• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Методи наукових досліждень

5.1. Класифікація методів

Таблиця Х

Методи наукових досліджень

Найчастіше під час проведення досліжень використовують одночасно кілька методів досліження.

Крім методів, використовують допоміжні теоретичні прийоми дослідження. До їх числа належить класифікація, різновидами якої є групування і типологізація[3], а також систематизація (групування великих масивів даних).

5.2. Загальнонаукові методи

Аналіз (традиційний) — це метод дослідження, в процесі якого виконують практичне або уявне розчленування об’єкта дослідження.

Системнийаналіз — це метод дослідження, в процесі якого об’єкт вивчають як сукупність взаємопов’язаних елементів, що утворюють єдине ціле.

Система — це цілісний об’єкт, що складається з множини окремих елементів, які перебувають у зв’язках один з одним. Якщо з системи уявно забрати елементи, то те, що залишається, (зв’язки) називають структурою.

Основні системні принципи:

а) об’єкт складається з окремих елементів;

б) система володіє зовсім іншими властивостями, ніж кожен з її елементів;

в) взаємозалежність елементів системи один від одного, їх залежність від розташування в системі;

г) залежність поведінки системи від поведінки її окреммих елементів, їх властивостей і вструктури;

ґ) залежність системи від впливу зовнішнього середовища, пристосування системи до зміни умов;

д) ієрархічна будова системи: кожен елемент системи може складатися з окремих піделементів і мати свою власну підструктуру.

Синтез — це метод дослідження, в процесі якого виконують практичне або уявне об’єднання в єдине ціле складових об’єкта, розчленованого в процесі аналізу.

Індукція — це метод дослідження, в процесі якого загальний висновок про характеристику всієї множини елементів роблять на підставі вивчення цих характеристик у частині цієї множини.

Дедукція — це метод дослідження, в процесі якого будь-якому елементу множини приписують ті характеристики, які приписано усім елементам множини.

Аналогія — це метод дослідження, в процесі якого висновок про об’єкт чи явище роблять на підставі їх схожості з іншим об’єктом, який є уже відомим.

Моделювання — це метод дослідження, в процесі якого характеристики об’єкта вивчають на іншому об’єкті (моделі), спеціально створеному для такого дослідження.

Модель — це штучно створений людиною (наприклад, журналістом) уявний чи матеріальний об’єкт, що імітує функціонування якогось іншого реального об’єкта чи перебіг якогось процесу. Іншими словами, модель є аналогом, виконаним на іншій матеріальній основі, що з певною точністю відтворює реальний об’єкт. Наприклад, для вивчення новизни інформації журналіст може створити уявну модель отримувача інформації, який має певний банк інформації і на цій основі встановлює, яка саме інформація повідомлення є для нього новою, а яка — відомою.

У журналістикознавстві моделлю іноді називають також різні зразки, які служать еталоном для масового відтворення в повідомленнях ЗМІ.

Подамо кілька класифікацій моделей.

Перша класифікація поділяє моделі на такі види:

а) компонентні моделі (з чого складається Х);

б) прогностичні моделі (як буде поводити себе Х залежно від змін Y, зокрема від часових);

в) імітаційні моделі (зовні об’єкт Х повинен поводити себе так, як Y).

Друга класифікація виокремлює такі види моделей:

— ідеальні (наприклад: формули — статистичні, логічні), інформаційні, або кібернетичні (наприклад, масив норм редагування й алгоритми редагування, які є моделлю штучного інтелекту редактора) й матеріальні (наприклад, комп’ютер як модель отримувача інформації);

— аналітичні, або розпізнавальні (наприклад, модель аналізу зібраних журналістом документальних даних для написання в майбутньому повідомлення), чи синтетичні, або породжувальні (наприклад, модель породження — написання — повідомлення для ЗМІ).

Згідно з третьою класифікацією моделі поділяють на такі види:

— математичні (у вигляді формул);

— алгоритмічні (у вигляді методів й алгоритмів);

— програмні (у вигляді програм, записаних кодами команд процесора, що функціонують на комп’ютерах).

Розроблення моделі передбачає необхідність створення в уяві ідеального образу реального об’єкта, тобто його „ідеалізації”, а далі — абстрагування від реального об’єкта, тобто усунення в ідеальному образі його неістотних деталей. Розроблення моделі — це результат творчої діяльності дослідника, методи якої поки що мало досліджені.

Виділяють такі етапи створення моделей:

— дослідження функціонування реального об’єкта;

— системний аналіз об’єкта (поділ його на блоки й елементи і встановлення зв’язків між ними);

— створення (конструювання) гіпотетичної моделі реального об’єкта;

— експериментальна перевірка гіпотетичної моделі шляхом її тестування (тести — ті ж, що й для реального об’єкта);

— удосконалення гіпотетичної моделі, тобто створення (конструювання) робочої моделі;

— експериментальне визначення ефективності функціонування робочої моделі шляхом зіставлення результатів роботи реального об’єкта й робочої моделі;

— використання робочої моделі в дослідницькій та практичній діяльності.

Абстрагування — це метод дослідження, в процесі якого уявно відокремлюють несуттєві характеристики об’єкта від нього самого.

