Релігія виконує багато взаємопо’язаних функцій у суспільстві, назвемо лише деякі найголовніші: 1. Світоглядна – визначення місця людини у світобудові, формування уявлення про мету і сенс життя та перспективи посмертного існування. 2. Компенсаторна – релігія виступає як засіб духовної втіхи. Цю функцію релігія виконує переважно на індивідуальному рівні. 3. Комунікативна – здатність об’єднувати і роз’єднувати людей. Релігія завжди об’єднує людей однієї віри і іноді може роз’єднувати людей різних вір. 4. Нерелігійні функції – політична, культурна, просвітницька, виховна.
З’ясування сутності релігії – одне з найскладніших завдань релігієзнавства. Релігія є формою осмислення людиною фундаментальних проблем свого буття. Саме по собі уявлення про надприродне не є головним для людини. Проблема сенсу життя, смислу буття людини у світі взагалі, проблеми окремої людини та індивідуального безсмертя – от що знаходиться в центрі релігійної свідомості.
Релігія – це не знання людини про несприятливі зовнішні сили, а уявлення про особистий статус у світі, власну тілесну природу, яка має скінченний термін свого буття. Релігія - це могутній для віруючого засіб подолати своє залежне існування у світі шляхом звернення до надприродних сил, входження з ними у контакт через обряди чи ритуальні дійства. Релігія – це система дій віруючого, необхідних для утвердження в світі, хоч форма цього утвердження не завжди грунтується на раціональному. І це не вада релігії, а її особливість: через релігію ми сприймаємо світ емоціями, образами; вона вступає в свої права там, де раціонально-логічні міркування просто безсилі. Релігія дає людині можливість відчути свою причетність до тих процесів, що відбуваються у Всесвіті, але не одержали логічного обгрунтування і є продуктом дії незбагненних для нас сил, що існують реально.
Типологізація релігій.
В науці існує велика кількість варіантів типологізації релігій, які відрізняються одна від одної ознакою, за якою проводиться класифікація. Розглянемо лише деякі з них: 1. За ознакою трактування надприродного всі релігії поділяються на 1) Політеїстичні релігії, для яких є характерним поклоніння багатьом богам. Політеїзм – це віра у багатьох богів. Варіантом політеїзму є генотеїзм – уявлення про певну ієрархію богів та особливе шанування верховного божества (богів багато, але головний один). Більшість релігій світу політеїстичні (індуїзм, синтоїзм, даосизм тощо). 2) Монотеїстичні релігії проголошують віру в одного єдиного бога. Це такі релігії як християнство, іудаїзм, іслам тощо 2. За ознакою часу виникнення та широтою розповсюдження релігії можна поділити на 1) Релігійні вірування первісного суспільства, характерні для суспільства, що перебуває на ступені родового ладу. Це такі вірування як тотемізм, фетишизм, анімізм, магія. Їм властиві: - поклоніння духам (природи, предків), яким спочатку надавали зооморфних (божества у вигляді тварин), а пізніше – антропоморфних рис (божества у вигляді людей); - відсутність професійних служителів культу; - поклоніння духам у формі особливого для кожного племені святкування, що супроводжувалося магічними обрядами. 2) Ранні національні релігії, які існували у перших цивілізаціях. Це релігії Стародавнього Сходу – Вавілону, Шумеру, Урарту, Ст.Єгипту, а також Ст.Греції, Ст.Риму та деякі інші. Для них характерні: - порівняно невелика живучість: вони існували лише в межах рабовласницького суспільства; - тісний зв’язок з міфологією; - політеїзм, при цьому всі боги відповідали за окремі ділянки земного і потойбічного життя; - поява професійних жерців; - обов’язковість і складність жертвоприношень, часто жертви криваві (тварини, птиця), іноді навіть людські. 3) Пізні національні релігії, як правило, не виходять за рамки однієї певної етнічної спільноти. До національних релігій відносяться конфуціанство, даосизм, синтоїзм, індуїзм, іудаїзм та інші. Спільні риси національних релігій: - досить велика живучість – багато пізніх національних релігій існують і в наш час; - єдність політеїзму і монотеїзму (виникають монотеїстичні національні релігії, наприклад, іудаїзм, сикхізм); - ритуалізація повсякденного життя людей; - специфічна обрядовість; - спрощення жертвоприношень – жертви символічні, у вигляді фруктів, квітів, відсутні кривавих жертв; - система релігійних приписів і заборон, що відокремлюють дану релігію. 4) Світові релігії – буддизм, християнство, іслам стали світовими тому, що визнають рівність всіх людей незалежно від соціального стану, місця проживання, національної чи расової приналежності. Але цю рівність кожна з цих релігій розуміє по-своєму: - буддизм рівність всіх вбачає у стражданні; - християнство – у першородному гріху; - іслам – у покорі.