна, залишкова, сума зносу).

- В статті «Довгострокові фінансові інвестиції» відображаються інвестиції, котрі обліковуються за методом участі у капіталі інших підприємств та інші фінансові інвестиції.

В І розділі Активу Балансу також обліковуються:

- довгострокова дебіторська заборгованість;

- відстрочені податкові активи;

- інші необоротні активи.

Основні завдання аудиту основних засобів.

- перевірка первинних даних щодо основних засобів;

- контроль дотримання чинного законодавства щодо операцій з основними засобами;

- перевірка правильності документального оформлення опе­рацій, які пов'язані з рухом основних засобів;

- перевірка фактичної наявності і технічного стану груп ос­новних засобів;

- контроль правильності відображення господарських опера­цій із надходження, реалізації, списання, ремонту основних засобів на рахунках бухгалтерського обліку;

- перевірка правильності нарахування амортизації (зносу);

- визначення фактів неефективного використання основних засо­бів, реалізації за зменшеною ціною, необґрунтованого списання;

- оцінка придатності наявних основних засобів для функціону­вання підприємства;

- перевірка оцінки фінансових результатів від реалізації ос­новних засобів фізичним особам або підприємствам;

- перевірка відображення в обліку результатів надзвичайних подій, пов'язаних з основними засобами (пожежа, повінь, крадіж­ки);

- перевірка правильності індексації, переоцінки основних за­собів;

- перевірка операцій з орендованими та переданими в оренду основними засобами;

- встановлення джерел фінансування, придбання (створення) основних засобів;

- перевірка правильності списання недоамортизованої части­ни основних засобів під час їх ліквідації;

- аналіз показників використання основних засобів тощо.

Об'єкти аудиту основних засобів — це групи основних засобів, їх первинна і залишкова вартість, правильність документального оформлення операцій із основними засобами, достовірність ана­літичного і синтетичного обліку, реальність відображення вартості основних засобів і зносу у фінансової звітності, економічних і техніко-економічних показників використання основних засобів, організація обліку і стану внутрішнього контролю підприємства.

2. Джерела інформації аудиту основних засобів:

- наказ про встановлення облікової політики на підприємстві;

- розпорядчі документи керівника підприємства щодо передання об'єктів основних засобів в експлуатацію (наказ, розпоря­дження, акт, службова записка);

- статут і засновницький договір;

- акт (накладна) приймання-передачі (внутрішнього перемі­щення) основних засобів, типова форма № 03-1;

- акт прийому-здачі відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об'єктів № 03-2;

- акт на списання основних засобів № 03-3;

- інвентарна картка обліку основних засобів № 03-6;

- опис інвентарних карток з обліку основних засобів № 03-7;

- картка обліку основних засобів № 03-8;

- інвентарний список основних засобів № 03-9;

- відомість обліку основних засобів, нарахованих амортиза­ційних відрахувань (зносу) № В-1;

- головна книга;

- форми річної фінансової звітності № 1, № 2, № 3, № 5;

- контракти, угоди про оренду, страхові поліси;

- кошториси та плани ремонтів основних засобів тощо.

3. Процедури аудиту основних засобів

1. Інвентаризація. Аудитор повинен стежити за ходом інвентаризації, оцінити правильність її методики, документальне оформлення, правильність відображення її результатів в бухгалтерському обліку.

2. Перевірка правильності ведення інвентарних карток.

3. Перевірка правильності організації аналітичного обліку.

4. Встановлення відповідності даних аналітичного обліку основних засобів їх залишку за рахунком 10 «Основні засоби» на відповідні дати, відповідність залишків головної книги із залишками у балансі.

5. Перевірка повноти і своєчасності оприбуткування, списання.

6. Перевірка правильності переоцінки основних засобів.

7. Встановлення власника основних засобів.

8. Перевірка правильності нарахування амортизації основних засобів.

4. Основні завдання аудиту нематеріальних активів

Визнання нематеріальних активів

Нематеріальний актив - немонетарний актив, що не має матеріальної форми, може бути ідентифікований (відособлений від підприємства) і знаходиться на підприємстві з метою використання більше одного року для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам.

Придбаний чи отриманий нематеріальний актив (НА) відображається на балансі, якщо його вартість може бути достовірно визначена і якщо існує імовірність одержання май­бутніх економічних вигод у зв'язку з його використанням.

