• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Планування в організації

Коли?

Де?

Що?

Яке відхилення (факт мінус дійсність чи факт мінус бажаний стан)?

Що собою являють проблема і об'єкт, у якому вона виникла?

Яка тенденція (минуле-теперішнє-майбутнс ) ? Стало краще чи гірше?

Хто настійливо виявляє зацікавленість до ситуації?

Наскільки загрозлива ситуація нині?

Які наслідки відкладання рішення проблеми?

Скільки часу у нас в наявності?

Хто ще виявляє занепокоєння цією ситуацією?

Наскільки великі збитки?

Чи є прямі збитки?

Яка висота витрат (рівень витрат)?

Який загальний обсяг витрат?

Які помилки нами вже допущені?

Які ще сфери зачіпає ця ситуація?

Чи можна більш чітко описати ситуацію?

Що ще міститься в цій ситуації?

Що пас особливо турбує в ситуації?

Що ми знаємо точно про ситуацію?

Нерідко доводиться приймати рішення при наявності кількох ситуацій. У цьому випадку потрібно виділити критичну ситуацію і насамперед вирішити питання виходу з неї. Критичну ситуацію з множини ситуацій виділяють за такими параметрами: ^величина витрат для виходу з ситуації; ^наявний час для виходу з ситуацій; ^тенденція розвитку ситуації на майбутнє. Оцінка зазначених параметрів здійснюється пошуком відповідей на наступні запитання.

Витрати пов'язані з ситуацією:

Наявний час (терміновість ситуації):

Тенденції розвитку ситуації:

На підставі чого робимо висновки, що стало краще (гірше)?

* Аналіз проблем. Проблема виникає тоді, коли дійсність не збігається з тим, що могло б бути (або що ми хотіли б мати). Відхилення дійсності від бажаного (можливого) стану можуть бути як позитивними, так і негативними. Однак характер проблеми не впливає на методику аналізу її. Схема аналізу проблем наступна.

Дефініція (визначення):

Опис проблеми(є-немає):

Скільки (об'єм, розмір)? Особливості:

Через що "с" розходиться з "немає"? Зміни:

Що змінилось через особливості? Гіпотези:

Як могли вплинути ці зміни на відхилення? Можливості у зв'язку з особливостями? Перевірка (тест):

Якщо цс с причиною, то чи пояснює вона "є" і "немає"?

Розглянута вище схема стосується аналізу реальних проблем, оскільки він здійснюється, як правило, щоб застрахувати проект або план (рішення) від можливих несподіванок (вплив іншої сторони, порушення, стихія). Схема аналізу приблизно така. Спочатку виявляють критичні частини плану (рішення), які вивчають з погляду можливих відхилень і причин їх. Потім розробляють превентивні заходи та готують можливі заходи на випадок відхилень. Оскільки потреба в цих заходах може виникнути несподівано (спонтанно), потрібно передбачити "пускач" (ключ), тобто момент початку превентивних (можливих) заходів.

* Аналіз рішень. Аналітично-систематизаційний метод і іередбачає відхід від послідовності кроків, описаних вище. При застосуванні цього методу заключним етапом прийняття рішення є його системний аналіз, який здійснюється у такій послідовності.

1. Визначають привід для рішення-мету (намір).

2. Розробляють цільову установку, тобто чітко визначають предмет рішення; що конкретно прагнуть досягти; які заходи с для цього.

3. Класифікують та оцінюють цільові установки-встановлюють цілі, яких прагнуть досягти. їх обов'язковість, реальність, оцінюють бажані цілі

4. Розробляють та зважують альтернативи. їх оцінюють з погляду обов'язковихта бажаних цілей, відкидають альтернативи, якщо бажана (необхідна) цічь не може бути досягнута. Приймають попередній варіант рішення за показником ступеня досягнення цілі.

5. Виявляють негативні наслідки, ризик, оцінюють їх імовірність та важливість.

6. Приймають остаточне рішення.

Метод ділових ігор.Однією з форм моделювання процесів та явищ, яка сприяє розробці оптимальних управлінських рішень, є ділова гра. Діловою називають таку імітаційну гру, яка за своїм змістом та способом проведення імітує діяльність керівників та фахівців і дає змогу проаналізувати (передбачити) комплекс причин (явищ, факторів), що зумовлюють зміни господарських ситуацій.

