Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

ТЕМА: Екологічний менеджмент

1. Визначення екоменеджменту. Предмет та об’єкт вивчення.

2. Види екологічного менеджменту, та їх функції.

3. Системи екологічного менеджменту: основні поняття і терміни.

1. Визначення екоменеджменту. Предмет та об’єкт вивчення.

У загальноекономічному розумінні термін „менеджмент” вживається для визначення, по-перше, сукупності раціональних методів і форм управління виробництвом із метою підвищення конкурентоспроможності, та отримання прибутку; по-друге, наявність і функціонування специфічного органу підприємства, що уособлює його керівництво; нарешті менеджмент можна трактувати як відповідне потребам розвитку певного утвору об’єднання менеджерів.

В малих фірмах і частині середніх підприємств управління здійснює безпосередній власник, але світовий досвід показує, що в розвинених країнах домінує управління менеджерів-професіоналів.

Менеджмент природоохоронної діяльності або екологічний менеджмент можна визначити як складну міждисциплінарну науку, мета якої – знайти шляхи забезпечення найбільш конкурентоспроможних рішень у галузі управління природоохоронною діяльністю. Отже , як міждисциплінарна наука, екологічний менеджмент пов’язаний з багатьма науковими напрямками. В першу чергу, це природничий, економічний і суспільний.

Система екологічного менеджменту в Україні визначається, формується і регламентується Законом України „Про охорону навколишнього природного середовища” прийнятого в 1991році. Згідно з цим законом метою державного управління в галузі охорони довкілля є реалізація законодавства, контроль за дотриманням вимог екологічної безпеки, забезпечення проведення ефективних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів, досягнення узгодженості державних і громадських органів у галузі охорони довкілля.

Узагальнення світової та вітчизняної практики свідчить, що менеджмент у підприємстві повинен бути спрямований на комбінацію двох головних факторів, які визначають успіх фірми у конкурентно-ринковому середовищі:

- інноваційну діяльність, науково-технічні, економічні, організаційні нововведення

- активність маркетингових досліджень.

В Україні термін „екологічний менеджмент” часто замінюють на термін „управління якістю навколишнього середовища” а в деяких випадках на термін „екологічне управління”. Тим часом ці поняття відрізняються, а саме:

„Екологічне управління” – це діяльність державних органів і економічних суб’єктів, головним чином спрямована на дотримання обов’язкових вимог природоохоронного законодавства, а також на розробку та реалізацію відповідних цілей, проектів і програм.

„Екологічний менеджмент” – добровільна ініціатива та результативна діяльність економічних суб’єктів, спрямована на реалізацію їх власних екологічних цілей, проектів і програм, розроблених на основі принципів екоефективності та екосправедливості.

Результати екологічної політики, що проводиться в Україні, свідчать про недосконалість і неефективність екологічного управління і вимагає застосування саме екологічного менеджменту на підприємствах як системи регулювання природокористування за допомогою ринкового механізму. З розвитком екологічного менеджменту в Україні безпосередньо пов’язані активізація та об’єднання вже існуючих широких можливостей і числених засобів щодо практичного розв’язання пріоритетних екологічних проблем. Сьогодні на кожному підприємстві існує велика кількість різноманітних невикористаних технологій, технічних і особливо організаційних можливостей та засобів екологізації виробництва, виявлення та активізація яких – завдання екологічного менеджменту.

Всі стратегічні та поточні завдання екологічного менеджменту випливають з міжнародного досвіду і повинні бути виконані для досягнення генеральної мети – стабілізації та поліпшення еколого – економічної ситуації, виходу України з кризи.

2. Види екологічного менеджменту, та їх функції.

Екологічний менеджмент – це політика забезпечення прийнятих рішень в сфері бізнесу на основі комплексного аналізу факторів, що впливають на його ефективність.

Залежно від рівня управління виділяють три види екологічного менеджменту: державний екоменеджмент, ринковий (або змішаний) екологічний менеджмент та екоменеджмент на рівні підприємства.

Кожний із видів екологічного менеджменту характеризується певними функціями.

Отже державний екоменджмент включає чотири основні функції:

1. Здійснення природоохоронного законодавства.

2. Контроль за екологічною безпекою.

3. Забезпечення проведення природоохоронних заходів.

4. Досягнення узгодженості дій державних і громадських органів.

Для здійснення природоохоронного законодавства і контролю за екологічною безпекою (1,2) створено організаційну інфраструктуру, до якої входять органи екологічної експертизи та екологічної інспекції.

Екологічний аудит покликаний забезпечити проведення ефективних природоохоронних заходів та досягнення узгодження державних і громадських органів. Екологічна освіта і виховання – сприяють ефективному забезпеченню природоохоронних заходів на всіх рівнях державного управління.

Ринковаорієнтована економіка охоплює такі групи функцій екологічного менеджменту (змішаного):

§ Реструктуризація виробництва;

§ Приватизація;

§ Створення конкурентного середовища і ринкового ціноутворення;

§ Організація гнучкого нормування і оподаткування, та програмно-цільового розподілу фінансів.

На макрорівні діє державна управлінська інфраструктура, на мікрорівні – ринкова.

Функція управління на рівні підприємства:

· Формування екологічної політики;

· Визначення екологічних цілей та завдань відповідно до екологічної політики;

· Розроблення стратегічного плану реалізації екологічної політики;

· Розроблення програми екологічного управління та механізму її реалізації.