Не визнаються нематеріальним активом:

- витрати на дослідження, що проводяться підприємством уперше з метою одержан­ня і розуміння нових наукових і технічних знань;

- витрати на підготовку і перепідготовку кадрів;

- витрати на рекламу і на просування продукції на ринку;

- витрати на створення, реорганізацію і переміщення підприємства чи його частини;

- витрати на підвищення ділової репутації підприємства (гудвіл), вартість видань.

Основні завдання аудиту нематеріальних активів:

- перевірка наявності нематеріальних активів і отримання підтвердження щодо права власності на усі нематеріальні акти­ви, які зберігаються на підприємстві чи у довірених осіб;

- перевірка правильності та повноти відображення в обліку нематеріальних активів;

- перевірка санкціонування операцій з нематеріальними активами;

- перевірка відповідності даних первинного обліку нематері­альних активів даним головної книги;

- перевірка правильності обліку надходжень і вибуття немате­ріальних активів;

- перевірка правильності нарахування амортизації нематері­альних активів;

- перевірка відповідності даних первинного обліку зносу нема­теріальних активів даним головної книги тощо.

Під час аудиторської перевірки нематеріальних активів аудитор керується П(С)БО 8 "Нематеріальні активи", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 18.10.99 р. № 242, законами про власність, про товарні знаки тощо.

Аудитор повинен перевірити правильність бухгалтерського облі­ку нематеріальних активів, що має вестися щодо кожного об'єк­та за встановленими групами.

Під час аудиторської перевірки перевіряється порядок переоцін­ки нематеріальних активів, нарахування амортизації, порядок зменшення корисності нематеріальних активів, перевіряється списання з балансу та визначення фінансового результату від ви­буття об'єктів нематеріальних активів.

Під час документальної перевірки слід дослідити регістри син­тетичного та аналітичного обліку, звітність.

6. Програма аудиту нематеріальних активів

Програма аудиту необоротних активів повинна включати наступні питання:

З метою виконання програми аудиту співробітниками аудиторської фірми системати­зується інформація, результати вивчення якої необхідно документувати в робочих докумен­тах довільної форми. Одним з них може бути пропонований тест. Відповідь формується на підставі джерел Інформації, зазначених в програмі. Правильна відповідь відзначається в тесті умовним знаком. У примітках фіксується посилання на документ. Якщо використо­вується документ, складений аудитором при аудиті інших розділів, то досить вказати його шифр. Якщо документ формується вперше, то він додається до тесту. У випадках, коли використовуються документи підприємства чи третіх осіб, до тесту додаються їхні копії.

ТЕМА 13. АУДИТ ФОРМУВАННЯ СТАТУТНОГО КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВ

1. Аудит власного капіталу

Аудит власного капіталу господарюючих суб'єктів охоплює:

q вивчення засновницьких документів, статуту, протоколів зборів засновників;

q перевірку відповідності статутного капіталу законодавчим вимогам та статутним документам;

q перевірку документів, що підтверджують фактичне здійснення внесків до статутно­го фонду;

q перевірку правильності ведення бухгалтерського обліку власного капіталу відповід­но законодавчим вимогам;

q перевірку правильності формування та відображення в обліку прибутку (збитків);

q перевірку достовірності обсягу власного капіталу, відображеного у фінансовій звітності.

Власний капітал відображається на відповідних рахунках.

Рахунки для обліку власного капіталу

Що стосується розрахунків з засновниками (учасниками), вони відображаються на різних рахунках, залежно від характеру здійснюваних операцій.

Рахунок 46 "Неоплачений капітал" призначений для обліку заборгованості засновників І формування статутного фонду. Заборгованість відображається в дебеті рахунка, а її погашення - в кредиті. Залишок може бути тільки в дебеті і погашається (закривається) при повній ліквідації заборгованості. Якщо в підприємства відсутня заборгованість за засновниками, то залишку по рахунку 46 не буде. Аналітичний облік ведеться в акціонерних товариствах за видами розміщених неоплачених акцій, в інших підприємствах - за кожним учасником (засновником).

Рахунок 67 "Розрахунки з учасниками" призначений для узагальнення інформації про розрахунки з учасниками і засновниками, зв'язаних з розподілом прибутку. У кредиті відо­бражається нарахування належних виплат, в дебеті - утримання і виплати. Рахунок має два субрахунки:

Рахунок 671 "Розрахунки по нарахованих дивідендах". Призначений для обліку нарахованих і виплачених дивідендів.