Ділова гра на відміну від економіко-математичного моделювання не забезпечує "доказовості" оптимальності рішення. Проте вона дає можливість відобразити та врахувати в процесі розробки управлінського рішення різноманітні, у тому числі і нсформалізовані, залежності. Застосування методу ділових ігор ефективне при розробці рішень, пов'язаних з прогнозуванням господарських процесів на перспективу (15-20 років), коли необхідно дати точне, суворо доведене оптимальне рішення.

В основу будь-якої ділової гри покладено взаємозв'язок ресурсів та знань про можливості, яких можна досягти внаслідок використання цих ресурсів. Конструктивними елементами ігрової моделі є: Сучасники гри - носії модельних інтересів; Рпривила, які обмежують і спрямовують прояв інтересів згідно з уявленням конструктора гри про модельований об'єкт; інформаційний масив, який відображає стан та рух ресурсів модельованої господарської системи та стимулюючий прояв інтересів гравців.

Застосування ділових ігор працівниками апарату управління дає змогу моделювати майбутні дії, психологічно готуватися до виконання завдань в умовах можливих і конфліктних ситуацій. У процесі проведення гри перевіряють та раціоналізують потоки інформації прямого та зворотного зв'язку, розробляють ефективні рекомендації, спрямовані на удосконалення функцій та структури системи управління, перевіряють та підвищують рівень правових знань.

Теорією та практикою менеджменту вироблено чимало методів прийняття ефективних управлінських рішень. Серед них ми розглянемо три: ^Аметод мозкової атаки, *метод номінальної групи, метод ріигі.

Метод мозкової атаки. Він передбачає прийняття рішення менеджером з тієї чи іншої проблеми на основі індивідуальних думок колективу. Схема прийняття рішення мас такі етапи: 1.Керівник інформує колектив про проблему, яка підлягає вирішенню. 2.Члени колективу висувають свої ідеї. При цьому необхідно дотримуватися

таких принципів: усі члени колективу повинні знаходитися у рівноправному становищі; критика не допускається;

Ч» чим сміливіший і нетрадиційніший задум, тим краще;

чим більше ідей, тим якіснішим буде прийняте рішення; о учасники повинні взаємно покращувати й скеровувати задуми інших; & член колективу за один виступ може висловити лише один задум; керівник може висувати власні ідеї лише тоді, коли їх немає в членів колективу. З.Усі пропозиції ідей записуються й номеруються.

4.Вибираються найкращі пропозиції і вирішується, які з них можна реалізувати. Дуже близьким за змістом до методу мозкової атаки є метод номінальної групи.

Метод номінальноїгруті. Він передбачає, прийняття рішення з проблеми згідно таких етапів:

1.рівник, або колектив висуває проблему для обговорення.

2. Відбувається генерація ідей кожним індивідуумом без обговорення.

3. Учасники обговорення висловлюють свої ідеї вголос, але тільки по одній (можна пропонувати й більше ідей, але за другим, третім і т. д. колом висловлювань).

4. Проходить обговорення ідей згідно з порядком їхнього висунення. Деякі пропозиції можуть виключатися із загального переліку, якщо ніхто не заперечує цього.

5. Здійснюється ранжування ідей. Кожний член номінальної групи найкращій, на його думку, ідеї присвоює 8 балів, а найгіршій — / бал. Далі на 7 балів він оцінює найкращу, па його думку, ідею з тих, що залишились, а найгіршу — на 2 бали і т.д. Бат, присвоєні найкращим ідеям, заносяться в окремі карточки.

6. Підраховуються бали й визначається найкраща ідея, згідно якої і приймається рішення проблеми.

Метод "рінгі". Термін "рінгі" трактується в перекладі з японської мови як отримання згоди на рішення проблеми шляхом опитування без скликання засідання. Процедура "рінгі" включає такі етапи: Керівництво фірми висуває свої судження щодо проблеми, за якою повинно бути прийняте рішення.

2. Проблема передасться "вниз" у під'розд'иі, де організовується робота над нею.

3. Відбувається згладжування протилежних точок зору зацікавлених у вирішенні проблеми осіб.

