Документування – елемент бухгалтерського обліку.

Нагадаємо: Бухгалтерський облік слід вести безперервно без будь-яких пропусків з моменту створення підприємства до його ліквідації.

ДОКУМЕНТУВАННЯ ФГЖ ТА ВИМІРНИКИ В БУХГАЛТЕРСЬКОМУ ОБЛІКУ

В лекції № 4 будуть розглянуті наступні питання:

1. Вимірники в бухгалтерському обліку: види, порядок застосування.

2. Документування в бухгалтерському обліку.

Після прочитаної лекції студент повинен:

а) знати (розуміти!):

– всі види вимірників, які використовуються в бухгалтерському обліку;

– поняття документу, його види;

– обов’язкові та додаткові реквізити бухгалтерських документів.

б) вміти:

– правильно застосовувати всі види вимірників в операціях, що здійснює підприємство.

– складати та правильно оформлювати бухгалтерські документи.

Від раціональної організації первинної реєстрації господарських операцій залежить оперативність управління, надійність, економічність управлінської праці, культура роботи апарату, можливість використання інформації в майбутньому – проведенні аудиту, експертизи, вирішенні спорів, надання доказів у судах тощо.

Залежно від функції управління створюються різні види і різновиди документів і не завжди виключно бухгалтерського спрямування. Розглянемо види документів, що створюються на підприємстві.

Вид документа – це зазначення найменування документа. Наприклад, накладна – вид документа. Різновид її – накладна на відправку молока, податкова накладна тощо. Або: акт – вид документа, його різновид – акт прийому-передачі справ, акт інвентаризації, акт ревізії і ін.

Управлінська діяльність, а облік відноситься до неї, фіксується в основному організаційно-розпорядчими документами (ОРД), які умовно поділяються на три групи: організаційні документи; розпорядчі та спеціалізовані бухгалтерські документи; довідково-інформаційні документи.

Діяльність будь-якого підприємства регулюється правовими документами. Перш за все це – організаційні документи, які розробляються самими засновниками і є нормативними для даного підприємства. Організаційні документи регламентують завдання і функції підприємства, його структуру, організацію роботи, права, обов’язки, відповідальність керівництва, структурних підрозділів і співробітників, включаючи бухгалтерів. До складу організаційних документів входять: статут підприємства; положення про підприємство; засновницький договір; положення про структурні підрозділи, колегіальні і дорадчі органи; регламент; структура і штатна чисельність; штатний розклад; інструкції з певних напрямів діяльності; посадові інструкції працівників; правила внутрішнього трудового розпорядку (положення про персонал) і ін.

Організаційно-правові документи реалізують норми адміністративного права і є правовою основою діяльності підприємства. Вони містять положення обов’язкові для виконання.

Організаційні документи оформляються на загальному бланку підприємства або на стандартному аркуші паперу з нанесенням всіх необхідних реквізитів.

Реквізит документа – обов’язковий елемент оформлення офіційного документа. Різні види документів мають різний набір реквізитів.

Формуляр – сукупність розташованих в певній послідовності реквізитів документа, тобто набір реквізитів офіційного письмового документа, розташованих в певній послідовності.

Бланк документа – це набір реквізитів, що ідентифікує автора офіційного письмового документа. Бланк – стандартний лист паперу із заздалегідь відтвореною на ньому, певним способом, постійної інформації про підприємство-автора і місце, відведене для змінної інформації. Бланки мають бути виготовлені на білому папері. Встановлюються два формати бланків – А4 (210 х 297 мм) і А5 (148 х 210 мм). Бланки документів повинні мати поля не менше: – 20 мм – ліве; 10 мм – праве; 20 мм – верхнє; 20 мм – нижнє.

До основних організаційно-правових документів відносяться засновницькі документи: статут або положення про підприємство, засновницький договір.

Датою будь-яких документів є дата їх затвердження або складання. Організаційні документи затверджуються керівником підприємства або його структурного підрозділу, чи вищестоящою організацією. Затвердження здійснюється проставлянням грифу затвердження на самому документі, або виданням іншого документа (наказу, ропорядження).

Підприємство, що є юридичною особою, “діє на підставі статуту, або засновницького договору і статуту, або тільки засновницького договору. У випадках, передбачених законом, юридична особа, що не є комерційним підприємством, може діяти на підставі загального положення про підприємство даного виду”.