Рахунок 672 "Розрахунки по інших виплатах". На ньому підприємства ведуть облік інших виплат: за користування майном, при виході учасника тощо.

Рахунок 42 "Додатковий капітал" має субрахунок 422 "Інший вкладений капітал", на якому обліковується інший вкладений засновниками капітал (за винятком акціонерних товариств), що перевищує статутний фонд. Зокрема, тут варто відображати внески заснов­ників на поповнення оборотних коштів.

Програма аудиту власного капіталу повинна включати наступні питання:

Основні питання програми аудиту власного капіталу та їх інформаційне забезпечення

З метою виконання програми аудиту співробітниками аудиторської фірми системати­зується інформація, результати вивчення якої необхідно документувати в робочих документах довільної форми. Одним із них може бути пропонований тест. Відповідь формується на підставі джерел інформації, зазначених у програмі. Правильна відповідь відзначається в тесті умовним знаком. У примітках фіксується посилання на документ. Якщо використовується документ, складений аудитором при аудиті інших розділів, то досить вказати його шифр. Якщо документ формується вперше, він додається до тесту. У випадках, коли використовуються документи підприємства чи третіх осіб, до тесту додаються їх копії.

ТЕМА 14. АУДИТ КРЕДИТІВ І ПОЗИК

1. Аудит кредитів і позик. Предмет аудиту кредитів і позик.

2. Аудит кредиторської заборгованості.

3. Аудит заборгованості в іноземних валютах.

4. Аудит зобов'язань за розрахунками з оплати праці

Аудит кредитів і позик.

Предмет аудиту кредитів і позик.

Предметом аудиту кредитів та позик є правові основи надання кредитів, їх використання та повернення. Мета аудиту кредитів та позик полягає в одержанні аудиторських до-азів, що підтверджують:

Ø правильність їх класифікації;

Ø цільове використання кредитів;

Ø повноту та своєчасність погашення;

Ø правильність нарахування процентів за кредит та їх списання.

Аудитор повинен перевірити наявність договорів кредитування на відповідність умов, що ними передбачені, діючому законодавству. Кредитний договір може бути укладений як шляхом складання одного документу, так і шляхом обміну листами, що підписані позичальником та кредитором. Угода про кредитування повинна містити суму кредиту, термін його надання, ставку за користування грошима у передбачений термін та у разі несвоєчасного погашення. У виняткових випадках банком здійснюється відстрочення погашення кредиту з підвищенням відсоткової ставки. Таке відстрочення має бути оформлене додатковою угодою, що є невід'ємною частиною кредитного договору.

Окремим аспектом аудиту є вивчення цільового використання кредиту. Необхідно перевірити, чи не використовувався кредит на покриття збитків господарської діяльності або а формування та збільшення статутного фонду.

Аудитор також повинен перевірити повноту, своєчасність погашення кредиту, правильність нарахування відсотків відповідно з умовами кредитного договору.

Якщо кредит надано в іноземній валюті, додатково перевіряється: правильність відображення операцій у національній валюті та розрахунок курсової різниці.

Основні питання програми аудиту кредитів і позик та їх інформаційне забезпечення.

Аудит кредиторської заборгованості.

Мета аудиту кредиторської заборгованості полягає у підтвердженні реальності та достовірності сум, відображених у фінансовій звітності, а також у з'ясуванні повноти відображення зобов'язань.

У процесі кредиторської заборгованості з'ясовуються:

q причини, давність виникнення заборгованості, та реальність її погашення у встановлений термін;

q відповідність документального оформлення операцій вимогам нормативних актів;

q правильність класифікації наявної заборгованості;

q повнота відображення операцій, за якими виникають зобов'язання, у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності.

Вивчення зазначених питань здійснюється у наступній послідовності,

Запити на підтвердження заборгованості

Аудит розрахунків з кредиторами доречно проводити аналогічно аудиту дебіторської заборгованості, тобто методом надіслання запитів. Для цього необхідно виконати попередні аудиторські процедури:

- відібрати суми до підтвердження;

- підготувати документ для контролю за запитами;

- підготувати запити та зробити їх копії;

- ознайомити представника підприємства із складеними запитами.