4. Обговорюються конкретні ииіяхи вирішення проблеми на зборах чи конференціях. 5.Затверджується й візується документ ("рінгісе") керівництвом фірми щодо

рішення проблеми.

Резюме

Ф Рішення - це творчий процес вироблення однієї або декількох альтернатив із множин­ності можливих варіантів дій, спрямованих на досягнення поставленої цілі.

© Одним з вихідних питань дослідження в теорії прийняття управлінських рішень с розробка класифікації рішень.

Ф Умовами прийняття рішення в менеджменті є право, повноваження, обов'язковість, відповідальність, компетентність.

Ф Механізм оптимізації рішень може реалізуватися за допомогою: застосування наукового методу, використання системної орієнтації, застосування моделей.

Питання для самоконтролю:

1. Що слід розуміти під поняттям "рішення"?

2. В які групи можна об'єднати рішення?

3. Історичні аспекти формування теорій рішень.

4. Які є умови прийняття управлінського рішення?

5. Що являє собою процес (процедурограма) прийняття рішення в менеджменті?

6. Які критерії використовуються при оптимізації рішень?

7. В чому суть наукового методу оптимізації управлінських рішень?

8. Які моделі використовуються при оптимізації рішення?

Тема 4

Добре сплановано — наполовину зроблено

Афоризм менеджменту

Кожне підприємство (організація) - це складна виробнича система, у якій вирішується цілий комплекс завдань. Організація такої роботи полягає у вмілому розподілі цих завдань між виконавцями відповідно до їх функціональної приналежності. Виділення цих завдань у окремі види робіт пов'язане з розподілом та кооперацією праці як неодмінним фактором вдосконалення трудових процесів в умовах масштабності виробництва, наявних великих потоків інформації тощо. В менеджменті відносно відокремлені види управлінської діяльності відображаються власне їх функціями, до яких класично відносять планування, організацію, мотивацію та контроль. Менеджер перш за все повинен вміти формувати мету (ціль J роботи, тобто займатися її плануванням. Сучасний керівник має володіти різноманітними способами організаційного планування, з допомогою яких він може приймати своєчасні, науково обгрунтовані рішення.

суттєво

Після вивчення матеріалу теми Ви повинні:

що розуміють під функціями менеджменту;

ознаки, за якими класифікуються функції менеджменту;

зміст функції планування;

стратегічні та оперативні цілі стосовно певних виробничих проблем;

використовувати метод послідовного опису дій для вирішення

конкретного управлінського завдання;

розробляти графіки виконання управлінських робіт;

планувати свою роботу методом розробки робочого календаря на Щ певний проміжок часу (день, тиждень, декаду, місяць);

Сприймати управлінські рішення з використанням методу сітьового планування.

Ключові поняття та терміни

• трудові процеси

• функції менеджменту

• планування

• стратегія

• ціль

• методи організаційного

планування

• параметри сітьового графіка

• інформація

• класифікація функцій менеджменту

• оізнес-план

• управлінське рішення

План :

1.Загальна характеристика та класифікація функцій менеджменту.

2.Зміст функції "планування".

3.Методи організаційного планування.(самостійне вивчення)

1.Загальна характеристика та класифікація функцій менеджменту.

* Під функціями менеджменту слід розуміти відносно відокремлені напрями управлінської діяльності, тобто трудові процеси у сфері управління. Вони відображають суть та зміст управлінської діяльності на всіх рівнях управління.

Функції менеджменту він іикли в результаті поділу та спеціалізації праці.

А. Файоль виділяв планування, організацію, розпорядництво. координування та контроль як функції менеджменту. М. Х.Мескон, М.Альберт і Ф.Хедоурі запропонували розглядати чотири функції: планування, організацію, мотивацію та контроль. Останній підхід є найбільш привабливим, оскільки дослідження показують, що саме ці функції беруть участь у здійсненні будь-якого управлінського процесу. Функції менеджменту класифікуються за рядом ознак.

На першому етапі функції доцільно класифікувати за ознакою їхнього .місця

в менеджменті.

#планування

*організація (або організовування) Фмотивація (або мотивування) Фконтроль (або контролювання)

>. основні

часткові

Фуправління основним виробництвомуправління технічною підготовкою виробни цтва

управління капітальним будівництвом.