· Реалізація програми екологічного управління в узгоджені з елементами загальної системи управління.;

· Формування екологічної свідомості та мотивування;

· Ведення документації екологічного менеджменту;

· Оперативне управління;

· Здійснення моніторингу;

· Аналіз та вдосконалення.

3. Системи екологічного менеджменту: основні поняття і терміни.

Система екологічного менеджменту (ЕМS) – частина загальної системи менеджменту, що включає організаційну структуру, планування, розподіл відповідальності, практичну діяльність, процедури (прийоми), процеси й ресурси, необхідні для розробки, впровадження, досягнення цілей екологічної політики, її перегляду й коректування.

Міжнародна Організація Стандартизації (the International Organisation for Standardisation) – федерація, що поєднує національні організації стандартизації всього світу, у якій Україну представляє Держстандарт МОС, розробляє й випускає міжнародні стандарти, що ставляться до різних областей діяльності. Звичайно, кожну групу документів, об’єднаних єдиною ідеєю, розробляє відповідний технічний комітет.

В 1991 році Міжнародна Організація Стандартизації сформувала Групу стратегії по навколишньому природному середовищу. Пізніше в 1993 році був сформований технічний комітет з екологічного менеджменту ISO/ТС 207. Комітет ISO/ТС 207, у цей час очолюваний пані Маргарет Керр, розробляє стандарти серії ISO 14000 в області екологічного менеджменту. Серія ISO 14000 тісно пов’язана з випущеною раніше серією ISO 9000, що встановлює міжнародні стандарти всеосяжного менеджменту якості (TQM).

Таким чином, міжнародні стандарти серії ISO 14000 встановлюють вимоги до систем екологічного менеджменту для того, щоб дати організаціям (компаніям, підприємствам, виробникам) інструмент для розробки політики й визначення завдань скорочення впливу на навколишнє середовище.

На думку розроблювачів (технічного комітету ISO/ТС 207) стандарти ISO 14000 застосовані в діяльності будь-якої організації, що ставить метою своєї діяльності:

· впровадження, забезпечення стійкого функціонування й поліпшення ефективності системи екологічного менеджменту;

· забезпечення відповідності розробленою самою організацією й відкрито декларованій екологічній політиці;

· демонстрацію такої відповідності іншим сторонам (організаціям, споживачам, партнерам, населенню);

· одержання сертифіката відповідності або офіційну реєстрацію системи екологічного менеджменту спеціально уповноваженими органами;

· самостійну оцінку діяльності й ступеня її відповідності міжнародним стандартам в області екологічного менеджменту.

У всіх документах серії ISO 14000 використовуються поняття й визначення, специфіковані в Глосарії (ISO 14050).

Постійне поліпшення – процес поліпшення системи екологічного менеджменту (EMS), спрямований на досягнення кращих екологічних показників діяльності організації відповідно до її екологічної політики. Тобто, процес такого поліпшення не обов’язково повинен відбуватися у всіх областях діяльності організації одночасно.

Аудит системи екологічного менеджменту – процес систематичної документованої перевірки й оцінки об’єктивним шляхом установлених показників, що вживає з метою встановлення відповідності характеристик EMS спеціально встановленим організацією, критеріям такої оцінки; результати аудита EMS повинні бути доведені до менеджерів.

Екологічна мета – загальна екологічно значима ціль діяльності організації, установлена екологічною політикою цієї організації, ступінь досягнення якої оцінюється в тих випадках, коли це практично можливо.

Екологічна політика – певна організацією сукупність намірів і принципів відносно екологічних показників її діяльності, що створює основу для розробки конкретних цілей і завдань. У тлумачному словнику по охороні природи дане наступне визначення: ”Політика екологічна – сукупність способів досягнення поставлених екологічною стратегією цілей і завдань”. При цьому екологічна стратегія визначена як сукупність конкретних цілей і завдань, розрахованих на реальні можливості й строки їхнього досягнення, в області охорони навколишнього природного середовища й використання природних ресурсів.

Екологічне завдання (завдання екологічної діяльності) – детальна вимога відносно екологічних показників діяльності організації в цілому, або її підрозділах, яку потрібно вилучити із установленої екологічної мети діяльності організації, і яка підлягає виконанню в порядку досягнення цієї мети.

Основні принципи й елементи системи екологічного менеджменту (EMS).

Принцип перший: зобов’язання й політика. Організація повинна визначити свою екологічну політику й забезпечити виконання зобов’язань відносно функціонування EMS.

Принцип другий: планування. Організація повинна розробити план (програму) досягнення цілей і виконання завдань екологічної політики.

Принцип третій: реалізація. Для ефективної реалізації екологічної програми організація повинна визначити й вишукати можливості й механізми, необхідні для досягнення цілей і виконання завдань екологічної політики.

Принцип четвертий: оцінка й вимір. Організація повинна забезпечити необхідні оцінку, моніторинг і вимір екологічних показників своєї діяльності. У цьому змісті систему екологічного менеджменту варто розглядати як організуючу структуру, що повинна перебувати під постійним спостереженням.

Принцип п’ятий: перевірка і поліпшення. Організація повинна перевіряти й постійно поліпшувати свою систему екологічного менеджменту.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Гідроліз солей	\|	Тримекаїн

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.