Запити повинні надсилати співробітники аудиторської фірми. Відповіді на запити мають бути надіслані на адресу аудиторської фірми. Після надіслання запитів треба обробити результати звірки:

Звірити одержані відповіді з документом (регістром) контролю за запитами. Вивчити запити, які повернулись, не діставши адресату. Якщо клієнт не знає адре­си кредитора, достовірність заборгованості викликає сумніви.

- Якщо відповіді не надійшли, доцільно надіслати повторний (другий) запит. Якщо на повторні запити теж не одержані відповіді, їх треба віднести також до категорії виключення.

- Віднести до категорії виключення запити, які повернулися без підписів.

- Вивчити всі різниці та виключення. Пояснити їх.

Якщо за результатами підтверджень не виявлено різниць, можна вважати, що сума кредиторської заборгованості відображена у звітності вірно. Якщо виявлені різниці, треба проаналізувати їх вплив на звітність, що перевіряється. Висновок повинен формулюватися з врахуванням межі суттєвості.

Підтвердження без запитів

Аудитор має право прийняти рішення про недоцільність надсилання підтверджень та застосувати альтернативні процедури з метою перевірки реальності кредиторської забор­гованості. Причини прийняття такого рішення можуть бути різними. Наприклад, креди­торська заборгованість несуттєва для звітності, або аудитор впевнений, що застосування запитів не буде ефективним.

До альтернативних процедур можна віднести перевірку погашення заборгованості після дати балансу. Якщо сплата заборгованості здійснена до моменту аудиторської перевірки, тобто її реальність не виникає сумнівів.

Іншою альтернативою може бути перевірка документів, на підставі яких відображена заборгованість, тобто документальний контроль. У процесі контролю звіряють записи у регістрах обліку з даними первинних документів, відповідність дат, сум та кореспонденцію рахунків.

Тести відсікання

Аудитор підтверджує не тільки реальність заборгованості, але й своєчасність її відоб­раження. Тому необхідно виконати тести відсікання. Вони полягають у перевірці операцій по одержанню запасів та послуг у період перед датою балансу і після неї. Необхідно про­вести звірку дат, зазначених у документах на одержання та у регістрах бухгалтерського обліку.

Аудит заборгованості в іноземних валютах

Якщо здійснювались операції в іноземних валютах, необхідно перевірити застосуван­ня валютних курсів та їх відповідність офіційному курсу НБУ.

Всі операції, розрахунки по яких провадяться в іноземній валюті, перераховуються в еквівалент грошової одиниці України за офіційним курсом, що встановлює НБУ. Особли­вістю обліку операцій в іноземній валюті, що викликає складності та помилки, є курсові різниці.

У бухгалтерському обліку операції в іноземній валюті відображаються шляхом перера­хування суми в інвалюті за курсом на дату здійснення операції. На дату балансу:

- монетарні статті відображаються за курсом;

- немонетарні статті відображаються за курсом на дату операції (тобто на дату балан­су не перераховуються).

Визначення курсових різниць по монетарних статтях провадиться на дату здійснення розрахунків і на дату балансу.

Перелік можливих порушень в обліку кредиторської заборгованості

Основні питання програми аудиту кредиторської заборгованості та їх інформаційне забезпечення.

З метою виконання програми аудиту співробітниками аудиторської фірми систематизується інформація, результати вивчення якої необхідно документувати в робочих документах довільної форми. Ними можуть бути пропоновані тести. Відповіді формуються на підставі джерел інформації, зазначених вище. Правильна відповідь відзначається в тесті умовним знаком. У примітках фіксується посилання на документ. Якщо використовується документ, складений аудитором при аудиті інших розділів, досить вказати його шифр, якщо документ формується вперше, він додається до самого тесту. У випадках, коли використовуються документи підприємства чи третіх осіб, до тесту додаються їхні копії.

Аудит зобов'язань за розрахунками з оплати праці.

Аудит зобов'язань за розрахунками з оплати праці охоплює операції з нарахування та виплати заробітної плати, а також:

q аудит розрахунків з прибуткового податку;

q аудит розрахунків за пенсійним та соціальним страхуванням;

q аудит розрахунків за виконавчими листами тощо.