У відповідності з нею вони можуть бути: основні, тобто ті, які беруть участь у будь-якігх управлінських процесах, і часткові (спеціальні), за допомогою яких здійснюються лише певні управлінські процеси. До основних функцій відно­ситься планування, організація, мотивація та контроль, до часткових управління основним виробництвом, його технічною підготовкою, капітальним будівництвом тощо.

За ознакою об'єкту-це. функції управління підприємством, цехом, відділом, дільницею, бригадою тощо. За ознакою елементів виробничо-господарської діяльності-це, функції управління працею, предметами та знаряддями праці, інформацією.

Люди приходять і відходять, але функції залишаються незмінними. Тому ясно, що вивчення функцій має колосальне значення. Г. Черч

Реалізація будь-яких спеціальних функцій здійснюється шляхом застосування основних функцій. Дослідження взаємозв'язку функцій дає можливість удосконалювати управління, формувати ефективну систему менеджменту, усувати його зайві ланки, бюрократичні перепони.

Надалі нами будуть розглядатися лише основні функції менеджменту як основа будь-якого управлінського процесу.

2. Зміст функції ''планування "

Під плануванням розуміють відносно відокремлений вид управлінської діяльності, який визначає перспективу й майбутній стан організації.

Американський менеджмент виділяє два види планування: Р стратегічне, яке відповідає техніко-економїчному в нашій економіці; > планування реалізації стратегії, яке відповідає оперативно-календарному в нашій

економіці.

Хоч би якою була галузь діяльності, та якщо попереднє планування входить у неї постійним елементом, як тверда звичка, то усі труднощі неминуче відступають перед терпінням і наполегливістю виконавців.

П'ять років шланового і реєстрованого руху вперед дають більше, ніж двадцять років "випадкових спроб.'результати яких залишились тільки, s пам^яті службовців, котрі змінюють один одного

Г. Емерсон

Стратегічне планування містить встановлення цілей організації, аналіз середовища та стану організації, оцінку стратегічних альтернатив та вибір стратегії. Планування реалізації стратегії є логічним продовженням стратегічного планування та спрямоване на розробку способівїї реалізації.

Найбільш прикладне значення має схема процесу стратегічного планування,

запропонована М.Х. Месконом, М.Альбертомі Ф.Хедоурі, яка містить наступні етапи:

Встановлення місії організації

Визначення цілей організації

Оцінка й аналіз зовнішнього середовища

Управлінське дослідження сильних і слабких сторін ,організації

Аналіз стратегічних альтернатив

Вибір стратегії

Реалізація стратегії

Оцінка стратегії

Кінцевим результатом стратегічного планування мають бути конкретні рішення й показники (рівень прибутків та витрат, обсяг реалізації тощо).

Стратегічне планування визначає те, чого й коли хоче досягнути організація. Але для виконання її цілей важливо знати, як реалізувати стратегію. Тобто існує необхідність планування реалізації стратегії, яке здійснюється з:

> використанням адміністративних важелів (тактики, процедур, правил,

П ПОЛІТИКИ

Вступ

Характеристики продукції (послуг) та аналіз ситуації у сфері майбутньої діяльності Оцінки ринку збуту та конкуренції Стратегій маркетингу План виробництва Організаційний плай Юридичний план Оцінка ризику та страхування Фінансовий план

Р допомогою економічних важелів (шляхом формування бюджету, застосування системи показників).

Важливим напрямом використання планування організації є розробка бізнес-плану, який потрібен для:

>самого підприємця як орієнтир у його діяльності;

>майбутніх компаньйонів та співробіт­ників, яких доцільно залучати до справи;

> банкірів та інвесторів, послугами яких треба користуватися;

> найманих менеджерів при здійсненні ними керівних функцій.

Єдина різниця між сучасним і старим типом шіануаакня полягає втому, що.в.наш ^"аС воно усвідомлене як предмет аналізу і що відділ планування ... вже не ^випадковим паростком підприємства,-а організовується на основі-ретельного аналізу потреб:дано7 організації в суворій відповідальності до.характер терміновості, необхідності

виконуваній у ній операцій.

Г-Яерч

ПІСЛЯ завершення розробки план повинен бути перетворений у логічну послідовність цілеспрямованих дій. Ефективність плану визначається двома параметрами: ступінню прийняття його виконавцями та його якістю, професіоналізмом виконання. Тільки при високих значеннях цих параметрів на нього можна покладати певні надії.