Статут – правовий акт, що визначає структуру, функції і права підприємства, організації, установи.

Положення про підприємство (структурний підрозділ). Положення – правовий акт, що визначає склад, компетенцію, порядок формування, правове положення, права, обов’язки, організацію діяльності державних органів, установ, організацій, структурних підрозділів (служб). Положення можуть бути типовими (зразковими) і конкретними (індивідуальними). За наявності типового положення конкретні положення розробляються на його основі. Типові положення розробляються для однотипних підприємств і структурних підрозділів.

Інструкція – правовий акт, що містить правила, які регулюють організаційні, науково-технічні, технологічні, бухгалтерські фінансові і інші спеціальні сторони діяльності підприємств, їх підрозділів, служб, посадових осіб. У інструкції передбачається порядок здійснення будь-якої діяльності включаючи бухгалтерську, або порядок застосування положень законодавчих і інших нормативних актів. Інструкцію підписує керівник структурного підрозділу, що розробив її. Інструкція підлягає затвердженню. Затверджуються інструкції керівником підприємства і завіряються печаткою. Інструкції візуються керівниками всіх зацікавлених підрозділів, юридичною службою, заступником керівника, що займається тим напрямом діяльності, на який розповсюджується зміст інструкції. Текст інструкції складається з розділів, що мають заголовки і розбиті на пункти і підпункти, що нумеруються арабськими цифрами.

Кожне підприємство на основі Типової інструкції розробляє свою індивідуальну інструкцію з діловодства з урахуванням своєї специфіки. Цю інструкцію затверджує керівник, і вона є обов’язковою для кожного працівника.

Посадова інструкція – правовий акт, що видається підприємством з метою регламентації організаційно-правового положення працівника, його обов’язків, прав, відповідальності та забезпечує умови для його ефективної роботи. За допомогою посадової інструкції в будь-якому підприємстві реалізується функція управління персоналом, максимально уточнюються функціональні обов’язки кожного працівника, в тому числі і бухгалтерів. Посадова інструкція закріплює організаційно-правове положення працівника, містить перелік основних напрямів його діяльності, визначає відповідальність працівника на конкретному робочому місці. Посадові інструкції бувають типові (зразкові) і конкретні (індивідуальні).

Посадова інструкція підписується керівником структурного підрозділу і затверджується заступником керівника підприємства, що є куратором даного підрозділу або керівником структурного підрозділу, якщо йому надано це право. Візуються посадові інструкції керівниками зацікавлених підрозділів і юридичною службою (юристом), а також іншими посадовими особами, від дій яких може залежати її виконання. Датою посадової інструкції є дата її затвердження.

Штатний розклад – правовий акт, що закріплює структуру, чисельність і посадовий склад працівників підприємства з вказівкою посадових окладів (у державних установах – з вказівкою розряду по Єдиній тарифній сітці). Штатний розклад має уніфіковану форму і оформляється на загальному бланку або на стандартних листах паперу формату А4 з зазначенням реквізитів: найменування підприємства та його виду, дата і номер документа, місце складання, заголовок до тексту, підпис, гриф затвердження.

З метою вирішення основних завдань підприємства видаються накази, вказівки, ухвали, рішення, розпорядження та оформлюється кожна господарська операція. Це друга група – розпорядчо-бухгалтерські документи. Фінансово-бухгалтерські документи мають специфічні особливості їх складання і оформлення. Діють спеціальні правила їх оформлення, підписання, реєстрації. Це передбачається обліковою політикою кожного окремого підприємства.

Завершальним етапом роботи над проектом розпорядчого документа є його узгодження і підписання. Узгодження здійснюється шляхом візування і/або проставляння грифа узгодження. Візують документ укладач і керівник структурного підрозділу, внесеного проекту, всі вказані в проекті виконавці, юридичний консультант. Юридична служба при візуванні проекту документа повинна визначити відповідність проекту документа чинному законодавству, перевірити відсутність суперечностей раніше виданим наказам. Візи проставляються на першому примірнику проекту на зворотній стороні останнього листа.

Третя група – довідково-інформаційні документи – включає службові листи, довідки, огляди, доповідні записки і ін.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Всі перераховані вище документи відносяться до управлінських, або ОРД.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.