• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Стаття 23. Строки трудового договору

План

Кримінальна відповідальність за порушення прав

Поряд з нормами цивільно-правового захисту прав на 0ІВ, чинним законодавством передбачена також кримі­нальна відповідальність. Кримінальна відповідальність на­ступає тільки тоді, коли матеріальна шкода у 200 і більше разів перевищила неоподатковуваний мінімум доходів гро­мадян. Якщо матеріальна шкода у 1000 і більше разів пе­ревищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то матеріальна шкода вважається заподіяною в особливо ве­ликому розмірі. Так, незаконний випуск під своїм ім'ям чи присвоєння авторства на чужий твір науки, літератури чи мистецтва, а також незаконне відтворення чи поширення такого твору, присвоєння авторства на чужі об'єкти промислової власності.

Законодавство України передбачає також криміна­льно-правові санкції за незаконне зазіхання на комерційну таємницю. Карним злочином є незаконний збір з метою ви­користання відомостей, що становлять комерційну таємницю (промислове шпигунство), якщо це наносить ве­ликий матеріальний збиток суб'єкту підприємницької діяль­ності. Як покарання передбачається застосування до по­рушника штрафу у розмірі від 200 до 2000 неоподаткову­ваних мінімумів доходів громадян або позбавляння волі від 2-х до 5-ти років тощо.

Залучення до кримінальної відповідальності конкре­тних винуватців злочину не виключає вимог про відшкоду­вання заподіяного збитку.

Особливий випадок - захист прав на ОІВ при пере­тинанні кордону. Митним кодексом України (ст. 74) товари й інші предмети, виготовлені з порушенням прав інтелекту­альної власності, не можуть як імпортуватися, так й експо­ртуватися через митний кордон України.

У судовій процедурі вирішення спорів важливе місце займають докази. Розрізняють три форми доказів: "доку­ментальний доказ" - доказ, наданий у письмовому вигляді чи у вигляді будь-якого документа; "речовий доказ" - доказ, що існує у вигляді предметів; " показання свідків" - усні по­казання експерта. Наявність охоронного документа - пате­нту чи свідоцтва, є важливим доказом.

1. Договір. Типи договорів

2. Контракт

3. Трудова угода

4. Таблиця

5. Список. Перелік

6. Накладна

7. Акт

8. Доручення, довіреність

9. Розписка

До цієї групи документів належать різні типи договорів відповідно до цивільного кодексу, контракт, трудова угода.

1. Договір. Типи договорів

Цивільно-правовий договір — це письмова угода двох чи більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або при­пинення цивільних прав та обов'язків. Цивільний кодекс пе­редбачає різні типи договорів.

Досить поширеним у господарській практиці є договір купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу — це договір, за яким прода­вець зобов'язується передати певне майно у власність по­купця, а той, своєю чергою, — прийняти вказане майно та оплатити за нього певну грошову суму.

Важливою особливістю цього договору є те, що про­давцем може бути лише власник товару, а покупцем — будь-яка юридична чи фізична особа. Предметом договору купівлі-продажу може бути будь-яке майно, дозволене до обігу. Не можна, наприклад, вільно продати на ринку вибу­хові речовини або наркотики.

Договір постачання — це договір, за яким організація-постачальник зобов'язується в певні терміни передати організації-покупцеві у власність певну продукцію, і організація-покупець зобов'язується оплатити продукцію із встановленими цінами.

Договір підряду — це договір, за яким підприємець-підрядник зобов'язується виконати певний обсяг робіт підприємству-замовнику.

Договір про матеріальну відповідальність — це договір, за яким одна сторона перебирає повну матеріальну від­повідальність за прийняті матеріальні цінності й зо­бов'язується дотримуватися встановлених договором пра­вил зберігання, обліку, відвантаження, а інша сторона зо­бов'язується створити нормальні умови праці "матеріально відповідальним особам.

Договір про спільну діяльність — це договір, що укла­дається між двома та більше організаціями для проведення спільних досліджень, будівництва, експлуатації підприємств. Укладаючи цей договір, сторони визначають розмір і ха­рактер внесків: грошові, майнові, трудова участь.

Договори щодо створення нових форм господарюван­ня — це договори, спрямовані на організацію асоціацій, ма­лих підприємств, комерційних банків, орендних підприємств. Для створення асоціацій необхідно укласти уста­новчий договір.

Установчий договір — це договір, що закріплює взаємні права та обов'язки всіх учасників створення асоціації.

Договір оренди — це договір, за яким орендодавець зо­бов'язаний надати майно орендареві у строкове платне во­лодіння та користування. Орендар зобов'язаний користу­ватися майном відповідно до його призначення (не допус­кається, наприклад, використання офісного приміщення під склад), підтримувати його у належному стані. Орендар має право за згодою орендодавця здавати майно в суборенду.

Після закінчення терміну дії договору орендар, який на­лежно виконував усі пункти договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору або на ви­куп майна.

Звичайно ж, назвати всі договори господарської діяль­ності неможливо, оскільки їх багато: це і договір про одер­жання позики, договори про посередницькі послуги, договір на здійснення кредитно-розрахункового обслуговування тощо.

Крім договорів з господарської діяльності, вирізняють іще трудовий договір.

КОДЕКС ЗАКОНІВ ПРО ПРАЦЮ УКРАЇНИ

від 10 грудня 1971 р.

(із змінами та доповненнями, внесеними Указом ПВР № 7543-11 від 19 травня 1989 р., Законами України

від 20 березня 1991 р., 15 грудня 1993 р., 19 січня і 5 липня 1995 р., 19 червня 1997 р.)

(витяги)

Глава Ш. ТРУДОВИЙ ДОГОВІР

Стаття 21. Трудовий договір

Трудовий договір — це угода між працівником і власни­ком підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зо­бов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а влас­ник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавст­вом про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до про­дуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового до­говору на одному або одночасно на декількох під­приємствах, в установах, організаціях, якщо інше не пе­редбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сто­рін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забез­печення й організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлю­ватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визна­чається законодавством.

Стаття 22. Гарантії при укладенні, зміні та припинен­ні трудового договору

Забороняється необгрунтована відмова у прийнятті на роботу. Відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудо­вого договору залежно від походження, соціального і май­нового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається. Вимо­ги щодо віку, рівня освіти, стану здоров'я працівника мо­жуть встановлюватись законодавством України.

Трудовий договір може бути:

1) безстроковим, що укладається на невизначений строк;

2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;

3) таким, що укладається на час виконання певної ро­боти.

Строковий трудовий договір укладається, у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на неви­значений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Читайте також:

1. Адміністративна відповідальність та строки адміністративної відповідальності
2. Аналіз витрат на підприємстві за їх елементами та статтями калькуляції.
3. Аналіз основних систем трудового і професійного навчання: предметної, предметно-операційної, операційної, операційно-предметної, системи ЦІП, операційно-комплексної тощо.
4. Аналіз собівартості продукції за статтями витрат.
5. Аналіз трудового потенціалу
6. В залежності від того, хто може вимагати виконання договору,останні поділяються на договори, що укладаються на користь їх учасників, та договори на користь третьої особи.
7. ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ ЗА СТАТТЯМИ ТА ЕЛЕМЕНТАМИ
8. Вивчення факторів виробничого середовища і трудового процесу
9. Види адміністративного договору
10. Види договору.
11. Види договору: - односторонні та двосторонні.
12. Види трудового договору

Переглядів: 365