3. Методи організаційного планування

Організаційне планування має свої прийоми та методи, відмінні від методів планування економічних показників господарської діяльності. До методів організаційного планування відносяться: Р послідовний опис дій; графіки виконання робіт; Р- робочий календар; У сітьове планування й управління.

Метод послідовного опису дій. Суть його полягає у складанні плану послідовного виконання робіт із необхідною ступінню їхньої деталізації. Такий план може бути складений у вигляді послідовного переліку операцій за певною схемою. Наведемо приклад використання методу послідов­ного опису дій зі створення спільного під­приємства (СП) для випуску поліграфічної продукції з іноземним партнером.

Графіки виконання робіт. Цей метод передбачає встановлення переліку виконуваних робіт із фіксуванням початку й кінця їхнього виконання та затвердження виконавців.

Графік виконання робіт із вдосконалення організаційної структури управління поліграфічним підприємством

План дій по створенню СП

> Визначення основних цілей

утворення СП

>Пошук та вибір іноземного

партнера

> Підписання протоколу про наміри СП

> Техніко-економічне обгрунтування

> Підготовка проектів засновницьких документів

> Погодження з органами влади

> Підписання засновницьких документів

>Реєстрція СП

Метод робочого календаря. Робочий календар - це план роботи керівника чи спеціаліста на певний проміжок часу (день, тиждень, декаду, місяць). Приклад створення робочого календаря керівником підприємства на день наведено нижче.

Робочий план дня

Метод сітьового планування та управління. Зміст цього методу полягає в побудові таблиць робіт, де вказується їхня тривалість, та сітьового графіку, який показує послідовність їхнього виконання.

Метод сітьового планування та управління (МСПУ) забезпечує:

> обзорність сприйняття інформації при управлінські дії;

> пошук найефективнішого рішення, оскільки попереджує про можливі "зриви " в ході виконуваних робіт (дій);

> оперативність і дієвість керівництва;

> прийняття обгрунтованих рішень, оскільки враховує досвід великої кількості працівників.

Увага!

МСПУ не звільняє керівників від прийняття рішень, а лише "— ----„___забезпечує їх необхідною інформацією щодо управління. ___ '

ФСітьовий графік (СГ) - це схема відображення в певній послідовності планових робіт (дій) із досягнення мети управління в їхньому взаємозв 'язку. До елементів сітьового графіку відносяться: роботи та події (рис.3.1). Під роботами розуміють процеси, заходи, які потребують витрат часу та ресурсів.

#Подія - це результат однієї, або декількох виконаних робіт. Неперервна послідовність робіт у СГ складає шлях. Найбільший за тривалістю шлях між початковою та кінцевою подією називається критичним. Він визначає тривалість виконання проекту (прийняття рішення) вцілому.

Усі події на СГ представляються у вигляді кола, чи квадрата, які діляться на чотири сектори. У верхньому секторі записується номер події; у лівому.

Рис.3. J. Сітьовий графік з параметрами секторі записується величина раннього терміну здійснення події; у нижньому - номер передуючої події, через яку до даної події проходить найбільший за тривалістю шлях (він встановлюється за максимальним значенням раннього терміну закінчення робіт, які передують даній події).

Під стрілками робіт на графіку записується їхня тривалість, а над ними, дробом - повний та частковий резерви часу їхнього виконання. Для спрощення розрахунків в кінці стрілки можна вказувати ранні терміни закінчення робіт, а на початку - пізні терміни їхнього початку.

При побудові СГ необхідно керуватися наступними правилами:

>робота може з 'єдниувати лише дві події;

> па графіку не повинно бути тупикових подій, тобто таких, із яких не виходить і в які не входить жодна робота;

> шлях не може проходити двічі через одну й ту ж саму подію.

Параметри сітьового графіку. Основні параметри СГ - це ранні й пізні

терміни здійснення подій, ранні й пізні терміни початку й закінчення робіт, часткові й повні резерви часу здійснення подій та виконання робіт, тривалість критичного шляху.