Конкретизація — це метод дослідження, в процесі якого об’єкт наділяють усіма його несуттєвими характеристиками, яких його позбавили в процесі абстрагування.

Ідеалізація — це метод дослідження, в процесі якого для об’єктів, що не можуть бути вивчені в досліді чи реальному світі, утворюють абстрактні об’єкти. Нп: точка, ідеальний газ, абсолютно чорне тіло тощо.

Узагальнення — це метод дослідження, в процесі якого переходять від окремого до загального.

5.3. Конкретнонаукові методи

5. 3.1. Теоретичні методи

Формалізація — це метод дослідження, в процесі якого об’єкти позначають певними знаками, після чого за певними правилами їх вивчають. Нп: в математиці, хімії тощо.

Аксіоматизація — це метод дослідження, в процесі якого деякі твердження певної науки приймають без доведення як вихідні, а далі на основі цих тверджень за певними правилами виводять інші твердження. Такі множини тверджень називають науковими теоріями.

Гіпотетичний метод — це метод дослідження, в процесі якого формулюють гіпотезу (імовірно істинне твердження про якийсь об’єкт), яка вимагає перевірки — на практиці і в теорії.

Гіпотеза (в наукознавстві) — сукупність виводів науки, які базуються як на істинних, так і на імовірнісно істинних твердженнях. Імовірнісно істинні твердження називають ще припущеннями.

Гіпотези висовують тоді, коли дослідник має обмежену кількість інформації, а зібрати необхідну її кількість з певних причин або важко, або неможливо.

Для опису одни і тих самих явищ в науці одночасно можуть використовувати різні гіпотези, навіть суперечливі. Більше того, гіпотези можуть навіть суперечити усталеним науковим теоріям. Єдина вимога до гіпотез — можливість їх перевірки на практиці. Гіпотези, які не витримують перевірки на практиці, відкидають.

Гіпотеза, яка пройшла перевірку практикою, стає теорією. З теорій намагаються вивести якомога більше наслідків (теорем).

Процес висунення й розвитку гіпотез:

— висування (вивчення об’єкта дослідження — за літературними даними й за власними практичними дослідженнями; передбачення можливості отримання нових даних);

— формулювання (свідоме й несвідоме обдумування проблеми, інстайт; висунення гіпотези; аргументування гіпотези; відбір методів її доведення);

— доведення (відбір оптимального методу доведення гіпотези; експериментальна перевірка гіпотези; уточнення та корегування гіпотези);

— результат доведення (доповнення існуючих гіпотез; відсіювання наявних гіпотез; висунення наслідків гіпотези; висування нових гіпотез; отримання нових знань).

Вимоги до гіпотези:

— не повинна суперечити відомим фактам і законам (можливі винятки);

— повинна мати найвищу імовірність істинності;

— повинна пояснювати явище;

— повинна мати можливість формалізації.

Історичний метод — це метод дослідження, в процесі якого вивчають історичні факти і на їх основі уявно відтворюють історичний процес розвитку певного явища в хронологічній послідовності, що дає змогу отримати про нього нові додаткові знання. Основа цього методу — проведення на основі висунутої гіпотези цілеспрямованого пошуку нових додаткових знань (археологічний пошук, археографічнийИ, або, як його ше називають, —документальний). Різновидами історичного методу є також біографічний та історично-порівняльний.

Логічний метод — це метод дослідження, в процесі якого об’єкт вивчають з позиції його відповідності нормам логіки.

5.3.2. Емпіричні методи

Порівняння — це метод дослідження, в процесі якого об’єкти зіставляють з метою виявити їх схожі та відмінні характеристики.

Підрахунок — це метод дослідження, в процесі якого визначають число, що відтворює кількісне співвідношення однотипних об’єктів або їх характеристик. Підрахунок має підвидом цілу низку математико-статистичних методів (частотний аналіз, дисперсійний аналіз, кореляційний аналіз, факторний аналіз тощо).

Вимірювання — це метод дослідження, в процесі якого кількісно визначають величину певної характеристики об’єкта шляхом зіставлення цієї величини з еталоном.

Якщо нема еталонів, дослідники створюють шкали.

У соціології (відповідно — і в журналістикознавстві) під час розроблення методики проведення дослідження для вимірювань за класифікацією Р. Стівенса використовують такі типи шкал (нп.: під час створення анкет):

— номінальні (шкали найменувань);

— рангові (порядкові);

— інтервальні;

— вимірювальні (шкали відношень).

Приклад номінальної шкали:

В якому ви віці:

— працездатному (1);

— непрацездатному (2).

Тут 1 і 2 — чисто умовні позначення, які в принипі можна змінити будь-як. Номінальна шкала задає якісні змінні.

Приклад рангової шкали:

В якому ви віці:

— дитина (1);

— підліток (2);

— юнак (юнка) (3);

— дорослий (доросла) (4);

— літній (літня) (5).

Тут позначення 1, 2, 3, 4 і 5 вже позначають певний порядок (певні ранги), які не можна переставити будь-як.

Приклад інтервальної шкали:

В якому ви віці:

— до 18 років (1);

— 19…35 років (2);

— 36…65 років (3);

— більше 65 років (4).