Під час аудиту необхідно перевірити:

q наявність колективної угоди, положення про оплату праці, затвердженого штат­ного розкладу, затверджених тарифів та розцінок;

q наявність первинних документів з обліку робочого часу та оплати праці;

q правильність нарахування заробітної плати за фактично відпрацьований час;

q правильність застосування тарифів та розцінок;

q правильність класифікації операцій з оплати праці, тобто віднесення на рахунки відповідних витрат;

q правильність утримання із заробітної плати прибуткового податку та внесків на обов'язкове пенсійне і соціальне страхування;

q правильність відрахувань обов'язкових платежів за рахунок підприємства та віднесення на відповідні рахунки витрат;

q повноту та своєчасність перерахування утриманих і нарахованих податків та зборів;

q своєчасність виплати заробітної плати;

q правильність нарахування допомоги за період непрацездатності;

q правильність нарахування заробітної плати за період відпустки;

q правильність виплати заробітної плати;

q відповідність даних відображених у фінансовій звітності, реальному стану роз­рахунків з оплати праці.

Основні питання програми аудиту зобов'язань за розрахунками з оплати праці та їх інформаційне забезпечення.

З метою виконання програми аудиту співробітниками аудиторської фірми систематизується інформація, результати вивчення якої необхідно документувати в робочих документах довільної форми. Одним з них може бути пропонований тест. Відповідь формується підставі джерел інформації, зазначених у програмі. Правильна відповідь відзначається тесті умовним знаком. У примітках фіксується посилання на документ. Якщо використовується документ, складений аудитором при аудиті інших розділів, досить вказати його шифр. Якщо документ формується вперше, він додається до самого тесту. У випадках, коли використовуються документи підприємства чи третіх осіб, до тесту додаються їхні копії.

1.Сутність, склад і структура аудиторського висновку. Види аудиторських висновків та умови їх надання. Інші підсумкові документи.

2. Оцінка результатів аудиту.

3. Контроль якості роботи аудитора.

5. Меморандум виправлених аудитором помилок по результатам перевірки. Виконання клієнтом рекомендацій аудитора.

6. Модифікація аудиторського висновку у випадку невиконання клієнтом рекомендацій аудитора

1. Сутність, склад і структура аудиторського висновку.

Принципи складання аудиторського висновку

Суть, структура та види аудиторських висновків

По закінченні аудиторської перевірки аудитор складає два підсумкові документи: звіт про результати аудиторської перевірки та аудиторський висновок.

Аудиторський звіт

Результати з лаконічним описом виявлених порушень, помилок, відхилень, з оцінкою стану бухгалтерського обліку, достовірності звітності та законності господарських операцій повинні бути пред­ставлені в аудиторському звіті.

Інформація, подана у звіті, повинна бути чіткою, надійною і компетентною, а також незалежною, об'єктив­ною та правдивою. Аудиторський звіт складається в довільній формі, призначений для замовника і його зміст не підлягає оприлюдненню.

Аудиторський висновок

Для користувачів публічної фінансової звітності аудитор готує чіткий висновок про перевірену звітність, відповідність її у всіх суттєвих аспектах інструкціям про порядок складання звітності та принципам обліку, що передбачені Законом України "Про бухгал­терський облік та фінансову звітність в Україні" та Національними Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Порядок скла­дання висновку регламентується МСА №700 "Формулювання думки та надання звіту щодо фінансової звітності " ,МСА 705 «Модифікація думки незалежного аудитора», МСА№800 "Особливі міркування –аудити фінансової звітності складеної відповідно до концептуальних основ спеціального призначення", МСА 805 «Особливі міркування –аудити окремих фінансових звітів та певних елементів, рахунків або статей фінансового звіту».

За своїм правовим статусом висновок аудитора прирівнюється до висновку експертизи, що призначається у відповідності до процесуального законодавства України.

Структура звіту (аудиторського висновку) включає наступні елементи:

Читайте також:

1. IV. Висновок
2. IV. Висновок
3. Аудиторський висновок
4. Аудиторський висновок, у якому робиться відмова від надання висновку аудитора
5. Аудиторський висновок, у якому робиться відмова від надання висновку аудитора
6. Аудиторський звіт
7. Аудиторський ризик і методи його оцінки
8. Аудиторський ризик при використанні КІСП
9. Аудиторський ризик — це ризик того, що аудитор висловить невідповідну аудиторську думку коли фінансові звіти суттєво викривлені.
10. Безумовно-позитивний висновок
11. ВИСНОВОК
12. Висновок

Переглядів: 2702