Ъ Ранній термін здійснення події характеризує найбільш ранній із можливих термін, необхідний для виконання всіх робіт, які передують даній події. Він визначається за найбільшим значенням раннього терміну закінчення передуючих робіт. Для подій, яким не передують ніякі роботи, ранні терміни їхнього здійснення дорівнюють нулю.

* Пізній термін здійснення події являє собою допустимий термін її настання за умови збереження загальної тривалості сіті й визначається за найменшим значенням пізнього початку робіт, які будуть виконані після здійснення події. Пізній термін здійснення кінцевої події дорівнює тривалості критичного шляху, або, інакше кажучи, ранньому терміну здійснення цієї події.

Ранній початок будь-якої роботи рівний ранньому терміну здійснення передуючої їй події.

^Раннє закінчення роботи визначається сумою раннього терміну здійснення передуючоїїй події та тривалістю даної роботи.

Пізній початок роботи дорівнює різниці пізнього терміну початку і іаступної події та тривалості самої роботи.

Пізнє закінчення роботи характеризує найбільш пізній термін її можливого виконання, тобто - це час її закінчення за умови, що вона розпочата в пізній термін. Його визначають за значенням пізнього терміну здійснення наступної події, або за найменшою величиною пізнього початку наступних робіт.

Співставляючи ранні та пізні терміни виконання робіт, виявляємо ті з них, які "лежать" на критичному шляху, й резерви часу. Роботи, які "лежать" на критичному шляху, не мають резервів часу й для них ранні та пізні терміни їхнього початку, а також ранні та пізні терміни їхнього закінчення співпадають.

Повнийрезерв часу виконання роботи - це час, на який можна перенести початок роботи, або збільшити її тривалість без зміни загального терміну. Його знаходять як різницю пізнього та раннього терміну початку роботи, або пізнього та раннього теміну її закінчення.

Частковий резерв часу виконання роботи - це час, на який можна і ісренести її початок, або збільшити її тривалість без зміни раннього терміну початку наступних робіт. Його знаходять як різницю раннього терміну початку наступних робіт і раннього закінчення даної роботи.

Якщо керівник потопає в дрібницях, то це зіубно для справи, якщо він просто не зважає па дрібниці, це так само згубно. Завдання полягає не в тому, щоб керівник був спроможний сам виконувати роботу своїх підлеглих, а в тому, щоб кожному підлеглому виділити відповідне міспе. При правильному розподілі праці й організації роботи всі ЇЇ деталі виконуватимуться з найменшими зусиллями і максимальною точністю.

__П. Керженцев

Етапи розрахунку параметрів СГ. На першому етапі визначаємо ранні терміни закінчення робіт і за найбільшим їхнім значенням встановлюємо ранні терміни здійснення подій. При цьому розглядаються послідовно всі події- від початкової до кінцевої. На другому етапі визначаються пізні терміни здійснення і юдій за мінімальним значенням пізніх термінів початку робіт, які виходять із них. Розрахунок починаємо з кінцевої події. На третьому етапі визначаємо критичні події та критичні роботи, для яких ранні терміни їхнього здійснення дорівнюють пізнім. На четвертому етапі визначаємо повні та часткові резервів

часу виконання робіт. Повний резерв часу виконання роботи визначається наступним чином: від цифри правого сектору наступної за нею події вираховується цифра, яка знаходиться в кінці стрілки (роботи), що входить в дану подію. Частковий резерв часу виконання роботи знаходиться як різниця цифри, яка міститься в лівому секторі наступної за нею події, та цифри, яка знаходиться в кінці стрілки (роботи), що входить у дану подію.

Вихідна інформація, яка отримується в результаті аналізу СГ, повинна забезпечувати відповідальних виконавців даними щодо їх рішень у загальному ході робіт.

СУТТЄВО!

Резюме

Ф Пиокресяення певних трудових процесів у окремі види діяльності зумовили появу функцій менеджменту.

© Серед цілого ряду управлінських функцій (цілевстановлення, аналізу, розпорядництва, координування та ін.) в число найвагоміших і всеоб'ємних менеджмент вносить планування, організацію, мотивацію та контроль.

Ф Планування виробничої діяльності реалізується з доіюмогою стратегічного (техніко-економічного) планування та планування реалізації стратегії (оперативно-календарного). Важливого значення сьогодні набуває бізнес-планування.