Ще приклад інтервальної шкали:

Вкажіть рік вашого народження: □□□□ .

Тут можна змінювати точку відліку й одиницю виміру (нп., додати місяці).

Ще приклад інтервальної шкали: так; скоріше так; і так, і ні; скоріше ні; ні.

Приклад вимірювальної шкали:

Вкажіть ваш вік (у роках): □□□ .

Тут відразу ж зафіксована точка відліку (0 років), а також можна уточнювати одиницю виміру (нп., до років додати місяці й дні).

Для інтервальних і вимірювальних шкал можна задати одиницю виміру й виконувати над отриманими даними арифметичні операції. Ці шкали називають ще метричними, оскільки вони кількісно визначають змінні. Ранова шкала займаж перехідне місце між якісними й кількісними шкалами.

Спостереження — це метод дослідження, в процесі якого цілеспрямовано й організовано сприймають об’єкт дослідження та ведуть протокол його змін. Суб’єкт (дослідник) на об’єкт не ровинен впливати. Спостереження може вестися за допомогою спеціальних приладів чи інструментів. Види: хронометраж, анкетування (опитування), діагностика тощо.

Класифікація:

— за ступенем формалізації (формалізоване й неформалізоване);

— за місцем проведення (польове й лабораторне);

— за регулярністю (систематичне й несистематичне);

— за позицією спостерігача (включене й невключене);

— за контактом спостерігача з піддослідним (безпосереднє й опосередковане — за допомогою приладів, нп.: відеокамер).

Вимоги до спостереження:

— спостерігач жодним чином не повинен впливати на піддослідного, що найкраще забезпечує невключене спостереження);

— для усунення впливу спостерігача на піддослідного допустимим є створення в піддослідного хибного уявлення про мету спостереження.

Для цілей журналістикознавства під час спостереження можуть використовувати також методи психодіагностування.

Експеримент — це таке спостереження, в процесі якого суб’єкт дослідження (спостеріга) активно впливає на об’єкт, змінюючи його характеристики, умови існування, протікання в іншому напрямі відповідно до мети дослідження[4]. Нп: одні характеристики ізолюють, інші підсилюють тощо. Це дає змогу вивчити окремі характеристики об’єкта, а не їх сукупність. Одним із видів природного експерименту є тестування.

Види експерименту:

— лабораторний і польовий;

— відкритий і прихований;

Оосбливу роль в експерименті відіграє встановлення причиново-наслідкових зв’язків, що дає змогу формулювати функціональні залежності (наприклад, експериментальними дослідженнями встановлено, що складність тексту для отримувача в основному залежить від двох параметрів: довжин слів і довжин речень у повідомленні).

Причиново-наслідкові зв’язки повинні підпорядковуватися таким правилам:

— причина А повинна передувати наслідку Б;

— причина А повинна бути статистично пов’язана з наслідком Б;

— стосовно причини А не повинно бути альтернативної причини В, яка могла б вести до появи того ж наслідку Б.

Фактори, які загрожують отриманню під час експерименту коректних даних:

— позаекспериментальні події, що відбуваються під час експериментів, але впливають на піддослідних;

— зміни, що відбуваються з піддослідними під час експерименту, але пов’язані не з експериментальним впливом, а з розвитком об’єкта;

— вплив повторних тестувань;

— зміни в стані екпсериментатора (зміни в шкалах, калібруваннях, втома тощо);

— помилки в репрезентативності вибірок (наприклад, у підборі піддослідних для контрольної та експериментальної груп, відсіювання піддослідних з груп).

Для перевірки коректності отриманих результатів експеримент слід провестти в інший час та в інших умовах. Лише після цього отримані результати варто публікувати.

* * *

Методи дослідження можуть поєднуватися. Так, спостереження чи аналіз можуть поєднувати з підрахунками чи вимірюваннями, моделювання може здійснюватися на засадах системного аналізу тощо.

Дані досліджень, виконаних будь-яким із перелічених методів, реєструють у робочихжурналах.

Отримані негативні результати щодо підтвердження робочих гіпотез, які не підтвердилися, також є науковим результатом, хоча й негативним. Як правило, такі результати або не оприлюднюють, або оприлюднюють короткі згадки про них у публікаціях, що описують гіпотези, які отримали експериментальне підтвердження.

Читайте також:

1. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
2. Агрегативна стійкість, коагуляція суспензій. Методи отримання.
3. Адаптовані й специфічні методи дослідження у журналістикознавстві
4. Адміністративні (прямі) методи регулювання.
5. Адміністративні методи - це сукупність прийомів, впливів, заснованих на використанні об'єктивних організаційних відносин між людьми та загальноорганізаційних принципів управління.
6. Адміністративні методи управління
7. Адміністративні, економічні й інституційні методи.
8. Адміністративно-правові (організаційно-адміністративні) методи мотивації
9. Адміністративно-правові методи забезпечення економічного механізму управління охороною довкілля
10. Аерометоди
11. Аксіоматизація знань та причинні зв'язки у методології наукових досліджень
12. Активні групові методи

Переглядів: 9053