® Сучасний керівник повинен вміло користуватися у своїй роботі різноманітними методами організаційного планування (послідовніш описом дій, графічним методом, методом робочого календаря, МСПУта іншими).

Ф Рівень ведення пчанової роботи на підприємствах сьогодні дещо знизився з ряду об'єктивних причин, та одне із першочергових завдань менеджменту полягає у її вдосконаленні і посиленні.

Питання для самоконтролю:

1 .Які види трудової діяльності можна виділити в окремі і до яких функцій управління їх можна віднести?

2. Що таке функція менеджменту?

3. Як класифікуються функції менеджменту?

4. В чому зміст функції менеджменту "планування"?

5. Які види виробничого планування виділяють на підприємствах західних держав і яким видам планування вони відповідають на вітчизняних підприємствах?

6. В чому зміст методу організаційного планування "послідовний опис дій"?

Тема 5

ОРГАНІЗАЦІЯ ЯК ФУНКЦІЯ УПРАВЛІННЯ

Організації існують лише з одніс)' причини - щоб допомагати людям зробити те, що самостійно кож­ному було б не під силу.

Р. Уотермен

Демократизація суспільних відносин у нашій державі кардинально змінила функцію організації діяльності, а ринкові умови господарювання дали розвиток новому тину підприємств (приватним, спільним, акціонерним, ТзОВтаіп.). Цей факт с найсуттєвішим при розгляді сучасних підходів до розуміння змісту понятии/ "організація " ( "організовування ").

Будь-яка діяльність, навіть найпростіша, вимагає певної організації, координації дій стосовно як всього колективу працівників, так і окремих його членів. Тобто -це процес, окремий напрям роботи кожного керівника і працівника зокрема. Крім цього організацію менеджмент представляє, як певну структуру, що мас керівні органи та функціональні підрозділи в межах яких збережена певна ієрархія підпорядкування, тобто в звичному для нас розумінні це - підприємство, фірма, заклад з відповідною назвою, юридичним статусом, статутом діяльності, персоналом, різного виду ресурсами та таке інше.

СУТТЄВО!

Після вивчення матеріалу теми Ви повинні:

Зміст поняття "організація"; ваг принципи структурної побудови організацій; ваг складові організаційної структури підприємства; ваг характеристики різних типів організаційних структур; ваг що таке культура організації;

вар основні напрями створення організаційних структур управління в Україні;

Сформувати схеми організаційних структур управління підприєм­ствами різних видів; Стеоретично обгрунтувати вибір виду організаційної структури 03 управління;

С використовувати головні принципи організації трудової діяльності.

Ключові поняття

· формальна і неформальна

· підприємство організація

· організація

· структурна побудова

· працівник організації

· характер

· лінійна структура управління

· темперамент

· функціональна структура

· трудовий договір управління

· корпоративний дух

План :

1. Організація як функція менеджменту. Організаця, її роль та значення у суспільному виробництві.

2. Структурна побудова організацій та особливості дії в них функції "організація". Характеристика окремих організаційних структур управляння(самостійне вивчення).

1. Організація як функція менеджменту. Організаця, її роль та значення у суспільному виробництві.

Сам термін "організація" в менеджменті вживається в двох значеннях. У першому з них під організацією розуміється підприємство, відомство, а в другому - функція організації людської діяльності. В принципі, друге значення поняття "організація" обов'язково розглядається в контексті з першим, бо організація будь-якої людської діяльності залежить від стуктурної побудови підприємства. Розглянемо поняття "організації"" за першим її значенням.

Організація - соціальне утворення, яке об'єднує багато людей, діяльність яких має певну суспільно-корисну мету й певніш чином координується. В українському законодавстві організації, які мають статус юридичної особи, називаються підприємствами.

Організації поділяються на формальні та неформальні. Формальні організації - це такі організації, в яких діяльність людей організовується свідомо й регламентується певними законами, наказами, обов'язками і т.д. Неформальні організації виникають і функціонують спонтанно.

Організація є системою, до якої входить керуюча й керована підсистеми, між якими існує.

Загальні риси організації

->наявність ресурсів (людських, матеріальних, технологічних, фінансових, інформаційних ) ;

-> залежність від зовнішнього середовища (економічних умов, законів, конкурентів тощо);

-> наявність поділу праці (горизонтального й вертикального);

-> наявність певної структурної побудови і необхідності управління;

->здійснення певних видів діяльності у відповідності з накресленими цілями.

Будь-яка організація має внутрішнє і зовнішнє середовище. Внутрішнє середовище складають цілі, завдання, технологія та структура організації.

Увага!

Структуру організації (тобто підприємства) не слід ототожнювати з процесом організації, управління нею, завданням якого є організовування її внробничо-господарської діяльності.

Цілі - це очікувані кінцеві результати діяльності організації на певному проміжку часу.

Завдання - це види робіт з предметами праці, людьми та інфор­мацією, які необхідно виконати певніш способом у відповідні терміни.

Технологія - це засіб перетворення вхідних елементів організації у вихідні.

Структура - це рівні управління й види робіт ( функціональні обов'язки), які виконують служби або підрозділи.

Зовнішнє середовище організації складають законодавчі акти, постачальники, споживачі, конкуренти, система економічних відносин у державі, міжнародні події, науково-технічний прогрес тощо.

У процесі управління організацією необхідно враховувати стан її внутрішнього й зовнішнього середовища.

2. Структурна побудова організацій та особливості дії в них функції "організація". Характеристика окремих організаційних структур управління.

Структурна побудова організацій - це їх поділ на підрозділи у відповідності з цілями та стратегією. У залежності від того, як уже зазначалося вище, якою буде ця структурна побудова, матиме свою специфіку й функція "організація" ("організовування").

Функція організації слідує за функцією планування й дає відповідь на питання: хто і як буде реалізовувати план дій, управляти організацією.

Функція організації полягає в забезпеченні діяльності підприємства (організації) шляхом координації дій працівників її трудового колективу, враховуючи наявну формальну та неформальну її складові, формуючи корпоративний дух. У центр уваги при цьому менед­жмент ставить людину, працівника.

Здійснюючи організаційну діяльність, менеджер діє в умовах складної структури підприємства, головними компонентами якої є:

· формальна організація;

· неформальна організація;

· працівник;

· трудовий колектив;

· корпорація.

Складові організаційної структури управління:

· ланки управління на відповідних рівнях

· розміщення, зв'язки та ієрархія ланок управління

· права, обов'язки, повноваження і відповідальність кожної ланки управління за виконання своїх функцій

· ступінь централізації і децентралізації функцій управління

· кількісний і якісний склад працівників управлінського персоналу

Організаційні структури являють собою базові блоки, які є в основі усієї організації. Поєднання різних типів структур дає можливість спроектувати таку, яка відповідає поставленим менеджером завданням.

Спеціалісти вважають, що в ієрархічній побудові ті рівні управління, які відображають виробничо-господарську структуру організації, утворюють лінійну структуру управління. Необхідність переробки інформації, встанов­лення зв'язків обумовили появу функціональних служб, тобто штабів у системі управління, які створили функціональну структуру управління.

« Саме сукупність лінійних та функціональних органів складає формальну організаційну структуру управління підприємством ( організацією).

Крім двох основних організаційних структур управління - лінійної та функціональної - існує ще ряд їхніх видів, які є комбінацією двох перших.До останніх можна віднести такі:

· лінійно-штабні,

· ліиійио-фупкціональпі,

· адаптивні,

· бюрократичні,

· конгломератні та ін

Читайте також:

1. IV. Закономірності структурно-функціональної організації спинного мозку
2. PR-відділ організації: переваги і недоліки
3. V Практично всі психічні процеси роблять свій внесок в специфіку організації свідомості та самосвідомості.
4. Абстрактна модель оптимального планування виробництва
5. АГЕНТ З ОРГАНІЗАЦІЇ ОБСЛУГОВУВАННЯ АВІАПЕРЕВЕЗЕНЬ
6. Акти з охорони праці в організації.
7. Акти з охорони праці, що діють в організації, їх склад і структура.
8. Актуальні тенденції організації іншомовної освіти в контексті євроінтеграції.
9. Алгоритм планування податкових платежів. Вибір оптимального варіанту оподаткування та сплати податків.
10. Аналіз сильних та слабких сторін організації
11. Аналіз та планування витрат організації на професійне навчання персоналу
12. База управлінських рішень і закони організації.

Переглядів: 1224